Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 –1106 / 2012 р. Головуючий у 1 інстанції: Ткаченко І.М.
Суддя-доповідач: Забіяко Ю.Г.
У Х В А Л А
Іменем України
20 лютого 2012 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бєлки В.Ю.
Суддів: Кримської О.М.
Забіяко Ю.Г.
При секретарі: Черненко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3
на рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 18 листопада 2011 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Банк «Біг Енергія»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2011 року ВАТ Банк «Біг Енергія» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
В позові, уточненому в ході судового розгляду зазначалось, що на підставі договору споживчого кредиту № 07/213/1-07-2007Ф від 04.07.2007 року ОСОБА_4 отримав в ВАТ Банк «Біг -Енергія»кредит у сумі 12 000,00 доларів США під 15% річних, терміном до 04.07.2017 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 04.07.2007 року між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір № 15/37-07-2007 від 04.07.2007 року, предметом якого є двокімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 54,1кв.м., яка належить іпотекодавцям на праві спільної приватної власності.
Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_4 повинен був рівними частками, по 193,00 доларів США щомісячно погашати кредит та сплачувати проценти за кредит, але кредитором неодноразово порушувалися вимоги щодо своєчасної сплати кредиту та відсотків, у зв’язку з чим станом на 22.09.2011 року заборгованість за кредитним договором складала 102 265,20 грн. з яких: 76 778,76 грн. (9 629,00 доларів США) - заборгованість за кредитом; 7 407,57 грн. (929,00 доларів США) - заборгованість за процентами за кредит; та 18 078 грн. - пеня. Посилаючись на викладені обставини, позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки по іпотечному договору в рахунок погашення боргу ОСОБА_4 перед ВАТ Банк «Біг Енергія»у розмірі 102 265,20 грн.
Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 18 листопада 2011 року позов повністю задоволено.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки по іпотечному договору № 15/37-07-2007 від 04.07.2007 року - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 31,8кв.м., загальною площею 54,1кв.м., яка належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві приватної спільної сумісної власності шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах органом Державної виконавчої служби в рахунок погашення боргу ОСОБА_4 перед Відкритим акціонерним товариством Банком «Біг Енергія»у розмірі 102 265,20 грн. Встановлено початкову ціну реалізації предмету іпотеки в розмірі не менше ринкової вартості, визначеної Державною виконавчою службою через експертну оцінку.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та солідарно з ОСОБА_3 на користь ВАТ Банк «Біг Енергія»судовий збір в сумі 1 022,65 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість, незаконність, неповне та неправильне встановлення обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
За вимогами ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, за договором споживчого кредиту № 07/213/1-07-2007Ф від 04.07.2007 року ОСОБА_4 отримав в ВАТ Банк «Біг -Енергія»кредит у сумі 12 000,00 доларів США терміном з 04.07.2007 року по 04.07.2017 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 04.07.2007 року між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір № 15/37-07-2007 від 04.07.2007 року, предметом іпотеки якого є двокімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 54,1 кв.м., яка належить іпотекодавцям на праві спільної приватної власності.
Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_4 повинен рівними частками, по 193,00 доларів США щомісячно погашати кредит та сплачувати проценти за кредит. Але ОСОБА_4 неодноразово порушував вимоги щодо своєчасної сплати кредиту та відсотків за кредитом, у зв’язку з чим станом на 22.09.2011 року заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором складає 102 265,20 грн., з яких: 76 778,76 грн. (9 629,00 доларів США) - заборгованість за кредитом; 7 407,57 грн. (929,00 доларів США) - заборгованість по процентам; та 18 078 грн. - пеня.
Направлена банком 18.11.2009 року письмова вимога про усунення порушень, яка була отримана боржником та майновим поручителем, була залишена без задоволення.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності факту невиконання боржником умов кредитного договору щодо оплати щомісячних платежів та процентів за користування кредитом, а тому на підставі договору іпотеки іпотекодержатель (банк) вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах з початковою ціною реалізації предмету іпотеки в розмірі не менше ринкової вартості, визначеної в процесі виконавчого провадження через експертну оцінку, що не суперечить вимогам ч.2 ст.43 ЗУ «Про іпотеку».
Відповідно до ч.2 ст.43 цього закону початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.
Фактична сторона справи встановлена з додержанням вимог процесуального права. Висновки суду ґрунтуються на доказах, досліджених у судовому засіданні, відповідають фактичним обставинам справи.
Суд, при ухваленні рішення дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права. Апеляційна скарга не містить доводів, які б свідчили про порушення норм матеріального і процесуального права, які призвели чи могли призвести до неправильного вирішення справи.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем не дотримано вимог ст.33, 35 Закону України «Про іпотеку»не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Таким чином, із змісту положень вказаної статті випливає, що звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки можливе тільки за умови дотримання її положень, яка передбачає: 1) пред’явлення іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов’язання, в якому встановлюється не менше як 30-денний строк для усунення порушення та містить попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги; 2) незадоволення вимоги іпотекодержателя протягом установленого ним строку, який не може бути меншим за тридцять днів. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов’язання відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку».
Позивачем виконані вимоги закону та умови договорів, оскільки у відповідності до ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку»та умов п.6.2 Іпотечного договору №15/37-07-2007 від 04.07.2007р., укладеного між ВАТ Банк «Біг Енергія»та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов’язань за кредитним договором №07/213/1-07-07Ф від 04.07.2007р., іпотекодавцям та кредиторові направлені письмові вимоги про усунення порушень за кредитним договором, із зазначенням стислого змісту порушених зобов’язань та попереджено про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання зобов’язань за кредитним договором у тридцяти денний строк: ОСОБА_2 за №08/3447 від 18.11.2009р. (повідомлення про вручення 19.12.2009р.), ОСОБА_3 за №08/3446 від 18.11.2009р. (реєстр поштових відправлень №32 від 25.11.2009р.) (а.с.26-28).
Як узгодили сторони в п.6.3 Іпотечного договору, якщо протягом тридцяти днів після отримання іпотекодавцями повідомлення вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, останній має право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Повідомлення вважається врученим, якщо його направлено у порядку встановленому п.9.7 цього договору, навіть якщо іпотекодержатель відмовиться від його отримання з різних обставин (відсутність у місті проживання тощо).
Посилання апелянтів на те, що відбулося виконання зобов’язань кредитора та припинення іпотеки шляхом звернення стягнення грошових коштів та розірвання кредитного договору, суперечить вимогам законодавства, умовам кредитного та іпотечного договорів між сторонами та суперечить матеріалам справи.
За положеннями ч.1 ст.598 ЦК України зобов’язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом. За відсутності інших підстав припинення зобов’язання, передбачених договором або законом, зобов’язання припиняється його виконанням, проведених належним чином (ст.599 ЦК України).
Статтею 3 Закону України «Про іпотеку»встановлено, що іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов’язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов’язання і є дійсною до припинення основного зобов’язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Крім того, відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку»та ч.1 ст.575 ЦК України у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Статтею 17 Закону України «Про іпотеку»визначено перелік підстав для припинення іпотеки, зокрема: іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі, якщо іпотекодавець не відновив її. Згідно ст.11 Закону України «Про іпотеку»майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов’язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.
Як вбачається з матеріалів справи, боржник є відмінним від майнових поручителів, а тому суд має право в силу закону одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором у випадку, коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положень ст.11 Закону України «Про іпотеку»або ст.589 ЦК щодо заставодавця.
Інші доводи апеляції щодо незалучення судом першої інстанції в якості третьої особи органу опіки та піклування, а також те, що на момент укладення іпотечного договору в спірній квартирі проживала неповнолітня дитина, не спростовують висновків суду першої інстанції, а також суперечать матеріалам справи.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідачами в силу вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України не надано жодних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову та доводів апеляції про порушення, на думку апелянтів, майнових прав неповнолітньої дитини щодо забезпеченої договором іпотеки квартири та чи необхідна була попередня згода органу опіки та піклування при укладенні договору іпотеки.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і переконливих доводів щодо наявності підстав для його скасування в порядку ст.309 ЦПК України апеляційна скарга не містить.
Керуючись ст.ст.307, 308, 316 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 –відхилити.
Рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 18 листопада 2011 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: