Справа № 650/3552/24

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.06.2025 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., за участю секретаря Форкош Е.Р., прокурора - Вакула Ю.В., особи, яка притягається до адміністравної відповідальності - ОСОБА_1 , захисника - адвоката - Кривки М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.172-4 КУпАП за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною в учиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано до неї стягнення у виді штрафу в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 грн (п`ять тисяч сто гривень) з конфіскацією отриманих доходів від іншої оплачуваної діяльності в сумі 60 860,94 грн (шістдесят тисяч вісімсот шістдесят гривень 94 коп).

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605,60 гривень (шістсот п`ять гривень 60 коп.).

Відповідно до постанови та протоколу про адміністративне правопорушення, встановлено, що ОСОБА_1 , займаючи з 22 червня 2021 року посаду державної служби з присвоєним 6 рангом державного службовця - начальника відділу освіти, культури, спорту та охорони здоров`я Скадовської районної державної адміністрації, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 07 березня по 31 грудня 2023 року порушила встановлені обмеження щодо зайняття іншою оплачуваною діяльністю, позаяк в зазначений період, фактично проживаючи в АДРЕСА_2 , займалась іншою оплачуваною діяльністю, будучи призначеною на посаду фахівця з організації громад Міжнародного фонду охорони здоров`я та навколишнього середовища «Регіон Карпат» за сумісництвом на умовах неповного робочого дня за 0,25 ставкою (1/4 тривалістю робочого дня від нормативно встановленої) від посадового окладу та отримувала відповідну заробітну плату, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-4 КУпАП.

Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження по справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що ОСОБА_1 при укладенні трудового контракту з Фондом, будучи обізнаною про існування обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, встановленими для державних службовців, ОСОБА_1 до роботодавця була поставлена умова, щоб її обов`язки та робота за контрактом обмежувались виключно її творчою діяльністю або викладацькою діяльністю, без виконання нею адміністративно розпорядчих функцій чи інших видів робіт. З врахування цієї умови, ОСОБА_1 була прийнята на роботу по контракту з оплатою праці тільки на 0,25 (замість 0,5) посадової ставки працівника із застосуванням для неї гнучкого режиму робочого часу 10 год. на тиждень у вільний час, на вакантну на той час посаду «Фахівець з організації громад» МФОЗ «Регіон Карпат» з обов`язками займатися суто творчою діяльністю чи викладацькою роботою з дітьми із числа ВПО і ніяк не пов`язану з іншими видами діяльності. Таким чином, ОСОБА_1 , добросовісно вважала, що нею не порушується вимоги частини першої статті 25 Закону України "Про запобігання корупції", оскільки вона займалася при роботі за сумісництвом у МФОЗНС "Регіон Карпат" у зазначений в протоколі період, тільки і виключно творчою та викладацької діяльністю, про що між нею та роботодавцем було досягнуто домовленості при укладенні трудового контракту.

У поданому висновку на апеляційну скаргу Закарпатська обласна прокуратура вважає постанову суду законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу безпідставною, тому просить оскаржувану постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги і просила її залишити без задоволення, а постанову суду без змін, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Першочерговою справою держави та загальними засадами протидії корупції є запобігання корупційним та пов`язаним із корупцією правопорушенням.

Одним з основоположних принципів діяльності із запобігання і протидії корупції є невідворотність відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, оскільки ці правопорушення несуть негативні наслідки, які можуть виявитися у підриві авторитету державних органів та органів місцевого самоврядування та зашкодити суспільним інтересам, а отже не можуть бути визнані як малозначимі.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад вказаного правопорушення є формальним, тобто таким, який не передбачає наслідків як обов`язкового елементу об`єктивної сторони, в той час як обов`язковим елементом об`єктивної сторони формального складу завжди є діяння.

Системний аналіз норм КУпАП визначає завдання, яке полягає у встановленні винних і забезпеченні правильного застосування законодавства з тим, щоб до кожного правопорушника були застосовані справедливі заходи адміністративного примусу.

Таким чином, незалежно від виду суб`єкту та його службової діяльності, рангу та інших характеристик його обов`язком є діяти лише в рамках закону (дозволено робити тільки те, що дозволено законом статті 6 Конституції України).

Відповідальність за ч.1 ст.172-4 КУпАП настає в разі порушення особою встановлених законом обмежень щодо зайняття іншою оплачуваною діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої, медичної та суддівської практики, інструкторської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю.

В протоколі зазначається те, що ОСОБА_1 , обіймаючи посаду начальника відділу освіти, культури, спорту та охорони здоров`я Скадовської районної державної адміністрації, займалася іншою оплачуваною діяльністю, а саме за сумісництвом обіймала посаду фахівця з організації громад Міжнародного фонду охорони здоров`я та навколишнього середовища «РЕГІОН КАРПАТ», чим порушила обмеження, встановлене п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про запобігання корупції».

Зокрема, таким особам забороняється займатися іншою оплачуваною діяльністю (крім викладацької, наукової та творчої, медичної та суддівської практики, інструкторської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України (п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону).

За змістом зазначеної норми мова йде саме про фактичну діяльність особи, що маєзовнішній прояв і виражається у формі конкретної дії особи.

Як вбачається з матеріалів справи, - ОСОБА_1 за характером її роботи по сумісництву у МФОЗНС "Регіон Карпат» займалася фактично тільки і виключно творчою діяльність, що стверджується поясненнями самої ОСОБА_1 та письмовою довідкою цього Фонду, як роботодавця, яка є належним письмовим доказом у справі.

Окрім того, апеляційний суд звертає увагу, що місце проживання ОСОБА_1 , як внутрішньо переміщеної особи (ВПО) у с. Келечин, Хустського району, Закарпатської області є значно віддаленим (80 км) від МФОЗНС «Регіон Карпати» (м. Мукачево), виконувати якусь іншу роботу з оплатою її праці у сумі 6000 гривень на місяць, ОСОБА_1 не мала жодної фінансової і фізичної можливості, окрім тільки як періодично приймати участь у якості виконавця музичних творів на культурних заходах, організованих Фондом.

Оскаржуваною постановою суду ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за її фактичну творчу діяльність, яка їй у даному випадку була дозволена законом, як держслужбовцю.

Прямих доказів того, що ОСОБА_1 фактично займалася і іншими видами діяльності, окрім творчої, у матеріалах справи відсутні.

Наявність формального переліку посадових обов`язків працівника, вказаних у трудовому контракті роботи по сумісництву, стосовно робіт, які працівник фактично не виконував і виконання яких від нього не вимагалося і не оплачувалося, що підтверджено самим роботодавцем, не може бути однозначним доказом фактичного виконання цих робіт працівником за відсутності інших доказів, тим паче, підставою притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності, за порушення що містить ознаки корупційного діяння.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.

Згідно зі ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-4 КУпАП України може бути вчинене тільки у формі прямого умислу, тобто коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Відсутність прямого умислу виключає суб`єктивну сторону, а відтак і склад цього адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 заперечує свою вину в скоєнні адміністративного правопорушенні передбаченого ч.1 ст. 172- 4 КУпАП, остільки не мала жодного умислу на вчинення даного правопорушення.

У складеному відносно ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення не зазначається у чому виражається суб`єктивна сторона вчиненого нею правопорушення.

Апеляційний суд також зазначає, що складання протоколу про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Протокол про адміністративне правопорушення не повинен мати переваги перед іншими доказами, та сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

В той же час, - ні протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, ні оскаржувана постанова суду, не містять доказів та обґрунтування наявності умислу ОСОБА_1 на вчинення інкримінованого їй адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Згідно ч.1 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, - адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10 лютого 1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

ЄСПЛ підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що постанова районного суду щодо ОСОБА_1 є необґрунтованою та прийнятою з порушеннями вимог КУпАП, в зв`язку з чим підлягає скасуванню, а провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно нього - закриттю у відповідності до ч.1 п.1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1, ч. 1 ст. 172-4 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 247,294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову судді Міжгірського районного суду Закарпатської області від 04 жовтня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-4 КУпАП - скасувати.

Провадження у адміністративній справі стосовно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-4 КУпАП.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Ю. Бисага