Справа № 2-32/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2012 року                                             м. Білгород-Дністровський

Білгород –Дністровський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого –одноособово судді Лук’янчук О.В.

при секретарі –Охримчук А.В., Холостенко І.А., Скалозуб Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом. У ході розгляду справи позивач доповнювала та уточнювала позовні вимоги, так,  в уточненій позовній заяві від 23.02.2012 року позивач просить  92/100 частин комплексу будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 визнати спільною  сумісною власністю  подружжя в рівних частках по ? частці кожному;  поділити спільне майно подружжя; виділити ОСОБА_1 та визнати за нею право приватної власності на: магазин «ІНФОРМАЦІЯ_3» розташований за адресою: АДРЕСА_2; ? частку будівлі колишньої їдальні Білгород - Дністровського ПТУ -10 та споруд №1-5, розташованих  за адресою: АДРЕСА_3; торгівельне обладнання , яке знаходиться в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_3», а саме: холодильна камера 1 шт., холодильна вітрина 1 шт., ларі морозильні 2 шт., терези електронні 2 шт.,  касовий апарат 1 шт., система «Каштан», холодильний компресор 1 шт., стелаж , стіл, комп’ютер (процесор, монітор, принтер); автомобіль ВАЗ 2103, державний номер №НОМЕР_4; металевий торгівельний павільйон по АДРЕСА_4. Виділити ОСОБА_2 та визнати за ним право приватної власності на: ? частку  будівлі колишньої їдальні Білгород –Дністровського ПТУ-10 та споруд №1-5, розташованих за адресою: АДРЕСА_3; металевий торговельний павільйон по АДРЕСА_5 з торгівельним обладнанням; автомобіль ВАЗ-2104, державний номер НОМЕР_3; обладнання майстерні, яке знаходиться в будівлі колишньої їдальні Білгород - Дністровського ПТУ-10, по виготовленню  меблів: форматно - розкрійний верстат, шліфувальний верстат, компресор, токарний верстат, комп’ютер (процесор, монітор, принтер, сканер); причіп ОДАЗ-3144, державний номер №НОМЕР_2; стягнути судові витрати: 6 000 грн. за проведення судової експертизи.

ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічною позовною заявою, яка була в подальшому уточнена, так, остаточно уточнивши зустрічні позовні вимоги просить, розділити спільне  майно подружжя, виділити йому та визнати за ним право власності на:  92/100 частин комплексу будівель, розташованих по АДРЕСА_1 вартістю 268 797,00 грн.; магазин «ІНФОРМАЦІЯ_3», розташований по АДРЕСА_2 вартістю 313 088,00 грн.; обладнання магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3»: холодильні камери – 2 шт., холодильна вітрина (велика) – 1 шт.;холодильна вітрина (маленька) – 1 шт.; ларі морозильні – 3 шт., терези електронні – 2 шт., касові апарати – 2 шт., система «Каштан» - 1 шт., холодильні компресори – 4 шт., стелажі вітрин-1 комплект, столи – 2 шт.; розділити спільне майно подружжя та виділити ОСОБА_1: будівлю колишньої їдальні Білгород - Дністровського ПТУ-10 та споруди №№1-5, розташовані по АДРЕСА_3; обладнання майстерні: форматно - розкрійний верстат – 1 шт., шліфувальний верстат – 1 шт., компресор – 1 шт., токарний верстат – 1 шт.; торгівельний павільйон, розташований по АДРЕСА_5; обладнання торгівельного павільйону розташованого по АДРЕСА_5: холодильна вітрина 1 шт., холодильник – 2 шт., ларь морозильний – 1 шт., касовий апарат – 1 шт., терези – 1 шт.; металевий кіоск , розташований по АДРЕСА_4; автомобіль ВАЗ 2103 , держномер НОМЕР_4; автомобіль ВАЗ 2104, держномер НОМЕР_3, причіп ОДАЗ 3144, держномер НОМЕР_2.  Уточнивши у судовому засіданні зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 не просить стягувати на його користь ? частину виплаченого ним кредиту.   

Позивач по первісному позову, представник позивача уточнені позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять задовольнити. Зустрічний позов не визнають, надали письмове заперечення проти зустрічного позову, згідно якого просять відмовити  в його задоволенні.

Відповідач по первісному позову, представник  відповідача з первісним позовом не згодні, просять відмовити у задоволенні позову. Уточнену зустрічну позовну заяву підтримують в повному обсязі, просять задовольнити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, які є в матеріалах справи, висновок експертизи, суд приходить до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що з 19.01.1991 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу є неповнолітні діти: донька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Шлюб між сторонами розірвано 01.09.2005 року, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові  на  праві  спільної  сумісної  власності незалежно від того,  що один з них не мав з поважної причини (навчання,  ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального  користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Стаття ст. 61 СК України містить перелік об'єктів права спільної сумісної власності.

Судом на підставі правовстановлюючих документів, встановлено,  що ОСОБА_2 являється власником транспортного засобу автомобілю ВАЗ 2104, державний номерний знак НОМЕР_3 та причепу ОДАЗ -3144 – державний номер НОМЕР_2.

Згідно договіру купівлі – продажу державного майна шляхом викупу від 18.12.2001 року, ОСОБА_1 купила  об’єкт малої приватизації – будівлю їдальні, розташованої: АДРЕСА_3, на земельній ділянці 791 кв.м.

Згідно договіру купівлі – продажу державного майна шляхом викупу від 04.03.2003 року  ОСОБА_2, купив  об’єкт малої приватизації – групу  інвентарних об’єктів (будівлі колишнього гуртожитку, будівлю складу, будівлю вбиральні) – 92/100 частин комплексу будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці 2751 кв.м.

Відповідно до договору купівлі – продажу квартири від 21.12.2002 року ОСОБА_2 купив квартиру під АДРЕСА_2. В теперішній час магазин «ІНФОРМАЦІЯ_3».

Таким чином, суд вважає, зазначене майно набуте подружжям за час шлюбу, та належить дружині та чоловікові  на  праві  спільної  сумісної  власності.

Суд не бере до уваги доводи сторін, що за час перебування у шлюбі ними також придбано: обладнання магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3»; автомобіль ВАЗ 2103, державний номер №НОМЕР_4; металевий торгівельний павільйон по АДРЕСА_4, м. Білгород - Дністровський;  торгівельний павільйон, розташований по АДРЕСА_5 з торгівельним обладнанням; обладнання майстерні, яке знаходиться в будівлі колишньої їдальні Білгород - Дністровського ПТУ-10, по виготовленню меблів, оскільки сторонами не надано будь- яких доказів, які б свідчили, що вказане майно набуте сторонами.  

Статтею 57 ЦПК України закріплено, що доказами є будь – які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 58 ЦПК України  передбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За правилами ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, суд вважає, що вимоги сторін щодо поділу зазначеного майна, безпідставні, недоведені та такі, що не підлягають задоволенню.

Отже, до спільного сумісного майна подружжя, яке підлягає поділу суд відносить: будівлю їдальні Білгород - Дністровського ПТУ -10 та споруди №№1-5, розташовані по АДРЕСА_3; автомобіль ВАЗ -2104, державний номер НОМЕР_3; 92/100 частин комплексу будівель, розташованих по АДРЕСА_1; магазин «ІНФОРМАЦІЯ_3» розташований за адресою: АДРЕСА_2; причіп ОДАЗ -3144 – державний номер НОМЕР_2.

Ст. 70 СК України гласить у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Разом з тим, відповідно  до ч. 2 ст. 70 СК України   за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів,  які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Згідно роз’яснень, які містяться у п. 30 Постанови Пленуму Верхового Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спорів про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд згідно з частинами 2, 3 ст. 70 СК України в окремих випадках може відступити від засад рівності часток подружжя, враховуючи обставини, що мають істотне значення для справи, а також інтереси неповнолітніх дітей, непридатних повнолітніх дітей( за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування).

Суд прийшов до висновку, що, при поділі зазначеного вище майна частки майна позивача та відповідача повинні бути рівними.

Доводи ОСОБА_1 не містять мотивів та в недостатній мірі обґрунтовує відступ від засад рівності часток подружжя у їхньому спільному майні з наступних підстав.

Так, твердження ОСОБА_1, що 10/300 частин домоволодіння, що знаходиться у АДРЕСА_1 ОСОБА_2 отримав в особисту приватну власність обманувши її, внаслідок чого вважає, приховав майно від розподілу, суд залишає без уваги, та вважає їх надуманими.

Дійсно згідно договору дарування частини домоволодіння  від 25.09.2003 року ОСОБА_3 подарувала , а ОСОБА_1 прийняла в дар 10/300 частин домоволодіння, що знаходиться у АДРЕСА_1, на земельній ділянці 2 751 кв.м. (державний акт на право приватної власності на земельну ділянку відповідними органами не видавався). Зазначений договір дарування згідно угоди від 03.02. 2004 року  розірвано.

Згідно договіру дарування від 15.09.2004 року ОСОБА_3  подарувала ОСОБА_2 10/300 частини домоволодіння з господарськими спорудами під АДРЕСА_1

Зазначене майно, суд відповідно до ст. 57 СК України вважає особистою приватною власністю ОСОБА_2

Посилання, позивача по первісному позову, що договір №2674/Б купівлі – продажу від 03.03.2000 року є удаваним, суд вважає безпідставним, оскільки відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність  прямо  не  встановлена  законом або якщо  він  не  визнаний  судом  недійсним.  

Суд не приймає до уваги доводи щодо збільшення частки майна з посиланням на те, що розмір сплачуваних ОСОБА_2 аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей, значно менше встановлених державою розмірів прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років та недостатньо для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку.

Виконуючи обов’язок доказування, позивач, на переконання суду,  не довела наявності передбачених законом підстав для збільшення її частки  майна, оскільки діти проживають з нею та обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов’язком як матері, так і батька, причому обов’язком особистим, індивідуальним, який не залежить від віку батьків.  

Встановлено, що між сторонами не досягнуто згоди щодо розділу майна, що є об’єктом права сумісної власності подружжя.

Так, згідно висновку №77/08 від 20.10.2011 року судової  будівельно- технічної експертизи, ринкова вартість будівлі колишньої їдальні Білгород - Дністровського ПТУ -10 та споруд №1-5, розташованих за адресою: АДРЕСА_3, отримана комбінуванням витратного і порівняльного підходу, складає 551 669 грн.,  в тому числі ? частка складає 275 834,5 грн.

Виходячи із існуючого планування  будівлі,  передбачаючи  «ізоляцію виділених у користування приміщень із забезпеченням самостійного виходу з кожної виділеної частини будинку», експертом запропоновано технічно можливі два варіанти поділу будівлі колишньої їдальні Білгород-Дністровського ПТУ -10.

Ринкова вартість 92/100  частин комплексу будівель , розташованих за адресою: АДРЕСА_1, складає 268 797 грн. Зазначено, що враховуючи ветхий технічний стан будівель літ.літ. «А», «Б», «В», при якому стан несучих конструктивних елементів аварійний, а не несучих – дуже ветхий та обмежене виконання елементами будівель своїх функцій, визначені при реальному розділі роботи по переобладнанню планування можуть  завдати значного збитку технічного стану будинків, понизити міцність характеристики несучих елементів до критичної межі, тому враховуючи технічний стан будівель, розташованих по АДРЕСА_1, розділити їх згідно з розмірами часток співвласників (по1/2 частки) та з незначним відступом від ідеальних часток , не надається технічно можливим.

