ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
——————————————————————
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 січня 2012 р.Справа № 2-а-173/11/1470
Категорія:8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Устинов І.А.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого –Ступакової І.Г.
суддів – Бітова А.І.
– Градовського Ю.М.
при секретарі – Посторонка І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою представника Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Шанс-Н»до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
В С Т А Н О В И Л А :
У січні 2011 року Приватне підприємство «Шанс-Н»звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 22.12.2010 року № 0002162301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 23990,00 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 11995,00 грн.
В обґрунтування позову зазначалося, що при проведенні перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва не були враховані наявні документи позивача, що підтверджують описані в акті перевірки господарські операції, правочини, укладені позивачем із контрагентами, не відносяться законом до нікчемних, а отже, відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року адміністративний позов приватного підприємства «Шанс-Н»задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва від 22.12.2010 року № 0002162301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 23990,00 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 11995,00 грн.
В апеляційній скарзі представника Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ставиться питання про скасування судового рішення в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представника Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва проведено планову невиїзну документальну перевірку Приватного підприємства «Шанс-Н»з питань правових відносин з платником податків ТОВ «С.ДЖ..Р.ГРУППза травень, жовтень, листопад, грудень 2009 року та березень 2010 року.
За результатами проведеної перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва було складено акт перевірки від 13.12.2010 року №9417/23-100/33250665. В акті перевірки зазначено, на порушення п.п.7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями" та відповідно до п.п. 1,2 ст.215, п.п. 1, 5 ст.203 Цивільного кодексу України правочин ПП «ШАНС-Н»з ТОВ «С.Дж.Р. ГРУПП»є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, у зв'язку з чим за рахунок штучного формування податкового кредиту ПП «ШАНС-Н»занижено податок на додану вартість за перевіряємий період складає 23990,00 грн.
На підставі вищезазначено акту перевірки було прийнято податкове повідомлення - рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 22.12.2010 року №0002162301/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 23990,00 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 11995,00 грн.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не доведено правомірність прийнятого щодо позивача оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Колегія суддів погоджується з вище вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що при винесенні постанови та задоволенні адміністративного позову судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктом 7.4.5 вказаної статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення суду першої інстанції, обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з придбання позивачем у постачальника ТОВ «С.Дж.Р. ГРУПП»товарів (послуг) –(ремонтно будівельних робіт), на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем належним чином спростовані не були.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов’язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
З доводами апеллянта про правомірність зменшення позивачу податковим органом суми бюджетного відшкодування у зв’язку з тим, що контрагент позивача не виконав своїх зобов’язань зі сплати ПДВ, колегія суддів не погоджується, оскільки вимога пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.
В свою чергу, отримані позивачем документи (податкові накладні, договір, акти здачі-прийняття робіт, інш.), дають підстави для висновку про сплату позивачем сум податку в ціні придбання товарів своєму безпосередньому постачальнику, який видав йому податкові накладні, маючи статус платників податку на додану вартість, а тому оцінка судом першої інстанції обставин та матеріалів справи відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, які регулюють порядок визначення та відшкодування податку на додану вартість.
Крім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про нікчемність угод між позивачем та ТОВ «С.Дж.Р. ГРУПП», оскільки вони не базуються на принципі належності та допустимості доказів, а тільки мають припущення апелянта, не підтверджені відповідними та належними доказами.
Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів до уваги не приймає та вважає такими, які ґрунтуються на помилковому застосуванні апелянтом норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 25 січня 2012 року.
Головуючий:
Судді: