Справа № 2-783/2012

ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

13 лютого 2012 року Ленінський районний суд м. Луганська у складі:

головуючого –судді Антоненко М.В.,

при секретарі –Атуової К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3  про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1  звернулась до суду з цим позовом, в обґрунтування якого зазначила, що  01 січня 2009 року  вона позичила ОСОБА_3 7 800 Євро та 9 520 доларів США строком до 01 квітня 2009 року, що в перерахунку на гривні становило 84 672 грн. –(7 800 Євро) та 73 304 грн. (9 520 доларів США). Загальна сума  позичених коштів  за договором позики становила 157 976 грн. на підтвердження укладених договорів позики ОСОБА_3 надала позивачці розписки від 01.01.2009 року. На день              пред’явлення позовної заяви до суду ОСОБА_3 повернула позивачці частину позичених  нею 01.01.2009 року коштів : 9548 грн. - за договором позики від 01.01.2009 року, згідно якого було позичено 73 304 грн. (9520 доларів США), 11 072 грн. по договору позики в розмірі 84 672 грн. (7800 Євро). Таким чином загальна сума боргу за укладеними 01.01.2009 року договорами позики становить 137 356 грн. Крім того 25.04.2009 року ОСОБА_3 взяла у позивачки ще дві позики, а саме вона позичила у позивача 10 000 доларів США і 8 000 євро, що в перерахунку на гривні  становило 80 388 грн. (8 000 євро) та 77 000 грн. (10 000 доларів США). В липні 2011 року позивач  пред’явила до ОСОБА_3 претензію з вимогою  про повернення позивачу грошових коштів отриманих  за укладеними між ними договорами позики від 25.04.2009 року, в розмірі  157 388 грн. ОСОБА_1 зазначає, що  порушення термінів розрахунку             привели до моральних страждань,  викликаних неможливістю  повноцінного живлення і придбання                       матеріальних цінностей для  нормального існування, а також  привели до втрати  позивачем нормальних                 життєвих зв’язків і необхідністю додаткових зусиль для організації свого життя. У наслідок                            вищевикладеного позивач змушена була брати у позику гроші у родичів і знайомих, оскільки сподівалась, що відповідач виконує  своє зобов’язання і в добровільному порядку незабаром проведе  з позивачем              розрахунок по заборгованості. Позивач зазначає, що у неї зіпсувались відносини зі знайомими, у яких вона брала у борг гроші, а решта знайомих також перестала підтримувати з нею відносини. Склалась ситуація, що позивач постійно знаходилась в стані нервової напруги і душевного дискомфорту, що погано впливало на стан її здоров’я. На підставі викладеного позивач просить суд  стягнути з ОСОБА_3 на користь  ОСОБА_1  суму боргу в розмірі 294 744 грн. Сягнути з ОСОБА_3 на користь  ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000, 00 грн.

У судовому засіданні позивач  ОСОБА_1  позовні вимоги уточнила, відповідно до яких                  просила стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 суму боргу за договорами позики від 01.01.2009 р. в розмірі 137 356 грн. Стягнути з                ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 суму боргу за договорами позики від 25.04.2009 року в розмірі 157 388 грн. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральний збиток у сумі 50 000 грн. В обґрунтування уточненого позову позивач зазначила, що 25.04.2009 року ОСОБА_3 взяла дві позики, а саме позичила  у ОСОБА_2 10 000 доларів США  і 8 000 євро, що в перерахунку на гривні становило  80 388 грн. (8 000 євро) та 77 000 грн. (10 000 доларів США). Позивачі ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 наполягали на задоволенні позову, не заперечували проти  заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_3  у судовому засіданні присутня не була, про час та дату розгляду справи була повідомлена належним чином, причин неявки суду не доповіла.

    Зі згоди позивачів суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи,  що відповідає положенням  ст.  224 ЦПК України.

Суд враховуючи пояснення позивачів, вивчивши матеріали справи, вважає позов таким, що              підлягає задоволенню.  