В зв’язку з тим, що технічно неможливо розділити 92/100 частин комплексу будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, згідно з розмірами часток співвласників (по ? частки) та з незначним відступом від ідеальних часток, роботи по переобладнанню будівель не пропонуються.

Архітектурно – планувальні рішення приміщень магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3» такі, що торгівельний зал розташований з однієї сторони, а з другої сторони розташовані підсобні приміщення (в тому числі приміщення вбиральні). Тому виділити кожному із співвласників рівноцінні частини магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3» у складі торгівельного залу та підсобних приміщень, не надається технічно можливим. Ринкова  вартість магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3», складає 313 088 грн.

 Статтею 63 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають рівні права  на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ст. 69 СК України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності , незалежно від розірвання шлюбу.  

Згідно з частиною 1 статті 71 СК України майно, що є об’єктом права сумісної власності подружжя, розподіляється між ними в натурі.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено  домовленістю між ними.

Згідно ст. 11 п.1 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як  за  зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін  та  інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно зі статтею 212 ЦПК України  суд  оцінює  докази  за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, враховуючи, що домовленості чи шлюбного договору щодо спірного майна подружжя не було та виходячи із висновку експертизи № 77/08 від 20.10.2011 року, а також, ветхого стану технічних будівель та споруд, які виділу кожному із співвласників рівноцінні частини не надається технічно можливим, суд вважає найбільш доцільним поділити майно наступним чином: виділити ОСОБА_1: будівлю їдальні Білгород - Дністровського ПТУ -10 та споруди №№1-5, розташовані по АДРЕСА_3, вартістю 551 669,00 грн.; автомобіль ВАЗ -2104, державний номер НОМЕР_3 та визнати за нею право власності на зазначений автомобіль; виділити ОСОБА_2: 92/100 частин комплексу будівель, розташованих по АДРЕСА_1, вартістю 268 797,00 грн.; магазин «ІНФОРМАЦІЯ_3» розташований за адресою: АДРЕСА_2; причіп ОДАЗ -3144 – державний номер НОМЕР_2.

Суд, при виділенні рухомого майна враховує знаходження майна у фактичному користуванні сторін. Суд при виділенні нерухомого майна враховує ринкову вартість майна, відповідно до висновку експертизи.   

Суд вважає, що визнання права власності за сторонами по ? частині 92/100 частини комплексу будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1,  є недоцільним та технічно не можливим, як свідчить висновок експертизи та позбавляє виділу їх згідно з розмірами (по ? частки) в натурі.

Разом з тим,  підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різниця вартості спільного нерухомого майна подружжя у розмірі 30 016 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати,  пов'язані  із залученням свідків,  спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз (п. 4 ч. 3 ст.79 ЦПК України).

За проведення експертного дослідження ОСОБА_1 сплачено суму у розмірі 6000 грн., що документально підтверджено квитанціями, суд стягує з відповідача по первісному позову на користь ОСОБА_1 витрати пов’язанні з проведенням експертизи у розмірі 3 000 грн.

Керуючись ст.ст. 60, 69,70,71 СК  України, ст.ст.10,11,60,212-215 ЦПК України, суд, - 

В И Р І Ш И В :

   Поділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, виділивши:

-ОСОБА_1: будівлю їдальні та споруди №1-5, які розташовані по АДРЕСА_3, вартістю 551 669,00 грн.; автомобіль ВАЗ -2104, державний номер НОМЕР_3 та визнавши за нею право власності на зазначений автомобіль .

 -  ОСОБА_2: 92/100 частин комплексу будівель, розташованих по АДРЕСА_1, вартістю 268 797,00 грн.; магазин «ІНФОРМАЦІЯ_3» розташований за адресою: АДРЕСА_2; причіп ОДАЗ -3144 – державний номер НОМЕР_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю вартості спільного майна подружжя у розмірі 30 016 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати пов’язанні з проведення експертизи у розмірі 3 000 грн.

В задоволенні решти частин позовних вимог та зустрічних позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: