Справа№2-598 (2008р.)

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Волноваха                                                                                        19 травня 2008 року

Волновахський районний суд, Донецької області

у складі: головуючого - судді Гальченко И.В.

                та  секретаря - Сєрих І.С.

                з участю позивача, позивачки, їхнього представника-адвоката ОСОБА_1., відповідачки              та представника органу опіки та піклування-Шевченко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу по позові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - орган опіки та піклування Волноваської райдержадміністрації про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач і позивачка звернулися в суд із зазначеним позовом, яким просять зобов*язати відповідачку усунути перешкоди у спілкуванні їх з дитиною (сином позивача і онуком позивачки) 1999р.народження та визначити їм такі способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею - зустрічатися з ним систематично і безперешкодно, а також щорічно протягом тижня в період осінніх канікул - з 4 по 10 листопада, зимових - з 29 грудня по 10 січня, весняних -з 24 по 31 березня, літніх канікул - з 1 по 31 липня забирати дитину до себе додому в Запорізьку область, мотивуючи свої вимоги тим, що батько (бабуся) ОСОБА_5 з 20006року незважаючи на рішення органу опіки та піклування не можуть зустрічатися з дитиною, бачитися з ним, забирати його до себе додому на канікули, оскільки відповідачка не дає їм спілкуватися з дитиною.

В судовому засіданні позивач і позивачка підтвердили заявлені вимоги, показали суду, що подружжя ОСОБА_2 розійшлися  у 2001р., до 2006року вони вільно спілкувалися з дитиноюЮ відповідачка у цьому їм не перешкоджала, вони приїзджали один раз на рік на день народження хлопця, але з кінця 2006року після її заміжжя вона заборонила їм бачитися з дитиною, тому звернувся до органу опіки і піклування. Коли вони одного разу приїхали на день його народження 23.01.2007року вона просто їх не пустіла у квартиру, а на канікули хлопця зовсім не не дає до них додому, настроїла його що він відмовився до них їхати. Тому просять зобов*язати відповідачку не чинити перешкод у спілкуванні з дитиною згідно рішення органі опіки та піклування і зобов*язати відповідачку віддавати їм додому дитину на канікули.

Відповідачка позовні вимоги не визнала, показала суду, що вони з позивачем розійшлися у 2001р., після чого вона з сином 1999р.народження поїхала до матері у м.Волноваха, позивач платить аліменти на сина згідно рішення суду, після розлучення позивачі приїзджали лише один раз на рік кожного року на день народження сина, спілкувалися з ним, більше вони ніколи не приїзджали, брати дитину до себе не намагалися, вона їм ніколи не перешкоджала у спілкуванні з дитиною; але коли вони рік назад вперше попросили віддати їм сина на канікули, хлопець відмовився до них їхати, оскільки він звик бути лише з нею, тому вона не дозволила їм його забрати, а бачитися з ним у м.Волноваха, гуляти, спілкуватися вона їм ніколи не забороняла. Позивачі почали вимагати до себе дитину після її заміжжя, хоча позивач також живе з жінкою, вона не може віддати їм свого сина, оскільки він ще зовсім малий і сам не хоче їхати до позивачів, а силою віддавати їм вона сина не бажає, оскільки це негативно вплине на його психіку і характер.

Представник третьої особи - органу опіки і піклування Волноваської РДА - позовні вимоги не визнала, показала суду, що в інтересах дитини не можна насильно везти її батьку і бабусі для спілкування, оскільки дитина їхати без матері нікуди не хоче, батько і бабуся лише раз на рік приїзджали до хлопця і їм цього вистачало протягом семи років, а після заміжжя відповідачки вони вирішили свої претензії до відповідачки вирішити за рахунок дитини, дитина їхати до них не хоче, з одного року жила з матірью, позивач ним не цікавився. Що стосується вимог позивачів щодо  зобов*язання відповідачку не чинити їм перешкоди у спілкуванні з дитиною, то позивачі не надали доказів того, що відповідачка не дає позивачам спілкуватися з дитиною, вони лише силоміць не віддає його позивачам до них додому, оскільки дитина цього не хоче.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідка, пояснення малолітнього ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що подружжя ОСОБА_2 одружилися 08.Х1.1997р., у них народився син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 жили подружжя однією родиною до 2001р., після чого відповідачка з дитиною переїхала жити до своєї матері у м.Волноваха, позивач та його мати (позивачка) лишилися жити у АДРЕСА_1, Запорізської області. З 2001року позивачі (що вони самі не заперечували) приїзджали до дитини лише один раз на рік - на день його народження, більше вони до нього не приїзджали, з ним не спілкувалися, і не бажали цього робити, оскільки їм вистачало спілкування із ним один раз на рік. Лише  після заміжжя відповідачки 06.07.2007року (а.с.14) позивачі виявили бажання спілкуватися з дитиною на його канікули чотири рази на рік, забиравши його на цей час до себе додому, але коли дитина відмовилася їхати до них, вони звернулися до органі опіки та піклування для винесення рішення щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною (а.с.6) і рішенням від 25.01.2007року органом опіки та піклування було надано дозвіл позивачу при попердньому узгодженні з матірью дитини брати сина на канікули до себе додому (а.с.6).

Свідок ОСОБА_6. показав суду, що позивач - рідний брат його дружини, він розлучився з відповідачкою 6-7 років тому, один раз на рік позивачі їздили до відповідачки на день народження дитини, там їх завжди зустрічали, все було добре, він також їздив кілька разів з ними, а  одного разу 2-3 роки тому відповідачка не пустила їх у квартиру і не дала дитину для спілкування, а в січні 2007року також вдруге не пустили, відповідачки вдома не було.

Неповнолітній ОСОБА_5 суду показав, що він постійно жив з матірью і не хоче нікуди їхати без неї, з батьком і бабусею він спілкується раз на рік коли вони приїзжають на його день народження, але їхати до них у гості він не хоче, бо там йому не подобається, немає друзів, іграшок, тут він живе добре з мамою та її чоловіком, який добре до нього ставиться, краще рідного батька, вони друзі. Мати ніколи погано про позивачів йому не казала, бачитися їм ніколи не забороняла, але їхати до них він не хоче і ніколи туди не поїде.

Відповідно рішенню органі опіки та піклування Волноваської райдержадміністрації №4 від 25.01.2007року було вирішено надати дозвіл батькові дитини брати сина на час канікул до себе додому у Запорізську область попередньо узгодивши це питання з матірью дитини (а.с.6).

Щодо позивачки було таке ж саме рішення №25 від 29.03.2007р. (а.с.13).

Однак в судовому засіданні після пояснень малолітноьї дитини представник органу опіки та піклування показала, що в інтересах малолітнього не можна силоміць везти його до позивачів всупереч його волі та бажання, тому позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки це буде суперечити інтересам дитини.

Крім того позивачами не надано суду доказів того, що відповідачка чинить перешкоди позивачам у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, що вона навмисно ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування (порушення вимог ст.ст.159, 257 СК України). Також і в судовому засіданні під час розгляду справи не встановлені такі обставини. Лише один свідок ОСОБА_6 показав суду, що двічі коли вони приїзджали у 2006-2007роках на день народження дитини позивачів не пустили до квартири, дитину вони не бачили. При цьому чому не бачили вони дитину свідок не показав, показавши, що останній раз вдома не було і відповідачки.

В судовому засіданні встановлено (що не заперечували і позивачі), що позивачі вільно спілкуються з дитиною за місцем проживання відповідачки, їм жодного разу не було відповідачкою відмовлено у зустрічі та спілкуванні з дитиною. Спір між сторонами щодо участі у вихованні дитини виник лише по питанню того, щоб позивачі забирали дитину до себе додому на час усіх річних канікул і спір цей між сторонами виник лише після заміжжя відповідачки.

Оскільки дитина не хоче їхати в гості до позивачів не лише на канікули, а і взагалі (хлопець показав, що нікуди їхати без мами не хоче, оскільки любить її і не хоче розлучатися навіть на короткий час, їхати жити до батька і бабусі не хоче взагалі, йому вистачає спілкування з ними раз на рік коли вони приїзджають на його день народження), а відповідно вимог ст.155 ч.2 СК України батьківськи права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, суд вважає необхідним у задоволенні позовних вимог відмовити у зв*язку з їхньою необгрунтованістю і не надання доказів вказаних вимог.

Що стосується участі позивачів у вихованні і спілкуванні з дитиною суд вважає необхідним в інтересах дитини не давати їм дозвіл на те щоб забирати до себе додому дитину на час канікул для проживання з ними. Але суд вважає за потрібне попередити відповідачку про необхідність давати час і можливість спілкування позивачам з дитиною наодинці систематично без обмежень у м.Волноваха за місцем її проживання.

На підставі викладенного, ст.ст.153-155, 157-159, 257, 263 СК Україны, керуючись ст.ст.15,60, 208-209, 212-214 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні вимог ОСОБА_2і ОСОБА_3 про зобов*язання ОСОБА_4. усунути перешкоди у спілкуванні з дитиною ОСОБА_5 -ІНФОРМАЦІЯ_1. та призначити спосіб їхньої участі у вихованні дитини - забирати до себе додому дитину на час усіх річних канікул - ВІДМОВИТИ  у зв*язку з необгрунтованістю заявлених вимог.

Рішення може бути оскаржене в Донецький апеляційний суд через Волновахский районний суд протягом 20-ти днів після подачи до суду заяви про оскарження рішення, яку слід подати до суду протягом 10-ти днів з дня проголошення рішення.

                                               Суддя: