ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601 м.Київ, вул. К. Каменєва 8, корп. 1
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
місто Київ
23 грудня 2011 року Справа №2а-6326/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:
головуючої судді:О.В. Пісоцька,
суддів:Р.О. Арсірій,
В.А. Кузьменко,
розглянувши у приміщенні суду у місті Києві у порядку письмового провадження справу
за позовною заявою
до:Київської міської ради
Державного управління охорони навколишнього природного середовища в місті Києві,
Київського обласного управління лісового і мисливського господарства,
Ірпінської міської ради Київської області,
Коцюбинської селищної ради Київської області,
за участю –Прокуратури міста Києва,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:
- Держаного агентства земельних ресурсів України,
- комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство»;
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:
- комунального підприємства Київської обласної ради «Обласний лісгосп»,
- Київської обласної державної адміністрації,
- Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області,
- Державного агентства лісових ресурсів України, -
провизнання бездіяльності протиправною, рішень –нечинними та їх скасування, зобов’язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Київська міська рада (далі –позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою, з урахуванням уточнень вимог від 03 червня 2011 року та 12 серпня 2011 року, до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в місті Києві (далі –Держуправління охорони середовища в м. Києві, відповідач-1), Київського обласного управління лісового і мисливського господарства (далі –відповідач-2), Ірпінської міської ради Київської області (далі –Ірпінська міськрада, відповідач-3), Коцюбинської селищної ради Київської області (далі –Коцюбинська селищна рада, відповідач-4), в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 щодо нездійснення державного контролю в галузі ведення лісового господарства у межах Ірпінського регіону Київської області, яка призвела до незаконного вилучення земель лісогосподарського призначення;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача-1 щодо нездійснення комплексного управління та регулювання у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, яке призвело до незаконного вилучення земель лісогосподарського призначення;
- визнати відсутність повноважень у відповідача-3 на прийняття рішення «Про віднесення земель Ірпінського регіону, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови»від 27 червня 2002 року №49-3-ХХІV в частині, що стосується земельних ділянок, які знаходяться в користуванні Святошинського лісопаркового господарства;
- визнати відсутність повноважень у відповідача-4 щодо прийняття:
? рішення «Про перспективний план розвитку смт Коцюбинське»від 25 вересня 2008 року №689/22-5,
? на двадцять третій сесії п’ятого скликання - рішень «Про вибір місця розташування та надання земельної ділянки»від 28 жовтня 2008 року та від 30 жовтня 2008 року,
? на двадцять четвертій сесії п’ятого скликання - рішень «Про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки»від 14 листопада 2008 року,
? на двадцять п’ятій сесії п’ятого скликання - рішень «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд»від 25 грудня 2008 року,
? рішення «Про інвентаризацію меж смт Коцюбинське»від 06 листопада 2009 року №170,
? рішення «Про затвердження проекту формування і встановлення меж Коцюбинської селищної ради та межі смт Коцюбинське Київської області»від 29 квітня 2010 року №75,
? рішення, яким затверджено Генеральний план смт Коцюбинське в частині, що стосується земельних ділянок, які знаходяться в користуванні Святошинського лісопаркового господарства, від 15 вересня 2010 року №153,
? рішення від 30 грудня 2010 року №51;
- визнати нечинним і скасувати рішення відповідача-3 «Про віднесення земель Ірпінського регіону, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови»від 27 червня 2002 року №49-3-ХХІV в частині, що стосується земельних ділянок, які знаходяться в користуванні Святошинського лісопаркового господарства;
- визнати нечинними і скасувати рішення відповідача-4:
? «Про перспективний план розвитку смт Коцюбинське»від 25 вересня 2008 року №689/22-5,
? прийняті 28 жовтня 2008 року та 30 жовтня 2008 року на двадцять третій сесії п’ятого скликання, –«Про вибір місця розташування та надання земельної ділянки»,
? прийняті 14 листопада 2008 року на двадцять четвертій сесії п’ятого скликання, –«Про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки»,
? прийняті 24 грудня 2008 року та 25 грудня 2008 року на двадцять п’ятій сесії п’ятого скликання, –«Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд»,
? «Про інвентаризацію меж смт Коцюбинське» від 06 листопада 2009 року №170,
? «Про затвердження проекту формування і встановлення меж Коцюбинської селищної ради та межі смт Коцюбинське Київської області»від 29 квітня 2010 року №75,
? яким затверджено Генеральний план смт Коцюбинське, –від 15 вересня 2010 року №153,
? прийняте 30 грудня 2010 року №51.
Відповідно до ухвал суду у справі №2а-6326/11/2670 беруть участь:
- Держане агентство земельних ресурсів України, комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», - як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (відповідно далі –третя особа-1 та третя особа-2);
- комунальне підприємство Київської обласної ради «Обласний лісгосп», Київська обласна державна адміністрація, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Державне агентство лісових ресурсів України, - як треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідачів (відповідно далі –третя особа-3, третя особа-4, третя особа-5 та третя особа-6).
На підставі статті 36№ Закону України «Про прокуратуру»представництво держави у даній справі здійснює Прокуратура міста Києва на стороні Київської міської ради.
Так, в обґрунтування позовних вимог Київська міська рада зазначає про те, що рішення Коцюбинської селищної ради: від 06 вересня 2009 року №170 (відповідно до якого площа смт Коцюбинське становить 4065га), від 29 квітня 2010 року №75, від 15 вересня 2010 року №153 та від 30 грудня 2010 року №51, - суперечать вимогам чинного законодавства, порушують адміністративно-територіальні межі міста Києва та права територіальної громади міста Києва.
Позивач, посилаючись на рішення Виконавчого органу Київської міської ради депутатів трудящих «Про встановлення межі міста Києва»від 09 червня 1959 року №899, вказує на те, що протягом 1959-1964 років міську межу було закріплено 1982 межовими знаками. Звертав увагу, що з 1976 року відповідно до рішення Виконавчого органу Київської міської ради депутатів трудящих «Про затвердження меж міста Києва та адміністративних районів міста»від 30 вересня 1976 року №1103 затверджені встановлені на місцевості інститутом «Київпроект»межі міста та їх опис, а правильність графічних меж Київської області та міста Києва на топографічній карті масштабу 1:100000 підтверджено Київським облвиконкомом і Київським міськвиконкомом.
Зауважуючи на положеннях статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»та статті 11 Закону України «Про столицю України –місто-герой Київ»позивач стверджує, що відповідно до рішень Київської міської ради «Про адміністративно-територіальний устрій міста Києва»від 30 січня 2001 року №62/1139 та «Про межі нових адміністративних районів міста Києва та організаційні заходи по проведенню адміністративно-територіальної реформи»від 27 квітня 2001 року №280/1257 в місті Києві утворено десять районів, затверджено межі нових адміністративних районів міста Києва, а також визначено, що на території Святошинського району міста Києва розташовано селище міського типу Коцюбинське. Водночас, територію вказаного селища віднесено до Києво-Святошинського району Київської області і визначено, що межа смт Коцюбинське проходить по діючій міській смузі міста Києва між забудованою територією селища і лісом Святошинського лісопаркового господарства. Перелічені обставини, як вважає Київська міська рада, свідчать про те, що Коцюбинська селищна рада розпорядилась землями, які віднесені до території міста Києва, що підтверджує порушене право територіальної громади міста Києва.
Також у судовому засіданні представник Київської міської ради вказувала на те, що вкриті рослинністю землі в межах Ірпінського регіону, які обслуговувались Бучанською лісогосподарською установою, рішенням Ірпінської міської ради Київської області «Про віднесення земель Ірпінського регіону, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови»від 27 червня 2002 року №49-3-XXIV віднесено до земель житлової та громадської забудови, а деревинну рослинність віднесено до категорії зелених насаджень в межах відповідних населених пунктів. Представником позивача зазначено, що вказаним рішенням Ірпінська міськрада перевела лісові землі до нелісових (у тому числі - і в межах міста Києва). Водночас, зауважувала, що у лісознавчій та ботанічній літературі терміну «деревинна рослинність»не існує, а тип рослинності, утворений на певному просторі деревинними та чагарниковими видами, що у своєму розвитку взаємопов‘язані, називаються лісовою рослинністю або лісом (послалась на акт обстеження лісових насаджень, що примикають до смт Коцюбинське, складеного 04 червня 2009 року співробітниками Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України).
Таким чином, на думку позивача, відповідач-3, не маючи відповідних повноважень, здійснив підміну понять та перевів лісові землі (у тому числі - і в межах міста Києва) до категорії нелісових без належного погодження відповідних державних органів лісового господарства, що також призвело до порушення прав територіальної громади міста Києва.
Крім того, представник позивача, вимагаючи визнання нечинними та скасування рішень «Про перспективний план розвитку смт. Коцюбинське»від 25 вересня 2008 року №689/22-5, рішень, прийнятих на двадцять третій сесії п‘ятого скликання - «Про вибір місця розташування та надання земельної ділянки»від 28 жовтня 2008 року та від 30 жовтня 2008 року, на двадцять четвертій сесії п‘ятого скликання –«Про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки»від 14 листопада 2008 року, на двадцять п‘ятій сесії п‘ятого скликання –«Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд»від 24 та 25 грудня 2008 року, а також - «Про інвентаризацію меж смт. Коцюбинське»від 06 листопада 2009 року №170, «Про затвердження проекту формування і встановлення меж Коцюбинської селищної ради та межі смт. Коцюбинське Київської області»від 29 квітня 2010 року, рішення, яким затверджено Генеральний план смт. Коцюбинське, - від 15 вересня 2010 року №153, та рішення від 30 грудня 2010 року №51, - просила суд врахувати, що відповідач-4, незаконно затвердивши техніко-економічне обґрунтування розвитку селища Коцюбинське за рахунок територій, які відносяться до земель лісогосподарського призначення і обліковувалися за комунальним підприємством «Святошинське лісопаркове господарство»та приймаючи спірні рішення, вийшов за межі наданих йому законодавством повноважень щодо розпорядження землями.
В наданих суду поясненнях представник позивача також зазначила, що території, стосовно яких прийняті відповідачами спірні рішення, за матеріалами лісовпорядкування та відповідно до Постанови Центрального комітету КП України і Ради Міністрів Української РСР «Про поліпшення стану зеленої зони м. Києва»від 20 червня 1956 року №673 знаходяться в користуванні КП «Святошинське лісопаркове господарство».
Вимоги до Державного управління охорони навколишнього природного середовища в місті Києві та Київського обласного управління лісового і мисливського господарства позивачем обґрунтовуються тим, що бездіяльність вказаних суб‘єктів владних повноважень полягає у нездійсненні державного контролю в галузі ведення лісового господарства у межах Ірпінського регіону Київської області, нездійсненні комплексного управління та регулювання у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, що призвело до незаконного вилучення земель лісогосподарського призначення та збитків заподіяних незаконними рішеннями Ірпінської міської ради Київської області та Коцюбинської селищної ради Київської області.
Держуправління охорони середовища в м. Києві стосовно задоволення заявленого позову заперечує.
У судовому засіданні представник відповідача-1 зазначила, що позивач не посилається на обставини, з яких би вбачалось, що Держуправління охорони середовища в м. Києві якимось чином порушило права та інтереси територіальної громади міста Києва у сфері публічно-правових відносин. Зауважувала на тому, що реалізація Управлінням повноважень щодо комплексного управління та регулювання у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, забезпечення екологічної та у межах своєї компетенції радіаційної безпеки здійснюється шляхом погодження природоохоронними органами матеріалів вибору земельних ділянок для розміщення об‘єктів, місць розміщення об‘єктів та проектів відведення земельних ділянок щодо усіх категорій земель незалежно від форми власності чи користування.
Водночас, як вказувала представник відповідача-1, починаючи з 2008 року і по теперішній час погодження вибору земельних ділянок для розміщення об‘єктів, місць розміщення об‘єктів та проектів відведення земельних ділянок на землях лісогосподарського призначення Святошинського лісопаркового господарства та землях, зазначених в позовній заяві не відбувалося, і на розгляд до Управління відповідні матеріали не надходили.
Київське обласне управління лісового і мисливського господарства стосовно задоволення вимог Київської міської ради заперечує.
У відповідній письмовій заяві відповідач-2 зазначає про те, що рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 09 червня 1959 року №899 та від 30 вересня 1976 року №1103, якими позивач обґрунтовує встановлення меж міста Києва в районі селища Коцюбинське Київської області не відповідають наявним в матеріалах справи Указам Президії Верховної Раді Міністрів УРСР та суперечать положенням статті 19 Конституції УРСР в редакції 1919 року, статтям 146-156 Земельного кодексу УРСР в редакції 1922 року, статті 59 Конституції УРСР в редакції 1929 року, статті 20 Конституції УРСР в редакції 1937 року та статті 85 Земельного кодексу УРСР в редакції 1970 року, відповідно до яких рішення про встановлення та зміну меж міст приймалися Президією Верховної Раді Міністрів УРСР. Київське обласне управління лісового і мисливського господарства звертає увагу суду на те, що посилання Київської міської ради на належність спірних територій до земель, які знаходяться в користуванні КП «Святошинське лісопаркове господарство»не підтверджено належними правовстановлюючими документами, передбаченими статтею 126 Земельного кодексу України.
У судовому засіданні представник відповідача–2 повідомила про те, що за наявною в Управлінні інформацією КП «Святошинське лісопаркове господарство» не віднесено до переліку державних лісогосподарських підприємств та не має документів, що підвереджують надання спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення останньому у власність чи у користування. Зауважено на том, що КП «Святошинське лісопаркове господарство»не маючи документів, що підтверджують обставини надання земельних ділянок у власність або користування, та, будучи комунальним лісогосподарським підприємством, не має право посилатися на матеріали лісовпорядкування, як на правовстановлюючі документи на землі лісогосподарського призначення згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.
Київське обласне управління лісового і мисливського господарства просить врахувати зазначені вище обставини та розглянути справу за наявними у справі доказами у порядку письмового провадження, відмовивши Київській міській раді у задоволенні позову у повному обсязі.
Ірпінська міськрада стосовно задоволення позову Київської міської ради заперечує та у письмових поясненнях зазначає, що рішення «Про віднесення земель Ірпінського регіону, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови»від 27 червня 2002 року №49-3-ХХІV видано відповідно до статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 3, 6, 13 Закону України «Про державно-правовий експеримент розвитку місцевого самоврядування в місті Ірпені, селищах Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське Київської області». Зауважує, що оскаржуване рішення вже було предметом дослідження та розгляду в інших судових справах, в яких фактично підтверджено його правомірність. Додатково посилається на ухвалу Господарського суду Київської області від 26 січня 2006 року у справі №266-2-05/03/12 за позовом Київської обласної державної адміністрації до Ірпінської міської ради, Бучанської селищної ради, за участю третіх осіб: Бучанської лісогосподарської установи Управління житлово-комунального господарства Київської облдержадміністрації та Київського обласного управління лісового господарства, - про визнання недійсними та скасування рішень від 27 червня 2002 року №49-3-ХХІV і від 25 червня 2002 року №71/14-ХХІV, а також - копію рішення Ірпінського міського суду Київської області від 02 листопада 2004 року у справі №2-1981/2004 за позовом прокурора міста Ірпеня до Ірпінської міської ради Київської області про визнання незаконним рішення Ірпінської міської ради №49-3-ХХІV.
Відповідач-3 просить розглядати справу за наявними доказами та у порядку письмового провадження.
Коцюбинська селищна рада просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість.
У судовому засіданні представник відповідача-4 вказував, що, приймаючи оскаржувані рішення, Коцюбинська селищна рада діяла в межах повноважень, наданих статтями 19, 140 Конституції України, пунктів 34, 41, 42 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 19, 35, 45 Закону України «Про землеустрій», статті 12 Закону України «Про основи містобудування»та статей 1, 10, 12 Закону України «Про планування і забудову територій», статей 118, 151 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваних рішень).
Також представник відповідача-4 просив врахувати, що станом на початок 2008 року у Відділі Держкомзему в м. Ірпені Київської області та Коцюбинській селищній раді була відсутня технічна документація щодо встановлення меж селища, а статистична звітність за формою «6-зем»по селищу Коцюбинське не подавалась. У зв’язку із цим на виконання доручення заступника Голови Держкомзему України працівниками відділу було розпочато заходи по збору документації щодо меж селища Коцюбинське. Також 14 листопада 2008 року начальником відділу Держкомзему у місті Ірпені видано наказ №23, який передбачав необхідність проведення інвентаризації земель селища, про що було повідомлено Коцюбинську селищну раду.
