Справа № 1-1418/12

ВИРОК

Іменем України

                    30 січня  2012 року    Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого  - судді Мягкохода Ю. В.

при секретарі  - Пригоцькій Я.В.

з участю прокурора –Вітка В.Л.

потерпілого        -  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кутаїсі, республіка Грузія, українця, громадянина України, освіта середня, не одруженого, кулеметника 3 відділення взводу БТР 1 батальйону охорони військової частини А0139 зареєстрованого та  проживаючого  за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимого

          у вчинені злочинів  передбачених  ч. 2 ст. 406  та ч.1 ст.407 КК України , -

в с т а н о в и в:

 ОСОБА_2 являючись військовослужбовцем строкової служби Збройних Сил України і проходячи військову службу у військовій частині А0139, яка дислокується у м. Київ, 11 жовтня 2011 року близько 7.00 години ранку в приміщенні зберігання майна 2 роти 1 батальйону охорони військової частини А0139, порушивши статутні правила взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, застосував фізичне насильство щодо солдата ОСОБА_1 - наніс йому один сильний удар правою ногою, взутою у військовий черевик із високим берцем в область сідниць останнього та в подальшому наніс один сильний удар кулаком правої руки в область правої надбрівної ділянки обличчя ОСОБА_1, внаслідок чого спричинив останньому фізичний біль та моральне приниження, а також заподіяв йому забійну рану правої надбрівної ділянки з формуванням рубця, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Крім того, ОСОБА_2 являючись військовослужбовцем строкової служби Збройних Сил України і проходячи військову службу у військовій частині А0139, яка дислокується у м. Київ,в порушення вимог ст.ст. 2-6, 11- 12, 16, 128, 216-218 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 12 жовтня 2011 приблизно о 06 годині самовільно залишив межі військової частини А0139, яка дислокується у м. Києві по пр-ту Перемоги, 55/2 і має зовнішні видимі межі визначені парканом та перебував поза її розташуванням до 29 жовтня 2011 року, проводячи час на власний розсуд, не пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби.

Підсудний  ОСОБА_2 в судовому засідання свою винуватість в скоєнні злочинів, передбачених  ч. 2 ст. 406  та ч.1 ст.407 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, просить слухати справу згідно  ч. 3 ст. 299 КПК України, наслідки якого йому роз’яснені та зрозумілі, без участі свідків та пояснив, що 11 жовтня 2011 року він знаходився в приміщенні зберігання майна 2 роти 1 батальйону охорони  військової частини А0139. Близько 06 години ранку  після підйому до нього зайшов солдат ОСОБА_1 для того, щоб отримати комплект парадного одягу. ОСОБА_2 не видав ОСОБА_1 повний комплект одягу, але ОСОБА_1,  на цьому наполягав. Коли ОСОБА_1 нахилився, взути черевики, ОСОБА_2 наніс удар правою ногою в область його сідниць, потім ОСОБА_1 почав  штовхати ОСОБА_2 в процесі штовхання ОСОБА_2 пошкодив ОСОБА_1 область правої надбрівної ділянки, що призвело до розсічення. Наступного дня 12 жовтня 2011 року близько 06 години ранку ОСОБА_2 самовільно покинув територію військової частини А0139 у приміщення лазні він переодягнувся у цивільний одяг і через паркан покинув територію військової частини і попрямував до автовокзалу, де сів на рейсовий автобус і поїхав  додому в АДРЕСА_1 де перебував там до 29 жовтня 2011 року.

Покази підсудного ОСОБА_2 відповідають фактичним обставинам справи і ніким з учасників судового розгляду не оспорюються.

Крім повного визнання підсудним ОСОБА_2, своєї вини, у вчиненні злочинів його винуватість підтверджується показами потерпілого ОСОБА_1, який підтвердив  покази дані ним на досудовому слідстві і додав, щодо  підсудного він немає ніяких матеріальних і моральних претензій і просить суд  не застосовувати суворе покарання до  підсудного ОСОБА_2

Суд, врахувавши думку сторін, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, роз’яснивши, що у такому  випадку вони будуть позбавлені  права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Таким, чином дії підсудного ОСОБА_2, необхідно кваліфікувати  ч. 2 ст. 406 КК України –як порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що заподіяло легкі тілесні ушкодження, та ч.1 ст.407 КК України, як самовільне залишення військової частини  військовослужбовцем строкової служби тривалістю понад три доби, але не більше одного місяця.

          Згідно ст. 66 КК України, обставинами, що пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_2  є щире каяття.

          Згідно ст. 67 КК України, обставини, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_2 судом не встановлено.

          Обираючи вид та міру покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно ст. 12 КК України, являється злочинами середньої тяжкості, особу підсудного, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, який посередньо характеризується за місцем проходження військової служби, повністю визнав свою винуватість у скоєному щиро розкаявся,

Враховуючи дані про особу підсудного ОСОБА_2 вимоги закону ст. 65 КК України, що покарання має бути необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, суд вважає за необхідне призначити покарання  підсудному ОСОБА_2 у виді тримання в дисциплінарному батальйоні.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України,суд

з а с у д и в:

ОСОБА_2  визнати винним  у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 406  та  ч.1 ст. 407  КК України та призначити йому  покарання:

 - за ч. 2 ст. 406 КК України у вигляді 7 (семи) місяців тримання в дисциплінарному батальйоні

- за ч.1 ст. 407 КК України у вигляді 6 (шести) місяців тримання в дисциплінарному батальйоні.

Згідно ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання ОСОБА_2 призначити у вигляді 7 (семи) місяців тримання в дисциплінарному батальйоні.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_2 до вступу вироку в законну  силу

залишити без змін –нагляд командування військової частини А 0222.          

Строк відбуття покарання  ОСОБА_2 обчислювати з  31 жовтня 2011 року, врахувавши йому в строк відбуття покарання перебування  у військовій частині А 0139 з 30 жовтня по 31 жовтня 2011 року.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва протягом 15 (п’ятнадцяти) діб з моменту його проголошення, а засудженим ОСОБА_2 з моменту вручення копії вироку.

                Суддя: