РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №:
22-ц/0191/207/2012Головуючий суду першої інстанції:Українець Л.І.

Головуючий суду апеляційної інстанції:Іщенко В. І.

РІШЕННЯ

"14" лютого 2012 р.  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіІщенка В.І.,

СуддівАвраміді Т.С., Приходченко А.П.,

При секретаріКувшиновій А.Д.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа – ОСОБА_8, про встановлення факту сумісного проживання однією сім’єю, розподіл спільно нажитого майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду АР Крим від 15 листопада 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

 04 серпня 2011 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про встановлення факту сумісного проживання однією сім’єю ОСОБА_6 і ОСОБА_7 і розподіл спільно нажитого майна: холодильник «Samsung», вартістю 3500 грн., пральну машину «LG», вартістю 2000 грн.,  газову плиту «Гефест», вартістю 3000 грн., мікрохвильову піч «Рейнфорд», вартістю 500 грн., пилосос «Astor 803», вартістю 650 грн., електродуховку «Asel», вартістю 350 грн.,  дитячий диван-книжка, вартістю 850 грн.,  куток м’який кухонний коричневого кольору, вартістю 1500 грн., кухонний стіл і 4 стільці, вартістю 500 грн., тренажер «Leg-medig», вартістю 650 грн., акваріум на 30 літрів, м’який кутовий диван в зал світло-коричневого кольору, вартістю 3500 грн., телевізор «West», вартістю 800 грн., кондиціонер «Media», вартістю 3500 грн. електроконвектор «Термія», вартістю 500 грн., меблі-стінка в зал, вартістю 1700 грн., кухонний гарнітур, вартістю 1500 грн., тренажер «Шведська стінка», вартістю 3000 грн., двері металеві вхідні, вартістю 1500 грн., двері дерев’яні вхідні, вартістю 2000 грн., газова колонка, вартістю 1500 грн. крісло комп’ютерне, вартістю 550 грн., килим в зал, вартістю 1000 грн., килим в кухню, вартістю 500 грн., принтер «Cаnon» лазерний, вартістю 1200 грн., DVD, вартістю 350 грн., загальною вартістю 36600 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 2006 року по 12 лютого 2008 року вона  та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі в якому мають сина ОСОБА_9, народження ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу, з травня 2008 року позивач та відповідач знов стали спільно проживати однією сім'єю без реєстрації шлюбу. За період з 2006 року по лютий 2008 року, а також з травня 2008 року по червень 2011 року вони проживали сумісно, мали спільний бюджет, взаємні права і обов'язки як подружжя, вели сумісне господарство. З червня 2011 року фактичні шлюбні відносини були припинені і вона була вимушена піти від відповідача. За весь час сумісного проживання в шлюбі, а також сумісного проживання без шлюбу однією сім'єю, на сумісні кошти сторони провели ремонт в квартирі АДРЕСА_1 АР Крим  та придбали меблі, побутову техніку та інше.

Оскільки, відповідач добровільно не бажає поділити майно, вона просить встановити факт сумісного проживання однією сім’єю та поділити сумісно нажите майно, так як відповідач перешкоджає проживання їй з сином в квартирі у якій вони проживали, та в якій знаходиться сумісно нажите майно, вона вимушена звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. На  підставі ст.ст. 368, 372 ЦК України, ст.ст.70,71 СК України просила визнати за нею право власності на наступне майно: холодильник «Samsung», вартістю 3500 грн., пральну машину «LG», вартістю 2000 грн.,  газову плиту «Гефест», вартістю 3000 грн., мікрохвильову піч «Рейнфорд», вартістю 500 грн., пилосос «Astor 803», вартістю 650 грн., електродуховку «Asel», вартістю 350 грн.,  дитячий диван-книжка, вартістю 850 грн.,  куток м’який кухонний коричневого кольору, вартістю 1500 грн., кухонний стіл і 4 стільці, вартістю 500 грн., тренажер «Leg-medig», вартістю 650 грн., акваріум на 30 літрів, м’який кутовий диван в зал світло-коричневого кольору, вартістю 3500 грн., телевізор «West», вартістю 800 грн., загальною вартістю 17800 грн., а за відповідачем на кондиціонер «Media», вартістю 3500 грн. електроконвектор «Термія», вартістю 500 грн., меблі-стінка в зал, вартістю 1700 грн., кухонний гарнітур, вартістю 1500 грн., тренажер «Шведська стінка», вартістю 3000 грн., двері металеві вхідні, вартістю 1500 грн., двері дерев’яні вхідні, вартістю 2000 грн., газова колонка, вартістю 1500 грн. крісло комп’ютерне, вартістю 550 грн., килим в зал, вартістю 1000 грн., килим в кухню, вартістю 500 грн., принтер «Cаnon» лазерний, вартістю 1200 грн., DVD, вартістю 350 грн., загальною вартістю 18800 грн.

Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 15 листопада 2011 року позов  ОСОБА_6 задоволено частково. Встановлено факт спільного проживання однією сім’єю  ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з травня 2008 року по червень 2011 року. Розділено спільно нажите майно і визнано за ОСОБА_6 право власності на: холодильник «Самсунг», вартістю 3500 грн., пральну машину  «ЛДжі», вартістю 2000 грн., мікрохвильову піч  «Рейнфорд», вартістю  500 грн., дитячий диван- книжку, вартістю 850 грн., пилесос «Астор 803», вартістю 650 грн., електродуховку «Азель», вартістю 350 грн., тренажер «Лег-Мегік», вартістю 650 грн., акваріум, вартістю 500 грн., телевізор «Вест», вартістю 800 грн., ноутбук на суму 3000 грн., всього на суму 12800 грн.

Визнано за ОСОБА_7 право власності на кондиціонер «Медіа», вартістю 3200 грн., електроконвектор «Термія», вартістю 500 грн., кухонний гарнітур, вартістю 900 грн., тренажер «Шведська стінка», вартістю 700 грн., крісло комп’ютерне, вартістю 350 грн., ковер в зал, вартістю 1000 грн., ковер, вартістю 500 грн., принтер «Кенон» лазерний, вартістю 1200 грн., ДВД, вартістю 350 грн., газову плиту  «Гефест», вартістю 2000 грн., всього на суму 11 200 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Судом вирішено питання розподілу судових витрат.

ОСОБА_6 не погодилася з рішенням суду та подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення в частині розподілу спільно нажитого майна скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з’ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.

Апелянт зазначає, що суд не дав встановленим, у судовому засіданні, обставинам  належної правової оцінки, у зв'язку з чим невірно встановив об'єм сумісно нажитого майна. Суд необґрунтовано вказав, що кухонний гарнітур належить на праві власності ОСОБА_8, оскільки кухонний гарнітур був придбаний за кошти  подаровані їм на весілля. Суд не звернув увагу на ту обставину, що у квартирі з 2006 року до червня 2011 року проживали лише вона з ОСОБА_7 та їх сином, а ні ОСОБА_8, ні інші особи в квартирі не проживали. Суд необґрунтовано включив до складу майна яке підлягає розподілу ноутбук, оскільки такі вимоги взагалі не були предметом спору, чим вийшов за межі позовних вимог. Судом допущені численні невідповідності, які стали підставами для ухвалення неправильного рішення.

В запереченнях  на апеляційну скаргу представник ОСОБА_7 – ОСОБА_10, посилаючись на неспроможність доводів апеляційної скарги, вважає рішення законним і обґрунтованим, і просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення залишити без змін.    

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що факт спільного проживання у період травня 2008 року по червень 2011 року знайшов своє підтвердження наданими у справі доказами.

Вимоги щодо поділу спільно нажитого майна, на думку суду підлягають частковому задоволенню, оскільки судом встановлено, що кожна із сторін: позивач та відповідач зареєстровані, як суб’єкти підприємницької діяльності і частина спірного  майна, придбана ними під час спільного проживання у особисту приватну власністю,  а тому таке майно не може входити в розподіл як спільно нажите майно.

Суд визнав особистою власністю  позивача стіл «Престиж», вартістю 350 грн., куток «Оріон», вартістю 1100грн, стіл і 4 табуретки, вартістю 450 грн., диван «Нільс», вартістю 1000 грн. які позивачка за власний кошт придбала в присутності свідка, допитаного у судовому засіданні. Особистою власністю відповідача визнано меблева стінка, вартістю 1700 грн. Особистою власністю третьої особи визнано двері металеві та дерев’яні вхідні, відповідно вартістю 1500 грн. та 1000 грн., газову колонку, кухонний гарнітур, вартістю 1500 грн.

Суд зазначив, що оскільки  жодна з сторін не дали згоди щодо компенсації частки  майна при відхиленні від рівних часток при поділі майна, суд, приймаючи до уваги, що з позивачкою проживає неповнолітня дитина, вважав за можливе розділити спільно нажите сторонами майно, визнавши за нею право власності на майно на суму 12800грн., а за відповідачем право власності на майно на загальну суму 11200 грн. Суд  включив ноутбук на суму 3000 грн. та акваріум, вартістю 500 грн., вказавши, що його придбано на  спільні кошти, що не спростувала позивачка.

З висновками суду в частині визначення об’єму спільного майна та його поділу частково не погоджується колегія суддів.

Згідно з ч. 1ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку

апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і  обґрунтованим.  

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі до 12.02.2008 року і в шлюбі мають сина ОСОБА_9, народження, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7,8).

Рішенням суду встановлено факт сумісного проживання однією сім’єю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у період з травня 2008 року по червень 2011 року і рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржено і апеляційним судом під час розгляду справи не встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 74 Сімейного Кодексу України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 60 Сімейного Кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З матеріалів справи вбачається, що в період сумісного проживання сторони придбали майно яке належить їм на праві спільної сумісної власності, а саме: холодильник «Samsung», вартістю 3500 грн., пральну машину «LG», вартістю 2000 грн.,  газову плиту «Гефест», вартістю 3000 грн., мікрохвильову піч «Рейнфорд», вартістю 500 грн., пилосос «Astor 803», вартістю 650 грн., електродуховку «Asel», вартістю 350 грн.,  дитячий диван-книжка (диван «Нільс»), вартістю 1000 грн.,  куток м’який кухонний коричневого кольору («Оріон»), вартістю 1100 грн., кухонний стіл і 4 стільці, вартістю 450 грн., тренажер «Leg-medig», вартістю 650 грн., м’який кутовий диван в зал світло-коричневого кольору, вартістю 3500 грн., телевізор «West», вартістю 800 грн., кондиціонер «Media», вартістю 3500 грн. електроконвектор «Термія», вартістю 500 грн., меблі-стінка в зал, вартістю 1700 грн., кухонний гарнітур, вартістю 1500 грн., тренажер «Шведська стінка», вартістю 3000 грн., газова колонка, вартістю 1500 грн. крісло комп’ютерне, вартістю 350 грн., килим в зал, вартістю 1000 грн., килим в кухню, вартістю 500 грн., принтер «Cаnon» лазерний, вартістю 1200 грн., DVD, вартістю 350 грн., загальною вартістю 32600 грн.

Відповідач не заперечує факт купівлі спірного майна в період сумісного проживання.

Згідно накладних від 26.06.2011 року, вартість стільця «Престіж» складає 350 грн. (а.с.26), від 05.02.2011 року, вартість кутку «Оріон» складає 1100 грн., вартість столу і 4 стільців складає 450 грн. (а.с.27),  від 17.09.2010 року, вартість дивану «Нільс» складає 1000 грн. (а.с.28).  

Колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо визнання права особистої власності за ОСОБА_6 на стіл «Престиж», куток м’який кухонний коричневого кольору («Оріон»), стіл і 4 табуретки, диван «Нільс», а за ОСОБА_7 на меблі-стінку в зал, оскільки вказане майно набуте ними за час спільного проживання і належить їм на праві спільної сумісної власності, а інше не встановлено письмовим договором між ними, що передбачається ст. 74 Сімейного Кодексу України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду про належність третій особі ОСОБА_8 вхідних дверей металевих та дерев’яних, відповідною вартістю 1500 грн. та 2000 грн., оскільки двері встановлені у квартирі яка належить на підставі договору купівлі-продажу від 02.11.2004 року, реєстр №757, ОСОБА_8, а позивачем не надано належних письмових доказів їх придбання та встановлення під час сумісного проживання з відповідачем, а тому зазначене майно не може бути предметом розподілу, оскільки не є  спільно  нажитим майном.

Не підлягає розділу акваріум на 30 літрів, оскільки ні в позовній заяві, ні при розгляді справи сторонами не була зазначена його вартість, а майно яке не має вартості не підлягає розділу.

Статтею 31 ЦПК України встановлено право позивача протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Позивачем не збільшувався розмір позовних вимог та включення до розділу ноутбуку, а відповідач по справі не звертався з зустрічним позовом, у встановленому законом порядку, про визнання  ноутбуку спільно нажитим майном, а тому у суду першої інстанції не було правових підстав для його включення до складу майна яке підлягає розподілу.

Суд, включивши до складу спільно нажитого майна ноутбук  порушив вимоги ст. 11 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

Показання свідків, які не підтверджені письмовими доказами, є неналежними та недопустимими доказами у справі, а тому не приймаються до уваги апеляційним судом.  

Доводи відповідача про незгоду з вартістю майна не заслуговують на увагу, оскільки під час розгляду справи ОСОБА_7 був незгодний з вартістю майна, однак клопотання про призначення експертизи для визначення дійсної вартості майна на час розгляду справи не заявляв.

При розділі майна апеляційний суд виходить з вартості майна, яка зазначена в позовній заяві та з урахуванням письмових доказів - накладних, які є у матеріалах справи.

Згідно з ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Враховуючи інтереси сторін та призначення майна, колегія суддів вважає за  необхідне виділити у приватну власність ОСОБА_6 наступне майно: холодильник «Samsung», вартістю 3500 грн., пральну машину «LG», вартістю 2000 грн., газову плиту «Гефест», вартістю 3000 грн., мікрохвильову піч «Рейнфорд», вартістю 500 грн., пилосос «Astor 803», вартістю 650 грн., електродуховку «Asel», вартістю 350 грн.,  дитячий диван-книжку (диван Нільс), вартістю 1000 грн.,  куток м’який кухонний коричневого кольору («Оріон»), вартістю  1100 грн., кухонний стіл і 4 стільці, вартістю 450 грн., тренажер «Leg-medig», вартістю 650 грн., м’який кутовий диван в зал світло-коричневого кольору, вартістю 3500 грн., телевізор «West», вартістю 800 грн., загальною вартістю 17500 грн., а

ОСОБА_7 на кондиціонер «Media», вартістю 3500 грн. електроконвектор «Термія», вартістю 500 грн., меблі-стінка в зал, вартістю 1700 грн., кухонний гарнітур, вартістю 1500 грн., тренажер «Шведська стінка», вартістю 3000 грн., газову колонку, вартістю 1500 грн., крісло комп’ютерне («Престіж»), вартістю 350 грн., килим в зал, вартістю 1000 грн., килим в кухню, вартістю 500 грн., принтер «Cаnon» лазерний вартістю, 1200 грн., DVD, вартістю 350 грн., загальною вартістю 15100 грн.

За законом позивачу та відповідачу належить Ѕ частки майна, загальна вартість якого складає 32600 грн. і частка кожного становить  16300 грн. Оскільки, реальні частки сторін не є рівними і ідеальна частка ОСОБА_7 є меншою на 1200 грн., вказана сума грошових коштів підлягає стягненню з ОСОБА_6 на його користь.

          Апеляційна скарга ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а рішення суду в частині задоволення позовних вимог про розподіл спільно нажитого майна і визнання права власності на майно скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_6

          Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 175 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., які сплачені позивачем при поданні позовної заяви.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

         Рішення Ленінського районного суду АР Крим від 15 листопада 2011 року в частині задоволення позовних вимог про розподіл спільно нажитого майна і визнання права власності на майно за ОСОБА_6 і ОСОБА_7 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_6.  

Розділити спільно нажите майно, та визнати за ОСОБА_6 право власності на холодильник «Samsung», вартістю 3500 грн., пральну машину «LG», вартістю 2000 грн., газову плиту «Гефест», вартістю 3000 грн., мікрохвильову піч «Рейнфорд», вартістю 500 грн., пилосос «Astor 803», вартістю 650 грн., електродуховку «Asel», вартістю 350 грн.,  дитячий диван-книжку (диван Нільс), вартістю 1000 грн.,  куток м’який кухонний коричневого кольору («Оріон»), вартістю  1100 грн., кухонний стіл і 4 стільці, вартістю 450 грн., тренажер «Leg-medig», вартістю 650 грн., м’який кутовий диван в зал світло-коричневого кольору, вартістю 3500 грн., телевізор «West», вартістю 800 грн., загальною вартістю 17500 (сімнадцять тисяч п’ятсот) грн.

Визнати за ОСОБА_7 право власності на кондиціонер «Media», вартістю 3500 грн. електроконвектор «Термія», вартістю 500 грн., меблі-стінка в зал, вартістю 1700 грн., кухонний гарнітур, вартістю 1500 грн., тренажер «Шведська стінка», вартістю 3000 грн., газову колонку, вартістю 1500 грн., крісло комп’ютерне («Престіж»), вартістю 350 грн., килим в зал, вартістю 1000 грн., килим в кухню, вартістю 500 грн., принтер «Cаnon» лазерний вартістю, 1200 грн., DVD, вартістю 350 грн., загальною вартістю 15100 (п'ятнадцять тисяч сто) грн.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 грошову компенсацію різниці вартості ідеальних часток майна у розмірі 1200 (одна тисяча двісті)  гривень.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судовий збір у розмірі 175 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., а всього стягнути 295 (двісті дев’яносто п’ять) грн.   

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_6 про розподіл майна відмовити.

         В іншій частині рішення Ленінського районного суду АР Крим від 15 листопада 2011 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

В.І. Іщенко Т.С. Авраміді А.П.                          Приходченко