Справа № 509/2592/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2025 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Кочко В.К.,

секретар судового засідання Савченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 13.06.2021 року ОСОБА_1 з використанням одноразового ідентифікатора в якості підпису, подав та підписав в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» заявку на отримання кредиту №100031622 та підтвердив прийняття умов кредитного договору. Таким чином, відповідач уклав договір про споживчий кредит №100031622 від 13.06.2021. ТОВ «Мілоан» зобов`язання за вищевказаним договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу грошові кошти у розмірі, передбаченому умовами договору, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача в сумі 5000 грн.

В подальшому, 30.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу №09Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги за кредитним договором до ОСОБА_1 в розмірі 21900 грн., яка складається з: 5000 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 16400 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками, 500 грн. - заборгованість за комісійними винагородами. Після відступлення на користь позивача права грошової вимоги до ОСОБА_1 , останній не виконав зобов`язання з повернення кредиту, відсотків за його користування та комісійної винагороди ні на користь позивача, ні на користь первісного кредитора (ТОВ «Мілоан»), внаслідок чого допустив виникнення заборгованості, загальний розмір якої станом на час звернення до суду становить 21900 грн.

За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом у розмірі 21900 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Відповідач відзив не надав.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або, якщо зазначені ним причини визнані судом неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника ТОВ "Діджи Фінанс", представника третьої особи та відповідача і ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що 13.06.2021 року в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» (https://miloan.ua) ОСОБА_1 подав заявку на отримання кредиту №100031622; дана заявка знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті https://miloan.ua/. ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов кредитного договору №100031622 від 13.06.2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача.

Таким чином, між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про надання споживчого кредиту №100031622 від 13.06.2021 року, згідно якого відповідачу надано кредит у розмірі 5000 грн., строком на 28 днів.

Відповідно до кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 1 % за кожен день користування.

Відповідач прийняв умови кредитного договору та підписав зазначений кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора (пароля-смс) та отримав кредит в сумі 5000 грн. на свою банківську платіжну картку, що підтверджується платіжним дорученням №100031622 від 13.06.2021 року.

Згідно ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (ст. 205, 207 ЦК України).

Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Вищенаведене узгоджується з правовими позиціями, які викладені у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 р. у справі №404/502/18, від 09.09.2020 р. у справі №732/670/19, від 07.10.2020 р. у справі № 127/33824/19, від 16.12.2020 р. у справі №561/77/19.

Відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно ЦПК України.

Згідно ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні заявки-анкети для отримання кредиту, зробленої під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту позивача) вказується особа, яка створила таку заявку-анкету.

Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Одноразовий ідентифікатор, яким підписаний договір, складається з комбінації цифр і літер, що відповідає нормам Закону України «Про електронну комерцію», а тому належними й допустимими доказами підтверджено факт укладення договору між сторонами.

Судом встановлено, що вищевказаний договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового пароля-ідентифікатора. Укладення між сторонами вищевказаних правочину відповідачем не оспорюється та підтверджується належними та допустимими доказами.

Враховуючи, що згідно з п.п.6.4, 6.5 договору про споживчий кредит №100031622 від 13.06.2021, з його укладенням сторони домовились, що укладення товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню товариством ідентичного за змістом кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

З доводів позивача встановлено, що ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання та надало відповідачу кредитні кошти у розмірі, вказаному у кредитному договорі, шляхом перерахування коштів на банківську карту відповідача, що відповідачем не спростовано.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про виникнення договірних відносин між сторонами вищевказаного правочину з приводу отримання відповідачем кредиту у ТОВ «Мілоан».

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями п.3.2.6 кредитного договору передбачено, що ТОВ «Мілоан» має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати заставу, делегувати (доручати здійснення) свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

Судом встановлено, що 30.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу №09Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» право грошової вимоги за кредитним договором до ОСОБА_1 в розмірі 21900 грн., яка складається з: 5000 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 16400 грн. - заборгованості за нарахованими відсотками, 500 грн. - заборгованість за комісійними винагородами.

Згідно ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений законом спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, божник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредиторові, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту.

При вирішенні спору судом взято до уваги, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань своєчасно не здійснив погашення основної суми заборгованості та не повернув грошові кошти, отримані в кредит.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, ТзОВ «Діджи фінанс» є новим кредитором у зобов`язаннях з відповідачем ОСОБА_1 .

За таких обставин справи, суд всебічно та повно з`ясував обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів окремо кожного, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

При вирішенні вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат суд виходить з наступного.

За змістом ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати зі сплати позивачем судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Частиною 2 ст.137 ЦПК встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як встановлено ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, на підтвердження здійснених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 28.03.2025 та детальний опис робіт (наданих послуг), з якого вбачається, що позивач отримав послуги з правничої допомоги у даній справі в загальній сумі 6000 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу правову допомогу при розгляді справи в суді враховуючи, що позовні вимоги задоволено, суд приймає до уваги обставини справи, умови укладеного договору про надання правової допомоги, та вважає, що стягнення витрат за надання професійної правничої допомоги адвоката, які позивач поніс підлягають до задоволення, а саме стягнення з відповідача 6000 грн. витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 42649746, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ОКСІ БАНК» МФО: 325990) заборгованість за Кредитним договором № 100031622 від 13.06.2021р. у розмірі 21900 грн., судовий збір в розмірі 2422,40 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте Овідіопольським районним судом Одеської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення його повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Кочко В.К.