Судове рішення #21240193

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

        


01 лютого 2012 р.                                                                                   № 1/5005/5719/2011  


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:


головуючого судді     Муравйова О.В.,

суддів:                                                                     Данилової Т.Б.,

      Могил С.К.,

      Першикова Є.В.,

       Уліцького А.М.,

розглянувши  заяву  Дніпропетровської філії публічного акціонерного банку "Експрес Банк"

про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16.11.2011

у справі№1/5005/5719/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Експрес Банк" в особі Дніпропетровської філії акціонерного банку "Експрес Банк"

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_6

про

та за зустрічним позовом

до




про виконання обов'язку прийняти майно з оренди,

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6

Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Експрес Банк" в особі Дніпропетровської філії акціонерного банку "Експрес Банк"

виконання обов'язку передачі майна з оренди,


В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2011, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.10.2011, відмовлено у задоволенні первісного позову Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Експрес Банк" в особі Дніпропетровської філії Акціонерного банку "Експрес Банк" (далі -банк) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про виконання обов’язку прийняти майно з оренди; зустрічний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Експрес Банк" в особі Дніпропетровської філії Акціонерний банк "Експрес Банк" задоволено частково: зобов'язано банк повернути з оренди незаконно утримане майно (приміщення) згідно зобов'язань за договором оренди №01/03-07 від 07.03.2007; в решті у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом, а саме: зобов'язати банк підготувати спірне майно (приміщення) для передачі з оренди у стані не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, забезпечити перевірку фактичного стану приміщення та наданих в користування електричних, санітарно-технічних, водопостачальних та інших приладів - відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2011 у справі №1/5005/5719/2011 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.10.2011 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.07.2011 залишено без змін.

Дніпропетровською філією Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Експрес Банк" подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16.11.2011 у справі №1/5005/5719/2011, в якій заявник просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 16.11.2011 у справі № 1/5005/5719/2011 та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги АБ "Експрес  Банк".

Заяву про перегляд судового рішення з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 09.06.2011 у справі №09-07/1478-16/39д/10-15/294/10, від 13.07.2011 у справі №30/189-10-5242 обґрунтовано неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме, статті 16 Цивільного кодексу України (щодо способу захисту цивільних прав та інтересу), частини першої статті 785 Цивільного кодексу України (щодо прав і обов'язків сторін по договору найму у разі його припинення), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У справі №1/5005/5719/2011 (постанова Вищого господарського суду України від 16.11.2011) предметом первісного позову є вимога банку прийняти майно з оренди за договором оренди шляхом підписання акту приймання-передачі приміщення, що є предметом вказаного договору. Позов обґрунтовано тим, що договір оренди розірваний достроково в судовому порядку, проте орендодавець (відповідач) ухиляється від прийняття від орендаря (позивача) майна, що є предметом договору.

У прийнятій постанові від 16.11.2011 судом касаційної інстанції прийнято до уваги, що пунктом 5.2. договору оренди встановлено, що після закінчення строку оренди або в результаті дострокового розірвання договору оренди орендар зобов'язаний передати орендодавцеві об'єкт оренди протягом 3 днів з моменту закінчення строку оренди (припинення дії договору) по акту приймання-передачі; майно вважається повернутим з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.

Залишаючи без змін судові рішення судів попередніх інстанцій у справі №1/5005/5719/2011, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем за первісним позовом спосіб захисту цивільного права у вигляді спонукання прийняти майно з оренди непередбачений законом, оскільки він не підпадає під примусове виконання обов'язку в натурі.

При цьому, судом касаційної інстанції зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахування нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина перша стаття 785 ЦК України); певному обов'язку завжди кореспондується відповідне право, а не обов'язок.

Предмет позову у вигляді спонукання відповідача за первісним позовом до прийняття майна з орендного користування та підписання акта приймання-передачі: по-перше, зверненням за захистом не права, а обов’язку; по-друге, є примушенням особи до вчинення дії, яка є її правом, а не обов’язком; по-третє, носить декларативний характер, оскільки в разі винесення рішення про таке, останнє не буде виконане шляхом державно-примусової діяльності, яка (діяльність) не може відбутись шляхом зобов’язання особи виконати такі дії, які неможливо присудити до виконання в натурі, в даному випадку по зобов’язанню підписати акт приймання-передачі, що фактично лежить в площині її (особи) особистого волевиявлення.

Водночас, у справі № 09-07/1478-16/39д/10-15/294/10 (постанова Вищого господарського суду України від 09.06.2011), на яку посилається заявник, судом касаційної інстанції залишено без змін постанову апеляційного суду, якою задоволено позов в частині зобов'язання відповідача прийняти у позивача приміщення. Постанову мотивовано тим, що: сторонами обумовлено в договорі строк оренди, тобто з якого моменту договір вважається таким, що припинив свою дію; судом апеляційної інстанції встановлено, що спірний договір у встановленому порядку судом не визнаний недійсним, а з огляду на закінчення строку оренди є таким, що припинив свою дію; враховуючи положення частини першої статті 785, частини другої статті 795 Цивільного кодексу України суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що обов’язок орендаря повернути орендодавцеві орендоване приміщення пов’язується з обов’язком останнього прийняти це приміщення, що не позбавляє орендодавця права звернутись з позовом до суду про відшкодування шкоди в разі наявності претензій щодо стану повернутого йому приміщення.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2011 у справі                     №30/189-10-5242 залишено без змін судове рішення суду апеляційної інстанції, яким: задоволено основний позов про розірвання договору оренди (найму) нежитлового приміщення, зобов'язано відповідачів прийняти об'єкт оренди від орендаря шляхом складання двостороннього акту приймання-передачі; зустрічний позов про стягнення заборгованості з орендної плати задоволено частково. Зокрема, в постанові від 13.07.2011 судом касаційної інстанції встановлено, що умовами договору оренди (п.3.3.) сторонами погоджено, що після закінчення терміну дії договору або у випадку його дострокового розірвання приміщення повертається орендодавцю протягом п'яти робочих днів за відповідним актом приймання-передачі у стані, не гіршому ніж на момент його передачі в оренду з урахування нормального (природного) зносу. Відтак, судом касаційної інстанції визнано правомірним задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідачів за первісним позовом прийняти від орендаря об'єкт оренди шляхом складання двостороннього акту приймання-передачі.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що зі змісту доданих до заяви судових рішень суду касаційної інстанції вбачається неоднакове застосування судом одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, що є підставою для допуску даної справи до провадження Верховним Судом України.

Керуючись статтями 86, 11116, 11121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Допустити справу №1/5005/5719/2011 до провадження Верховного Суду України.


Головуючий суддя                                                                       О.Муравйов

СуддіТ.Данилова

С.Могил

Є.Першиков


А.Уліцький









  KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація