ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.02.12 Справа № 5015/6592/11
Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:
головуючий суддя Малех І. Б.
судді Желік М. Б.
Кузь В. Л.
при секретарі судового засідання М. Кришталь
за участю представників сторін:
від позивача –ОСОБА_2, ОСОБА_3
від відповідача 1 –Максимишин І. Б. –представник
від відповідача 2 (апелянта) –Кульбій-Кухар Ю. В. – юрисконсульт
розглянув апеляційну скаргу ПАТ «Мегабанк», м. Львів № 80-01-28 від 06.01.2012 р.
на рішення господарського суду Львівської області від 22.12.2011 р.
у справі № 5015/6592/11
за позовом Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2, м. Львів
до відповідача 1 ТОВ «Львівська лізингова компанія», м. Львів
до відповідача 2 ПАТ «Мегабанк», м. Львів
про визнання права власності та припинення права застави
Сторонам роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст.20,22 ГПК України, заяв про відвід суддів не надходило.
ВСТАНОВИВ:
рішенням господарського суду Львівської області від 22.12.2011 р. у справі № 5015/6592/11 частково задоволено позов Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2, м. Львів, за позивачем визнано право власності на майно –МАЗ модель 544008-060-031 д. н. НОМЕР_2 № кузова НОМЕР_3, з ТОВ «Львівська лізингова компанія», м. Львів стягнуто 800 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в решті позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що оскільки позивачем належним чином та в повному обсязі виконані обов’язки по сплаті лізингових платежів за договором, то позовні вимоги в частині визнання права власності на майно –МАЗ модель 544008-060-031 д. н. НОМЕР_2 № кузова НОМЕР_3, за підприємцем є обґрунтованими. До ліквідаційної маси ТОВ «Львівська лізингова компанія»включено не майно, передане СПД-ФО ОСОБА_2 за договором фінансового лізингу № 01005 від 18.03.2008 р., а лізингові платежі за автомобіль. Також суд вказав, що чинним законодавством України не передбачений обраний позивачем спосіб захисту прав та охоронюваних законом інтересів в частині припинення права застави ПАТ «Мегабанк»на автомобіль.
В судовому засіданні представник відповідача2 в повному обсязі підтримав викладене в апеляційній скарзі та просить в частині задоволення позовних вимог дане рішення скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким повністю відмовити в позові, посилаючись на те, що у СПД-ФО ОСОБА_2 відсутні правові підстави для визнання за ним права власності на об’єкт лізингу, що є одночасно предметом застави, оскільки цей предмет застави підлягав включенню до ліквідаційної маси ТОВ «Львівська лізингова компанія»з 03.11.2010 р.
Представник позивача та позивач, як в судовому засіданні так і письмовому відзиві на апеляційну скаргу просять залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи тим, що свої обов’язки зі сплати лізингових платежів підприємець виконав повністю, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 07.06.2011 р. Крім цього, позивач зазначає, що відповідно до листа № 9/9021зп від 16.09.2011 р. заступника начальника УДАІ ГУМВСУ у Львівській області, на автомобіль марки МАЗ модель 544008-060-031 д.н. НОМЕР_1 будь-які обмеження на проведення реєстраційних дій (арешти) відсутні.
Представник відповідача 1, як в судовому засіданні так і у своєму відзиві на апеляційну скаргу також просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зазначаючи, що ПАТ «Мегабанк»під час укладення договору № 52/2008 від 06.05.2008 р. застави майнових прав було проінформовано про умови договору фінансового лізингу № 01005 від 18.03.2008 р. щодо розпорядження ТОВ «Львівська лізингова компанія»заставним майном на період дії договору фінансового лізингу, після закінчення терміну дії вищезазначеного договору фінансового лізингу, про перехід права власності на предмет застави від відповідача 1 до позивача та обов’язок відповідача 1 сприяти позивачу в оформленні усіх передбачених законодавством документів (п. 9 договору лізингу).
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзивах на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18.03.2008 р. між ТОВ «Львівська лізингова компанія»(лізингодавець) та СПД-ФО ОСОБА_2 (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 01005, згідно п. 1.1 якого лізингодавець зобов’язується придбати у власність у продавця майно (об’єкт лізингу) та передати його в платне користування лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу, що визначаються цим договором та законодавством України. Об’єкт лізингу є власністю лізингодавця протягом усього терміну дії даного договору (п. 1.2). Продавцем об’єкта лізингу є ТОВ «СпецМазСервіс»(п. 1.3).
Відповідно до п. 2.1 даного договору, об’єктом лізингу є МАЗ модель 544008-060-031 д. н. НОМЕР_2 № кузова НОМЕР_3 загальною вартістю 330 000 грн. (а. с. 132, Том 1).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.6, 4 цього ж договору, лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем згідно графіку сплати лізингових платежів, що наведені в додатку 2 до договору, який є його невід’ємною частиною. Лізингові платежі включають: суму відшкодування (компенсації) частини вартості об’єкта лізингу; винагороду лізингодавцю за переданий в лізинг об'єкт. Загальна сума винагороди лізингодавцю за переданий у лізинг за даним договором об'єкт, становить 107 869, 03 грн.
За умови п.п. 3.4 та 3.8 цього договору, сума лізингових платежів може бути змінена за узгодженням сторін у частині винагороди лізингодавцю за отриманий в лізинг об'єкт лише в сторону зменшення, шляхом підписання додаткової угоди. Лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем в національній валюті України (гривнях), згідно графіку лізингових платежів (додаток № 2 до договору), шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця (п. 3.5 договору). Лізингоодержувач в термін до 25.03.2008 р. включно зобов’язаний сплатити перший лізинговий платіж, який складається з відшкодування (компенсації частини вартості об'єкта лізингу в сумі 49 500 грн. (п. 3.6 договору). Лізингодавець повинен провести передачу, а Лізингоодержувач –прийняти об'єкт лізингу в термін до 04.04.2008 р. Факт передачі об'єкта лізингу оформляється актом прийому-передачі, який складається у 2-ох примірниках (п. 4.1 договору).
Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору фінансового лізингу № 01005 від 18.03.2008 р. лізингодавцем передано лізингоодержувачу майно –МАЗ, модель 544008-060-031 д. н. НОМЕР_2 № кузова НОМЕР_3, що підтверджується видатковою накладною РН-0000010 від 06.05.2008 р. (а. с. 145, Том 1) та актом прийому- передачі від 06.05.2008 р. (а. с. 146 , Том 1).
Згідно п.п. 5.1 –5.3 договору № 01005 від 18.03.2008 р., об’єкт лізингу передається в лізинг лізингоодержувачу на 36 місяців. Термін дії договору встановлено до 31.03.2011 р. Термін дії договору може бути змінений за домовленістю сторін у випадку дострокової сплати лізингоодержувачем вартості об'єкта лізингу та суми винагороди на момент дострокового погашення. В такому випадку термін дії договору припиняється після сплати лізингоодержувачем останнього лізингового платежу. Договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами. Дія договору припиняється після переходу права власності на об'єкт лізингу до лізингоодержувача. У випадку виявлення при прийманні об'єкта лізингу недоліків, що виключають їх нормальну експлуатацію, усунення яких неможливо, акт прийому-передачі об'єкта лізингу не підписується і цей договір вважається неукладеним до моменту усунення вказаних недоліків продавцем об'єкта лізингу.
Відповідно до положень додаткової угоди № 1 до договору фінансового лізингу № 01005 від 18.03.2008 р., об’єкт лізингу передається в лізинг лізингоодержувачу на 36 місяців. Термін дії договору до 30.04.2011 р. Термін дії договору може бути змінений за домовленістю сторін у випадку достроковї сплати лізингоодержувачем вартості об’єкта лізингу та суми винагороди на момент дострокового погашення. В такому випадку термін дії договору припиняється після сплати лізингоодержувачем останнього лізингового платежу.
На виконання зобов’язань по даному договору СПД-ФО ОСОБА_2 здійснено оплату лізингових платежів та виконано зобов’язання в повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень № 206 від 27.11.2009 р., № 131 від 20.08.2009 р., № 119 від 10.07.2009 р., № 93 від 05.06.2009 р., № 66 від 29.04.2009 р., № 47 від 25.03.2009 р., № 29 від 19.02.2009 р., № 14 від 23.01.2009 р., № 221 від 17.12.2008 р., № 204 від 28.10.2008 р., № 181 від 23.09.2008 р., № 158 від 22.08.2008 р., № 134 від 22.07.2008 р., № 107 від 24.06.2008 р., № 77 від 23.05.2008 р., № 41 від 19.03.2008 р., № 187 від 15.10.2009 р., № 173 від 22.09.2009 р., № 174 від 30.09.2009 р.. № 141 від 11.08.2009 р., № 170 від 10.07.2009 р., № 87 від 25.05.2009 р., № 65 від 29.04.2009 р., № 43 від 17.03.2009 р., № 22 від 12.02.2009 р., № 12 від 13.01.2009 р., № 227 від 09.12.2008 р., № 205 від 31.10.2008 р., № 182 від 23.09.2008 р., № 160 від 27.08.2008 р., № 137 від 25.07.2008 р., № 108 від 24.06.2008 р., № 78 від 23.05.2008 р., № 2 від 10.01.2010 р., № 333 від.10.03.2010 р., № 45 від 25.03.2010 р., № 68 від 30.04.2010 р., № 92 від 18.06.2010 р., № 141 від 21.09.2010 р., № 164 від 20.10.2010 р., № 168 від 29.10.2010 р., № 196 від 30.11.2010 р., № 3 від 27.01.2011 р., № 29 від 14.03.2011 р., № 30 від 14.03.2011 р., № 48 від 15.04.2011 р., № 83 від 06.06.2011 р., № 84 від 06.06.2011 р. (а. с. 61 –93, Том 1). Виконання зобов’язань щодо повної оплати позивачем підтверджується також підписаними обома сторонами та скріпленими їхніми печатками актами звірки взаєморозрахунків, які містяться у матеріалах справи.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов’язання –це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
За умовами п. 9.4 укладеного між сторонами договору № 01005 від 18.03.2008 р., після закінчення терміну дії договору право власності на об’єкт лізингу переходить до лізингоодержувача.
Як вбачається із матеріалів справи, термін дії договору встановлено до 30.04.2011 р.
Даний договір не визнавався недійсним у встановленому законом порядку, а також не розривався.
Відтак, з огляду на наведені обставини, апеляційна інстанція дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволені вимоги позивача про визнання права власності на майно –МАЗ модель 544008-060-031 д. н. НОМЕР_2 № кузова НОМЕР_3.
Крім цього, судом встановлено, що 06.05.2008 р. між ВАТ «Мегабанк»(кредитодавець) та ТОВ «Львівська лізингова компанія»(позичальник) укладено кредитний договір № 74/2008, відповідно до п. 1.1 якого кредитодавець надає грошові кошти позичальнику в розмірі 36 000 євро з конвертуванням кредитних коштів в національну валюту на строк з 06.05.2008 р. до 05.05.2011 р. на придбання рухомого майна, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити 13, 5 % річних на умовах, передбачених договором (а. с. 31, Том 1).
Згідно п. 3.1 даного кредитного договору, виконання позичальником зобов’язань за договором забезпечується заставою рухомого майна та майнових прав згідно з договорами застави та порукою фізичної особи згідно з договором поруки.
06.05.2008 р. між ТОВ «Львівська лізингова компанія» (заставодавець) та ВАТ «Мегабанк»(заставодержатель) укладено договір застави рухомого майна, відповідно до п. 1.2 якого предметом застави є вантажний автомобіль марки МАЗ модель 544008-060-031 тип транспортного засобу –сідловий тягач –Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 р. випуску.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання термі ну виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на за ставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов’язання, забезпеченого заставою.
У матеріалах справи міститься постанова господарського суду Львівської області у справі № 31/168-2010 від 03.11.2010 р., якою ТОВ «Львівська лізингова компанія»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_6
Як вбачається з письмових пояснень відповідача 1 – ТОВ «Львівська лізингова компанія»(а. с. 116 –119, Том 1), відповідно до п. 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 181 від 28.07.2000 р., орендодавцем відображено в бухгалтерському обліку наданий у фінансову оренду об’єкт (автомобіль МАЗ), як дебіторську заборгованість орендаря в сумі мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням фінансового доходу, що підлягає отриманню, з визнанням іншого доходу (доходу від реалізації необоротних активів).
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або на праві повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об’єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об’єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Ліквідаційна маса банкрута формується на підставі даних, відображених в бухгалтерській документації банкрута.
Як вбачається із письмових пояснень арбітражного керуючого ОСОБА_6, до ліквідаційної маси ТОВ «Львівська лізингова компанія»включено не майно, передане СПД-ФО ОСОБА_2 за договором фінансового лізингу № 01005 від 18.03.2008 р., а лізингові платежі за автомобіль марки МАЗ модель 544008-060-031, тип транспортного засобу –сідловий тягач –Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску у кількості 1 одиниці.
Крім цього, слід зазначити, що лізингоодержувачу було відомо про можливість укладення договору застави на об’єкт лізингу. При цьому, і ПАТ «Мегабанк»під час укладення з ТОВ «Львівська лізингова компанія»кредитних договорів, були відомі можливі наслідки, які випливають із укладених договорів фінансового лізингу. Відповідач 1 зазначив, що банк при укладенні кредитних договорів погодився на умови кредитування, коли заставне майно не знаходиться у заставодавця, а в силу виду господарської діяльності позичальника передане лізингоодержувачам і погашення кредиту відбувалось із поступлень коштів, а саме лізингових платежів.
Із матеріалів справи, а саме із заяви № 31-91 від 05.08.2011 р., вбачається, що ТОВ «Львівська лізингова компанія»повідомллено ТОВ «Мегбанк»про повне погашення СПД-ФО ОСОБА_2 лізингових платежів та направлено вимогу підприємця ОСОБА_2 про переоформлення права власності на автомобіль, однак, такі вимоги залишені без задоволення.
Щодо вимоги позивача про припинення права застави ПАТ «Мегабанк»на автомобіль марки МАЗ модель 544008-060-031 д.н НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_3, то слід зазначити наступне.
Таку вимогу позивач обґрунтовує положеннями ст.ст. 587, 593 ЦК України, за умовами яких заставодавець, який володіє предметом застави, у разі втрати, псування, пошкодження або знищення заставленого майна з його вини зобов’язаний замінити або відновити це майно, якщо інше не встановлено договором. Право застави припиняється у разі втрати предмета застави, якщо заставодавець замінив предмет застави.
Проте, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надані належні та допустимі докази, які підтверджували б втрату об’єкта застави.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Зазначений перелік способів захисту не є вичерпним, однак у разі порушення цивільного права чи інтересу у позивача виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення. Тобто, позивач повинен обрати саме такий спосіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу. З огляду на викладене, чинним законодавством України не передбачений обраний позивачем в цій частині спосіб захисту прав та охоронюваних законом інтересів, а саме: шляхом припинення права застави ПАТ «Мегабанк»на автомобіль.
Враховуючи вищевикладене, в цій частині колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 99, 101 –105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Львівської області від 22.12.2012 р. у справі № 5015/6592/11 залишити без змін, апеляційну скаргу ПАТ «Мегабанк», м. Львів –без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя Малех І. Б.
Суддя Желік М. Б.
Суддя Кузь В. Л.
Повний текст постанови виготовлений 20.02.2012 р.