Справа №2-835/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е  М   У К Р А Ї Н И

/заочне/

18 січня 2012 року    Солом’янський  районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді   Оксюти Т.Г.

при секретарі :                      Прохоровій К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась з позовом до відповідача та просила позбавити ОСОБА_2 права користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 25.11.1995 року між нею та відповідачем Відділом реєстрації актів громадянського стану Ічнянського райвиконкому Чернігівської області було зареєстровано шлюб.

На підставі свідоцтва про право власності на квартиру виданого Головним управлінням житлового забезпечення КМДА 22.02.2001 року, ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1.

Відповідач, на правах члена сім’ї власника –позивача, почав проживати у спірній квартирі та був зареєстрований у ній з 21.06.2001 року.

25.09.2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом’янського РУЮ у м. Києві шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.

Зазначила, що відповідач ОСОБА_2 у спірній квартирі не проживає понад двох років та не користується нею, витрат по її утриманню не несе.

Крім того, факт не проживання відповідача у спірній квартирі підтверджується актами від 10.01.2009 року, 01.08.2009 року та від 01.10.2011 року.

На підставі вищевикладеного просила позов задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явилась, про дату та час розгляду справи повідомлена належним чином, надала заяву в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.   

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак про причини неявки суд не повідомив.

Суд, відповідно до ст.ст. 169, 224 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній матеріалів у його відсутність, оскільки неявка відповідача не перешкоджає постановленню заочного рішення, проти чого не заперечувала позивач.

Суд, врахувавши заяву позивача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25.11.1995 року між позивачем та відповідачем Відділом реєстрації актів громадянського стану Ічнянського райвиконкому Чернігівської області було зареєстровано шлюб.

Згідно свідоцтва про право власності на квартиру виданого Головним управлінням житлового забезпечення КМДА 22.02.2001 року, позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, 25.09.2007 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Встановлено, що відповідач понад два роки у спірній квартирі не проживає, квартирою не цікавиться, комунальні послуги не сплачує, у зв'язку з чим просила позбавити його права користування житловим приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на що слід зазначити наступне.

Згідно довідки форми №3 ВСП «Відрадненський»за №3558 від 14.11.2011 року, у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: позивач ОСОБА_1 –власник особового рахунку, відповідач ОСОБА_2 - колишній чоловік позивача, ОСОБА_5 - донька.

Згідно актів від 10.01.2009 року, 01.08.2009 року та від 01.10.2011 року, при комісійному обстежені квартири АДРЕСА_1, встановлено, що ОСОБА_2 з січня 2009 року у вказаній квартирі не проживає, його особисті речі в квартирі відсутні.  

Згідно ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»громадяни України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов’язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.

Згідно ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 змінивши своє місце проживання не знявся з реєстраційного обліку з місця попереднього проживання та не зареєструвався за місцем нового проживання.

Згідно ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником.

Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Таким чином, з матеріалів справи та пояснень позивача встановлено, що ОСОБА_2 понад два роки у квартирі АДРЕСА_1 не проживає, залишив її добровільно, та переїхав проживати в інше місце. Житлом він не цікавиться, витрат по його утриманню не несе, дій, які б свідчили про намір та бажання зберегти за собою право користування жилим приміщенням, не вчинив. Дані обставини знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач довела ті обставини, на які посилалась, як на підставу своїх позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору 94,10 грн.

Керуючись ст. ст. 316, 317, 391, 405 ЦК України, ч.1 ст. 6, ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», ст.ст. 10, 27-30, 58, 60, 169, 209, 212, 213, 215, 218, 224, 226 ЦПК України, суд, -

    В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні та розпоряджанні майном ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: квартирою АДРЕСА_1, які чиняться з боку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2

Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, суму сплаченого судового збору 94,10 грн.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя