Справа № 2-3574/11 р.

Р   І   Ш   Е   Н   Н   Я

І  М  ’ Я  М                У  К  Р  А  Ї  Н  И

31 січня  2012 року

Ленінський районний суд міста Луганська в складі:

головуючого                                                                     - судді Антоненко М.В.

при секретарі                                                                    - Атуової К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Луганської обласної медико-соціальної експертної комісії № 4 про визнання дій неправомірними та  зобов’язання проведення повторного огляду, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому вказує на те, що 10.12.63 р. при проходженні служби у збройних силах отримав травму –перелом лівої кінцівки. З жовтня 1969 р. на протязі маже 22 років він працював в органах внутрішніх справ та був звільнений у зв’язку з наявними в нього хворобами. На підставі постанови військово-лікувальної комісії УМВС Луганської області,10 вересня 1992 р. Луганська обласна кардіологічна ВТЕК, вперше встановила йому II групу інвалідності по хворобах, які були отримані у зв’язку із проходженням служби в органах внутрішніх справ. Вказана група інвалідності була знята в 1998 року та до 2007 року позивач не досліджувався в органах медико-соціальної експертизи. Однак, в лютому 2007 року у зв’язку із погіршенням стану здоров’я він був госпіталізований до Луганської обласної клінічної лікарні, де травматолог встановив йому діагноз: «перелом нижньої третини обох кісток лівого передпліччя, який неправильно зрісся, травматичний артроз лівого променевозап’ясткового суглоба, виражене порушення функцій кінцівки»Однак, в МСЕК № 4 йому рекомендували  відновити інвалідність саме  по хворобах, пов’язаних із службою в органах внутрішніх справ.  24.10.07 р. МСЕК встановила ОСОБА_1 III групу  інвалідності по хворобах , пов’язаних із службою в органах внутрішніх справ. В 2008 році біль у лівій кінцівки загострилась в зв’язку з чим він знов пройшов курс лікування в лікарні УМВС. В той же період позивач був обстежений  в ЛОКЛ, де йому був поставлений діагноз :  «пост травматична невропатія лівого серединного нерва». В зв’язку з цим, лікарня УМВС склала нові медичні документи, які ОСОБА_1 надав МСЕК № 4, де 10.11.08 р. йому встановили II групу інвалідності по хворобах, пов’язаних із службою в органах внутрішніх справ. Однак, при встановленні групи інвалідності, спеціалісти МСЕК № 4 не прийняли до уваги документи, які підтверджують захворювання його лівої верхньої кінцівки.  11.03.09 р. в Луганської обласної МСЕК №1, позивачу була проведена повторна, розширена експертиза, яка відмовила йому в інвалідизації наслідків травм та оперативних втручань лівої верхньої кінцівки, а лише підтвердила II групу інвалідності, встановлену МСЕК № 4 10.11.08 р. Не зважаючи на неодноразові скарги, МСЕК № 4 в вересні 2010 р. відмовила ОСОБА_1 у достроковому направленні на МСЕК для зміни причин інвалідності. В травні 2011 р. він пройшов щорічний курс обстеження і лікування в лікарні УМВС, а також повторне обстеження в ЛОКЛ, які підтвердили ступінь розладу його організму внаслідок захворювання лівої верхньої кінцівки, а також серцево-судинної та центральної нервової систем в зв’язку з чим, спеціалісти лікарні УМВС склали відповідні документи для МЕСК №4. 06.06.11 р. відбувся черговий огляд позивача у  МСЕК №4, та йому знову відмовили у в інвалідизаціїї травмованої лівої верхньої кінцівки, а по захворюванням пов’язаним із службою в органах внутрішніх справ, знизили інвалідність з II на III групу. На підставі діагнозів, встановлених лікарями – спеціалістами лікарні УМВС, ЛОКЛ та центрального госпіталю МВС України, в якому був обстеженим ОСОБА_1 в 2011 році, позивач звернувся до голови Луганської обласної МСЕК № 4 з заявою до якої додав всі документи з лікарень, однак 09.09.12 р. отримав відповідь з відмовою у встановлені в зміні групи та категорії інвалідності. Вважаючи відмови МСЕК № 4 необ’єктивним, позивач ОСОБА_1 просить суд визнати дії Луганської обласної медико-соціальної експертної комісії № 4 щодо прийняття рішень про невизнання його інвалідом по наслідках 2-х травм і оперативних втручань, пов’язаних з виконання службових обов’язків військової служби, внаслідок яких він втратив працездатність лівої руки та був обмежений  своєї життєдіяльності, призначити комісійну судово-медичну експертизу по встановленню ступеню втрати загальної працездатності його організму по наслідках двох травм та оперативних втручань лівої верхньої кінцівки, а також захворювань серцево-судинної і центральної нервової систем, визнати його інвалідом по наслідках травм оперативним втручанням лівої верхньої кінцівки, а також захворюванням серцево-судинної і центральної нервової систем, пов’язаних з виконанням службових обов’язків військової служби та служби в органах внутрішніх справ на підставі висновку ВКК обласної лікарні і судово-медичної експертизи, стягнути з Луганської обласної медико-соціальної експертної комісії № 4 компенсацію за заподіяну моральну шкоду в сумі 1000 грн. В подальшому, ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги, зазначивши, що він просить суд визнати дії Луганської обласної медико-соціальної експертної комісії № 4  в частині відмови у визнанні йому групи та категорії інвалідності внаслідок 2-х травм і оперативних втручань лівої верхньої кінцівки, а також захворювань  серцево-судинної і центральної нервової систем організму які спричиняють обмеження його життєдіяльності та працездатності, зобов’язати Луганську обласну медико-соціальну експертну комісію № 4 на підставі медичних показань спеціалістів лікарні УМВС, Київського центрального госпіталю МВС України та ЛОКЛ провести повторний огляд ОСОБА_1 для зміни групи і категорії інвалідності за наслідками 2-х травм і оперативних втручань лівої верхньої кінцівки, а також захворювань  серцево-судинної і центральної нервової систем його організму, пов’язаних із з виконанням службових обов’язків військової служби та служби в органах внутрішніх справ.

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов.

           Представник відповідача в судове  засідання не з’явився, надавши суду письмові заперечення в яких позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав в повному обсязі     зазначивши, що Луганським МСЕК №4 неодноразово проводився огляд позивача ОСОБА_1, в останній раз - 06.06.11 р. із залученням спеціалістів МСЕК №1, спеціалізованої травматологічної МСЕК за направленням ВКК лікарні УМВС і його особистої заяви. За наслідками огляду ОСОБА_1  обґрунтовано встановлено III групу інвалідності внаслідок захворювань, отриманих підчас служби в органах внутрішніх справ безстроково. Підстав для зімни категорії інвалідності не встановлено. 02.09.11 р. ОСОБА_1 за його заявою був консультований розширеною експертною комісією спеціалістів обласних МСЕК з а участю професора кафедри травматології і ортопедії  Державного медичного університету Швеца А.І., яка не підтвердила попереднє рішення МСЕК.

          Суд, заслухавши пояснення  позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1  не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.                  

          Відповідно до статті 15 ЦПК України,   суди  розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи  інтересів,  що  виникають із цивільних,  житлових,  земельних, сімейних, трудових відносин.

          Статтею 143 ЦПК України передбачено, що для  з'ясування  обставин,  що мають значення для справи і  потребують спеціальних знань у галузі науки,  мистецтва,  техніки,  ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб,  які беруть  участь у справі.

          Згідно із п.п. «ї», «й»статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», кожний громадянин України має право на охорону здоров’я, що передбачає оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров’я та можливість проведення незалежної медичної експертизи у разі незгоди громадянина з висновками державної медичної експертизи, застосування до нього заходів примусового лікування та в інших випадках, коли діями працівників охорони здоров’я можуть бути ущемлені загальновизнані права людини і громадянина.

          Статтею 73 цього ж Закону, встановлено, що у разі незгоди громадянина з  висновками  державної  медичної експертизи та в  інших  передбачених  законодавством  випадках  на вимогу     громадянина     проводиться    альтернативна    медична (медико-соціальна,     військово-лікарська)  експертиза   або патологоанатомічний розтин.     Альтернативна  медична  експертиза  здійснюється  фахівцями відповідного профілю і кваліфікації. Громадяни самостійно обирають експертну установу та експертів.

          За клопотанням позивача ОСОБА_1, судом 10 жовтня 2011  року призначено комісійну судову-медичну експертизу перед якою було поставлено запитання: на які патологічні  захворювання страждає ОСОБА_1 та які з цих захворювань є наслідками 2-х травм та оперативних втручань лівої верхньої кінцівки ?; яка загальна ступінь вираженості функціональних порушень в організмі ОСОБА_1?; чи є функціональні порушення наслідком патологічних захворювань в т.ч. що стались внаслідок 2-х травм та оперативних втручань лівої верхньої кінцівки?; які проценти стійкої втрати загальної працездатності ОСОБА_1?; чи є втрата загальної працездатності наслідком патологічного захворювання в т.ч. яке сталось внаслідок 2-х травм та оперативних втручань лівої верхньої кінцівки.

Проведення експертизи було доручено експертам Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи. Однак, коли цивільна справа  знаходилась в експертній установі, позивач ОСОБА_1 відмовився від проведення експертизи, в зв’язку з чим ухвала суду та справа були повернуті експертами без виконання (а.с.90).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснив, що відмовився від проведення експертизи, оскільки працівники Луганського обласного бюро судово-медичної експертизи не об’єктивно та упереджено проводили експертизу. На думку позивача, доказів які містяться в цивільній справі достатньо для позитивного вирішення його питання.

Судом не приймаються уваги посилання ОСОБА_1 на медичні документи складені лікарями лікарні УМВС, Київського центрального госпіталю МВС України та ЛОКЛ (а.с.12,14,15,17,18,23,25-26,43,44,45,47,51-57,96,101) як обґрунтування його позовних вимог, оскільки оцінка та аналіз вказаних документів  може бути проведена фахівцями, які мають спеціальні знання, а позивач ОСОБА_1 не скористався своїм правом на проведення альтернативної медичної експертизи та комісійної судово-медичної експертизи.                                  

          Згідно зі статтями 58,60 ЦПК України,  належними  є докази,  які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.   Кожна  сторона  зобов'язана  довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх  вимог  і  заперечень.

          Оцінюючи здобуті в судовому засіданні докази, в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позивач ОСОБА_1 не надав суду належних доказів, які б підтверджували неправомірність дій Луганської обласної медико-соціальної експертної комісії № 4 щодо встановлення йому групи інвалідності та відмови у зміні групи та  категорії інвалідності та необхідності проведення  повторного огляду.  

          Оскільки, судом не встановлено факту неправомірних дій Луганської обласної медико-соціальної експертної комісії № 4 у відношенні ОСОБА_1 при встановленні йому групи інвалідності, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення  моральної шкоди.       

               Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212 –215 ЦПК України, -

В  И  Р   І  Ш  И  В  :

Відмовити у зв’язку з необґрунтованістю в позові ОСОБА_1 до Луганської обласної медико-соціальної експертної комісії № 4 про визнання дій неправомірними та  зобов’язання проведення повторного огляду.

Рішення  набирає чинності після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження і може бути оскаржено в апеляційний суд Луганської області через Ленінський районний суд міста Луганська  протягом десяти днів з дня його проголошення

СУДДЯ                                                                                      М.В. Антоненко