Справа № 1-60 2007 p.

ВИРОК

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

2 серпня 2007 року          Залішицький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого суду                        Дудяка С.В.

при секретарі                                Богдану В.М.

з участю прокурора                      Лазенги О.М.

підсудного                                    ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Заліщики справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця та жителя с. АДРЕСА_1,  із базовою вищою освітою,  українця,  громадянина України, одруженого, на утриманні неповнолітній син,  непрацюючого,  в скоєнні злочину передбаченого  ст.365 ч.3 КК України

встановив:

Підсудний ОСОБА_1  працюючи на посаді державного виконавця Заліщицького районного відділення державної виконавчої служби, являючись представником влади,  здійснюючи заходи примусового виконання судових рішень, діючи умисно,  вийшовши за межі наданих прав та повноважень,

2005                             року склав акт опису та арешту майна селянської спілки "Україна" серії АА № НОМЕР_1,  в який вніс піднавіс металевий з шиферним покриттям,  що належить ОСОБА_2 Даний акт підсудний передав начальнику відділу державної виконавчої служби Заліщицького районного управління юстиції,  який 28.12.2005 року заключив договір з ТзОВ "Мультимедіа софт" про надання послуг по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого майна селянської спілки "Україна". 30.04.2006 року в М. Тернопіль відбувся аукціон з реалізації майна селянської спілки "Україна",  на якому під навіс було продано жителю м. Чернівці ОСОБА_3 за 26000 гривень,  які той сплатив

2006                             року.

Винність підсудного ОСОБА_1  знайшла своє повне ствердження в судовому засіданні показами самого підсудного,  який повністю визнав свою вину і пояснив,  що 21.03.2005 року він описав та наклав арешт на металевий піднавіс току селянської спілки "Україна",  так,  як бувший бухгалтер спілки ОСОБА_4 представила йому бухгалтерські документи,  згідно яких даний піднавіс рахувався власністю селянської спілки "Україна",  не пересвідчившись в тому,  що це відповідає дійсності.

2

Стверджується вина підсудного показами свідка ОСОБА_5,  який пояснив,  що він особисто говорив ОСОБА_1 ,  що даний піднавіс продано ОСОБА_2

Вина підсудного стверджується показами свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2,  які пояснили: ОСОБА_2 - що він придбав у селянської спілки "Україна" майновий комплекс току,  в який входить також металевий піднавіс 30.10.2002 року; ОСОБА_3 - що він придбав на аукціоні,  який проводила виконавча служба,  металевий піднавіс току селянської спілки "Україна" за 26000 гривень 07.04.2006 року.

Винність підсудного ОСОБА_1  також стверджується і матеріалами кримінальної справи,  а саме: актом опису й арешту майна селянської спілки "Україна" серії АА № НОМЕР_2 від 21.03.2005 року,  в який внесено металевий піднавіс,  що належить ОСОБА_2а.с. 109-110,  договором про надання послуг по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого майна від 28.12.2005 року а.с. 111-112,  протоколом № НОМЕР_3 від 03.04.2006 року про проведення аукціону з реалізації рухомого майна а.с. 113,  квитанціями про оплату ОСОБА_3 26000 гривень за придбання ним піднавісу селянської спілки "Україна" а.с. 38-39.

А,  тому,  виходячи із встановленого в судовому засіданні,  суд вважає,  що дії підсудного ОСОБА_1  правильно кваліфіковано за  ст.365 ч.3 КК України так,  як він будучи представником влади,  умисно вчинив дії,  які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень,  спричинивши тяжкі наслідки.

Призначаючи міру покарання підсудному ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину,  а саме: те,  що скоєний злочин є тяжким,  особу підсудного,  а саме: те,  що він вперше притягується до кримінальної відповідальності,  повністю визнав свою вину.

Обставини,  які пом'якшують покарання підсудному,  суд враховує,  його щире каяття,  активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин,  які обтяжують покарання підсудному,  суд не вбачає.

А,  тому,  приходить до переконання,  що міру покарання підсудному слід призначити за  ст.365 ч.3 КК України із застосуванням  ст.69 КК України більш м'яку,  ніж передбачає санкція  ст.365 ч.3 КК України,  а саме у вигляді штрафу в дохід держави без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Керуючись  ст. ст. 323, 324 КПК України суд

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого  ст.365 ч.3 КК України та призначити йому за даною статтею покарання із застосуванням  ст.69 КК України у вигляді 2000 (дві тисячі) гривень штрафу в дохід держави без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 до вступу вироку  в  законну  силу  залишити  попередню - підписку  про  невиїзд  з

3

постійного місця проживання.

На вирок може бути подано апеляцію протягом 15 діб в апеляційний суд Тернопільської області через Заліщицький районний суд.