ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
——————————————————————
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 січня 2012 р.Справа № 2-а-4124/11/1470
Категорія:10.1Головуючий в 1 інстанції: Брагар В.С.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого –Ступакової І.Г.,
суддів – Градовського Ю.М.
– Милосердного М.М.
при секретарі – Посторонка І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Жовтневого районного центру зайнятості Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2011 року по справі за адміністративним позовом Жовтневого районного центру зайнятості Миколаївської області до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю, –
В С Т А Н О В И Л А :
У травні 2011 року Жовтневий районний центр зайнятості Миколаївської області звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої державної допомоги по безробіттю у розмірі 6405 грн. 94 коп.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2011 року в задоволенні адміністративного позову Жовтневого районного центру зайнятості Миколаївської області до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої допомоги по безробіттю –відмовлено.
В апеляційній скарзі Жовтневого районного центру зайнятості Миколаївської області ставиться питання про скасування судового рішення в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Жовтневого районного центру зайнятості Миколаївської області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 06.11.2011р. відповідачка була зареєстрована у Жовтневому районному центрі зайнятості Миколаївської області як шукач роботи та 13.11.2008 р. їй було надано статус безробітної та була призначена допомога по безробіттю відповідно до п. 2,4 ст.22, п.2 ст.23 Закону України ”Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”
10 серпня 2010 р. в ході проведення автоматичної звірки баз даних служби зайнятості та ЄДРПОУ позивачем подано запит до державного реєстратора Жовтневої райдержадміністрації. Згідно довідки державного реєстратора від 16.08.2010 р. № 47/2-145 зазначено, що відповідачка зареєстрована з 27.03.2000 р., як суб’єкт підприємницької діяльності фізична особа підприємець.
За час перебування на обліку в центрі зайнятості відповідачка отримала державну допомогу по безробіттю на загальну суму 6405 грн. 94 коп..
Вирішуючи спір та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на момент отримання допомоги по безробіттю підприємницька діяльність відповідачки була припинена та відповідно вона мала право на отримання даної допомоги.
Колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції, та вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови, суд допустив помилкове застосування норм матеріального права, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття –система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Згідно з пунктом 1.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307, допомога по безробіттю надається застрахованим і незастрахованим особам, визнаним в установленому порядку безробітними.
Відповідно ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Громадяни, які забезпечують себе роботою самостійно, у тому числі підприємці, належать до зайнятого населення (п.п. «б»ч.3 ст. 1 Закону № 803-XII).
Якщо особа зареєстрована як приватний підприємець (незалежно від того, сплачує вона єдиний податок чи перебуває на загальній системі оподаткування), вона не може бути визнана безробітною і не має права на виплату допомоги по безробіттю.
Після того як фізична особа –підприємець припинить підприємницьку діяльність, вона зможе стати на облік у центрі зайнятості і матиме право на отримання допомоги по безробіттю, за умови сплати страхових внесків під час здійснення підприємницької діяльності.
Юридичний факт припинення підприємницької діяльності, згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»від 15.05.2003 року № 755-IV, потребує підтвердження шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців відповідного запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою –підприємцем.
Відповідно до ч.3 ст. 46 зазначеного Закону фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою –підприємцем. Лише після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа матиме право набути в установленому порядку статусу безробітного та отримувати допомогу по безробіттю.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні посилається на те, що рішенням Миколаївської області від 08.10.2008 р. по справі № 10/719/08 припинена підприємницька діяльність відповідачки, проте, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_2 не виконала заходи щодо виключення її з реєстру суб’єктів підприємницької діяльності.
Отже, підприємницька діяльність відповідачки не була припинена на момент виплати їй допомоги по безробіттю.
Відповідно до пп. 8 п. 1 ст. 31 Закону №1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: призначення виплати на підставі документів, які містять неправдиві відомості.
Згідно з п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року №307, передбачено, що застраховані особи зобов’язані у повному обсязі повідомляти про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення та порядку його надання. Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг, наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обов’язків, стягується з цієї особи в судовому порядку.
Отже, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги щодо безпідставної відмови позивачу в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. За таких обставин судове рішення відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про задоволення адміністративного позову.
Керуючись ст.196, ст. 196, п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу Жовтневого районного центру зайнятості Миколаївської області задовольнити.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 01 липня 2011 року скасувати.
Прийняти нову постанову якою позов Жовтневого районного центру зайнятості Миколаївської області задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Жовтневого районного центру зайнятості Миколаївської області незаконно отриману державну допомогу по безробіттю у розмірі 6405 грн. 94 коп.
Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Повний текст судового рішення виготовлений 25 січня 2012 року.
Головуючий:
Судді: