Справа 2/0312/1054/2011
Провадження 2/0312/45/2012
НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 лютого 2012 року м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області під головуванням
судді Федонюк С.Ю.,
при секретарі Навроцькій М.Р,,
за участю
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні будинком та вселення в будинок,
встановив:
09 листопада 2011 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні будинком та вселення в будинок. Вимоги мотивує тим, що будинок АДРЕСА_1 належить йому на праві приватної власності. Свідоцтво про право власності видане 14 серпня 2008 року. У даному будинку зареєстроване його місце проживання, а також зареєстрована колишня дружина ОСОБА_3, яка проживає в будинку з внучкою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідачка перешкоджає йому проживати в будинку, який належить йому на праві приватної власності, не пускає в будинок, змінила замок. Будинкова книга знаходиться у відповідачки, тому був змушений виготовити дублікат. З приводу того, що відповідачка перешкоджає йому проживати і користуватися належним йому будинком, він звертався в органи міліції, однак це не допомогло, тому змушений орендувати житло. Просить зобов’язати відповідачку не чинити йому перешкод у користуванні будинком, що знаходиться по АДРЕСА_1 вселити його в будинок за вищевказаною адресою, а також стягнути з відповідачки в його користь понесені ним судові витрати.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, та просили його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала і пояснила, що вона не чинила перешкод позивачу в користуванні будинком. Вона у вищевказаному будинку проживає з 1991 року, протягом життя у них постійно були конфлікти, позивач був у стані алкогольного сп’яніння, бив її, будинком ніколи не опікувався, ремонту не робив. Зазначила, що поміняла замки в дверях рік тому, оскільки боїться ОСОБА_1 В лютому 2008 року зверталася в суд з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, однак позовну заяву просила залишити без розгляду.
Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, показання свідка ОСОБА_6 - дільничого інспектора міліції, який зазначив, що відповідачкою неодноразово були здійснені безпідставні виклики міліції з приводу погроз позивачем. Також позивач звертався із скаргами, що його колишня дружина ОСОБА_3 не пускає його в будинок, замінила вхідний замок, перешкоджає проживати у будинку, який належить йому на праві приватної власності, скаржився, що змушений шукати інше житло.
Свідок ОСОБА_7, допитаний в судовому засіданні, показав, що був очевидцем випадку, коли дружина ОСОБА_1 не дозволила йому зайти в будинок по АДРЕСА_1
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково в зв’язку з наступним.
Статтею 150 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно статті 155 ЖК України жилі будинки (квартири), що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.
Відповідно до ст.156 ЖК України члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом із ним, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
В судовому засіданні встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 розірвано 29 липня 1998 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. 6).
Із свідоцтва про право власності на нерухоме майно, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, копії будинкової книги вбачається, що будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності (а.с. 7, 8, 9-10).
Судом досліджено відмовні матеріали №№ 176 від 2008 року, 947 від 2009 року, 793 та 978 від 2010 року.
З відмовних матеріалів вбачається, що сторони неодноразово зверталися в Нововолинський МВ УМВС із заявами про спори пов'язані із проживанням у будинку за адресою АДРЕСА_1
Відповідно до ч.1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Таким чином, в суді встановлено, що позивач має право на проживання у власному помешканні, а відповідачка ОСОБА_3 перешкоджає позивачу ОСОБА_1 в користуванні будинком, що знаходиться по АДРЕСА_1
Позивач ОСОБА_1 просив стягнути з відповідачки ОСОБА_3 1182 грн. за надання правової допомоги, судовий збір 8,50 грн. і витрати на ІТЗ в розмірі 37 грн. Однак з квитанції № 1944 від 08 листопада 2011 року (а.с. 1) вбачається, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 94,10 грн., а згідно Закону України "Про судовий збір", який чинний з 01 листопада 2011 року, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не сплачуються. Що стосується витрат за надання правової допомоги, то у матеріалах справи відсутні підтвердження щодо надсилання запитів адвокатом ОСОБА_2 по даній справі, як вказано в розрахунку витрат на правову допомогу (а.с. 15), отже суд зменшує суму, яка підлягає стягненню за правову допомогу до 788 грн..
Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому суд стягує з відповідача понесені позивачем судові витрати за надання правової допомоги по підготовці позову в сумі 788 грн., та сплачений судовий збір в сумі 8,50 грн., що підтверджено документально квитанціями (а.с. 1, 14) і розрахунком витрат на правову допомогу (а.с. 15).
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 209, 212 –215, 218 ЦПК України, ст.ст. 383, 391 ЦК України, 150,155,156 ЖК України, суд,-
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Вселити ОСОБА_4 в будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1
Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_4 в користуванні будинком по АДРЕСА_1
Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати за надання правової допомоги по підготовці позову в сумі 788 (сімсот вісімдесят вісім) гривень та за сплачений ним судовий збір в сумі 8 (вісім ) гривень 50 копійок, а всього 796 (сімсот дев'яносто шість) гривень 50 копійок.
В решті вимог щодо стягнення судових витрат відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий підпис
Згідно з оригіналом
Суддя С.Ю. Федонюк