Справа № 2-4042/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2011 року                                                      Ленінський районний суд м. Луганська

у складі: судді                                                                 Антоненко М.В.

               при секретарі                                                   Кардаш О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в місті Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання  договору недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2. Позивач вимагає визнати договір новації, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсним.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1. Позивач за зустрічною позовною заявою вимагає стягнути зі ОСОБА_1 борг у сумі 1 249214 (один мільйон двісті сорок дев’ять тисяч двісті чотирнадцять) грн. 28 коп. на користь ОСОБА_2.

ОСОБА_1 надав до суду заяву від 26 грудня 2011 року, відповідно до якої він позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 не підтримує, зустрічну заяву ОСОБА_2 визнає повністю та просить розглянути справу за його відсутністю.

          ОСОБА_2 було надано  заяву від 26 грудня 2011 року про розгляд справи за його відсутністю. Відповідно до заяви ОСОБА_2 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 не визнає, зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 просить задовольнити повністю.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 ЦПК України. Згідно з ч.4 ст.174 ПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.          

19 серпня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір зберігання грошових коштів у сумі 960000 (дев’ятсот шістдесят тисяч) грн., 983810 (дев’ятсот вісімдесят три тисячі вісімсот десять) рублів РФ та 4725 (чотири тисячі сімсот двадцять п’ять) доларів США. На підтвердження договору була складена розписка від 19 серпня 2011 року.

          Відповідно до п.3 Договору зберігання ОСОБА_1 зобов’язувався повернути ОСОБА_2 зазначені грошові кошти за першою вимогою, але не пізніше 31 серпня 2011 року.

Зазначені кошти ОСОБА_1 у встановлений договором строк повернуто не було.

9 вересня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір новації, відповідно до якого у зв’язку з неможливістю виконання зобов’язання за договором зберігання, Сторони домовилися про заміну первісного зобов’язання, яке виникло внаслідок укладання договору зберігання грошових коштів, новим зобов’язанням –зобов’язанням позики грошових коштів, а саме: 960000 (дев’ятсот шістдесят тисяч) грн., відповідно до офіційного сайту Національного банку України станом на 26.12.2011 року офіційний курс гривні до іноземної валюти становить: 983810 (еквівалент рубля РФ) х 2,5560 (офіційний курс гривні до іноземної валюти станом на 26.12.2011 року) = 251461 (двісті п’ятдесят одна тисяча чотириста шістдесят одна) грн.

Відповідно до офіційного сайту Національного банку України станом на 26.12.2011 року офіційний курс гривні до іноземної валюти становить: 4725 (еквівалент долара США) х 7,9893 (офіційний курс гривні до іноземної валюти станом на 26.12.2011 року) = 37 749 (тридцять сім тисяч сімсот сорок дев’ять гривень).

Загальна сума боргу станом на 26.12.2011 року складає 1 249214 (один мільйон двісті сорок дев’ять тисяч двісті чотирнадцять) грн. 28 коп.

Строк повернення коштів складав один місяць з моменту укладення угоди.

          Дослідивши наявні в матеріалах справи докази суд вважає, що у задоволенні первісного позову слід відмовити, а позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Позовні вимоги за первісним позовом не підлягають задоволенню, оскільки позивач не підтримав заявлений позов та крім того, відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.2 ст.192 ЦК України встановлено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ч.2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Відповідно до ч.2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Позовні вимоги за зустрічним позовом є обґрунтованими. Відповідно до ч.2 ст. 604 ЦК України зобов'язання  припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Відповідно до ч.1 ст. 1053 за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням.

Предметом договору зберігання від 19 серпня 2011 року та договору новації від 9 вересня 2011 року були грошові кошти в національній та іноземній валюті.

Відповідно до ч.2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

          Відповідно до ч.2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Таким чином закон не забороняє встановлення сторонами за взаємною згодою еквіваленту зобов’язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – з відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином договір новації від 9 вересня 2011 року відповідає діючому законодавству та підлягає виконанню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 60,130, 212, 218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовити.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 борг у сумі 1 249214 (один мільйон двісті сорок дев’ять тисяч двісті чотирнадцять) грн. 28 коп.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, що складають: судовий збір в сумі 2823 (дві тисячі вісімсот двадцять три) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Луганської області через Ленінський районний суд м. Луганська.

Суддя                                                                                                         Антоненко М.В.