Номер справи: 2 - 52

                                                                                                                                  Категорія: 19

            Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

            12 лютого 2008 року                      Маневицький районний суд Волинської області в складі: головуючого - судді                                                Покидюка М.В.,

при секретарі                                                           Каращук В.С.,

з участю позивачів                                                  ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача                                      Демчука В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до відділу культури та туризму Маневицької райдержадміністрації Волинської області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, 

                                                                   В С Т А Н О В И В:

2 січня 2008 року ОСОБА_1., ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до відділу культури та туризму Маневицької райдержадміністрації про відшкодування матеріальної та моральної шкоди на загальну суму 210669 гривень 57 копійок, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.

            Свої вимоги обґрунтовували тим, що 21 квітня 2007 року, приблизно о 16 год., на перехресті автодоріг Київ-Ковель та Старий Чорторийськ-Цміни, поблизу с. Старий Чорторийськ Маневицького району Волинської області, внаслідок грубого порушення Правил дорожнього руху при проїзді нерегульованих перехресть водій автобуса марки ГАЗ-53 „Кубань”, який належав відділу культури та туризму Маневицької райдержадміністрації, ОСОБА_3., рухаючись по другорядній дорозі, не дав дорогу транспортному засобу - автомобілю Ауді А6, реєстраційний номерний знак. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4, який рухався по головній дорозі в напрямку м. Ковель, скоїв ДТП, в результаті якої відбулось зіткнення транспортних засобів, внаслідок чого виникла пожежа і в результаті цього загинула їх дочка ОСОБА_5.

            Вироком Маневицького районного суду від 2 жовтня 2007 року ОСОБА_3. було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та засуджено до 7 років позбавлення волі.

            Внаслідок смерті дочки їм, батькам, була завдана матеріальна та моральна шкода.

            Посилаючись на зазначені обставини, просили суд стягнути з відповідача в їх користь матеріальну та моральну шкоду в наступних розмірах: на користь ОСОБА_1 - 10669,57 гривень матеріальної шкоди, з яких 1152 гривень, витрачених на одяг дочки, 4517,57 гривень - на поминальні обіди, 5000 гривень на придбання пам'ятника та по 100 000 гривень моральної шкоди кожному.

            Позивачі ОСОБА_1., ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, пояснили, що внаслідок ДТП, яка сталася з вини засудженого ОСОБА_3., який керував автобусом, належним відповідачу, їм смертю дочки ОСОБА_5, та з урахуванням витрат, пов'язаних з її похованням, була спричинена матеріальна і моральна шкода, яку оцінюють в тих розмірах, що вказані в позовній заяві. Не заперечують, щоб при визначенні розміру заподіяної моральної шкоди були враховані 8000 гривень, які вони отримали від місцевої влади у зв'язку із смертю дочки. Враховуючи цю поправку, в решті частини позов просять задоволити в повному обсязі.

            Представник відповідача Демчук В.П. в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Погоджується, що внаслідок ДТП, яке призвело до смерті дочки позивачів, останнім було завдано моральних страждань, а також матеріальних збитків, пов'язаних з її похованням. Не заперечує проти стягнення матеріальної шкоди. Але при цьому просить врахувати і не стягувати з відділу культури і туризму понесених позивачами витрат на проведення поминальних обідів на дев'ятий і сороковий день, так як це не передбачено законодавством, а також не стягувати 5000 гривень на придбання пам'ятника, оскільки позивачі на даний час на його придбання ніяких коштів не затратили і його не придбали.  Відносно моральної шкоди, то просить її з урахуванням того, що позивачам виплачено уже 8000 гривень, задоволити частково - по 5000 гривень кожному.

            Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до часткового задоволення, як в частині відшкодування матеріальної, так і моральної шкоди.

            Відповідно до ч. 1 ст. 1166, ч. 2 ст. 1187 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом.

            Вироком Маневицького районного суду Волинської області від 2 жовтня 2007 року встановлено, що ДТП, яка мала місце 21 квітня 2007 року, під час якої загинула ОСОБА_5, сталася внаслідок винних дій ОСОБА_3., який керував автобусом, що на правовій основі належить відповідачу - відділу культури та туризму Маневицької райдержадміністрації Волинської області.

            Даний відділ, виходячи із наведеного, і повинен нести матеріальну та моральну відповідальність перед позивачами.

            В судовому засіданні поясненнями позивачів, дослідженими судом: накладною № 42 від 21 квітня 2007 року на придбання продуктів харчування на поминальний обід, накладною № 456 від 22 квітня 2007 року на придбання одягу для покійної ОСОБА_5, підтверджено, що позивачі ОСОБА_1. і ОСОБА_2 у зв'язку із смертю дочки понесли витрати на її поховання у розмірі (2617,82 гривень - вартість продуктів харчування + 1152 гривень - вартість одягу) 3769,82 гривні. Дана сума сторонами не оспорюється і підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1, оскільки так вирішили самі позивачі.

            Відповідно вимог ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зовов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.

            В судовому засіданні поясненнями сторін доведено, що позивачі ОСОБА_1., ОСОБА_2 на даний час надгробний пам'ятник ще не спорудили і його не придбали, ніяких коштів на його придбання не витратили, тобто не понесли ніяких матеріальних збитків. З цих підстав, із-зі відсутності заподіяної шкоди, позов в частині стягнення на користь позивачів 5000 гривень на придбання пам'ятника задоволений бути не може.

            Не підлягають стягненню з відповідача на користь позивачів понесені ними витрати на проведення поминальних обідів на дев'ятий та сороковий день, оскільки відшкодування таких витрат не передбачено чинним законодавством. Відшкодуванню підлягають згідно вимог цієї статті лише витрати, пов'язані з похованням, які позивачам цим рішенням відшкодовані.

            Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Шкода заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, яка супроводжується ушкодженням здоров'я, смертю фізичної особи, тощо відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

            Суд вважає доведеним той факт, що в результаті вчиненої ДТП, внаслідок якої загинула ОСОБА_5, позивачам було спричинено моральну шкоду.

            Моральна шкода для позивачів полягає в тому, що внаслідок смерті дочки вони перенесли тяжкий душевний біль, страждання, що відобразилось на їх фізичному здоров'ї, вони втратили нормальні життєві стосунки, спокій, через таке велике горе вони душевно не можуть спілкуватися з оточуючими їх людьми, перенесли і переносять великі душевні страждання, пов'язані з смертю дочки.

            Приймаючи все це до уваги, а також враховуючи, що моральну шкоду ОСОБА_1. і ОСОБА_2. було заподіяно з необережності, місцева влада у відшкодування моральних страждань посприяла ОСОБА_1. вчитися на державній формі навчання і в працевлаштуванні, суд в той же час вважає, що розмір моральної шкоди, який визначили позивачі, є завищеним, а тому він підлягає суттєвому зменшенню. З цих міркувань суд вважає, що на користь позивачів слід стягнути по 20000 гривень кожному у відшкодування моральної шкоди.

            Відповідно вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню 1,50 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом та 8,50 гривень в доход держави судового збору.

            Керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 57, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1201 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

            Позов задоволити частково.

            Стягнути з відділу культури та туризму Маневицької райдержадміністрації Волинської області на користь ОСОБА_1 20000 (двадцять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди та 3769 (три тисячі сімсот шістдесят дев'ять) гривень 82 копійки матеріальної шкоди, на користь ОСОБА_220000 (двадцять тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди.

            Стягнути з відділу культури та туризму Маневицької райдержадміністрації Волинської області на користь одержувача: Маневицький район Держбюджет 22050000, код 21740422, рахунок 31213259700287, банк ГУДКУ у Волинській області, МФО 803014   1 (одну) гривню 50 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи Маневицьким районним судом Волинської області та в доход держави 8 (вісім) гривень 50 копійок судового збору.

            Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

                                   Суддя: