РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №:
22-ц/0191/243/2012Головуючий суду першої інстанції:Сич М.Ю.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І.

РІШЕННЯ

"21" лютого 2012 р.  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді   Моісеєнко Т.І.,  

СуддівПолянської В.О., Редько Г.В.,

При секретарі Ремез Т.В.    

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_7 до  Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа – ОСОБА_6 про розірвання договору поруки, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

 У вересні 2011 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі – ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду із позовом до  ОСОБА_6, ОСОБА_7, про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 138281, 17 грн.

           Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 березня 2007 року між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений кредитний договір №008-07М, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_6 кредит в сумі 12000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16 % на рік, з кінцевим терміном повернення 15 березня 2010 року.  У забезпечення виконання вказаних зобов’язань між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6 15 березня 2007 року був укладений іпотечний договір, предметом іпотеки у договорі зазначена двокімнатна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 АР Крим. Крім того, 15 березня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_7 був укладений договір поруки, відповідно до умов якого останній взяв на себе зобов’язання відповідати солідарно з ОСОБА_6 по зобов’язанням, зазначеним у кредитному договорі. У порушення умов кредитного договору ОСОБА_6 не належним чином виконував взяті на себе зобов’язання, у зв’язку з чим виникла заборгованість, яка склала 138281, 17 грн.

           Уточнивши позовні вимоги позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заборгованість за кредитним договором у сумі 71008,83 грн. та судові витрати.         

           У жовтні 2011 року ОСОБА_7 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «Приватбанк», третя особа – ОСОБА_6 про розірвання договору поруки № ДП008-07-М від 15 березня 2007 року на підставі статті 652 Цивільного кодексу України.

           Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що за умовами кредитного договору № 008-07М від 15 березня 2007 року виконання зобов’язань ОСОБА_6 було забезпечено іпотекою у вигляді квартири № АДРЕСА_1, яка належала останньому на праві власності. Однак, рішенням Судацького міського суду АР Крим від 13 вересня 2009 року було анульовано свідоцтво про право власності на зазначену квартиру.  Вважаючи, що при такому положенні мають місце істотні зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору поруки, а виконання зазначеного договору за існуючих обставин порушить співвідношення майнових інтересів сторін, просив суд розірвати договір поруки від 15 березня 2007 року, укладений між ним та Банком, на підставі статті 652 Цивільного кодексу України.                                  1                 

Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 14 листопада 2011 року позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» були задоволенні частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 71008,83 грн. та судові витрати. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов був задоволений повністю. Договір поруки № ДП008-07-М від 15 березня 2007 року, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_7 було розірвано. Також судом було вирішено питання щодо розподілу судових витрат.  

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції дійшов висновку, що боржник ОСОБА_6 не належним чином виконував взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, а отже первісний позов підлягає задоволенню в частині стягнення з останнього суми заборгованості. Задовольняючи зустрічні позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимогу обґрунтовані та засновані на законі.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.   

В скарзі зазначено, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не звернув увагу на те, що змін ані до кредитного договору, ані до договору поруки не вносилось, а отже, зміна основного зобов’язання не здійснювалась та обсяг відповідальності за кредитним договором залишився незмінний.

Апелянт в скарзі також зазначив про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, вказавши, що при уточненні позовної заяви стосовно зменшення суми заборгованості, позовних вимог стосовно зміни складу відповідачів не заявлялось.         

ПАТ КБ «Приватбанк» просив суд скасувати рішення Судацького міського суду АР Крим від 14 листопада 2011 року та ухвалити нове рішення у справі про задоволення первісного позову повністю та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.              

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору №008-07М від 15 березня 2007 року ПАТ КБ «Приватбанк» зобов’язався надати ОСОБА_6 кредитні кошти в розмірі 12000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16 % на рік, з кінцевим терміном повернення 15 березня 2010 року (а.с. 7-10).

У забезпечення виконання зобов’язань за зазначеним кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6 15 березня 2007 року був укладений іпотечний договір, предметом іпотеки у договорі зазначена двокімнатна квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 АР Крим, яка належала ОСОБА_6 на праві власності, на підставі свідоцтва на право власності на житло від 30 січня 2007 року (а.с. 39-44).

Крім того, 15 березня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_7 був укладений договір поруки (а.с. 11).

Згідно з п.п. 2,3,4,6 зазначеного договору поруки поручитель несе солідарну відповідальність з Боржником перед Кредитором за виконання зобов’язань за кредитним договором, який укладений між Кредитором та Боржником. У випадку невиконання Боржником зобов’язань за кредитним договором в строк, який зазначений у кредитному договорі, Поручитель погашає заборгованість Боржника за письмовою вимогою Кредитора протягом п’яти днів з моменту її отримання. Поручитель з умовами Кредитного договору ознайомлений.

Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 13 квітня 2009 року визнано недійсним розпорядження адміністрації МЦР «Сокіл» № 1 від 30 січня 2007 року про проведення приватизації житла – квартири № АДРЕСА_1 та анульовано свідоцтво на право власності на зазначену квартиру (а.с. 47).    

Як вбачаться з матеріалів справи, з урахуванням уточненої позовної заяви ПАТ КБ «Приватбанк», сума заборгованості за кредитним договором складає 71008,83 грн.

 Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 не належним чином виконував взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, а отже повинен відповідати перед позивачем згідно з вимогами договору та цивільного законодавства. Задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_7 про розірвання договору поруки суд першої інстанції виходив з того, що в результаті ухвалення судового рішення про анулювання свідоцтва про право власності на предмет іпотеки, істотно змінились обставини, якими керувались сторони при укладенні договору поруки, а отже договір поруки підлягає розірванню на підставі статті 652 Цивільного кодексу України.         

 З такими висновками суду першої інстанції не може повністю погодитися колегія суддів, оскільки вони не засновані на законі.      

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

 Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з ст.ст. 610, 611, 629 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.     

Відповідно до статті 553, 554 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

          Отже, враховуючи вищенаведені положення договору поруки та вимог закону, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_7 та ОСОБА_8, до відповідальності як солідарних боржників, за невиконання зобов’язань за кредитним договором №008-07М від 15 березня 2007 року.

          Також не відповідають вимогам закону і висновки суду першої інстанції про обґрунтованість зустрічних позовних вимог ОСОБА_7 щодо розірвання договору поруки, укладеного 15 березня 2007 року.

           Відповідно до ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

           Покладаючи в основу свого рішення висновок про те, що у даному випадку відбулася істотна зміна обставин, оскільки поручитель ні коли не погодився на поруку, якби міг припустити, що внаслідок порушення кредитного договору не може бути звернено стягнення на предмет іпотеки, суд разом з тим на порушення зазначених вище норм закону не звернув уваги та не встановив, що такими ж умовами договору поруки керувався і банк при його укладенні.

Крім того, зі змісту зазначеного договору поруки судом не встановлено, що належність чи неналежність квартири на праві власності ОСОБА_6 була тією обставиною, якою сторони договору поруки керувалися при його укладенні, а отже підстав для його розірвання немає.

Відповідно до частини 5 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316  Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» – задовольнити.

Рішення Судацького міського суду Автономної Республіки Крим від 14 листопада 2011 року – скасувати.

Ухвалити нове рішення у справі, яким позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 71008 (сімдесят одну тисячу вісім) грн. 83 коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_7 до  Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа – ОСОБА_6 про розірвання договору поруки – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у сумі 532,56 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляджу справи у сумі 60 грн.   

Стягнути з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у сумі 532,56 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляджу справи у сумі 60 грн.   

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Т.І. Моісеєнко В.О. Полянська Г.В. Редько