        Як встановлено в судовому засіданні 01 січня 2009 року  вона позичила ОСОБА_3 7 800 Євро та 9 520 доларів США строком до 01 квітня 2009 року, що в перерахунку на гривні становило 84 672 грн. – (7 800 Євро) та 73 304 грн. (9 520 доларів США). Загальна сума  позичених коштів  за договором позики становила 157 976 грн. на підтвердження укладених договорів позики ОСОБА_3 надала позивачці   розписки від 01.01.2009 року. На день  пред’явлення позовної заяви до суду ОСОБА_3 повернула            позивачці частину позичених  нею 01.01.2009 року коштів : 9548 грн. - за договором позики від 01.01.2009 року, згідно якого було позичено 73 304 грн. (9520 доларів США), 11 072 грн. по договору позики в розмірі 84 672 грн. (7800 Євро). Таким чином загальна сума боргу за укладеними 01.01.2009 року договорами              позики становить 137 356 грн. 25.04.2009 року ОСОБА_3 взяла дві позики, а саме                         позичила  у ОСОБА_2 10 000 доларів США  і 8 000 євро, що в перерахунку на гривні становило  80 388 грн. (8 000 євро) та 77 000 грн. (10 000 доларів США). В липні 2011 року позивач  пред’явила до ОСОБА_3 претензію з вимогою  про повернення позивачу грошових коштів отриманих  за укладеними між ними договорами позики від 25.04.2009 року, в розмірі  157 388 грн.

Відповідно до ст.. 1046 Цивільного Кодексу України за договором позики одна сторона                          (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з                    моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.. 1047  Цивільного Кодексу України  на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує                    передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.  

Згідно розписки, відповідач ОСОБА_3 позичила у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 9 520 доларів США, та зобов’язалась їх повернути до  01.04.2009 року (а.с.6).

Згідно розписки, відповідач ОСОБА_3 позичила у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 7 800, 00 євро, та зобов’язалась їх повернути до  01.04.2009 року (а.с.7).

Згідно розписки, відповідач ОСОБА_3 позичила у ОСОБА_1 та ОСОБА_2  грошові кошти у розмірі 10 000,00 доларів США, строком на 5 років (а.с.8).

Згідно розписки, відповідач ОСОБА_3 позичила у ОСОБА_1 та ОСОБА_2  грошові кошти у розмірі 8 000,00 євро, строком на 5 років (а.с.9).

Відповідно до довідки з Національного банку України в Луганській області від 26.08.2011 року за № 13014/3662  офіційний курс гривні до іноземних валют становив на 01.01.2009 року за 100 доларів США   –770,0000 гривень. За 100 євро -1085,5460 гривень (а.с. 13).

Відповідно до довідки з Національного банку України в Луганській області від 26.08.2011 року за № 13-014/3661  офіційний курс гривні до іноземних валют становив на 25.04.2009 року за 100 доларів США   –770,0000 гривень. За 100 євро -1004,8500 гривень (а.с. 14).

Відповідно до ст.. 525 Цивільного Кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або        одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.. 1049 Цивільного Кодексу України позичальник зобов'язаний повернути                  позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій  кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.   

Відповідно до ст.. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк          (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.. 625 Цивільного Кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.. 611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів. Моральна шкода                        відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних           страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня   вини   особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з             урахуванням  інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування                 враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від                  майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов’язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується  одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене суд вважає позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди на користь             позивача ОСОБА_1 такими, що не підлягають задоволенню, оскільки  позивачем не надано жодного                   підтвердження щодо спричинення її моральних страждань.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому            задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 224-226  ЦПК України,  ст.ст. 23, 525, 530, 611, 625, 1047, 1049,  1167  Цивільного Кодексу України  суд, -

В И  Р І Ш И В :

            Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, задовольнити                  частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 суму боргу за договорами позики від 01.01.2009 р. в розмірі 137 356 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 суму боргу за договорами позики від 25.04.2009 року в розмірі 157 388 грн.

 В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області             через Ленінський районний суд м. Луганська шляхом подачі апеляційної скарги  в 10-денний строк з дня проголошення рішення  або в порядку ч.4  ст.  295 ЦПК України.

    Заочне рішення може бути переглянуте судом,  що його ухвалив,  за письмовою заявою відповідача,  поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя                                                                                                                            М.В. Антоненко