СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
29 лютого 2012 року Справа № 5002-33/4832-2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко В.А.,
суддів Рибіної С.А.,
Гоголя Ю.М.,
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_1, довіреність № 03/01-1 від 03 січня 2012 року (товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фрегат")
відповідача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01 липня 2011 року (товариство з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії")
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фрегат" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Радвановська Ю.А.) від 10 січня 2012 року у справі № 5002-33/4832-2011
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фрегат" (1. вул. Магнітогорська, 1, місто Київ, 02660; 2. вул. Ген.Острякова,141/В, кв. 40, місто Севастополь, 99055)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" (вул. Октябрьська, 8, кв. 32, місто Ялта, 98612)
про стягнення 70593,75 грн;
за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фрегат"
про стягнення 128013,91 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім „Фрегат” звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" про стягнення 70593,75 грн. як зайве сплачених коштів (а. с. 3-4).
Позовні вимоги з посилкою на статтю 1212 Цивільного кодексу України мотивовані тим, що позивачем у зазначеної сумі переплачені кошти за товар, отриманий на підставі договору дистрибуції № 09-11 від 05 січня 2011 року.
Товариством з обмеженою відповідальністю „Віна Лівадії” пред’явлений зустрічний позов до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім „Фрегат” про стягнення 128013,91 грн. Позовні вимоги мотивовані порушенням боржником умов зазначеного договору внаслідок несвоєчасної оплати за поставлений товар.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2012 року у справі № 5002-33/4832-2012 первісний позов задоволено. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім „Фрегат” 70593,75 грн. зайво сплачених грошових коштів, 710,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційне забезпечення судового процесу. Рішення суду в цієї частині обґрунтовано отриманням відповідачем в рахунок сплати за придбаний товар 70593,75 грн. як зайве сплачених коштів.
У частині вирішення зустрічного позову, вимоги задоволені частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім „Фрегат” на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" відсотки за користування грошовими коштами у сумі 59192,03 грн., штраф у сумі 22940,62 грн. та 2560,28 грн. судового збору. В частині стягнення штрафу у розмірі 45881,26 грн. у позові відмовлено. При цьому рішення суду мотивоване порушенням з боку дистриб’ютора умов договору щодо строків сплати за поставлений товар. Але суму штрафу суд першої інстанції зменшив на підставі пункту 3 статті 551 Цивільного кодексу України.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю " Торговий дім „Фрегат" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду першої інстанції в частині стягнення штрафу у розмірі 22940,62 грн. за зустрічним позовом та прийняти нове, яким зменшити суму штрафу до 100 грн.
Доводи скарги обґрунтовані невідповідністю висновків суду обставинам справи. Сторона наполягає на тому, що сума штрафу за рішенням суду порушує права дистриб’ютора. На думку сторони, стягнення сум за користування чужими коштами компенсувало збитки другій стороні у повному обсязі. Більш детальніше доводи зазначені у скарзі.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
У судовому засіданні, яке призначено на 29 лютого 2012 року, представник товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фрегат" просив суд задовольнити апеляційну скаргу. В свою чергу, представник товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити оскаржуване рішення без змін, вважаючи його законним.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
05 січня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Віна Лівадії” (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім „Фрегат” (дистриб’ютор) укладено договір дистрибуції № 09-11 з протоколом узгодження розбіжностей (а.с.10-11,105-106).
За умовах цього договору постачальник передає у власність дистриб’ютора, а дистриб’ютор покупає та приймає на себе обов’язки маркетингу, реклами та продажу від свого імені продукції, виготовленої постачальником ( товар).
Відповідно до пункту 5.4 договору визначено, що дистриб’ютор здійснює оплату отриманого товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару.
Таким чином, між сторонами склались правовідносини з договору поставки, які регулюються главою 54 Цивільного кодексу України та загальними положеннями про виконання господарських зобов’язань.
Пунктом 2.15 договору сторони передбачили, що у разі прострочення платежу за поставлений товар відповідно до пункту 5.4 договору, дистриб’ютор оплачує постачальнику за користування чужими грошовими коштами 0,5% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.
Розділом 6 договору також передбачена відповідальність сторін. Зокрема, за відхилення від оплати вартості поставленого товару протягом 30 днів після закінчення строку відстрочення платежу дистриб’ютор оплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості простроченого платежу ( в редакції договору з протоколом розбіжностей).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору 20 та 21 січня 2011 року товариством з обмеженою відповідальністю " Віна Лівадії” на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім „Фрегат” поставлено товару на загальну суму 229406,25 грн. на підставі товаро –транспортних накладних (а.с.17-20).
Судом встановлено, що оплата за придбаний товар призведена в період з 11 по 28 квітня 2011 року, тобто понад 30 денного строку оплати за товар, передбачений договором.
Між тим товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім „Фрегат” сплачені кошти на загальну суму 300000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 4 від 12 квітня 2011 року на суму 10000,00 грн., № 102 від 28 квітня 2011 року на суму 60000,00 грн., № 101 від 27 квітня 2011 року на суму 40000,00 грн., № 610 від 12 квітня 2011 року на суму 37000,00 грн., № 609 від 12 квітня 2011 року на суму 80000,00 грн., №607 від 11 квітня 2011 року на суму 13000,00 грн., №606 від 11 квітня 2011 року на суму 60000,00 грн. (а.с. 87-93), тобто у більшому розмірі, ніж вартість отриманого товару.
Зазначені обставини стали підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім „Фрегат” з первісним позовом.
Розглядаючи первісний позов, суд першої інстанції правильно і у повному обсязі встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального права та на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України дійшов висновку про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії” на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім „Фрегат” 70593,75 грн.
Відносно зустрічного позову судова колегія звертає увагу на таке.
Як зазначено вище, дистриб’ютор несвоєчасно сплатив грошові кошті за отриманий товар, що стало підставою для звернення постачальника за зустрічним позовом про стягнення сум за користування чужими коштами та стягнення штрафу на підставах пунктів 2.15 та 6.4 договору.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Оскільки сторонами у договорі передбачені зобов’язання у вигляді відповідальності за користування чужими коштами, то суд першої інстанції правомірно стягнув суму 59192,03 грн. на підставі пункту 2.15 договору.
Відносно стягнення штрафу, то позивачем пред’явлена вимога на суму 68821,88 грн.
Стягнення штрафу за невиконання грошового зобов’язання передбачена пунктом 6.4 договору у вигляді 30% від вартості простроченого платежу. Суд першої інстанції при стягнення штрафних санкції застосував частину 3 статті 551 Цивільного кодексу України та зменшив суму до 10% , тобто до 22940,62 грн.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов’язання.
Право суду зменшувати розмір штрафних санкцій до певного розміру є виявленням судової влади, а тому за відсутністю помилок процесуального характеру з урахуванням збалансованості інтересів сторін при вирішенні цього питання у судової колегії немає підстав для повторного застосування пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України та ще більшого зменшення розміру санкції.
Стягнення штрафу та стягнення сум за користування чужими коштами не є подвійній відповідальністю, оскільки зазначені дії мають різну правову природу. У першому випадку це є цивільне правове зобов’язання, а у другому випадку є відповідальністю за порушення цивільно –правового зобов’язання.
За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції є повним, обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім „Фрегат" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 січня 2012 року у справі № 5002-33/4832-2012 залишити без змін.
Головуючий суддя В.А. Лисенко
Судді С.А. Рибіна
Ю.М. Гоголь
Розсилка:
1. Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фрегат" (вул. Магнітогорська, 1, місто Київ, 02660)
2. Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фрегат" (вул. Ген.Острякова,141/В, кв. 40, місто Севастополь, 99055)
3. Товариству з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" (вул. Октябрьська, 8, кв. 32, місто Ялта, 98612)
4. до господарського суду Автономної Республіки Крим