РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №:
22-ц/0191/234/2012Головуючий суду першої інстанції:Хожаінова О.В.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Моісеєнко Т. І.
РІШЕННЯ
"28" лютого 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіМоісеєнко Т.І.,
СуддівПолянської В.О., Редько Г.В.,
При секретаріРемез Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Відкритого акціонерного товариства «Феодосійське автотранспортне підприємство-14312» про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі,стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Феодосійське автотранспортне підприємство-14312» на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 22 грудня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовними вимогами до Відкритого акціонерного товариства «Феодосійське автотранспортне підприємство-14312» про визнання наказу №2 від 04.01.2011 року про звільнення її з посади диспетчера за п.1 ст.40 КЗпП України в зв’язку із скороченням штату неправомірним, скасування вказаного наказу, поновлення її на посаді диспетчера АТП та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона з 1997 року працювала у відповідача на різних посадах, а в останній час диспетчером. Наказом № 2 від 04.01.2011 року вона була звільнена на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату. Вважає звільнення незаконним, оскільки вона є одинокою матір’ю, одна виховує сина ІНФОРМАЦІЯ_1, в зв’язку з чим її звільнення з займаної посади можливо лише при працевлаштуванні на іншу роботу. Іншої роботи їй запропоновано не було, що позивач вважає порушенням своїх прав.
Крім того, позивач вважає, що накази про попередження про скорочення штатів та звільнення її за скороченням штатів були підписані неповноважною особою, оскільки вироком Феодосійського міського суду від 24.09.10 року, який набрав законної сили 11.10.2010 року, вказана особа була визнана винною у скоєнні злочину і притягнута до кримінальної відповідальності, з позбавленням права займати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарчими функціями протягом року.
Вказані обставини, на думку позивача, також є підставою для визнання наказу про звільнення незаконним, його скасування та поновлення її на роботі на раніше займаної посаді.
Уточнивши позовні вимоги, позивач також просила стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.09.2011 року по день розгляду справи судом, посилаючись на те, що заочним рішенням Феодосійського міського суду від 09.09.2011 року були задоволені її позовні вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 03.01.2011 року по 01.09.2011 року ( а.с.93)
Рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_6 до ВАТ «Феодосійське автотранспортне підприємство-14312» були задоволені.
Визнано незаконним наказ №2 від 04.01.2011 року про звільнення ОСОБА_6 з 03.01.2011 року за п.1 ст.40 КЗпП України. Поновлено її на посаді диспетчера ВАТ «Феодосійське автотранспортне підприємство-14312» з 03.01.2011 року.
Стягнуто з ВАТ «Феодосійське автотранспортне підприємство-14312» на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.01.2011 року по 22.12.2011 року в розмірі 13011,93 грв.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допущено до негайного виконання.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6
Апелянт вважає, що суд дійшов необґрунтованого висновку про те, що матеріали справи не містять відомостей про зміни в організації виробництва , які потягли за собою скорочення штату. На думку апелянта такі відомості існували вже на час звільнення ОСОБА_6 в 2010 році і підтверджені штатним розкладом за станом на 1.11.10 року та на 01.01.2011 року. Апелянт також вказує, що підприємству не потрібен диспетчер, а інших посад, на яку мала бути працевлаштована ОСОБА_6 у підприємства не має.
Висновок суду про те, що наказ про звільнення підписаний неповноважною особою апелянт вважає неправомірним, оскільки ОСОБА_7 лише виконувала обов’язки керівника підприємства, тобто вироку суду від 24.09.2010 року не порушувала.
На думку апелянта, суд також неправомірно стягнув з підприємства 13011,93 грв. – середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи з середнього заробітку ОСОБА_6 в розмірі 1109,55 грв., оскільки середньомісячний заробіток ОСОБА_6 є нижчим. Крім того, вказує, що рішенням Феодосійського міського суду від 09.09.2011 року з підприємства на користь ОСОБА_6 вже був стягнутий середній заробіток за період з 03.01.2011 року по 01.09.2011 року в розмірі 8764,40 грв., проти чого вона не заперечувала і просила стягнути середній заробіток за період вимушеного прогулу з 01.09.2011 року по час розгляду вказаної справи судом, на що суд першої інстанції не звернув уваги.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Феодосійського міського суду від 18.10.2010 року позивачка ОСОБА_6 була поновлена на роботі на посаді диспетчера ВАТ «Феодосійське АТП № 14312» ( а.с.5). Наказом підприємства №45 від 03.11.2010 року вона була попереджена під підпис про звільнення з займаної посади за п.1 ст.40 КЗпП України в зв’язку із скороченням штату ( а.с.18). Наказом №2 від 04.01.2011 року ОСОБА_6 була звільнена з ВАТ «Феодосійське АТП № 14312» з 03.01.2011 року у зв’язку зі скороченням штату (а.с.4).
Аналізуя законність та обґрунтованість вказаних наказів суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення ОСОБА_6 проведено без достатніх правових підстав, наказ №45 від 03.11.2010 року не містить обґрунтування скорочення штату на підприємстві, а самі накази підписані особою, яка не мала на це повноважень.
З вказаними висновками суду колегія суддів погоджується, знаходить їх обґрунтованими, такими що відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи.
Судом безсуперечно встановлено, що ОСОБА_6 є одинокою матір’ю, має сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, якого виховує сама і отримує на його виховання державну соціальну допомогу ( а.с.63-67).
Відповідно до ч.3 ст.184 КЗпП України звільнення одиноких матерів при наявності дитини до 14 років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.
Як вбачається з матеріалів справи, питання про працевлаштування ОСОБА_6 АТП-14312 не вирішувалось, а відомостей про повну ліквідацію вказаного підприємства матеріали справи не містять.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що накази про попередження ОСОБА_6 про наступне звільнення та про звільнення її із займаної посади були підписані неповноважною особою ОСОБА_7
Так, вироком Феодосійського міського суду від 24.09.10 року, який набрав законної сили 11.10.2010 року, ОСОБА_7 була визнана винною у скоєнні злочину і притягнута до кримінальної відповідальності з позбавленням права займати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарчими функціями протягом року.( а.с.43-45). Наказом № 33 від 07.10.2010 року ОСОБА_7 була переведена на посаду інженера з охорони праці ( а.с.55). З довідки ВАТ « Феодосійське АТП 14312» від 03.10.2011 року № 156 вбачається. що протягом з 07.10.2010 року по день звільнення 08.02.2011 року ОСОБА_7 виконувала окремі розпорядження власника підприємства (а.с.54). Проте, накази №45 від 03.11.2010 року та №2 від 04.01.2011 року підписані ОСОБА_7 як виконуючим обов’язки генерального директора ВАТ « Феодосійське АТП 14312», що не відповідало дійсності ( а.с.4,18).
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_7 при підписанні вказаних наказів діяла правомірно, в межах розпоряджень власника підприємства, не відповідають фактичним обставинам справи і суперечать вироку суду від 24.09.2011 року.
Разом з тим, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що судом неправильно розрахована сума середнього заробітку, якій підлягає стягненню на користь ОСОБА_6 за час вимушеного прогулу.
З матеріалів справи вбачається, що під час звільнення ОСОБА_6 не була виплачена заробітна плата та з нею не був проведений остаточний розрахунок. Питання про стягнення вказаних коштів, а також середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні на підставі ст.117 КЗпП України, було предметом іншого позову ОСОБА_6, яке було вирішене рішенням Феодосійського міського суду від 09.09.2011 року та рішенням Апеляційного суду АРК в м.Феодосії від 14.02.2012 року. Вказаними судовими рішенням середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні на користь ОСОБА_6 був стягнутий за період з 03.01.2011 року по 01.09.2011 року( а.с.96).
18.11.2011 року, після ухвалення вказаного судового рішення, ОСОБА_6 звернулась до суду з уточненою позовною заявою і просила стягнути на її користь середній заробіток за вимушений прогул на підставі ст.235 КЗпП України за період з 01.09.2011 року по день постановлення судового рішення ( а.с.95)
Розглядая справу суд вказаних уточнень до позову не врахував і безпідставно стягнув з відповідача на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.01.2011 року по 22.12.2011 року.
Разом з тим, виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу та за час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою, яка виплачується працівнику за відпрацьований час і виконану роботу, а є відповідальністю підприємства за порушення трудових прав працівника. Оскільки вказана відповідальність була застосована до відповідача за період з 03.01.2011 року по 01.09.2011 року рішенням суду від 09.09.2011 року, не було правових підстав для повторного стягнення середнього заробітку з відповідача на користь позивача за вказаний період.
Таким чином, з рахунком уточнених позовних вимог ОСОБА_6 від 18.11.2011 року, колегія суддів вважає, що період стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає з 01.09.2011 року по 22.12.2011 року, тобто 3 місяці 16 днів.
Рішенням апеляційного суду АРК в м.Феодосії від 14.02.2012 року, яке набрало законної сили з дня проголошення, було встановлено, що середньомісячний заробіток ОСОБА_6 складав 942,61 грв., а середньоденний- 83,87 грв.
Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч.3 ст.61 ЦПК України)
За такими обставинами, розмір середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, якій підлягає стягненню з ВАТ «Феодосійське АТП 14312» на користь ОСОБА_6 складає 4169,75 грв. ( 942,61 грв. х 3 мес. + 83,87 грв. х 16 днів). З цієї суми відраховані обов’язкові податки і платежі.
Враховуючи наведене, колегія вважає рішення суду першої інстанції таким, що підлягає зміні в частині стягнутого розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу і в частині розміру судового збору.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.
Керуючись статтями 303, 304, 309, 313, 314, 316, 319 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Феодосійське автотранспортне підприємство-14312» задовольнити частково.
Змінити рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 22 грудня 2011 року в частині розміру стягнутих з Відкритого акціонерного товариства «Феодосійське автотранспортне підприємство-14312» на користь ОСОБА_6 середнього заробітку за час вимушеного прогулу і судового збору.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Феодосійське автотранспортне підприємство-14312» на користь ОСОБА_6 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 4169 грн.75 коп. ( чотири тисяч сто шістдесят дев’ять грн. 75 коп.). Із зазначеної суми відраховані податки і обов’язкові платежі, що підлягають утриманню з працівника.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Феодосійське автотранспортне підприємство-14312» на користь держави судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.
В іншій частині рішення Феодосійського міського суду АРК від 22.12.2011 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Моісеєнко Т.І. Полянська В.О. Редько Г.В