Справа № 2-7373/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 pоку                                       м.Рiвне

       Рiвненський мiський суд в особi суддi Куцоконя Ю.П.,

          з участю: секретаря судового засідання Юхимчук О.Л.,

                    позивача ОСОБА_2,

                    відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному

справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа на сторон відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, про визнання права власності та звільнення майна з-під арешту та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав і просить суд визнати дійсним укладений 30 травня 2011 року між ним, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу автомобіля марки UDI 100», 1986 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого Рівненським МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії РВС № НОМЕР_3 від 03 червня 2003 року (далі –автомобіль); визнати за позивачами право власності на цей автомобіль та зняти арешт з автомобіля і скасувати заборону на його відчуження, накладені постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_7 від 01 квітня 2010 року.

Позивачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали суду письмові заяви, в яких позов підтримали повністю та просять суд розгляд справи проводити за їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля від 30 травня 2011 року та про визнання права власності на автомобіль визнав повністю, про що подав суду письмову заяву.

Вимоги, викладені у своїй позовній заяві, ОСОБА_3 підтримав і просить суд визнати дійсним укладений 15 серпня 2009 року між ним та ОСОБА_4 договір купівлі-продажу автомобіля, визнавши за ним право власності на автомобіль на підставі вказаного договору.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу автомобіля від 15 серпня 2009 року та про визнання права власності на автомобіль визнав повністю, про що подав суду письмову заяву.

Представник відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції в судове засідання не прибув, заперечень на позов не подав.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги як ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, так і ОСОБА_3, є обґрунтованими та доведеними, а тому позови підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії РВС № НОМЕР_3, виданого Рівненським МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України 03 червня 2003 року, на праві власності належав автомобіль марки UDI 100», 1986 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2 (далі –автомобіль).

Судом також встановлено, що 15 серпня 2009 року вказаний автомобіль ОСОБА_4 був відчужений ОСОБА_3, який останній 30 травня 2011 року відчужив ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6

          З викладених в судовому засіданні ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обставин, які підтверджуються дослідженими письмовими доказами, беззаперечно слідує і це встановлено судом, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 15 серпня 2009 року фактично був укладений договір купівлі-продажу автомобіля. ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_3 вказаний автомобіль з усіма необхідними реєстраційними та іншими документами, а ОСОБА_3 прийняв цей автомобіль і сплатив за нього обумовлену грошову суму, а саме кошти в розмірі 28000 грн.

          Судом також встановлено, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 30 травня 2011 року теж був укладений договір купівлі-продажу автомобіля. ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_2, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 вказаний автомобіль з усіма необхідними реєстраційними та іншими документами, а останні прийняли цей автомобіль і сплатили за нього кошти в розмірі 33600 грн.

Як встановлено судом, при відчуженні автомобіля 15 серпня 2009 року та 30 травня 2011 року між сторонами договори купівлі-продажу в письмовій формі оформлені не були. Натомість, 15 серпня 2009 року ОСОБА_4 видав ОСОБА_3, а також ОСОБА_8 і ОСОБА_9, нотаріально посвідчену довіреність, в якій зазначив, що вона видана на підставі договору доручення, укладеного в усній формі. Цією довіреністю ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_3 розпоряджатися згаданим автомобілем, а саме, керувати ним, зняти з обліку чи поставити на облік в органах ДАІ, продати, заставити, здати в оренду, обміняти, а також виконувати всі інші дії, пов’язані з розпорядженням автомобілем. Довіреність видана з правом передоручення повноважень третім особам та з правом тимчасового виїзду за кордон. 30 травня 2011 року довіреність аналогічного змісту була видана ОСОБА_3 ОСОБА_2, ОСОБА_5 і ОСОБА_6

          Характер та зміст виданих довіреностей свідчить про те, що фактичним набувачам автомобіля були передані всі права власника автомобіля по володінню, користуванню та розпорядженню ним.

Всі викладені обставини сторонами повністю визнаються.          

          Відповідно до положень ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- або багатосторонніми (договори).

          Як слідує з вимог ст.235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

          Згідно ст.244 ЦК України довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Як зазначено у виданих 15 серпня 2009 року ОСОБА_4 та 30 травня 2011 року ОСОБА_3 довіреностях, вони були видані на підставі договору доручення, укладеного в усній формі.

Відповідно до ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії.

          Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другої сторони (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Враховуючи встановлені по справі обставини, суд прийшов до висновку, що 15 серпня 2009 року між ОСОБА_4 і ОСОБА_3, а 30 травня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 насправді були укладені договори купівлі-продажу автомобіля. Довіреності ж на право розпоряджатися автомобілем, видані на підставі укладених в усній формі договорів доручення, з урахуванням їх характеру та змісту, фактично приховали укладені сторонами договори купівлі-продажу автомобіля, а тому згадані договори доручення є удаваними правочинами. Таким чином, відповідно до вимог ч.2 ст.235 ЦК України, відносини сторін повинні регулюватися правилами щодо договору купівлі-продажу.

Після придбання автомобіля ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_2, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, перереєстрацію транспортного засобу в органах ДАІ своєчасно не провели.

У листопаді 2011 року ОСОБА_2, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 дізналися, що придбаний ними автомобіль знаходиться під арештом, накладеним 01 квітня 2010 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_7. Арешт було накладено на автомобіль, як на власність ОСОБА_4, після того, як цей автомобіль був придбаний у нього ОСОБА_3

На теперішній час наявність арешту на автомобіль позбавляє ОСОБА_2, ОСОБА_5 і ОСОБА_6  можливості провести перереєстрацію придбаного ними автомобіля і, відповідно, позбавляє їх можливості в повному обсязі здійснювати свої права власників автомобіля.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст.16 ЦК України серед інших способів захисту цивільних прав є визнання права та інтересів.

Відповідно до вимог ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі відсутності документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи встановлені по справі обставини, суд визнає, що є достатні підстави для визнання за ОСОБА_3 права власності на автомобіль на підставі договору купівлі-продажу від 15 серпня 2009 року, і, відповідно, за ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 –на підставі договору купівлі-продажу від 30 травня 2011 року.

Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Приймаючи до уваги ту обставину, що на час накладання відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції арешту на автомобіль (01 квітня 2010 року), цей автомобіль належав на праві власності ОСОБА_3, а не ОСОБА_4, на майно якого накладався арешт, і враховуючи правомірність відчуження ОСОБА_3 вказаного автомобіля ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, для поновлення прав останніх, за захистом яких вони звернулися до суду, необхідно зняти арешт з вказаного автомобіля.

Кеpуючись ст.ст.3,10,11,60,209,212,214,215,218,223,292,294 ЦПК України, суд, -   

В И Р I Ш И В :

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та позов ОСОБА_3 задовольнити повнiстю.

Визнати дійсним укладений 15 серпня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу автомобіля марки UDI 100», 1986 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого Рівненським МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії РВС № НОМЕР_3 від 03 червня 2003 року.

Визнати дійсним укладений 30 травня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 договір купівлі-продажу автомобіля марки UDI 100», 1986 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого Рівненським МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії РВС № НОМЕР_3 від 03 червня 2003 року.

Визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 право власності на автомобіль марки UDI 100», 1986 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого Рівненським МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії РВС № НОМЕР_3 від 03 червня 2003 року.

Зняти арешт з автомобіля марки UDI 100», 1986 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрованого Рівненським МРЕВ ДАІ ГУ УМВС України, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії РВС № НОМЕР_3 від 03 червня 2003 року, накладений постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_7 від 01 квітня 2010 року, а також скасувати заборону на відчуження цього автомобіля.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                                                          Куцоконь Ю.П.