Представник Коцюбинської селищної ради, посилаючись на вимоги статей 173, 174, 176 Земельного кодексу України (2001 року), зазначив, що межі адміністративно-територіальних одиниць посвідчуються державним актом, який видається на підставі затвердженого відповідною радою проекту встановлення межі. На даний час форма та порядок видачі такого державного акту не затверджені Верховною Раді Міністрів України, у зв’язку із чим жодна адміністративно-територіальна одиниця в Україні немає передбачених законом документів, які б посвідчували встановлення межі.
Водночас, проведеною перевіркою було встановлено, що у період з моменту набрання чинності Земельним кодексом України в редакції 2001 року (з 01 січня 2002 року) по даний час проект встановлення межі селища Коцюбинське, відповідно до вимог вказаного кодексу не розроблявся та не затверджувався Київською обласною радою. Інвентаризація земель відповідно до Постанови Верховної Раді Міністрів УРСР «Про земельну реформу»від 18 грудня 1990 року не проводилась. Зазначене зумовило Коцюбинську селищну раду розпочати роботи щодо пошуку архівних документів стосовно встановлення меж селища в попередні періоди часу (до моменту набрання чинності Земельними кодексами України - 1990 та 2001 років).
Так, як зазначив представник відповідача-4, Коцюбинською селищною радою встановлено:
- відповідно до законодавства, яке діяло в період з 1937 по 1996 роки, питання щодо встановлення та змін меж населених пунктів було віднесено до компетенції Президії Верховної Раді Міністрів УРСР.
- селище міського типу ім. Коцюбинського було створено відповідно до Указу Президії Верховної Раді Міністрів УРСР від 11 лютого 1941 року про утворення селища міського типу ім. Коцюбинського з 2-х територіальних об’єктів смт Берковець та залізничної станції Біличі та входило до складу Київського (Святошинського) району Київської області;
- Указом Президії Верховної Раді Міністрів УРСР«Про віднесення в підпорядкування обласних (промислових) Раді Міністрів депутатів трудящих міських поселень Української РСР»від 30 грудня 1962 року смт Коцюбинське підпорядковано Ірпінській міській раді і разом із нею було виключено зі складу Києво-Святошинського району Київської області і підпорядковано безпосередньо Київській обласній раді;
- Указом Президії Верховної Раді Міністрів УРСР «Про уточнення найменувань деяких населених пунктів Української УРСР»від 04 січня 1965 року смт ім. Коцюбинського Ірпінської міськради було перейменовано в селище Коцюбинське.
Представник відповідача-4 зауважував, що будь-яких інших рішень щодо адміністративно-територіального устрою селища Коцюбинське не приймалось. Вказував на те, що в наступному Коцюбинська селищна рада повідомлена Відділом Держкомзему в м. Ірпені, що межі селища, які були встановлені до моменту набрання чинності Земельним кодексом України (в редакції 2001 року) мають бути актуалізовані у відповідності до вимог цього Кодексу шляхом розроблення та затвердження проекту встановлення межі та отримання державного акту про встановлення меж відповідно до вимог статей 173, 174, 176 вказаного Кодексу.
Також звертав увагу суду на те, що листом від 16 листопада 2011 року №17675/17/4-11 Держземагенство України повідомило Генеральну прокуратуру України про відсутність рішень Верховної Раді Міністрів УРСР щодо включення території селища Коцюбинське або його частин до меж міста Києва, або іншого населеного пункту. Крім того, землевпорядна документація щодо встановлення меж смт ім. Коцюбинського відповідно до Указу Президії Верховної Раді Міністрів УРСP від 11 лютого 1941 року не збереглася (вірогідно, через початок Великої Вітчизняної війни та окупацію міста Києва (1941-1945 роки)).
Зазначене вище, як повідомив представник відповідача-4, було підставою для початку Коцюбинською селищною радою, відповідно до статті 107 Земельного кодексу України, проведення робіт по відновленню та інвентаризації меж селища.
За наслідками проведення відповідних дій на замовлення ради проектною землевпорядною організацією підготовлено матеріали інвентаризації адміністративно-територіальних меж смт Коцюбинське, відповідно до яких площа останнього становила 4065га та які були подані на розгляд до Відділу земельних ресурсів у м. Ірпінь Київської області. Відділом Держкомзему у м. Ірпінь було погоджено вказану технічну документацію із землеустрою та незалежно від проведених робіт по інвентаризації та відновленню рекомендовано розробити та затвердити проект встановлення межі селища відповідно до вимог чинного Земельного кодексу України (2001 року).
Представник відповідача-4 зазначив, що 25 вересня 2008 року рішенням Коцюбинської селищної ради «Про перспективний план розвитку смт Коцюбинське»№689/22-5 затверджено техніко-економічне обґрунтування розвитку селища Коцюбинське, Пропозиції перспективного плану розвитку смт Коцюбинське. Зазначені документи є видом документації із землеустрою та складені відповідно до статей 25, 45 Закону України «Про землеустрій». Також звернуто увагу суду, що постановою Ірпінського міського суду Київської області від 23 листопада 2009 року у справі №2-а-489/2009, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року, зазначене рішення визнано законним та залишено без змін.
Коцюбинська селищна рада вважає безпідставним оскарження Київською міською радою зазначеного рішення, оскільки жодного відношення до прав та інтересів Київської міської ради воно не має. Так, зокрема, пунктом 1 затверджено варіант №1 техніко-економічного обґрунтування розвитку селища Коцюбинське та доручено селищному голові укласти з Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст «Діпромісто»договір на розробку Генерального плану забудови смт Коцюбинське, а пунктом 3 зазначеного рішення погоджено Пропозиції перспективного розвитку смт Коцюбинське від 24 вересня 2008 року, розроблені КП «Ірпінське земельно-кадастрове бюро», а також –зазначено про взяття останніх за основу під час підготовки завдання на проектування Генерального плану смт Коцюбинське.
28 жовтня 2008 року Коцюбинською селищною радою прийнято рішення про віднесення земель вкритих деревною рослинністю до земель житлової та громадської забудови смт Коцюбинське та передачу відповідної рослинності на баланс на підставі та на виконання оскаржуваного рішення Ірпінської міської ради від 27 червня 2002 року за №49-3-ХХІV.
Рішенням Коцюбинської селищної ради від 06 листопада 2009 року №170, залишеним в силі постановою Ірпінського міського суду №2-а-3398/11 від 24 травня 2011 року, затверджено відповідні матеріали інвентаризації меж селища Коцюбинське та передано до Відділу Держкомзему в м. Ірпені для подальшого використання.
29 квітня 2010 року Коцюбинською селищною радою прийнято рішення «Про погодження проекту формування і встановлення меж Коцюбинської селищної ради та межі смт Коцюбинське Київської області та впорядкування питань землекористування»за №75. Відповідно до пункту 1 вказаного рішення селищному голові доручено укласти договір на розробку проекту землеустрою щодо встановлення межі селища Коцюбинське, який після погодження Коцюбинською селищною радою - направити на затвердження до Київської обласної ради, а після затвердження проекту Київською обласною радою - отримати державний акт про межі селища Коцюбинське. Пунктом 2 вказаного рішення передбачено, що до моменту затвердження проекту встановлення межі при вирішенні питань адміністративно-територіального устрою та землеустрою, необхідно керуватися межами селища Коцюбинське, площею 4065га, які встановлені Указом Президії Верховної Раді Міністрів УРСР від 11 лютого 1941 року з урахуванням рішення Коцюбинської селищної ради від 06 листопада 2009 року №170.
Рішенням Коцюбинської селищної ради від 22 липня 2010 року №106 затверджено схему планування території Коцюбинської селищної ради, а рішенням від 15 вересня 2010 року №153 затверджено Генеральний план селища Коцюбинське Київської області, відповідно до якого загальна площа селища становить 4065га.
Отже, на підставі Указу Президії Верховної Раді Міністрів УРСР від 11 лютого 1941 року та з урахуванням рішень Коцюбинської селищної ради від 06 листопада 2009 року № 170, від 29 квітня 2010 року №75 і від 15 вересня 2010 року №153 розроблено технічну документацію із землеустрою та затверджено містобудівну документацію селища.
Представник Коцюбинської селищної ради звертав увагу суду на те, що відповідна містобудівна документація пройшла погодження у відповідних органах державної влади. Генеральний план селища Коцюбинське погоджений: Відділом Держкомзему у місті Ірпінь Київської області (висновок від 30 листопада 2010 року №267); Відділом містобудування та архітектури Ірпінської міської ради (висновок від 17 серпня 2010 року №527); КП «Коцюбинський зеленгосп»(висновок від 22 жовтня 2010 року №04/1); Головним державним санітарним лікарем Київської області (висновок від 05 листопада 2010 року № 05.03.02.-07/84572); ДП «Центр екологічних ініціатив»Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (Науково еколого-експертна оцінка від 07 грудня 2010 року). Водночас, на час вирішення даного спору Генеральний план селища Коцюбинське пройшов комплексну містобудівну експертизу і отримав позитивний висновок №00–0444-11/ЦБ комплексної державної експертизи від 29 липня 2011 року наданого ДП «Укрдержбудекспертиза».
Розроблений проект землеустрою щодо встановлення та зміни межі селища Коцюбинське Київської області погоджений: Відділом Держкомзему у місті Ірпінь Київської області (висновок від 29 грудня 2010 року №2842); Ірпінською міською санітарною станцією (акт санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта від 15.08.2011 року); Відділом містобудування та архітектури Ірпінської міської ради (висновок від 15 березня 2011 року №164/2) тощо.
Також відповідач-4, посилаючись на вимоги статей 173, 174, 176 Земельного кодексу України (в редакції 2001 року, з відповідними змінами на час виникнення спірних правовідносин), зазначив, що надані позивачем докази встановлення меж міста Києва у попередні роки підтверджують лише обставини опису меж міста, який проводився безпосередньо виконкомом Київської міської ради, без підтвердження такого опису згідно діючого на той час законодавства, зокрема, рішеннями Президії Верховної Раді Міністрів УРСР. ВЦВК Всеукраїнського з’їзду рад та Президія Верховної Раді Міністрів УРСР неодноразово приймали рішення про включення різних територій в межу міста Києва, однак жодного разу цими органами не приймалося рішення про включення в межу міста Києва територій навколо селища Коцюбинське.
Посилання Київської міської ради на Постанову Центрального комітету Комуністичної партії України та Раді Міністрів Раді Міністрів УРСР «Про поліпшення стану зеленої зони м. Києва»від 20 червня 1956 року №673 відповідач-4 просить визнати таким, що не знаходять свого підтвердження в частині встановлення меж міста Києва в районі селища Коцюбинське Київської області, оскільки вказана постанова містить рішення про передачу в підпорядкування виконкому Київської міської ради приміської зони міста Києва зайнятої лісами Святошинського лісгоспу, Нікольського, Дарницького та Броварського лісництва Київської області без виключення останніх із Державного лісового фонду. Жодних земельних та адміністративних питань відповідною постановою не вирішувалося.
Коцюбинська селищна рада вважає, що всупереч вимогам Конституції України (1996 року) у 2001 році Київською міською радою прийнято рішення, яким визначено, що відповідні території входять в смугу міста Києва, тоді як з Київською обласною радою такі межі міста Києва не погоджені і Верховною Раді Міністрів України рішення про їх затвердження не приймалось. При цьому відповідно до цього рішення до межі міста Києва було включено селище Пуща Водиця, яке відповідно до Указу Президії Верховної Раді Міністрів УРСР від 10 серпня 1981 року виділено зі складу міста Києва в самостійне селище міського типу.
Представник відповідача звертав увагу також на те, що рішенням Київської обласної ради від 06 листопада 2007 року Київській міській раді було рекомендовано утриматися від прийняття рішень із земельних питань на територіях, які межують з територіями Київської області, до остаточного узгодження меж Київської області та меж міста Києва. Крім того, Розпорядженням Кабінету Раді Міністрів України від 15 грудня 2005 року №522-р створено робочу групу з питань сприяння органам місцевого самоврядування у встановленні меж міста Києва, якій було доручено узгодити спірні питання між м. Києвом та суміжними адміністративно-територіальними одиницями, що перешкоджають встановленню межі м. Києва. На даний час робота вказаної групи ще не завершена. До питань, які віднесені до предмету діяльності вказаної робочої групи віднесено і питання щодо погодження меж міста Києва з смт Коцюбинське.
Державне агентство земельних ресурсів України (далі –Держземагенство України, третя особа-1) просило позов Київської міської ради задовольнити у повному обсязі.
Під час проведення судових засідань представник третьої особи-1 повідомила суд про те, що 14 листопада 2011 року до Держземагенства України надійшов лист Київської обласної державної адміністрації за №11-14-18844, в якому мова йшла про створення за розпорядженням Голови обласної державної адміністрації від 10 листопада 2011 року №1271 робочої групи з вивчення питання щодо меж смт Коцюбинське. На засіданні робочої групи встановлено, що відповідно до законодавства, яке діяло в період з 1937 по 1996 роки питання щодо встановлення та зміни меж населених пунктів було віднесено до компетенції Президії Верховної Раді Міністрів УРСР. Указом Президії Верховної Раді Міністрів УРСР року «Про внесення змін в адміністративне районування УРСР»від 04 січня 1965 залишено у складі міст обласного підпорядкування місто Ірпінь з смт Біличі, Буча, Ворзель та Коцюбинське. Указом Президії Верховної Раді Міністрів УРСР «Про включення селища Біличі Київської області в смугу міста Києва»від 02 лютого 1966 року включено до складу міста Києва смт Біличі Київської області, проте за наявності Указу Президії Верховної Раді Міністрів УРСР від 11 лютого 1941 року зі складу Білицької селищної ради виключено населений пункт Берковець та залізничну станцію Біличі. Таким чином, до складу міста Києва увійшли лише землі, що зайняті сучасним житловим масивом Біличі. Відповідно до Указу Президії Верховну Раду УРСР від 11 лютого 1941 року решта територій виключена зі складу Білицької селищної ради, що зумовило створення селища Коцюбинське Київської області.
Указами Президії Верховної Верховну Раду УРСР від 08 грудня 1966 року, від 30 серпня 1971 року, від 20 січня 1975 року, від 26 серпня 1988 року, від 04 січня 1965 року рішень щодо зміни підпорядкування територій селища Коцюбинське з моменту його утворення згідно Указу Президії Верховної Верховну Раду УРСР від 11 лютого 1941 року не приймалось.
В заявленому клопотанні Держземагенство України просило врахувати вищезазначене при прийнятті рішення та розглянути справу у відсутності представника Держземагенства України.
Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство» (далі –КП «Святошинське лісопаркове господарство», третя особа-2) просить позов задовольнити.
У судовому засіданні представник третьої особи-2 та у письмових поясненнях зазначив, що згідно з Постановою Центрального комітету КП України і Верховну Раду Раді Міністрів УРСР №673 від 20 червня 1956 року Київській міській раді підпорядковано, без виключення з Держлісфонду, частина лісів зеленої зони міста Києва, загальною площею 32359га, у тому числі –16329га Святошинському лісгоспу.
Звертав увагу суду на те, що відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень чинного Лісового кодексу України документом, що підтверджує право користування землями лісогосподарського призначення, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, які виготовляються кожні 10 років. Чинні на даний час матеріали лісовпорядкування у встановленому законодавством порядком виготовлені у 2009 році.
Зауважував, що рішеннями Коцюбинської селищної ради, прийнятими протягом вересня-грудня 2008 року, щодо проектів землеустрою відведення та передачу у приватну власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд (повний перелік рішень зазначений в позовній заяві Київської міської ради), грубо порушено вимоги чинного законодавства, так як дані землі є землями лісогосподарського призначення, землекористувачем яких є комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», а власником цих земельних ділянок є Київська міська рада, а тому розпорядження даними земельними ділянками згідно статті 9 Земельного кодексу України віднесено виключено до повноважень Київської міської ради.
На підтвердження обставин використання спірних територій КП «Святошинське лісопаркове господарство»до суду подано таксаційний опис земельних ділянок лісового фонду станом на 01 січня 2010 року, копію Постанови ЦК КП України і Раді Міністрів Раді Міністрів Української РСР №673 від 20 червня 1956 року, протокол другої лісовпорядної наради від 21 грудня 2010 року з розгляду основних положень проекту організації і розвитку лісового господарства Комунального підприємства «Святошинське лісопаркове господарство»Київського комунального об‘єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд».
Комунальне підприємство Київської обласної ради «Обласний лісгосп»(далі –КП «Обласний лісгосп», третя особа-3) у судові засідання прибуття повноважного представника не забезпечило, не зверталось до суду з письмовими поясненнями стосовно питань порушених у даному позові (згідно з довідкою ЄДРПОУ Бучанська лісогосподарська установа (код за ЄДРПОУ 03327894) припинила свою діяльність внаслідок реорганізації шляхом перетворення в КП Київської обласної ради «Обласний лісгосп»).
Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області (далі –Держоблуправління охорони середовища, третя особа-4) у письмових поясненнях просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі та розглядати дану справу за відсутністю повноважного представника
Київська обласна державна адміністрація (далі –Київська облдержадміністрація, третя особа-5) вважає позов безпідставним та необґрунтованим.
У судовому засіданні представником третьої особи-5 зазначено, що жодна з позовних вимог не має належного обґрунтування. Звернуто увагу суду на те, що відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності приватну власність, та земель, розпорядження якими здійснюють державні органи приватизації) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів –відповідні органи виконавчої влади. Зауважувалось на тому, що відповідно до пункту 29 статті 85 Конституції України до повноважень Верховної Раді Міністрів України належить утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів, а згідно зі статтями 173, 174, 176 Земельного кодексу України, межі адміністративно-територіальних одиниць посвідчуються державним актом, який видається на підставі затвердженого відповідною радою проекту встановлення межі.
Представником Київської облдержадміністрації підкреслено, що на даний час жодна з адміністративно-територіальних одиниць в Україні не має передбачених законом документів, які б посвідчували встановлення межі, оскільки на час розгляду даної справи форма та порядок видачі такого державного акту не затверджувались.
В наступному Київська облдержадміністрація звернулась до суду з клопотанням про слухання справи за відсутністю її повноважного представника.
Державне агентство лісових ресурсів України (далі –Держлісагенство України, третя особа-6) у судове засідання прибуття повноважного представника не забезпечило, письмових пояснень стосовно заявлених Київською міською радою до суду не надіслало.
В наданих суду поясненнях прокуратура міста Києва стверджує, що позовна заява підлягає задоволенню з підстав її подання.
В обґрунтування обраної позиції та підтримання саме вимог позивача представником прокуратури зазначено, що в поточному році Генеральною прокуратурою України проводилась перевірка додержання земельного законодавства Коцюбинською селищною радою Київської області при прийнятті рішень з окремих питань. За її наслідками 29 червня 2011 року порушено кримінальну справу за фактами зловживання посадовими особами службовим становищем, яке спричинило тяжкі наслідки. Звернуто увагу на те, що Державний комітет України із земельних ресурсів листом від 16 червня 2011 року №95/3-387вих.11 підтвердив, що земельні ділянки, якими розпорядилась Коцюбинська селищна рада розташовані на території міста Києва та перебувають у користуванні КП «Святошинське лісопаркове господарство».
Ухвалою суду (протокольною) від 14 грудня 2011 року, відповідно до статей 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи №2а-6326/11/2670 продовжено у порядку письмового провадження.
Особам, які беруть участь у даній справі, роз’яснено про можливість та наявність права звернутись до суду (через відділ документообігу) з відповідними додатковими доказами та письмовими поясненнями у строк до 23 грудня 2011 року.
Дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб та прокуратури, судом встановлено наступне.
27 червня 2002 року Ірпінською міськрадою видано рішення «Про віднесення земель Ірпінського регіону, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови»за №49-3-ХХIV, яким:
- віднесено землі вкриті деревною рослинністю (крім наданих у власність чи користування) в межах Ірпінського регіону до земель житлової та громадської забудови і рахувати їх за землями запасу, які обслуговуються Бучанською лісогосподарською установою (пункт 1);
- деревну рослинність (зазначену у пункті 1 рішення) віднесено до категорії зелених насаджень у межах населених пунктів регіону (пункт 2);
- догляд за зеленими насадженнями покладено на Бучанську лісогосподарську установу (пункт 3);
- вирішено клопотати перед обласною радою про передачу Бучанської лісогосподарської установи до комунальної власності Ірпінського регіону (пункт 4);
- зобов’язано відділ земельних ресурсів внести відповідні зміни в земельно-облікові матеріали (пункт 5).
Контроль за виконанням цього рішення покладено на комісію з питань землекористування, будівництва та архітектури.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, зі змісту судових рішень, зокрема, рішення Ірпінського міського суду Київської області від 02 листопада 2004 року у справі №2-1981/2004 за позовом прокурора м. Ірпеня до Ірпінської міської ради Київської області та ухвали Господарського суду Київської області від 26 січня 2006 року у справі №266-2-05/03/12 за позовом Київської обласної державної адміністрації до Ірпінської міської ради, Бучанської селищної ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Бучанської лісогосподарської установи Управління житлово-комунального господарства Київської облдержадміністрації та Київського обласного управління лісового господарства вбачається, що спірне рішення відповідача-3 було предметом судових оскаржень з аналогічних підстав, за наслідками яких не встановлено обставин, за наявності яких воно б підлягало скасуванню, визнанню нечинним або незаконним.
25 вересня 2008 року Коцюбинською селищною радою на двадцять другій сесії п’ятого скликання (третє засідання) видано рішення «Про перспективний план розвитку смт Коцюбинське»№689/22-5 (далі –Рішення №689/22-5), яким:
- затверджено варіант №1 техніко-економічного обґрунтування розвитку селища Коцюбинське та доручено селищному голові укласти з Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст «Діпромісто»договір на розробку Генерального плану забудови смт Коцюбинське і підписати відповідне завдання на проектування (пункт 1);
- зобов’язано селищного голову укласти договір з ТОВ «Проектно-будівельна компанія «ЗЕНАКО»на виконання проектної документації на «Ескізний проект житлово-громадської забудови у смт Коцюбинське Київської області (кварталів 1, 2, 3, 4, 5) (пункт 2);
- погоджено Пропозиції перспективного розвитку смт Коцюбинське від 24 вересня 2008 року, розроблені КП «Ірпінське земельно-кадастрове бюро»та взято їх за основу під час підготовки завдання на проектування Генерального плану смт Коцюбинське (пункт 3).
Пунктом 4 Рішення №689/22-5 новим вулицям у смт Коцюбинське, утворення яких передбачено Пропозиціями перспективного розвитку смт Коцюбинське, присвоєно відповідні назви, а пунктом 5 цього Рішення контроль за виконанням цього рішення покладено на постійну комісію з питань розвитку території та інвестицій та селищного голову.
В матеріалах даної справи наявні копії постанови Ірпінського міського суду Київської області від 23 листопада 2009 року, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року, у справі №2-а-489/2009 за позовом прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної ради, Київської обласної державної адміністрації до Коцюбинської селищної ради про визнання незаконним та скасування рішення, а також –копія ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 квітня 2011 року.
Так, зазначеним рішенням суду касаційної інстанції частково задоволено касаційну скаргу заступника прокурора Київської області, скасовано ухвалу суду апеляційної інстанції від 29 листопада 2011 року, а справу №2-а-489/2009 направлено до Київського апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року у справі №2а-489/09 апеляційну скаргу прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної ради, Київської обласної державної адміністрації залишено без задоволення, а постанову Ірпінського міського суду від 23 листопада 2009 року –без змін.
Зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції та вище вказаною постановою Ірпінського міського суду Київської області у вказаній справі встановлено:
- пунктом 3 Рішення №689/22-5 не визначались межі селища Коцюбинське, а Коцюбинська селищна рада фактично виконувала вимоги статті 173 Земельного кодексу України щодо реалізації процедури встановлення межі селища, а тому відповідач діяв в межах повноважень визначених законом;
- відсутні підстави вважати, що Коцюбинська селищна рада при винесенні спірних рішень вирішувала питання належності до її території будь-яких земель у певно визначених межах;
- спірні рішення Коцюбинською селищною радою виносились на підставі існуючих нормативних актів, зокрема, Закону України «Про державно-правовий експеримент розвитку місцевого самоврядування Ірпінського регіону», та на підставі рішення Ірпінської міської ради від 27 лютого 2002 року, які були діючими на момент ухвалення рішень;
- судами неодноразово встановлювалось, що на момент ухвалення спірних рішень Генерального плану селища Коцюбинське не було, як і чітко визначених меж селища, а статус останнього сформований на підставі Указу Президії Верховної Раді Міністрів від 11 лютого 1941 року;
- рішення про межі міста Києва Київською міською радою приймались в односторонньому порядку без узгодження меж з Київською областю, що є порушенням нині діючого законодавства у цій галузі;
- станом на вересень 2008 року облік земель Коцюбинської селищної ради у відділі земельних ресурсів не вівся, інформація про склад земель була відсутня, як землі лісогосподарського призначення вище зазначені землі не обліковувались («…з пояснень Відділу земельних ресурсів у місті Ірпені від 11 червня 2009 року…»);
- відсутні документи та відповідні схеми, якими були б чітко визначені межі між містом та селищем Коцюбинське;
- в розмежуванні районів міста межі між Святошинським районом міста Києва та смт Коцюбинське не існує;
- землі Ірпінського регіону, на які розповсюджувалась дія Рішення №689/22-5, у будь-які роки не відносились до земель лісогосподарського призначення.
В подальшому, 03 грудня 2009 року, Рішенням Коцюбинської селищної ради «Про розробку Генерального плану та схеми планування смт Коцюбинське», прийнятого за №204 на тридцять сьомій сесії п’ятого скликання, скасовано рішення відповідача-4 №689/22-5 в частині доручення Селищному голові укласти з УДНДІПМ «ДНІПРОМІСТО» договір на розробку Генерального плану забудови смт Коцюбинське, доручено селищному голові укласти з державним підприємством «НДПІ містобудування» договір на розробку Схеми планування території та Генерального плану та договір з Київським державним підприємством геодезії картографії та кадастру «КИЇВГЕОІНФОРМАТИКА»договір на виконання робіт по розробці топографічної зйомки та створенню цифрових планів смт Коцюбинстке.
На двадцять третій сесії п’ятого скликання Коцюбинською селищною радою прийняті рішення «Про вибір місця розташування та надання земельної ділянки»:
- 28 жовтня 2008 року: за №748/23-5 про надання земельної ділянки для будівництві і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд громадянці України ОСОБА_10; за №771/23-5 –громадянину ОСОБА_11; за №778/23-5 –громадянці ОСОБА_12; за №715/23-5 –громадянці ОСОБА_13, за №724/23-5 –громадянці ОСОБА_14; за №855/23-5 –громадянину ОСОБА_15; за №851/23-5 –громадянці ОСОБА_16; за №842/23-5 –громадянину ОСОБА_17; за №848/23-5 –громадянину ОСОБА_18; за №826/23-5 –громадянину ОСОБА_19; за №825/23-5 –громадянці ОСОБА_20; за №827/23-5 –громадянину ОСОБА_21; за №822/23-5 –громадянину ОСОБА_22; за №852/23-5 –громадянці Крім; за №814/23-5 –громадянці ОСОБА_23; за №812/23-5 –громадянці ОСОБА_24; за №831/23-5 –громадянці ОСОБА_25; за №823/23-5 –громадянину ОСОБА_26; за №734/23-5 –громадянину ОСОБА_27; за №777/23-5 –громадянці ОСОБА_28; за №744/23-5 –громадянці ОСОБА_29; за №784/23-5 –громадянину ОСОБА_30; за №749/23-5 –громадянину ОСОБА_31; за №747/23-5 –громадянці ОСОБА_32; за №832/23-5 –громадянці ОСОБА_33; за №830/23-5 –громадянину ОСОБА_34; за №786/23-5 –громадянці ОСОБА_35; за №785/23-5 –громадянці ОСОБА_36; за №790/23-5 –громадянину ОСОБА_37; за №742/23-5 –громадянину ОСОБА_38; за №772/23-5 –громадянці ОСОБА_39; за №752/23-5 –громадянці ОСОБА_40; за №716/23-5 –громадянці ОСОБА_41; за №780/23-5 –громадянці ОСОБА_42; за №787/23-5 –громадянці ОСОБА_43; за №770/23-5 –громадянину ОСОБА_44; за №717/23-5 –громадянці ОСОБА_45; за №760/23-5 –громадянці ОСОБА_46; за №729/23-5 –громадянці ОСОБА_47; за №746/23-5 –громадянину ОСОБА_48; за №819/23-5 –громадянину ОСОБА_49; за №802/23-5 –громадянину ОСОБА_50; за №818/23-5 –громадянці ОСОБА_51; за №797/23-5 –громадянину ОСОБА_52; за №798/23-5 –громадянину ОСОБА_53; за №735/23-5 –громадянину ОСОБА_54; за №733/23-5 –громадянину ОСОБА_55; за №773/23-5 –громадянці ОСОБА_56; за №731/23-5 –громадянці ОСОБА_57; за №843/23-5 –громадянці ОСОБА_58; за №820/23-5 –громадянину ОСОБА_59; за №766/23-5 –громадянину ОСОБА_60; за №850/23-5 –громадянці ОСОБА_61; за №849/23-5 –громадянину ОСОБА_62; за №736/23-5 –громадянці ОСОБА_63; за №781/23-5 –громадянці ОСОБА_64; за №723/23-5 –громадянці ОСОБА_65; за №762/23-5 –громадянину ОСОБА_66; за №834/23-5 –громадянці ОСОБА_67; за №847/23-5 –громадянці ОСОБА_68; за №763/23-5 –громадянці ОСОБА_69; за №833/23-5 –громадянину ОСОБА_70; за №739/23-5 –громадянину ОСОБА_71; за №796/23-5 –громадянину ОСОБА_72; за №718/23-5 –громадянці ОСОБА_73; за №741/23-5 –громадянину ОСОБА_74; за №713/23-5 –громадянці ОСОБА_75; за №737/23-5 –громадянці ОСОБА_76; за №791/23-5 –громадянці ОСОБА_77; за №779/23-5 –громадянці ОСОБА_78; за №756/23-5 –громадянці ОСОБА_79; за №758/23-5 –громадянці ОСОБА_80; за №753/23-5 –громадянці ОСОБА_81; за №721/23-5 –громадянці ОСОБА_82; за №846/23-5 –громадянці ОСОБА_1.; за №856/23-5 –громадянці ОСОБА_83; за №748/23-5 –громадянці ОСОБА_84; за №788/23-5 –громадянину ОСОБА_85; за №807/23-5 –громадянці ОСОБА_86; за №837/23-5 –громадянину ОСОБА_87; за №836/23-5 –громадянину ОСОБА_88; за №835/23-5 –громадянці ОСОБА_89; за №783/23-5 –громадянці ОСОБА_90; за №755/23-5 –громадянці ОСОБА_91; за №722/23-5 –громадянину ОСОБА_92; за №853/23-5 –громадянину ОСОБА_93; за №714/23-5 –громадянину ОСОБА_94; за №757/23-5 –громадянину ОСОБА_95; за №754/23-5 –громадянину ОСОБА_96; за №816/23-5 –громадянину ОСОБА_97; за №730/23-5 –громадянці ОСОБА_98; за №732/23-5 –громадянці ОСОБА_99; за №792/23-5 –громадянці ОСОБА_100; за №761/23-5 –громадянину ОСОБА_101; за №740/23-5 –громадянину ОСОБА_102; за №738/23-5 –громадянину ОСОБА_103; за №809/23-5 –громадянину ОСОБА_104; за №810/23-5 –громадянці ОСОБА_105; за №811/23-5 –громадянину ОСОБА_106; за №854/23-5 –громадянину ОСОБА_107; за №822/23-5 –громадянину ОСОБА_22; за №719/23-5 –громадянці ОСОБА_108; за №821/23-5 –громадянину ОСОБА_109; за №782/23-5 –громадянці ОСОБА_110; за №774/23-5 –громадянці ОСОБА_111; за №804/23-5 –громадянці ОСОБА_112; за №725/23-5 –громадянці ОСОБА_113; за №839/23-5 –громадянці ОСОБА_114; за №813/23-5 –громадянину ОСОБА_115; за №728/23-5 –громадянці ОСОБА_116; за №808/23-5 –громадянці ОСОБА_117; за №806/23-5 –громадянці ОСОБА_118; за №838/23-5 –громадянці ОСОБА_119; за №769/23-5 –громадянці ОСОБА_120; за №801/23-5 –громадянину ОСОБА_121; за №803/23-5 –громадянину ОСОБА_122; за №764/23-5 –громадянці ОСОБА_123; за №768/23-5 –громадянину ОСОБА_124; за №759/23-5 –громадянці ОСОБА_125; за №745/23-5 –громадянину ОСОБА_126; за №860/23-5 –громадянці ОСОБА_127; за №840/23-5 –громадянці ОСОБА_128; за №841/23-5 –громадянці ОСОБА_129; за №815/23-5 –громадянину ОСОБА_130; за №817/23-5 –громадянину ОСОБА_131; за №795/23-5 –громадянці ОСОБА_132; за №799/23-5 –громадянину ОСОБА_133; за №751/23-5 –громадянці ОСОБА_134; за №750/23-5 –громадянину ОСОБА_135; за №829/23-5 –громадянину ОСОБА_136; за №800/23-5 –громадянину ОСОБА_137; за №828/23-5 –громадянці ОСОБА_138; за №824/23-5 –громадянину ОСОБА_139; за №794/23-5 –громадянину ОСОБА_140; за №793/23-5 - громадянці ОСОБА_141; за №845/23-5 –громадянину ОСОБА_142; за №727/23-5 –громадянину ОСОБА_143; за №805/23-5 –громадянину ОСОБА_144; за №776/23-5 –громадянці ОСОБА_145;
- 30 жовтня 2008 року (друге засідання): за №1047/23-5 - громадянину ОСОБА_146; за №1041/23-5 - громадянці ОСОБА_147; за №900/23-5 - громадянці ОСОБА_148; за №878/23-5 –громадянину ОСОБА_149; за №1199/23-5 –громадянці ОСОБА_150; за №996/23-5 –громадянину ОСОБА_151; за №901/23-5 –громадянці ОСОБА_152; за №871/23-5 –громадянці ОСОБА_153; за №866/23-5 –громадянину ОСОБА_154; за №981/23-5 –громадянину ОСОБА_155; за №1035/23-5 –громадянину ОСОБА_156; за №1029/23-5 –громадянину ОСОБА_7.; за №928/23-5 –громадянці ОСОБА_157; за №1058/23-5 –громадянину ОСОБА_158; за №929/23-5 –громадянці ОСОБА_159; за №1051/23-5 –громадянину ОСОБА_160; за №970/23-5 –громадянину ОСОБА_161; за №998/23-5 –громадянину ОСОБА_161; за №892/23-5 –громадянину ОСОБА_162; за №1045/23-5 –громадянці ОСОБА_163; за №975/23-5 –громадянину ОСОБА_164; за №925/23-5 –громадянці ОСОБА_165; за №985/23-5 –громадянці ОСОБА_8.; за №875/23-5 –громадянці ОСОБА_166; за №1009/23-5 –громадянину ОСОБА_167; за №1008/23-5 –громадянину ОСОБА_168; за №914/23-5 –громадянці ОСОБА_169; за №962/23-5 –громадянину ОСОБА_170; за №863/23-5 –громадянці ОСОБА_171; за №990/23-5 –громадянину ОСОБА_172; за №923/23-5 –громадянину ОСОБА_173; за №987/23-5 –громадянину ОСОБА_174; за №968/23-5 –громадянці ОСОБА_175; за №887/23-5 –громадянці ОСОБА_176; за №1011/23-5 –громадянці ОСОБА_177; за №903/23-5 –громадянину ОСОБА_178; за №1014/23-5 –громадянину ОСОБА_179; за №935/23-5 –громадянину ОСОБА_180; за №1007/23-5 –громадянину ОСОБА_181; за №942/23-5 –громадянину ОСОБА_182; за №907/23-5 –громадянину ОСОБА_183; за №1019/23-5 –громадянину ОСОБА_184; за №932/23-5 –громадянину ОСОБА_185; за №889/23-5 –громадянину ОСОБА_186; за №943/23-5 –громадянину ОСОБА_187; за №1021/23-5 –громадянину ОСОБА_188; за №1022/23-5 –громадянину ОСОБА_189; за №955/23-5 –громадянину ОСОБА_190; за №1025/23-5 –громадянці ОСОБА_191; за №1030/23-5 –громадянину ОСОБА_192; за №916/23-5 –громадянину ОСОБА_193; за №868/23-5 –громадянину ОСОБА_194; за №957/23-5 –громадянину ОСОБА_195; за №928/23-5 –громадянину ОСОБА_196; за №940/23-5 –громадянці ОСОБА_197; за №952/23-5 –громадянину ОСОБА_198; за №864/23-5 –громадянину ОСОБА_199; за №1001/23-5 –громадянину ОСОБА_200; за №1000/23-5 –громадянці ОСОБА_201; за №921/23-5 –громадянину ОСОБА_202; за №1008/23-5 –громадянину ОСОБА_203; за №1050/23-5 –громадянину ОСОБА_204; за №947/23-5 –громадянину ОСОБА_205; за №964/23-5 –громадянина ОСОБА_206; за №963/23-5 –громадянці ОСОБА_207; за №910/23-5 –громадянці ОСОБА_208; за №988/23-5 –громадянину ОСОБА_209; за №945/23-5 –громадянці ОСОБА_210; за №994/23-5 –громадянину ОСОБА_211; за №888/23-5 –громадянину ОСОБА_212; за №974/23-5 –громадянину ОСОБА_213; за №973/23-5 –громадянці ОСОБА_214; за №896/23-5 –громадянці ОСОБА_215; за №886/23-5 –громадянці ОСОБА_216; за №894/23-5 –громадянину ОСОБА_217; за №950/23-5 –громадянину ОСОБА_218; за №893/23-5 –громадянину ОСОБА_219; за №922/23-5 –громадянці ОСОБА_220; за №902/23-5 –громадянці ОСОБА_221; за №933/23-5 –громадянину ОСОБА_222; за №1054/23-5 –громадянину ОСОБА_223; за №960/23-5 –громадянину ОСОБА_224; за №873/23-5 –громадянину ОСОБА_225; за №961/23-5 –громадянці ОСОБА_226; за №930/23-5 –громадянці ОСОБА_227; за №939/23-5 –громадянину ОСОБА_228; за №949/23-5 –громадянину ОСОБА_229; за №936/23-5 –громадянину ОСОБА_230; за №1023/23-5 –громадянину ОСОБА_231; за №1024/23-5 –громадянці ОСОБА_232; за №1018/23-5 –громадянину ОСОБА_233; за №874/23-5 –громадянину ОСОБА_234; за №1038/23-5 –громадянці ОСОБА_235; за №999/23-5 –громадянину ОСОБА_236; за №926/25-5 –громадянину ОСОБА_237; за №1002/23-5 –громадянину ОСОБА_238; за №980/23-5 –громадянці ОСОБА_239; за №1043/23-5 –громадянці ОСОБА_240; за №899/23-5 –громадянці ОСОБА_241; за №906/23-5 –громадянину ОСОБА_242; за №880/23-5 –громадянину ОСОБА_243; за №971/23-5 –громадянину ОСОБА_244; за №1028/23-5 –громадянину ОСОБА_245; за №1017/23-5 –громадянці ОСОБА_246; за №934/23-5 –громадянину ОСОБА_247; за №884/23-5 –громадянці ОСОБА_248; за №905/23-5 –громадянину ОСОБА_249; за №954/23-5 –громадянину ОСОБА_250; за №865/23-5 –громадянину ОСОБА_251; за №944/23-5 –громадянину ОСОБА_252, за №1012/23-5 –громадянину ОСОБА_253; за №879/23-5 –громадянину ОСОБА_254; за №958/23-5 –громадянці ОСОБА_255; за №883/23-5 –громадянці ОСОБА_256; за №927/23-5 –громадянці ОСОБА_257; за №898/23-5 –громадянці ОСОБА_258; за №862/23-5 –громадянину ОСОБА_259; за №1036/23-5 –громадянці ОСОБА_260; за №1031/23-5 –громадянці ОСОБА_261; за №991/23-5 –громадянину ОСОБА_262; за №880/23-5 –громадянину ОСОБА_243; за №991/23-5 –громадянину ОСОБА_262; за №976/23-5 –громадянину ОСОБА_263; за №1015/23-5 –громадянину ОСОБА_264; за №966/23-5 –громадянину ОСОБА_265; за №1044/23-5 –громадянину ОСОБА_266; за №1032/23-5 –громадянці ОСОБА_267; за №877/23-5 –громадянці ОСОБА_268; за №1040/23-5 –громадянці ОСОБА_269; за №885/23-5 –громадянці ОСОБА_270; за №1005/23-5 –громадянину ОСОБА_271; за №904/23-5 –громадянці ОСОБА_272; за №912/23-5 –громадянці ОСОБА_273; за №872/23-5 – громадянину ОСОБА_274; за №1006/23-5 –громадянину ОСОБА_275; за №913/23-5 –громадянину ОСОБА_276; за №953/23-5 –громадянину ОСОБА_277; за №869/23-5 –громадянину ОСОБА_278; за №924/23-5 –громадянці ОСОБА_279; за №1016/23-5 –громадянину ОСОБА_280; за №1048/23-5 –громадянці ОСОБА_281; за №895/23-5 –громадянці ОСОБА_282; за №992/23-5 –громадянину ОСОБА_283; за №1039/23-5 –громадянину ОСОБА_284; за №938/23-5 –громадянину ОСОБА_285; за №1033/23-5 –громадянці ОСОБА_286; за №917/23-5 –громадянину ОСОБА_287; №882/23-5 –громадянину ОСОБА_288; №951/23-5 –громадянину ОСОБА_289; за №1052/23-5 –громадянину ОСОБА_290; за №1034/23-5 –громадянину ОСОБА_291; за №1055/23-5 –громадянину ОСОБА_292; за №986/23-5 –громадянину ОСОБА_293; за №997/23-5 –громадянину ОСОБА_294; за №972/23-5 –громадянину ОСОБА_295; за №915/23-5 –громадянці ОСОБА_296; за №1004/23-5 –громадянину ОСОБА_297; за №915/23-5 –громадянці ОСОБА_296; за №1013/23-5 –громадянину ОСОБА_298; за №1026/23-5 –громадянину ОСОБА_299; за №931/23-5 –громадянину ОСОБА_300; за №989/23-5 –громадянину ОСОБА_301; за №1044/23-5 –громадянину ОСОБА_266; за №920/23-5 –громадянину ОСОБА_302; за №1027/23-5 –громадянину ОСОБА_303; №956/23-5 –громадянці ОСОБА_304; за №1046/23-5 –громадянину ОСОБА_305; за №1037/23-5 –громадянину ОСОБА_306; за №993/23-5 –громадянину ОСОБА_307; за №983/23-5 –громадянину ОСОБА_308; за №967/23-5 –громадянці ОСОБА_309; за №1020/23-5 –громадянину ОСОБА_310; за №867/23-5 –громадянці ОСОБА_311; за №876/23-5 –громадянці ОСОБА_312; за №890/23-5 –громадянину ОСОБА_313; за №965/23-5 –громадянину ОСОБА_314; за №977/23-5 –громадянці ОСОБА_315; за №969/23-5 –громадянину ОСОБА_316; за №987/23-5 –громадянину ОСОБА_317; за №1010/23-5 –громадянину ОСОБА_318; за №1042/23-5 –громадянці ОСОБА_319; за №861/23-5 –громадянці ОСОБА_320; за №978/23-5 –громадянину ОСОБА_321; за №919/23-5 –громадянці ОСОБА_322
Разом з тим, двадцять третя сесія п’ятого скликання Коцюбинської селищної ради та відповідне прийняття рішень «Про вибір місця розташування та надання земельної ділянки»відбувались протягом трьох днів: 28, 30 та 31 жовтня 2008 року. Вище зазначені копії рішень, зокрема, від 28 та 30 жовтня 2008 року, які оскаржуються позивачем, а також –рішення від 31 жовтня 2008 року, які не є предметом даного спору, містяться в матеріалах справи.
Двадцять четверта сесія п’ятого скликання Коцюбинської селищної ради тривала протягом 14 та 17 листопада 2008 року. Зі змісту позовних вимог вбачається, що предметом спірних правовідносин є лише рішення, прийняті відповідачем-4 14 листопада 2008 року.
Так, 14 листопада 2008 року на двадцять четвертій сесії п’ятого скликання Коцюбинською селищною радою прийняті рішення про надання громадянам дозволів на розроблення проектів відведення земельних ділянок, а саме: рішенням за №1299/24-5 надано дозвіл громадянці ОСОБА_320; за №1307/24-5 –громадянці ОСОБА_311; за №1302/24-5 –громадянину ОСОБА_143; за №1333/24-5 –громадянину ОСОБА_313; за №1395/24-5 –громадянці ОСОБА_145; за №1408/24-5 –громадянину ОСОБА_144; за №1511/24-5 –громадянину ОСОБА_321; за №1448/24-5 –громадянину ОСОБА_142; за №1396/24-5 –громадянці ОСОБА_141; за №1431/24-5 –громадянці ОСОБА_138; за №1432/24-5 –громадянину ОСОБА_136; за №1522/24-5 –громадянину ОСОБА_301; за №1300/24-5 –громадянці ОСОБА_322; за №1332/24-5 –громадянці ОСОБА_312; за №1500/24-5 –громадянці ОСОБА_309; за №1510/24-5 –громадянці ОСОБА_315; за №1502/24-5 –громадянину ОСОБА_316 Д.Ю.; за №1469/24-5 –громадянину ОСОБА_317; за №1498/24-5 –громадянину ОСОБА_314; за №1489/24-5 –громадянці ОСОБА_304; за №1645/24-5 –громадянці ОСОБА_323; за №1403/24-5 –громадянину ОСОБА_137; за №1516/24-5 –громадянину ОСОБА_308; за №1397/24-5 –громадянину ОСОБА_140; за №1464/24-5 –громадянину ОСОБА_300; за №1427/24-5 –громадянину ОСОБА_139; за №1398/24-5 –громадянці ОСОБА_132; за №1402/24-5 –громадянину ОСОБА_133; за №1268/24-5 –громадянці ОСОБА_302; за №1360/24-5 –громадянці ОСОБА_134; за №1359/24-5 –громадянину ОСОБА_135; за №1505/24-5 –громадянину ОСОБА_295; за №1267/24-5 –громадянці ОСОБА_296; за №1443/24-5 –громадянці ОСОБА_128; за №1444-24/5 –громадянці ОСОБА_129; за №1418/24-5 –громадянину ОСОБА_130; за №1420/24-5 –громадянину ОСОБА_130.; за №1419/24-5 –громадянину ОСОБА_97; за №1266/24-5 –громадянці ОСОБА_98; за №1487/24-5 –громадянину ОСОБА_250; за №1265/24-5 –громадянину ОСОБА_251; за №1477/24-5 –громадянину ОСОБА_252; за №1264/24-5 –громадянці ОСОБА_324; за №1389/24-5 –громадянці ОСОБА_100; за №1358/24-5 –громадянину ОСОБА_101; за №1343/24-5 –громадянину ОСОБА_102; за №1342/24-5 –громадянину ОСОБА_103; за №1324/24-5 –громадянину ОСОБА_254; за №1491/24-5 –громадянці ОСОБА_255; за №1323/24-5 –громадянці ОСОБА_256; за №1322/24-5 –громадянці ОСОБА_257; за №1263/24-5 –громадянці ОСОБА_258; за №1262/24-5 –громадянці ОСОБА_325; за №1261/24-5 –громадянину ОСОБА_259; за №1412/24-5 –громадянину ОСОБА_104; за №1413/24-5 –громадянці ОСОБА_105; за №1414/24-5 –громадянину ОСОБА_106 С.В.; за №1524/24-5 –громадянину ОСОБА_262; за №1319/24-5 –громадянину ОСОБА_243; за №1524/24-5 –громадянину ОСОБА_262; за №1457/24-5 –громадянину ОСОБА_107; за №1425/24-5 –громадянину ОСОБА_22; за №1260/24-5 –громадянці ОСОБА_108; за №1424/24-5 –громадянину ОСОБА_109; за №1499/24-5 –громадянину ОСОБА_265; за №1259/24-5 –громадянці ОСОБА_326; за №1410/24-5 –громадянці ОСОБА_86; за №1362/24-5 –громадянину ОСОБА_124; за №1361/24-5 –громадянці ОСОБА_123; за №1328/24-5 –громадянці ОСОБА_279; за №1276/24-5 –громадянину ОСОБА_278; за №1406/24-5 –громадянину ОСОБА_122; за №1275/24-5 –громадянці ОСОБА_327; за №1404/24-5 –громадянину ОСОБА_121; за №1392/24-5 –громадянці ОСОБА_120; за №1441/24-5 –громадянці ОСОБА_119; за №1409/24-5 –громадянці ОСОБА_118.; за №1411/24-5 –громадянці ОСОБА_117; за №1486/24-5 –громадянці ОСОБА_277; за №1282/24-5 –громадянину ОСОБА_276; за №1274/24-5 –громадянці ОСОБА_328; за №1416/24-5 –громадянину ОСОБА_115; за №1327/24-5 –громадянину ОСОБА_274; за №1273/24-5 –громадянці ОСОБА_273; за №1272/24-5 –громадянці ОСОБА_272; за №1326/24-5 –громадянці ОСОБА_270; за №1442/24-5 –громадянці ОСОБА_114; за №1271/24-5 –громадянці ОСОБА_113; за №1325/24-5 –громадянці ОСОБА_268; за №1270/24-5 –громадянину ОСОБА_329; за №1407/24-5 –громадянці ОСОБА_112; за №1381/24-5 –громадянці ОСОБА_111; за №1390/24-5 –громадянці ОСОБА_110; за №1329/24-5 –громадянину ОСОБА_234; за №1440/24-5 –громадянину ОСОБА_87; за №1439/24-5 –громадянину ОСОБА_88; за №1438/24-5 –громадянці ОСОБА_88.; за №1320/24-5 –громадянину ОСОБА_237; за №1517/24-5 –громадянці ОСОБА_239; за №1387/24-5 –громадянці ОСОБА_90; за №1258/24-5 –громадянці ОСОБА_241; за №1356/24-5 –громадянці ОСОБА_91; за №1257/24-5 –громадянину ОСОБА_92; за №1380/24-5 –громадянці ОСОБА_330; за №1447/24-5 –громадянці ОСОБА_331; за №1256/24-5 –громадянину ОСОБА_242; за №1319/24-5 –громадянину ОСОБА_243; за №1456/24-5 –громадянину ОСОБА_93; за №1504/24-5 –громадянину ОСОБА_244.; за №1254/24-5 –громадянину ОСОБА_332; за №1355/24-5 –громадянину ОСОБА_95; за №1354/24-5 –громадянці ОСОБА_96; за №13124-5 –громадянці ОСОБА_216; за №1253/24-5 –громадянину ОСОБА_333; за №1317/24-5 –громадянину ОСОБА_217; за №1483/24-5 –громадянину ОСОБА_218; за №1316/24-5 –громадянину ОСОБА_219; за №1252/24-5 –громадянці ОСОБА_334; за №1340/24-5 –громадянці ОСОБА_76; за №1251/24-5 –громадянці ОСОБА_221; за №1471/24-5 –громадянину ОСОБА_222; за №1338/24-5 –громадянці ОСОБА_77; за №1498/24-5 –громадянину ОСОБА_224; за №1321/24-5 –громадянину ОСОБА_225; за №1341/24-5 –громадянину ОСОБА_71; за №1512/24-5 –громадянці ОСОБА_335; за №1478/24-5 –громадянці ОСОБА_210; за №1399/24-5 –громадянину ОСОБА_72; за №1277/24-5 –громадянці ОСОБА_73; за №1344/24-5 –громадянину ОСОБА_74; за №1369/24-5 –громадянину ОСОБА_66; за №1437/24-5 –громадянину ОСОБА_67; за №1450/24-5 –громадянці ОСОБА_68; за №1364/24-5 –громадянці ОСОБА_69; за №1436/24-5 –громадянину ОСОБА_70; за №1278/24-5 –громадянці ОСОБА_208; за №1279/24-5 –громадянці ОСОБА_336; за №1521/24-5 –громадянину ОСОБА_209; за №1280/24-5 –громадянці ОСОБА_65; за №1281/24-5 –громадянці ОСОБА_337; за №1480/24-5 –громадянину ОСОБА_205; за №1497/24-5 –громадянину ОСОБА_206; за №1497/24-5 –громадянину ОСОБА_206; за №1284/24-5 –громадянці ОСОБА_338; за №1330/24-5 –громадянину ОСОБА_288; за №1484/24-5 –громадянину ОСОБА_289; за №1463/24-5 –громадянці ОСОБА_127; за №1519/24-5 –громадянину ОСОБА_339; за №1286/24-5 –громадянці ОСОБА_340; за №1365/24-5 –громадянці ОСОБА_125; за №1287/24-5 –громадянину ОСОБА_287; за №1366/24-5 –громадянину ОСОБА_126; за №1288/24-5 –громадянці ОСОБА_282; за №1525/24-5 –громадянину ОСОБА_283; за №1470/24-5 –громадянину ОСОБА_285; за №1466/24-5 –громадянину ОСОБА_247; за №1331/24-5 –громадянці ОСОБА_341; за №1294/24-5 –громадянину ОСОБА_249; за №1482/24-5 –громадянину ОСОБА_229; за №1468/24-5 –громадянину ОСОБА_230; за №1367/24-5 –громадянці ОСОБА_80; за №1368/24-5 –громадянці ОСОБА_81; за №1295/24-5 –громадянці ОСОБА_82; за №1449/24-5 –громадянці ОСОБА_1.; за №1459/24-5 –громадянці ОСОБА_83; за №1369/24-5 –громадянці ОСОБА_84; за №1393/24-5 - громадянину ОСОБА_85; за №1494/24-5 –громадянці ОСОБА_226; за №1296/24-5 –громадянці ОСОБА_342; за №1297/24-5 –громадянці ОСОБА_227; за №1394/24-5 –громадянці ОСОБА_78; за №1370/24-5 –громадянці ОСОБА_79; за №1298/24-5 –громадянці ОСОБА_343; за №1472/24-5 –громадянину ОСОБА_228; за №1315/24-5 –громадянину ОСОБА_212; за №1250/24-5 –громадянці ОСОБА_75; за №1501/24-5 –громадянину ОСОБА_213; за №1506/24-5 –громадянці ОСОБА_214; за №1255/24-5 –громадянці ОСОБА_215; за №1423/24-5 –громадянину ОСОБА_59; за №1353/24-5 –громадянину ОСОБА_60; за №1314/24-5 –громадянину ОСОБА_196; за №1473/24-5 –громадянці ОСОБА_197; за №1485/24-5 –громадянину ОСОБА_198; за №1249/24-5 –громадянину ОСОБА_199; за №1453/24-5 –громадянці ОСОБА_61; за №1452/24-5 –громадянину ОСОБА_62; за №1248/24-5 –громадянину ОСОБА_202; за №1339/24-5 –громадянці ОСОБА_63; за №1386/24-5 –громадянці ОСОБА_64; за №1247/24-5 –громадянці ОСОБА_344; за №1313/24-5 –громадянину ОСОБА_193; за №1446/24-5 –громадянці ОСОБА_58; за №1246/24-5 –громадянину ОСОБА_194; за №1490/24-5 –громадянину ОСОБА_195; за №1488/24-5 –громадянину ОСОБА_190; за №1388/24-5 –громадянці ОСОБА_55; за №1385/24-5 –громадянці ОСОБА_56; за №1245/24-5 –громадянці ОСОБА_57; за №1422/24-5 –громадянину ОСОБА_49; за №1405/24-5 –громадянину ОСОБА_345; за №1421/24-5 –громадянці ОСОБА_51; за №1400/24-5 –громадянину ОСОБА_52; за №1244/24-5 –громадянину ОСОБА_183; за №1465/24-5 –громадянину ОСОБА_185; за №1312/24-5 –громадянину ОСОБА_186; за №1476/24-5 –громадянину ОСОБА_187; за №1401/24-5 –громадянину ОСОБА_53; за №1337/24-5 –громадянину ОСОБА_54; за №1243/24-5 –громадянину ОСОБА_178; за №1383/24-5 –громадянці ОСОБА_43; за №1467/24-5 –громадянину ОСОБА_180; за №1382/24-5 –громадянину ОСОБА_44; за №1242/24-5 –громадянці ОСОБА_45; за №1241/24-5 –громадянці ОСОБА_346; за №1352/24-5 –громадянці ОСОБА_347; за №1240/24-5 –громадянці ОСОБА_47; за №1351/24-5 –громадянину ОСОБА_348; за №1475/24-5 –громадянину ОСОБА_182; за №1311/24-5 –громадянці ОСОБА_165; за №1518/24-5 –громадянці Голови; за №1381/24-5 –громадянину ОСОБА_30; за №1350/24-5 –громадянину ОСОБА_31; за №1380/24-5 –громадянці ОСОБА_330; за №1349/24-5 –громадянці ОСОБА_32; за №1435/24-5 –громадянці ОСОБА_349; за №1310/24-5 громадянці ОСОБА_166; за №1433/24-5 –громадянину ОСОБА_34; за №1379/24-5 –громадянці ОСОБА_35; за №1378/24-5 –громадянці ОСОБА_36; за №1377/24-5 –громадянину ОСОБА_37; за №1348/24-5 –громадянину ОСОБА_38; за №1239/24-5 –громадянці ОСОБА_169; за №1495/24-5 –громадянину ОСОБА_170; за №1238/24-5 –громадянці ОСОБА_171; за №1370/24-5 –громадянці ОСОБА_39; за №1375/24-5 –громадянину ОСОБА_11; за №1479/24-5 –громадянці ОСОБА_350; за №1237/24-5 –громадянці ОСОБА_152; за №1374/24-5 –громадянці ОСОБА_12; за №1236/24-5 –громадянці ОСОБА_13; за №1235/24-5 –громадянці ОСОБА_153; за №1234/24-5 –громадянину ОСОБА_14; за №1233/24-5 –громадянину ОСОБА_351; за №1285/24-5 –громадянину ОСОБА_154; за №1232/24-5 –громадянці ОСОБА_352; за №1514/24-5 –громадянину ОСОБА_353; за №1231/24-5 –громадянину ОСОБА_354; за №1481/24-5 –громадянці ОСОБА_157; за №1347/24- 5 –громадянці ОСОБА_10; за №1309/24-5 –громадянину ОСОБА_149; за №1229/24-5 –громадянці ОСОБА_150; за №1523/24-5 –громадянину ОСОБА_172; за №1228/24-5 –громадянину ОСОБА_173; за №1346/24-5 –громадянці ОСОБА_40; за №1520/24-5 –громадянину ОСОБА_174; за №1227/24-5 –громадянці ОСОБА_41; за №1501/24-5 –громадянці ОСОБА_175; за №1373/24-5 –громадянці ОСОБА_42; за №1308/24-5 –громадянці ОСОБА_176; за №1426/24-5 –громадянину ОСОБА_26; за №1336/24-5 –громадянину ОСОБА_27; за №1300/24-5 –громадянину ОСОБА_162; за №1508/24-5 –громадянину ОСОБА_164; за №1226/24-5 –громадянину ОСОБА_355; за №1345/24-5 –громадянці ОСОБА_29; №1307/24-5 –громадянці ОСОБА_159; за №1372/24-5 –громадянці ОСОБА_28; за №1438/24-5 –громадянину ОСОБА_15; за №1354/24-5 –громадянці ОСОБА_16; за №1445/24-5 –громадянину ОСОБА_17; за №1451/24-5 –громадянці ОСОБА_18; за №1429/24-5 –громадянину ОСОБА_19; за №1428/24-5 –громадянці ОСОБА_20; за №1430/24-5 –громадянину ОСОБА_21; за №1425/24-5 –громадянину ОСОБА_22; за №1455/24-5 –громадянці Крім; за №1417/24-5 –громадянці ОСОБА_23; за №1415/24-5 –громадянці ОСОБА_24; за №1503/24-5 –громадянину ОСОБА_161; за №1434/24-5 –громадянці ОСОБА_356; за №1434/24-5 –громадянці ОСОБА_356
На двадцять п’ятій сесії п’ятого скликання Коцюбинською селищною радою на другому та третьому засіданнях прийняті рішення (є предметом дослідження у даній справі –в межах позовних вимог Київської міської ради) про затвердження проектів землеустрою щодо відведення та передачі у приватну власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд, а саме:
- 24 грудня 2008 року (друге засідання): рішенням за №1931/25-5 затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність земельну ділянку гр. ОСОБА_310; за №1927/25-5 –гр. ОСОБА_201; за №1934/25-5 –гр. ОСОБА_191; за №1932/25-5 –гр. ОСОБА_231; за №1936/25-5 –гр. ОСОБА_303; за №1766/25-5 –гр. ОСОБА_36; за №1792/25-5 –гр. ОСОБА_120.; за №1789/25-5 –гр. ОСОБА_100; за №1783/25-5 –гр. ОСОБА_77; за №1854/25-5 –гр. ОСОБА_272; за №1827/25-5 –гр. ОСОБА_357; за №1930/25-5 –гр. ОСОБА_246; за №1929/25-5 –гр. ОСОБА_298; за №1935/25-5 –гр. ОСОБА_299; за №1933/25-5 –гр. ОСОБА_232; за №1802/25-5 –гр. ОСОБА_78; за №1764/25-5 –гр. ОСОБА_12; за №1760/25-5 –гр. ОСОБА_28; за №1804/25-5 –гр. ОСОБА_145; за №1773/25-5 –гр. ОСОБА_358; за №1791/25-5 –гр. ОСОБА_111; за №1769/25-5 –гр. ОСОБА_30; за №1774/25-5 –гр. ОСОБА_56; за №1781/25-5 –гр. ОСОБА_90; за №1790/25-5 –гр. ОСОБА_110; за №1776/25-5 –гр. ОСОБА_64; за №1758/25-5 –гр. ОСОБА_42; за №1897/25-5 –гр. ОСОБА_144; за №1879/25-5 –гр. ОСОБА_322; за №1845/25-5 –гр. ОСОБА_302; за №1928/25-5 –гр. ОСОБА_318; за №1958/25-5 –гр. ОСОБА_359; за №1908/25-5 –гр. ОСОБА_360; за №1906/25-5 –ОСОБА_132; за №1886/25-5 –гр. ОСОБА_141; за №1959/25-5 –гр. ОСОБА_361; за №1905/25-5 –гр. ОСОБА_362; за №1900/25-5 –гр. ОСОБА_89; за №1924/25-5 –гр. ОСОБА_68; за №1875/25-5 –гр. ОСОБА_227; за №1843/25-5 –гр. ОСОБА_108; за №1855/25-5 –гр. ОСОБА_270; за №1836/25-5 –гр. ОСОБА_216; за №1872/25-5 –гр. ОСОБА_341; за №1837/25-5 –гр. ОСОБА_332; за № 1820/25-5 –гр. ОСОБА_13; за №1811/25-5 –гр. ОСОБА_41; за №1826/25-5 –ОСОБА_45; за №1866/25-5 –гр. ОСОБА_363; за №1842/25-5 –гр. ОСОБА_326; за №1844/25-5 –гр. ОСОБА_325; за №1873/25-5 –гр. ОСОБА_82; за №1839/25-5 –гр. ОСОБА_92; за №1919/25-5 –гр. ОСОБА_138; за №1920/25-5 –гр. ОСОБА_136; за №1918/25-5 –гр. ОСОБА_59; за №1772/25-5 –гр. ОСОБА_44; за №1765/25-5 –гр. ОСОБА_364; за №1863/25-5 –гр. ОСОБА_65; за №1817/25-5 –гр. ОСОБА_351; за №1939/25-5 –гр. ОСОБА_319; за №1940/25-5 –гр. ОСОБА_240; за №1815/25-5 –гр. ОСОБА_352; за №1868/25-5 –гр. ОСОБА_340; за №1894/25-5 –гр. ОСОБА_24; за №1898/25-5 –гр. ОСОБА_139; за №1899/25-5 –гр. ОСОБА_34; за №1943/25-5 –гр. ОСОБА_365; за №1942/25-5 –гр. ОСОБА_281; за №1941/25-5 –гр. ОСОБА_305; за №1917/25-5 –гр. ОСОБА_105; за №1944/25-5 –гр. ОСОБА_366; за №1937/25-5 –гр. ОСОБА_286; за №1895/25-5 –гр. ОСОБА_23; за №1972/25-5 –гр. ОСОБА_26; за №1850/25-5 –гр. ОСОБА_254; за №1824/25-5 –гр. ОСОБА_165; за №1840/25-5 –гр. ОСОБА_237; за №1848/25-5 –гр. ОСОБА_257; за №1849/25-5 –ОСОБА_256; за №1810/25-5 –гр. ОСОБА_159; за №1860/25-5 –гр. ОСОБА_279; за №1865/25-5 –гр. ОСОБА_288; за №1841/25-5 –гр. ОСОБА_225; за №1834/25-5 –гр. ОСОБА_217; за №1808/25-5 –гр. ОСОБА_162; за №1882/25-5 –гр. ОСОБА_367; за №1883/25-5 –гр. ОСОБА_368; за №1828/25-5 –гр. ОСОБА_186; за №1878/25-5 –гр. ОСОБА_313; за №1832/25-5 –гр. ОСОБА_212; за №1857/25-5 –гр. ОСОБА_274; за №1838/25-5 –гр. ОСОБА_243; за №1812/25-5 –гр. ОСОБА_149; за №1823/25-5 –гр. ОСОБА_166; за №1830/25-5 –гр. ОСОБА_196; за №1807/25-5 –гр. ОСОБА_176; за №1877/25-5 –гр. ОСОБА_312; за №1861/25-5 –гр. ОСОБА_234; за №1852/25-5 –гр. ОСОБА_268; за №1874/25-5 –гр. ОСОБА_342; за №1880/25-5 –гр. ОСОБА_311; за №1813/25-5 –гр. ОСОБА_354; за №1885/25-5 –гр. ОСОБА_369; за №1862/25-5 –гр. ОСОБА_336; за №1876/25-5 –гр. ОСОБА_343; за №1835/25-5 –гр. ОСОБА_333; за №1825/25-5 –гр. ОСОБА_346; за №1809/25-5 –гр. ОСОБА_355; за №1911/25-5 –гр. ОСОБА_370; за №1912/25-5 –гр. ОСОБА_371; за №1915/25-5 –гр. ОСОБА_372; за №1910/25-5 –гр. ОСОБА_373; за №1914/25-5 –гр. ОСОБА_374; за №1913/25-5 –гр. ОСОБА_375; за №1957/25-5 –гр. ОСОБА_376; за №1956/25-5 –гр. ОСОБА_377; за №1955/25-5 –гр. ОСОБА_378; за №1932/25-5 –гр. ОСОБА_379; за №1963/25-5 –гр. ОСОБА_380; за №1964/25-5 –гр. ОСОБА_381; за №1965/25-5 –гр. ОСОБА_382; за №1966/25-5 –гр. ОСОБА_383; за №1967/25-5 –гр. ОСОБА_384; за №1896/25-5 –гр. Крім; за №1904/25-5 –гр. ОСОБА_142; за №1970/25-5 –гр. ОСОБА_385; за №1867/25-5 –гр. ОСОБА_287; за №1968/25-5 –гр. ОСОБА_386; за №1969/25-5 –гр. ОСОБА_387; за №1971/25-5 –гр. ОСОБА_388; за №1960/25-5 –гр. ОСОБА_389; за №1961/25-5 –гр. ОСОБА_390; за №1945/25-5 –гр. ОСОБА_391; за №1946/25-5 –гр. ОСОБА_392; за №1948/25-5 –гр. ОСОБА_393; за №1951/25-5 –гр. ОСОБА_394; за №1893/25-5 –гр. ОСОБА_127; за №1889/25-5 –гр. ОСОБА_83; за №1892/25-5 –гр. ОСОБА_395; за №1891/25-5 –гр. ОСОБА_396; за №1890/25-5 –гр. ОСОБА_397; за №1900/25-5 –гр. ОСОБА_89; за №1903/25-5 –гр. ОСОБА_128; за №1901/25-5 –гр. ОСОБА_88; за №1907/25-5 –гр. ОСОБА_129; за №1902/25-5 –гр. ОСОБА_87; за №1887/25-5 –гр. ОСОБА_107; за №1962/25-5 –гр. ОСОБА_398; за №1762/25-5 –гр. ОСОБА_40; за №1785/25-5 –гр. ОСОБА_134; за №1784/25-5 –гр. ОСОБА_135; за №1801/25-5 –гр. ОСОБА_84; за №1768/25-5 –гр. ОСОБА_32; за №1770/25-5 –гр. ОСОБА_348; за №1799/25-5 –гр. ОСОБА_126; за №1761/25-5 –гр. ОСОБА_29; за №1763/25-5 –гр. ОСОБА_10; за №1767/25-5 –гр. ОСОБА_38; за №1928/25-5 –гр. ОСОБА_1.; за №1296/25-5 –гр. ОСОБА_61; за №1925/25-5 –гр. ОСОБА_62; за №1921/25-5 –гр. ОСОБА_119; за №1922/25-5 –гр. ОСОБА_114; за №1909/25-5 –гр. ОСОБА_323; за №1916/25-5 –гр. ОСОБА_399; за №1924/25-5 –гр. ОСОБА_68; за №1780/25-5 –гр. ОСОБА_400; за №1777/25-5 –гр. ОСОБА_60; за №1805/25-5 –гр. ОСОБА_401; за №1793/25-5 –гр. ОСОБА_123; за №1797/25-5 –гр. ОСОБА_69; за №1796/25-5 –гр. ОСОБА_66; за №1787/25-5 –гр. ОСОБА_101; за №1771/25-5 –гр. ОСОБА_347; за №1798/25-5 –гр. ОСОБА_125; за №1803/25-5 –гр. ОСОБА_79; за №1779/25-5 –гр. ОСОБА_91; за №1778/25-5 –гр. ОСОБА_96; за №1800/25-5 –гр. ОСОБА_81; за №1794/25-5 –гр. ОСОБА_124; за №1795/25-5 –гр. ОСОБА_74; за №1759/25-5 –гр. ОСОБА_27; за №1786/25-5 –гр. ОСОБА_103; за №1782/25-5 –гр. ОСОБА_71; за №1788/25-5 –гр. ОСОБА_102; за №1775/25-5 –гр. ОСОБА_55; за №1888/25-5 –гр. ОСОБА_15; за №1822/25-5 –гр. ОСОБА_169; за №1829/25-5 –гр. ОСОБА_183; за №1871/25-5 –гр. ОСОБА_402; за №1864/25-5 –гр. ОСОБА_276; за №1856/25-5 –гр. ОСОБА_273; за №1833/25-5 –гр. ОСОБА_220; за №1851/25-5 –гр. ОСОБА_98; за №1819/25-5 –гр. ОСОБА_153; за №1869/25-5 –гр. ОСОБА_282; за №1831/25-5 –гр. ОСОБА_215; за №1847/25-5 –гр. ОСОБА_258; за №1884/25-5 –гр. ОСОБА_403; за №1814/25-5 –гр. ОСОБА_152; за №1821/25-5 –гр. ОСОБА_171; за №1818/25-5 –гр. ОСОБА_14; за №1870/25-5 –гр. ОСОБА_404; за №1853/25-5 –гр. ОСОБА_113; за №1858/25-5 –гр. ОСОБА_328; за №1881/25-5 –гр. ОСОБА_143; за №1816/25-5 –гр. ОСОБА_154; за №1806/25-5 –гр. ОСОБА_194; за №1846/25-5 –гр. ОСОБА_405; за №1859/25-5 –гр. ОСОБА_278; за №1950/25-5 –гр. ОСОБА_406.; за №1949/25-5 –гр. ОСОБА_407; за №1947/25-5 –гр. ОСОБА_408; за №1953/25-5 –гр. ОСОБА_409; за №1954/25-5 –гр. ОСОБА_410;
- 25 грудня 2008 року (третє засідання): рішенням за №2062/25-5 затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність земельну ділянку гр. ОСОБА_233; за №2055/25-5 –гр. ОСОБА_275; за №2053/25-5 –гр. ОСОБА_297; за №2052/25-5 –гр. ОСОБА_238 за №2127/25-5 –гр. ОСОБА_411; за №2066/25-5 –гр. ОСОБА_245; за №2058/25-5 –гр. ОСОБА_253; за №2057/25-5 –гр. ОСОБА_177; за №2190/25-5 –гр. ОСОБА_168; за №2064/25-5 –гр. ОСОБА_188; за №2192/25-5 –гр. ОСОБА_7.; за № 2219/25-5 –гр. ОСОБА_35; за №2182/25-5 –гр. ОСОБА_412; за №2072/25-5 –гр. ОСОБА_306с.; за №1976/25-5 –гр. ОСОБА_109; за №2074/25-5 –гр. ОСОБА_284; за №2061/25-5 –гр. ОСОБА_280; за №2060/25-5 –ОСОБА_264; за №2059/25-5 –гр. ОСОБА_179; за №2065/25-5 –гр. ОСОБА_189; за №2220/25-5 –гр. ОСОБА_37; за №2221/25-5 –гр. ОСОБА_330; за №2229/25-5 –гр. ОСОБА_85; за №2223/25-5 –гр. ОСОБА_43; за №2033/25-5 –гр. ОСОБА_211; за №2177/25-5 –гр. ОСОБА_307; за №1997/25-5 –гр. ОСОБА_228; за №1995/25-5 –гр. ОСОБА_285; за №1994/25-5 –гр. ОСОБА_317; за №2191/25-5 –гр. ОСОБА_167; за №2056/25-5 –гр. ОСОБА_181; за № 2054/25-5 –гр. ОСОБА_271; за №2047/25-5 –гр. ОСОБА_203; за №2051/25-5 –гр. ОСОБА_200; за №2180/25-5 –ОСОБА_236; за № 2179/25-5 –гр. ОСОБА_161; за №2035/25-5 –гр. ОСОБА_294; за №2178/25-5 –гр. ОСОБА_151; за №2034/25-5 –гр. ОСОБА_413; за №2232/25-5 –гр. ОСОБА_150; за №2181/25-5 –гр. ОСОБА_414; за №2183/25-5 –гр. ОСОБА_415; за №2125/25-5 –гр. ОСОБА_416; за №2255/25-5 –гр. ОСОБА_417; за №2238/25-5 –гр. ОСОБА_202; за №2251/25-5 –гр. ОСОБА_208; за №2045/25-5 –гр. ОСОБА_67; за №2063/25-5 –гр. ОСОБА_418; за №2249/25-5 –гр. ОСОБА_327; за №2250/25-5 –гр. ОСОБА_73; за №2254/25-5 –гр. ОСОБА_338; за №2040/25-5 –гр. ОСОБА_22; за №2038/25-5 –гр. ОСОБА_19; за №2144/25-5 –гр. ОСОБА_419; за №1991/25-5 –гр. ОСОБА_300; за №1992/25-5 –гр. ОСОБА_185; за №2042/25-5 –гр. ОСОБА_349; за №2217/25-5 –гр. ОСОБА_49; за №2218/25-5 –гр. ОСОБА_39; за №2077/25-5 –гр. ОСОБА_266; за №2076/25-5 –гр. ОСОБА_147; за №2075/25-5 –гр. ОСОБА_269; за №2043/25-5 –гр. ОСОБА_130; за №2037/25-5 –гр. ОСОБА_20; за №2078/25-5 –гр. ОСОБА_420; за №2041/25-5 –гр. ОСОБА_356; за №2252/25-5 –гр. ОСОБА_337; за №2242/25-5 –гр. ОСОБА_242; за №2159/25-5 –гр. ОСОБА_112; за №2039/25-5 –гр. ОСОБА_21; за №2070/25-5 –гр. ОСОБА_204; за №2193/25-5 –гр. ОСОБА_146; за №2182/25-5 –гр. ОСОБА_412; за №1996/25-5 –гр. ОСОБА_222; за №1993/25-5 –гр. ОСОБА_247; за №2160/25-5 –гр. ОСОБА_180; за №2161/25-5 –гр. ОСОБА_230; за №2185/25-5 –гр. ОСОБА_104; за №2184/25-5 –гр. ОСОБА_86; за №2186/25-5 –гр. ОСОБА_70.Л.; за №2089/25-5 –гр. ОСОБА_421; за №2086/25-5 –гр. ОСОБА_422; за №2083/25-5 –гр. ОСОБА_423; за №2084/25-5 –гр. ОСОБА_424; за №2090/25-5 –гр. ОСОБА_425; за №2087/25-5 –гр. ОСОБА_426; за №2088/25-5 –гр. ОСОБА_427; за №2085/25-5 –гр. ОСОБА_428; за №2239/25-5 –гр. ОСОБА_221; за №2050 –гр. ОСОБА_97; за №2048/25-5 –гр. ОСОБА_117; за №2067/25-5 –гр. ОСОБА_192; за №2044/25-5 –гр. ОСОБА_131; за №2069/25-5 –гр. ОСОБА_267; за №2049/25-5 –гр. ОСОБА_115; за №2036/25-5 –гр. ОСОБА_106; за №2070/25-5 –гр. ОСОБА_291; за №1975/25-5 –гр. ОСОБА_51; за №2151/25-5 –гр. ОСОБА_429; за №2150/25-5 –гр. ОСОБА_430; за №2149/25-5 –гр. ОСОБА_431; за №2213/25-5 –гр. ОСОБА_432; за №2202/25-5 –гр. ОСОБА_433; за №2212/25-5 –гр. ОСОБА_434; за №1986/25-5 –гр. ОСОБА_435; за №2241/25-5 –гр. ОСОБА_219; за №2148/25-5 –гр. ОСОБА_436; за №1985/25-5 –гр. ОСОБА_437; за №2211/25-5 –гр. ОСОБА_438; за №2147/25-5 –гр. ОСОБА_439; за №2146/25-5 –гр. ОСОБА_440; за №2143/25-5 –гр. ОСОБА_441; за №2210/25-5 – гр. ОСОБА_442; за №2240/25-5 –гр. ОСОБА_75; за №2237/25-5 –гр. ОСОБА_344; за №2246/25-5 –гр. ОСОБА_251; за №2235/25-5 –гр. ОСОБА_57; за №2234/25-5 –гр. ОСОБА_47; за №2258/25-5 –гр. ОСОБА_320; за №2244/25-5 –гр. ОСОБА_259; за №2230/25-5 –гр. ОСОБА_199; за №2119/25-5 –гр. ОСОБА_443; за №2120/25-5 –гр. ОСОБА_444; за №1988/25-5 –гр. ОСОБА_445; за №2152/25-5 –гр. ОСОБА_446; за №1987/25-5 –гр. ОСОБА_447; за №2107/25-5 –гр. ОСОБА_448; за №2105/25-5 –гр. ОСОБА_449; за №2199/25-5 –гр. ОСОБА_450; за №2111/25-5 –гр. ОСОБА_451; за №2114/25-5 –гр. ОСОБА_452; за №2113/25-5 –гр. ОСОБА_453; за №2118/25-5 –гр. ОСОБА_454; за №2116/25-5 –гр. ОСОБА_455; за №2115/25-5 –гр. ОСОБА_456; за №2245/25-5 –гр. ОСОБА_324; за №1979/25-5 –гр. ОСОБА_457; за №2128/25-5 –гр. ОСОБА_458; за №2121/25-5 –гр. ОСОБА_459; за №2024/25-5 –гр. ОСОБА_308; за №2025/25-5 –гр. ОСОБА_460; за №2216/25-5 –гр. ОСОБА_8; за №2026/25-5 –гр. ОСОБА_293; за №2027/25-5 –гр. ОСОБА_174; за №2028/25-5 –гр. ОСОБА_209; за №2029/25-5 –гр. ОСОБА_301; за №2030/25-5 –гр. ОСОБА_172; за №2031/25-5 –гр. ОСОБА_262; за №2032/25-5 –гр. ОСОБА_283; за №1974/25-5 –гр. ОСОБА_16; за №2188/25-5 –гр. ОСОБА_17; за №1977/25-5 –гр. ОСОБА_58; за №2046/25-5 –гр. ОСОБА_331; за №2189/25-5 –гр. ОСОБА_93; за №1973/25-5 –гр. ОСОБА_18; за №2132/25-5 –гр. ОСОБА_461; за №2133/25-5 –гр. ОСОБА_462; за №2208/25-5 –гр. ОСОБА_463; за №2204/25-5 –гр. ОСОБА_464; за №2129/25-5 –гр. ОСОБА_465.; за №2209/25-5 –гр. ОСОБА_466; за №2253/25-5 –гр. ОСОБА_467; за №2236/25-5 –гр. ОСОБА_193; за №2194/25-5 –гр. ОСОБА_160; за №2080/25-5 –гр. ОСОБА_290; за №2081/25-5 –гр. ОСОБА_158; за №2195/25-5 –гр. ОСОБА_223; за №2082/25-5 –гр. ОСОБА_292; за №2131/25-5 –гр. ОСОБА_468; за №2206/25-5 –гр. ОСОБА_469; за №2207/25-5 –гр. ОСОБА_470; за №2203/25-5 –гр. ОСОБА_471; за №2205/25-5 –гр. ОСОБА_472; за №2130/25-5 –гр. ОСОБА_473; за №2135/25-5 –гр. ОСОБА_474; за №2136/25-5 –гр. ОСОБА_475; за №2126/25-5 –гр. ОСОБА_476; за №2092/25-5 –гр. ОСОБА_477; за №2094/25-5 –гр. ОСОБА_478; за №2197/25-5 –гр. ОСОБА_479; за №2098/25-5 –гр. ОСОБА_480; за №2096/25-5 –гр. ОСОБА_481; за №2099/25-5 –гр. ОСОБА_482; за №2103/25-5 –гр. ОСОБА_483; за №2101/25-5 –гр. ОСОБА_484; за №2005/25-5 –гр. ОСОБА_289; за №2006/25-5 –гр. ОСОБА_198; за №2007/25-5 –гр. ОСОБА_277; за №2008/25-5 –гр. ОСОБА_250; за №2009/25-5 –гр. ОСОБА_190; за №2010/25-5 –гр. ОСОБА_304; за №2011/25-5 –гр. ОСОБА_195; за №2012/25-5 –гр. ОСОБА_255; за №2013/25-5 –гр. ОСОБА_485; за №2151/25-5 –гр. ОСОБА_52; за №1989/25-5 –гр. ОСОБА_133; за №2155/25-5 –гр. ОСОБА_53; за №2156/25-5 –гр. ОСОБА_121; за №2153/25-5 –гр. ОСОБА_72; за №2157/25-5 –гр. ОСОБА_345; за №1998/25-5 –гр. ОСОБА_197; за №1999/25-5 –гр. ОСОБА_486; за №2162/25-5 –гр. ОСОБА_182; за №2163/25-5 –гр. ОСОБА_187; за №2164/25-5 –гр. ОСОБА_252; за №2172/25-5 –гр. ОСОБА_295; за №2215/25-5 –гр. ОСОБА_214; за №2222/25-5 –гр. ОСОБА_31; за №2166/25-5 –гр. ОСОБА_224; за №2014/25-5 –гр. ОСОБА_226; за №2214/25-5 –гр. ОСОБА_170; за №2167/25-5 –гр. ОСОБА_207; за №2168/25-5 –гр. ОСОБА_206; за №2015/25-5 –гр. ОСОБА_314; за №2169/25-5 –гр. ОСОБА_265; за №2019/25-5 –гр. ОСОБА_213; за №2173/25-5 –гр. ОСОБА_164; за №2174/25-5 –гр. ОСОБА_487; за №2020/25-5 –гр. ОСОБА_315; за №2021/25-5 –гр. ОСОБА_321; за №2175/25-5 –гр. ОСОБА_335; за №2022/25-5 –гр. ОСОБА_239; за №2176/25-5 –гр. ОСОБА_353; за №2023/25-5 –гр. ОСОБА_488; за №2016/25-5 –гр. ОСОБА_309; за №2170/25-5 –гр. ОСОБА_175; за №2017/25-5 –гр. ОСОБА_489 Д,Ю.; за №2171/25-5 –гр. ОСОБА_161; за №2018/25-5 –гр. ОСОБА_244.; за №2228/25-5 –гр. ОСОБА_80; за №2227/25-5 –гр. ОСОБА_95; за №1990/25-5 –гр. ОСОБА_137; за №2224/25-5 –гр. ОСОБА_54; за №2225/25-5 –гр. ОСОБА_63; за №2158/25-5 –гр. ОСОБА_122; за №2000/25-5 –гр. ОСОБА_210; за №2001/25-5 –гр. ОСОБА_350; за №2002/25-5 –гр. ОСОБА_205; за №2165/25-5 –гр. ОСОБА_157; за №2003/25-5 –гр. ОСОБА_229; за №2004/25-5 –гр. ОСОБА_218; за №2141/25-5 –гр. ОСОБА_490; за №2142/25-5 –гр. ОСОБА_491; за №2140/25-5 –гр. ОСОБА_492; за №1984/25-5 –гр. ОСОБА_493; за №2256/25-5 –гр. ОСОБА_494; за №2259/25-5 –гр. ОСОБА_495; за №2247/25-5 –гр. ОСОБА_296; за №2231/25-5 –гр. ОСОБА_173; за №2233/25-5 –гр. ОСОБА_148; за №1982/25-5 –гр. ОСОБА_496; за №1981/25-5 –гр. ОСОБА_497; за №1980/25-5 –гр. ОСОБА_498; за №2138/25-5 –гр. ОСОБА_499; за №2137/25-5 –гр. ОСОБА_500; за №2100/25-5 –гр. ОСОБА_501; за №2097/25-5 –гр. ОСОБА_502; за №2095/25-5 –гр. ОСОБА_503; за №2196/25-5 –гр. ОСОБА_504; за №2093/25-5 –гр. ОСОБА_505; за №2091/25-5 –гр. ОСОБА_506; за №2117/25-5 –гр. ОСОБА_507.; за №2124/25-5 –гр. ОСОБА_508; за №2123/25-5 –гр. ОСОБА_509; за №2122/25-5 –гр. ОСОБА_510; за №2112/25-5 –гр. ОСОБА_511; за №2200/25-5 –гр. ОСОБА_512м.; за №2201/25-5 –гр. ОСОБА_513; за №2110/25-5 –гр. ОСОБА_514; за №2198/25-5 –гр. ОСОБА_515; за №2109/25-5 –гр. ОСОБА_516; за №2106/25-5 –гр. ОСОБА_517; за №2108/25-5 –гр. ОСОБА_518; за №2102/25-5 –гр. ОСОБА_519.; за №2104/25-5 –гр. ОСОБА_520; за №2248/25-5 –гр. ОСОБА_329; за №1983/25-5 –гр. ОСОБА_521; за №2139/25-5 –гр. ОСОБА_522
З наданих до суду письмових доказів встановлено, що Коцюбинською селищною радою скасовано частину оскаржуваних та прийнятих на двадцять третій –двадцять четвертій сесіях п’ятого скликання рішень, у зв’язку з виконанням вимог протестів прокурора м. Ірпеня, що підтверджується копіями рішень Коцюбинської селищної ради: від 19 травня 2009 року №№62-66, 70, 72, 76, 77, 79 від 24 червня 2009 року №№102, 104. Так, відповідачем скасовано: рішення про вибір місця розташування та надання земельної ділянки №804/23-5 від 28 жовтня 2008 року, №951/23-5 від 31 жовтня 2008 року, №964/23-5 від 31 жовтня 2008 року, №1011/23-5 від 30 жовтня 2008 року, №1041/23-5 від 30 жовтня 2008 року, №1029/23-5 від 30 жовтня 2008 року, №1067/23-5 від 31 жовтня 2008 року, №1068/23-5 від 31 жовтня 2008 року, №1069/23-5 від 31 жовтня 2008 року, №1168/23-5 від 31 жовтня 2008 року, №1105/23-5 від 31 жовтня 2008 року, №1098/23-5 від 31 жовтня 2008 року; рішень про надання дозволів на розроблення проектів відведення земельних ділянок №1544/24-5 від 17 листопада 2008 року, №1574/24-5 від 17 листопада 2008 року, №1562/24-5 від 17 листопада 2008 року, №1601/24-5 від 17 листопада 2008 року, №1602/24-5 від 17 листопада 2008 року, №1600/24-5 від 17 листопада 2008 року, №1407/24-5 від 17 листопада 2008 року, №1544/24-5 від 14 листопада 2008 року, №1484/24-5 від 14 листопада 2008 року, №1497/24-5 від 14 листопада 2008 року, №1701/24-5 від 17 листопада 2008 року, №1638/24-5 від 17 листопада 2008 року, №1631/24-5 від 17 листопада 2008 року; рішень про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд №2057/25-5 від 25 грудня 2008 року, №2076/25-5 від 25 грудня 2008 року, №2192/25-5 від 25 грудня 2008 року, №2196/25-5 від 25 грудня 2008 року, №2197/25-5 від 25 грудня 2008 року, №1945/25-5 від 24 грудня 2008 року, №2159/25-5 від 25 грудня 2008 року, №2005/25-5 від 25 грудня 2008 року, №2168/25-5 від 25 грудня 2008 року, №1986/25-5 від 25 грудня 2008 року, №2117/25-5 від 25 грудня 2008 року, №2112/25-5 від 25 грудня 2008 року.
Рішенням Коцюбинської селищної ради «Про інвентаризацію меж смт Коцюбинське»від 06 листопада 2009 року №170 затверджено матеріали інвентаризації щодо відновлення меж смт Коцюбинське, які встановлено відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР від 11 лютого 1941 року та затверджено опис адміністративно-територіальних меж смт Коцюбинське згідно з додатком №1 до рішення.
29 квітня 2010 року відповідачем-4 прийнято рішення «Про погодження проекту формування і встановлення меж Коцюбинської селищної ради та межі смт Коцюбинське Київської області та впорядкування питань землекористування»№75 (далі –Рішення №75).
Відповідно до пункту 1 вказаного рішення селищному голові доручено укласти договір на розробку проекту землеустрою щодо встановлення межі селища Коцюбинське, який після погодження Коцюбинською селищною радою направити на затвердження до Київської обласної ради, а після затвердження проекту Київською обласною радою - отримати державний акт про межі селища Коцюбинське. Пунктом 2 вказаного рішення передбачено, що до моменту затвердження проекту встановлення межі при вирішенні питань адміністративно-територіального устрою та землеустрою, необхідно керуватися межами селища Коцюбинське, площею 4065га, які встановлені Указом Президії Верховної Ради УРСР від 11 лютого 1941 року з урахуванням рішення Коцюбинської селищної ради від 06 листопада 2009 року №170.
Також Рішенням №75 визначено, що всі ненадані у власність чи користування землі в межах селища Коцюбинське Київської області віднести до земель запасу житлової та громадської забудови, у зв’язку з чим Відділ Держкомзему у м. Ірпені Київської області внести відповідні зміни до земельно-облікових документів (пункт 3). Доручено комунальному підприємству Коцюбинської селищної ради «Коцюбинський зеленгосп»провести інвентаризацію зелених насаджень (деревинної та іншої рослинності) в межах селища Коцюбинське Київської області та надати пропозиції про її віднесення до лісів селища у відповідності до категорій, передбачених Постановою Кабінету Раді Міністрів України від 16 травня 2007 року №733, а також надати рекомендації стосовно доцільності утворення на території селища Коцюбинське Київської області заповідників, заказників, національних парків, лісопарків, парків та інших об’єктів благоустрою загального користування (пункт 4). Вирішено до моменту віднесення деревинної та іншої рослинності до відповідної категорії лісів обліковувати вказану рослинність як зелені насадження в межах населеного пункту, які не віднесені до категорії лісів (пункт 5). Водночас, вирішено надати дозвіл комунальному підприємству Коцюбинської селищної ради «Коцюбинський зеленгосп»на розробку проектів відведення земельних ділянок у постійне користування для обслуговування лісів та зелених насаджень, які віднесені до категорії лісів, за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови в межах селища Коцюбинське Київської області (пункт 6). Доручено Коцюбинському селищному голові від імені селищної ради укласти з Асоціацією «УкрЕксПроБуд»договір на розробку технічної документації з нормативно-грошової оцінки земель селища Коцюбинське.
22 липня 2010 року Коцюбинською селищною радою видано рішення «Про затвердження результатів громадського обговорення Схеми планування території селищної ради смт Коцюбинське та укладання договорів по розробці Детального плану території у складі генерального плану, правил забудови, індексно кадастрової карти»за №106. Так, відповідачем-4 вирішено:
- прийняти та врахувати результати громадського обговорення проекту Схеми планування території селищної ради смт Коцюбинське, що відбулося 15 липня 2010 року (пункт 1);
- затвердити Схему планування території селищної ради смт Коцюбинське схвалену за результатами громадського обговорення (пункт 2);
- врахувати вказівки громадської селищної ради смт Коцюбинське щодо подальшої розробки містобудівної документації (пункт 3);
- доручити Коцюбинському селищному голові вжити заходів щодо продовження проектних робіт по розробці Генерального плану смт Коцюбинське (пункт 4), а також - від імені ради укласти з Державним підприємством «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування»договори на створення (передачу) проектно-вишукувальної продукції щодо розробки детального плану території смт Коцюбинське, правил забудови та Індексної кадастрової карти смт Коцюбинське (пункт 5);
- погодити проект Договору з оплати робіт по розробці детального плану території смт Коцюбинське, правил забудови та індексної кадастрової карти смт Коцюбинське (пункт 6), доручити підписати вказаний договір селищному голові (пункт 7), доручити КП «Коцюбинський зеленгосп»врахувати матеріали затвердженої Схеми планування території селищної ради смт Коцюбинське під час проведення інвентаризації зелених насаджень смт Коцюбинське (пункт 8).
15 вересня 2010 року рішенням Коцюбинської селищної ради №153 затверджено Генеральний план селища Коцюбинське Київської області, відповідно до якого загальна площа селища становить 4065га.
Генеральний план селища Коцюбинське погоджений:
- Відділом Держкомзему у місті Ірпінь Київської області, про що свідчить висновок №267 від 30 листопада 2010 року;
- Відділом містобудування та архітектури Ірпінської міської ради –висновок №527 від 17 серпня 2010 року;
- КП «Коцюбинський зеленгосп»- висновок від 22 жовтня 2010 року №04/1;
- Головним державним санітарним лікарем Київської області –висновок від 05 листопада 2010 року №05.03.02.-07/84572;
- ДП «Центр екологічних ініціатив»Міністерства охорони навколишнього природного середовища України –Науково еколого-експертна оцінка від 07 грудня 2010 року.
Станом на час розгляду даної справи стосовно Генерального плану селища Коцюбинське проведено комплексну містобудівну експертизу, за результатами якої 29 липня 2011 року ДП «Укрдержбудекспертиза»надано позитивний висновок №00–0444-11/ЦБ комплексної державної експертизи.
Так, зі змісту вказаного рішення від 15 вересня 2010 року №153 вбачається, що з його прийняттям вирішено питання про затвердження містобудівної документації селища з урахуванням планувальних заходів щодо розвитку внутрішньої та зовнішньої інфраструктури селища в межах, встановлених Указом Президії Верховної Раді Міністрів УРСР від 11 лютого 1941 року та матеріалів інвентаризації меж селища.
В матеріалах справи наявні погодження розробленого проекту землеустрою щодо встановлення та зміни межі селища Коцюбинське Київської області:
- Відділом Держкомзему у місті Ірпінь Київської області, про що свідчить висновок №2842 від 29 грудня 2010 року;
- Ірпінською міською санітарною станцією – (акт санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта від 15 серпня 2011 року;
- Відділом містобудування та архітектури Ірпінської міської ради –висновок №164/2 від 15.03.2011 року;
- Архітектурно-планувальне обґрунтування від 15.03.2011 року;
- Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області –Висновок № 11113/7455 від 22.07.2011;
- Управлінням культури і туризму Київської обласної державної адміністрації –висновок №11а/3770/02 від 14.07.2011 року
Оголошення стосовно прийняття спірних рішень не опубліковувались.
30 грудня 2010 року Коцюбинською селищною радою на третій (позачерговій) сесії шостого скликання прийнято рішення «Про погодження проекту землеустрою щодо встановлення й зміни меж селища Коцюбинське Київської області»№51 (далі –Рішення №51).
Так, вказаним Рішенням №51 з урахуванням, зокрема, необхідності відновлення історичних меж селища, встановлених Указом Президії Верховної Раді Міністрів УРСР від 11 лютого 1941 року та розглянувши проект землеустрою щодо встановлення й зміни меж селища Коцюбинське Київської області, розробленого державним підприємством «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування»населеного пункту, та на підставі частини 2 статті 174 Земельного кодексу України, статті 46 Закону України «Про землеустрій», статті 12 Закону України «Про планування та забудову територій», пунктів 1, 3 Методичних рекомендацій з розробки проекту землеустрою щодо встановлення або зміни меж населеного пункту, затверджених Наказом Держкомзему від 10 липня 2008 року №165, - Коцюбинська селищна рада погодила проект щодо встановлення й зміни меж селища Коцюбинське Київської області розробленого Державним підприємством «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування». Вирішено доручити селищному голові подати проект землеустрою для погодження у встановленому законом порядку та проведення державної експертизи, а у випадку отримання позитивних висновків державної експертизи звернутися до Київської обласної ради з відповідним клопотанням про встановлення меж селища Коцюбинське Київської області (пункти 1, 2). Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію з питань промисловості, транспорту, зв’язку, містобудування, благоустрою, землеустрою та відносин власності на природні ресурси (пункт 3).
Матеріали справи містять погодження розробленого проекту землеустрою щодо встановлення та зміни межі селища Коцюбинське Київської області:
- з Відділом Держкомзему у місті Ірпінь Київської області, про що свідчить висновок №2842 від 29 грудня 2010 року;
- з Ірпінською міською санітарною станцією –акт санітарно-епідеміологічного обстеження об’єкта від 15 серпня 2011 року;
- з Відділом містобудування та архітектури Ірпінської міської ради –висновок №164/2 від 15 березня 2011 року;
- з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області –висновок №11113/7455 від 22 липня 2011 року;
- з Управлінням культури і туризму Київської обласної державної адміністрації –висновок №11а/3770/02 від 14 липня 2011 року.
