РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №:
22-ц/0191/166/2012Головуючий суду першої інстанції:Блейз І.Г.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Іщенко В. І.
РІШЕННЯ
"21" лютого 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіВ.І. Іщенка
СуддівТ.С. Авраміді А.П., Приходченко
При секретаріКувшиновій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи – Феодосійська міська рада АР Крим, Комунальне підприємство «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», про визначення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод у користуванні майном, за апеляційними скаргами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 13 грудня 2011 року,
В С Т А Н О В И Л А :
22 березня 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи – Феодосійська міська рада АР Крим, Комунальне підприємство «Феодосійське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (далі КМП «ФБРТІ»), та з урахуванням уточнень до позову просила визначити порядок користування земельною ділянкою, усунути перешкоди у користуванні хвірткою, зобов'язати не чинити перешкоди у користуванні хвірткою.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 21.08.1998 року їй належить 1/3 частка домоволодіння по АДРЕСА_1. По 1/3 частці домоволодіння належать ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Домоволодіння знаходиться на земельній ділянці площею 516 кв.м. Згідно договору купівлі-продажу, домоволодіння складалося з житлового саманного будинку літ «А», житловою площею 37,6 кв.м., житлової прибудови літ. «А1», житловою площею 15,6 кв.м., прибудов літ. «а», «а1», сараю літ. «Б», вбиральні літ. «У», погребу літ. «З», криниці №1, хвіртки №2.
16 березня 1990 року між попередніми співвласниками домоволодіння ОСОБА_8 (зараз його частка належить його дружині ОСОБА_7), ОСОБА_9 (зараз її часка належить ОСОБА_6) і ОСОБА_10 (зараз ця частка належить позивачу) було укладено угоду про порядок користування домоволодінням, яка посвідчено нотаріально. Відповідно до даної угоди, ОСОБА_10 (частку якої придбано позивачем) перейшла 1/3 частка домоволодіння, яка складається з: у житловому будинку літ. «А» кімната 1-1, площею 16,4 кв.м., у прибудові літ. «а» тамбур І, площею 2,7 кв.м., комора ІІ, площею 5,3 кв.м. Колодязь №1 та хвіртка №2 залишилися у спільному користуванні усіх співвласників.
Посилаючись на ч.4 ст. 120 та ч.1 ст.88 ЗК України, позивач просила визначити порядок користування земельною ділянкою та на підставі ст.391 ЦК України усунути перешкоди у користуванні хвірткою та зобов'язати ОСОБА_6 в подальшому не чинити перешкоди у користуванні хвірткою, оскільки ОСОБА_6 встановив огорожу, у зв’язку із чим ані позивач, ані ОСОБА_7 не мають можливості користуватися хвірткою №2, яка розташована у стіні житлової прибудови літ. «А1», де мешкає ОСОБА_11 Посилаючись на ч.1 ст.358 ЦК України, відповідно до якої право спільної часткової власності здійснюється співвласниками, вказує, що вона та ОСОБА_7 такої згоди не давали.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 13 грудня 2011 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Визначено наступний порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1.
Співвласнику ОСОБА_5 на 1\3 частку у праві власності на домоволодіння надано у користування земельну ділянку площею 166 кв.м., що у додатку №6 до висновку експерта №1462 від 15 липня 2011 року зазначено жовтим кольором. Співвласникам ОСОБА_7 та ОСОБА_6 залишено у користування земельну ділянку, загальною площею 332 кв.м., що зазначено у додатку №6 висновку експерта №1462 від 15 липня 2011 року блакитним та зеленим кольорами. У сумісне користування співвласників залишено земельну ділянку площею 18 кв.м., що у додатку №6 висновку експерта №1462 від 15 липня 2011 року зазначено красним кольором.
Зобов’язано ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_5 перешкод у користуванні хвірткою №2. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп., витрати на інформаційно-технічний розгляд справи у розмірі 37 грн., витрати з оплати експертизи у розмірі 2 531, 52 грн.
ОСОБА_7 не погодилася з рішенням суду та подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення та встановити порядок користування земельною ділянкою між співвласниками, відповідно до додатку №5 висновку експерта №1462 від 15 липня 2011 року, який фактично склався між співвласниками.
Апелянт зазначає, що судом було встановлено, що з часу придбання 1/3 частки домоволодіння ОСОБА_5 користувалася воротами і хвірткою, розташованими між домоволодіннями НОМЕР_2 і НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, а не хвірткою №2 (згідно схеми ФМБРТІ), якими користується вона більш ніж 50 років. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5 по другому варіанту висновку експертизи №1462 від 15.07.2011 року суд позбавив її можливості користуватися проходом через земельну ділянку, яку виділив ОСОБА_5 Суд не прийняв до уваги пояснення експерта у суді, яка підтвердила, що фактичний порядок користування земельною ділянкою склався, і виходи ОСОБА_5 та її знаходяться між домоволодіннями НОМЕР_2 і НОМЕР_1.
ОСОБА_5 не погодилася з рішенням суду та подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Апелянт зазначає, що у суді її представник уточнив позовні вимоги і просив обладнати прохід в паркані ОСОБА_6 за її рахунок, але з подальшим стягненням зазначених витрат з нього. Вважає висновок про відсутність доказів встановлення паркану саме ОСОБА_6 неспроможним, оскільки це доведено у суді, так як ОСОБА_6 не дає їй можливості користуватися хвірткою №2. Вважає, що при вирішенні порядку користування земельною ділянкою відповідно до додатку №6 експертного висновку, суд мав підстави для вирішення питання про обладнання проходу в спірному паркані і її право на користування хвірткою №2 не поновлено.
ОСОБА_6 не погодився з рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Апелянт зазначає, що судом було встановлено, що хвіртки №2, яка вказана в угоді, фактично не існує. Власноруч виготовленою ним хвірткою користується тільки він більш ніж 5 років і ОСОБА_5 не має права користуватися нею. Суд безпідставно порушив його право власності на знов виготовлене майно. Судом встановлено, що ще до купівлі ОСОБА_5 частки домоволодіння між співвласниками домоволодінь НОМЕР_2 і НОМЕР_1 склався порядок користування земельною ділянкою площею 42 кв.м., яка фактично розташована між двох домоволодінь. Фактично ворота загального користування домоволодінь НОМЕР_2 і НОМЕР_1 є єдиними воротами у домоволодіння НОМЕР_2. Апелянт посилається на п.2 Постанови Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року №14 і вважає, що рішенням суду порушені права та інтереси інших співвласників домоволодіння. Суд не застосував строки позовної давності, відповідно до вимог ст.267 ЦК України, про застосування яких було заявлено клопотання його представником.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягає задоволенню, а апеляційні скарги ОСОБА_5 і ОСОБА_6 підлягають частковому задоволення з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у домоволодінні по АДРЕСА_1 належить по 1/3 частці, яке розташоване на земельній ділянці 516кв.м. і необхідно встановити порядок користування земельною ділянкою відповідно до додатку № 6 до висновку експерта №1462 від 15 липня 2011 року та співвласнику ОСОБА_5 на 1\3 частку у праві власності на домоволодіння надати у користування земельну ділянку площею 166 кв.м., що у додатку зазначено жовтим кольором, а співвласникам ОСОБА_7 та ОСОБА_6 залишити у користування земельну ділянку, загальною площею 332 кв.м., що зазначено блакитним та зеленим кольорами та залишити у сумісне користування співвласників земельну ділянку площею 18 кв.м., що у додатку зазначено красним кольором.
З висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, оскільки вони зроблені без належного дослідження доказів, яким надана неналежна правова оцінка.
Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин, однак ухвалено рішення, яке не відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку
апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч.ч.2 і 4 ст.120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то у разі набуття права власності на ці об’єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Суд на вказані вимоги закону увагу не звернув, не дав належну правову оцінку поясненням сторін у справі та письмовим доказам у справі.
З матеріалів справи вбачається, що до набуття права власності сторонами у справі на частки у домоволодінні між попередніми власниками 16 березня 1990 року було укладено письмову угоду про порядок користування жилим будинком, яка посвідчена нотаріусом та між ними склався фактичний порядок користування земельною ділянкою, який є обов’язковим для наступних його власників, що знайшло підтвердження у висновку №1462 будівельно-технічної експертизи від 15 липня 2011 року (а.с.91).
Суд у рішенні безпідставно встановив порядок користування земельною ділянкою, виділивши у користування ОСОБА_5 земельну ділянку площею 166 кв.м., а ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у сумісне користування земельну ділянку загальною площею 332 кв.м., оскільки з додатку № 6 висновку експерта №1462 від 15 липня 2011 року не вбачається можливості встановлення такого порядку користування земельною ділянкою, а передбачається можливість встановлення порядку користування земельною ділянкою з виділенням кожному співвласнику окремої земельної ділянки у користування по 166 кв.м. та у сумісне користування співвласників земельної ділянки площею 18 кв.м.
Колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5 та встановлення порядку користування співвласниками земельної ділянки по АДРЕСА_1, відповідно до додатку №5 до висновку №1462 будівельно-технічної експертизи від 15 липня 2011 року, відповідно до якого необхідно виділити ОСОБА_5 на 1\3 частку - земельну ділянку площею 162 кв.м., що у додатку зазначено жовтим кольором, ОСОБА_7 на 1\3 частку - земельну ділянку площею 162 кв.м., що у додатку зазначено блакитним кольором, ОСОБА_6 на 1\3 частку - земельну ділянку площею 172 кв.м., що у додатку зазначено зеленим кольором і у загальне сумісне користування ОСОБА_5 та ОСОБА_7 земельну ділянку площею 20 кв.м., що у додатку зазначено червоним кольором, відповідно до порядку, який фактично склався між співвласниками.
Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, судові витрати з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5, які складаються з судового збору у розмірі по 2,84 грн. з кожного, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі по 12,34 грн. з кожного, витрати з оплати експертизи у розмірі по 843, 84 грн. з кожного.
Доводи апеляційних скарг спростовують висновки суду, а тому рішення суду підлягає скасуванню, оскільки не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_5
Керуючись статтями 303, 307, 309, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_5 і ОСОБА_6 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.
Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 13 грудня 2011 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Визначити порядок користування співвласниками земельної ділянки по АДРЕСА_1, відповідно до додатку №5 (а.с.91) до висновку №1462 будівельно-технічної експертизи від 15 липня 2011 року, і виділити ОСОБА_5 на 1\3 частку - земельну ділянку площею 162 кв.м., що у додатку зазначено жовтим кольором, виділити ОСОБА_7 на 1\3 частку - земельну ділянку площею 162 кв.м., що у додатку зазначено блакитним кольором, виділити ОСОБА_6 на 1\3 частку - земельну ділянку площею 172 кв.м., що у додатку зазначено зеленим кольором. Виділити у загальне сумісне користування ОСОБА_5 та ОСОБА_7 земельну ділянку площею 20 кв.м., що у додатку зазначено червоним кольором.
Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 судовий збір по 2,84 грн. з кожного, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи по 12,34 грн. з кожного, витрати з оплати експертизи по 843, 84 грн. з кожного, а всього стягнути по 859 (вісімсот п’ятдесят дев’ять) грн. 02 коп. з кожного.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене протягом двадцяти днів, з дня набрання законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
В.І. Іщенко Т.С. Авраміді А.П. Приходченко