Також наявне архітектурно-планувальне обґрунтування від 15 березня 2011 року;
Оголошення стосовно прийняття спірних рішень відповідачами не опубліковувались.
Досліджуючи обставини, на які посилається Київська міська рада, обґрунтовуючи вище зазначені позовні вимоги, судом також встановлено наступне.
Постановою Центрального комітету КП України і Раді Міністрів Раді Міністрів УРСР «Про поліпшення стану зеленої зони м. Києва»від 20 червня 1956 року №673 вирішено:
- підпорядкувати виконкому Київської міської Раді Міністрів депутатів трудящих частину лісів зеленої зони м Києва, загальною площею 32359гектарів, де зосереджені місця масового відпочинку трудящих, без виключення їх з Держлісфонду, згідно з додатком (пункт 1);
- зобов’язати Міністерство сільського господарства УРСР в місячний строк передати в установленому порядку виконкому Київської міської Раді Міністрів депутатів трудящих зазначену площу лісів, Святошинський лісгосп і Нікольське, Дарницьке та Броварське лісництва Київського лісгоспу з штатами, підприємствами, будинками, механізмами та іншими матеріалами, «…ціностями за…»станом на 1 квітня 1956 року, а також 3 штатних одиниці спеціалістів з управління лісами зеленої зони м. Києва Міністерства сільського господарства УРСР;
- Управління лісами зеленої зони м. Києва Міністерства сільського господарства УРСР ліквідувати (пункт 2);
- на базі організацій, що передаються Міністерством сільського господарства УРСР Київському міськвиконкому, а також організацій міста Києва, які виконують роботи по озелененню міста, утворити при виконкомі Київської міської Раді Міністрів депутатів трудящих Управління зеленої зони міста Києва, покласти на нього залісення непокритих лісом площ зеленої зони міста Києва, створення нових і впорядкування існуючих парків, лісопарків і лісових «…»;
- виконкому Київської міськради разом з Міністерством фінансів УРСР в місячний строк опрацювати і подати Раді Міністрів УРСР на затвердження проект структури и штатів Управління зеленої зони м. Києва (пункт 3);
- заборонити, починаючи з 1957 року, рубки в лісах зеленої зони міста Києва, крім рубок догляду і інші угіддя без дозволу на те Раді Міністрів Раді Міністрів УРСР. Дозволити виконкому Київської міської Раді Міністрів депутатів трудящих використовувати під забудову непокриті лісом площі лише в необхідних випадках, зв’язаних з благоустроєм місць відпочинку трудящих (частина пункту 4);
- зобов’язати Державний комітет Раді Міністрів Раді Міністрів УРСР в справах будівництва і архітектури і виконком Київської міської Раді Міністрів депутатів трудящих розробити проект створення та благоустрою зеленої зони і подати його до І квітня 1957 року на розгляд Раді Міністрів Раді Міністрів УРСР (пункт 5);
- виконкому Київської міської Раді Міністрів разом з Міністерством сільського господарства УРСР до І жовтня ц.р. опрацювати Положення по веденню паркового господарства зеленої зони міста Києва;
- Київському міськвиконкому щорічно, починаючи з 1956 року передбачати в міському бюджеті фінансування заходів по веденню лісопаркового господарства та впорядкування лісів і озелененню міста;
- зобов’язати Міністерство сільського господарства УРСР рішуче поліпшити ведення лісового господарства в лісах зеленої зони м. Києва, які залишаються в його підпорядкуванні, у відповідності з їх цільовим призначенням. Починаючи з 1957 року зменшити розмір рубок в цих лісах. Всі лісогосподарчі і лісокультурні заходи, що проводяться в лісах зеленої зони міста Києва погоджувати з виконкомом Київської міської Раді Міністрів депутатів трудящих (пункт 8);
- Міністерству вищої освіти УРСР у підпорядкованих йому лісах, що розташовані в межах міста Києва, вести паркове та лісопаркове господарство «..за погодження…»з виконкомом Київської міської Раді Міністрів депутатів трудящих.
Рішенням Виконавчого комітету Київської міської Раді Міністрів депутатів трудящих «Про встановлення меж міста Києва»від 09 червня 1959 року №899 постановлено:
- зобов’язати Управління в справах будівництва та архітектури /т. Приймак/ до 15 серпня 1959 року (у копії рішення наявне виправлення номеру місяця) виготовити проект відмежування границь міських земель з погодженням та затвердженням його у відповідних установах (пункт 2);
- зобов’язати інститут «Київпроект»/т. Шило/ протягом 1959-1960 років провести всі польові та камеральні геодезичні роботи по встановленню та закріпленню в натурі границь відповідними геодезичними знаками, - території м. Києва по суміжності з землями радгоспів, колгоспів та держлісфонду –Києво-Святошинського, Обухівського, Бориспольського та Броварського районів Київської області;
- затвердити вартість робіт по встановленню границь міста Києва в розмірі 482,2тис.крб., згідно кошторису складеному інститутом «Київпроект», а замовником визначити Управління в справах будівництва і архітектури /т. Приймак/;
- зобов’язати міськфінвідділ /т. Баратов/ профінансувати вищезазначені роботи в 1959р. в сумі 250т.крб. за рахунок перевищення прибутків над видатками по міському бюджету і решту в сумі 232,2т.крб. передбачати в бюджеті міста Києва на 1960 рік.
Указом Президії Верховної Раді Міністрів УРСР «Про внесення змін в адміністративне районування УРСР»від 04 січня 1965 року залишено у складі міст обласного підпорядкування місто Ірпінь з смт Біличі, ОСОБА_7., Ворзель та Коцюбинське.
Указом Президії Верховної Раді Міністрів УРСР «Про включення селища Біличі Київської області в смугу міста Києва»від 02 лютого 1966 року включено до складу міста Києва смт Біличі Київської області.
Відповідно до Указу Президії Верховної Раді Міністрів УРСР від 11 лютого 1941 року зі складу Білицької селищної ради виключено населений пункт Берковець та залізничну станцію Біличі. Так, до складу міста Києва увійшли землі, зайняті сучасним житловим масивом Біличі. Решта територій, відповідно до зазначеного Указу, виключена зі складу Білицької селищної ради.
Указом Президії Верховної Раді Міністрів УРСР «Про віднесення в підпорядкування обласних (промислових) Раді Міністрів депутатів трудящих міських поселень Української РСР»від 30 грудня 1962 року смт Коцюбинське було підпорядковано Ірпінській міській раді і разом із нею було виключено зі складу Києво-Святошинського району Київської області і підпорядковано безпосередньо Київській обласній раді.
Указом Президії Верховної Раді Міністрів УРСР «Про уточнення найменувань деяких населених пунктів Української УРСР» від 04 січня 1965 року смт ім. Коцюбинського Ірпінської міськради перейменовано в селище Коцюбинське.
Указом Президії Верховної Раді Міністрів УРСР «Про утворення нових районів УРСР»від 08 грудня 1966 року передбачено утворення нових адміністративних районів та надано опис населених пунктів, які увійшли до складу відповідних районів. Вказаним указом не врегульовувалися питання щодо встановлення меж м. Києва та віднесення населених пунктів до складу м. Києва.
Указом Президії Верховної Раді Міністрів УРСР «Про включення села Микільської Борщагівки в смугу м. Києва»від 30 серпня 1971 року включено село Микільська Борщагівка, що знаходиться в південно-західній частині м. Києва та не віднесено до Ірпінського регіону Київської області.
Указом Президії Верховної Раді Міністрів УРСР «Про включення в межі м. Києва житлового масиву, збудованого на території Київської області»від 20 січня 1975 року включено до межі м Києва земельну ділянку Хотівської селищної ради Києво-Святошинського району Київської області загальною площею 13,7га разом із житловим масивом, що межує з вул. Метрологічна в м. Києві.
Рішенням Виконавчого комітету Київської міської Раді Міністрів депутатів трудящих «Про затвердження меж м. Києва та адміністративних районів міста»від 30 вересня 1976 року №1103 постановлено:
«…1. Затвердити встановлені на місцевості інститутом «Київпроект»меж м. Києва, їх опис згідно з додатком №1 та межі і опис районів міста згідно з додатком №2.
2. Зобов’язати управління міськвиконкому, виконкоми райрад депутатів трудящих та всі установи, підприємства і організації, розташовані на території м. Києва, в своїй практичній діяльності керуватися цим рішенням.
3. Рішення міськвиконкому від 24 червня 1969 р. №1080 «Про встановлення нових меж Ленінського, Радянського, Жовтневого, Шевченківського, Подільського, Московського та Залізничного районів м. Києва», рішення міськвиконкому від 13 квітня 1973 р. №538 «Про встановлення меж між Радянським, Жовтневим та Ленінградським районами», рішення міськвиконкому від 20 січня 1975 р. №33/5 «Про часткову зміну рішення №1060 від 24 червня 1969р.»та рішення від 12.03.1975 р. «Про встановлення меж новоутвореного Мінського району м. Києва», №233 вважати такими, що втратили силу…»(додано копії: Додатку №1 «Опису міської межі міста Києва», Додатку №2 ).
Указом Президії Верховної Раді Міністрів УРСР від 26 серпня 1988 року «Про розширення меж міста Києва»включено до межі міста Києва села Жуляни, Троєщина, смт Бортничі з прилеглими землями, загальною площею 3440га.
Рішенням «Про адміністративно-територіальний устрій м. Києва»від 30 січня 2001 року №162/1139 «…з метою підвищення ефективності управління містом та зменшення витрат на його здійснення…»Київська міська рада вирішила:
«…1. Утворити в місті Києві десять районів і присвоїти їм такі назви: Голосіївський, Дарницький, Деснянський, Дніпровський, Оболонський, Печерський, Подільський, Святошинський, Солом’янський, Шевченківський.
2. Межі нових районів міста Києва взяти за основу згідно з план-схемою, що подана у додатку.
Виконавчому органу Київради (Київській міській державній адміністрації) на підставі зазначеної план-схеми до 31 березня 2001 року остаточно визначити межі нових адміністративних районів міста Києва та подати їх на затвердження Київраді.
3. Виконавчому органу Київради (Київській міській державній адміністрації) до 31 березня 2001 року подати на затвердження сесії Київради план організаційних заходів, проект кошторису витрат, пов’язаних з їх виконанням, та проекти відповідних рішень Київради з питань адміністративно-територіального устрою Києва.
4. Визначити, що депутати районних у м. Києві рад, які обрані на виборах 28 березня 1998 року та наступних довиборах, здійснюють свої депутатські повноваження в межах виборчих округів, по яких їх обрано, до обрання депутатів районних у місті Києві рад новоутворених районів відповідно до чинного законодавства.
5. Київському міському голові в установленому порядку погодити вирішення питань щодо ліквідації з 1 жовтня 2001 року районних державних адміністрацій та галузевих органів державної виконавчої влади адміністративних районів, що ліквідуються згідно з цим рішенням, утворення відповідних районних підрозділів державної виконавчої влади у новоутворених районах та призначення їх керівників…».
У рішенні Київської міської ради «Про межі нових адміністративних районів м. Києва та організаційні заходи по проведенню адміністративно-територіальної реформи»від 27 квітня 2001 року №280/1257 (зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 29 листопада 2001 року №126/1560) як Додаток №2 до рішення Київради від 27 січня 2001 року №280/1257 міститься Опис меж нових адміністративних районів м. Києва. Так, опис меж нового адміністративного Святошинського району представлений в наступному порядку: Гостомельське шосе; вул. Мінська; вул. Стеценка; вул. Туполєва; просп. Перемоги; на ділянці залізниці від просп. Перемоги до ст. Київ-Волинський; смуга залізниці напрямку Київ-Фастів; міська смуга.
Розпорядженням Кабінету Раді Міністрів України «Про утворення робочої групи з питань сприяння органам місцевого самоврядування у встановленні меж м. Києва»від 15 грудня 2005 року №522-р погоджено пропозицію Київської міської держадміністрації щодо утворення робочої групи з питань сприяння органам місцевого самоврядування у встановленні меж м. Києва, керівником якої затверджено Першого віце-прем’єр-міністра України Сташевського С.Т. (пункти 1,2).
Водночас, завданнями робочої групи розпорядженням визначені, зокрема:
- вивчення проблемних питань, пов’язаних з узгодженням меж м. Києва з територіями Козинської селищної ради, Ходосівської сільської ради Києво-Святошинського району, Старобезрадивчіської та Підгірцівської сільських та інших рад, а також –пов’язаних з передачею території Коцюбинської селищної ради, яка відповідно до Закону України «Про державно-правовий експеримент розвитку місцевого самоврядування в місті Ірпені, селищах Буча, Ворзель, Гостомель, Коцюбинське Київської області»включена до Ірпінського району, до відання Київської міської ради;
- забезпечення у наданні практичної допомоги і сприянні органам місцевого самоврядування у встановленні меж м. Києва (пункт 3).
З пояснень представників сторін встановлено, що вказане Розпорядження Кабінету Раді Міністрів України у повному обсязі не реалізоване, а саме: завдання, поставленні на розв’язання робочій групі, не виконані, - що зумовило виникнення спірних правовідносин.
06 листопада 2007 року Рішенням Київської обласної ради Київській міській раді рекомендовано утриматися від прийняття рішень із земельних питань на територіях, які межують з територіями Київської області, до остаточного узгодження меж Київської області та меж міста Києва.
Київською міською радою не спростовується те, що відповідно до законодавства, яке діяло в попередні роки, встановлення меж міста Києва було віднесено до повноважень вищого органу державної влади - Верховної Раді Міністрів Української РСР та ВЦВК Всеукраїнського з’їзду рад (до 1937 року).
Позивачем та відповідачами не заперечується й те, що у період з 1937 року по 1996 рік питання щодо встановлення та змін меж населених пунктів було віднесено до компетенції Верховної Раді Міністрів Української РСР, яка діяла через свій постійно діючий орган –Президію Верховної Раді Міністрів Української РСР.
Сторони погоджуються й з тим, що:
- крім вище означених Указів Президії Верховної Раді Міністрів Української РСР від 11 лютого 1941 року, 30 грудня 1962 року та від 04 січня 1965 року інших рішень щодо адміністративно-територіального устрою селища Коцюбинське не видавалось;
- проекти встановлення межі м. Києва Верховною Раді Міністрів України (на час існування відповідних повноважень) не затверджувались, державний акт про межі м. Києва не видавався;
- землевпорядна документація стосовно встановлення меж смт ім. Коцюбинського відповідно до Указу Президії Верховної Раді Міністрів УРСP від 11 лютого 1941 року не збереглась.
Також пояснення представників позивача та відповідача-4 і наявні у справі докази свідчать про відсутність узгоджень між Київською міською радою та Київською обласною радою положень прийнятого позивачем рішення «Про адміністративно-територіальний устрій м. Києва»від 30 січня 2001 року №162/1139.
Рішенням Київської обласної ради п’ятого скликання «Про зміну назви Комунального підприємства Київської обласної ради «Бучанська лісогосподарська установа»від 02 жовтня 2007 року №184-13-V змінено назву комунального підприємства Київської обласної ради «Бучанська лісогосподарська установа»на назву комунальне підприємство Київської обласної ради «Обласний лісгосп»та затверджено статут підприємства. Відповідно до довідки з ЄДРПОУ Бучанська лісогосподарська установа (код ЄДРПОУ 03327894) припинила свою діяльність внаслідок реорганізації шляхом перетворення в КП Київської обласної ради «Обласний лісгосп».
Встановлюючи обставини щодо виникнення спірних правовідносин між Київською міською радою –з одного боку, і Держуправлінням охорони середовища в м. Києві та Київським обласним управлінням лісового і мисливського господарства –з іншого, з’ясовано, що починаючи з 2008 року і до часу розгляду даної справи погоджень вибору земельних ділянок для розміщення об‘єктів, місць розміщення об‘єктів та проектів відведення земельних ділянок на землях, зазначених в позовній заяви не відбувалось, на розгляд до відповідача-1 відповідні матеріали не надходили.
Враховуючи викладене, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.
Так, встановленими судом обставинами зумовлено вирішення спірних правовідносин з урахуванням положень Конституцій (Основних Законів) Української Радянської Соціалістичної Республіки (далі – Українська РСР), що проголошувались та втрачали чинність у період з 1937 року до 1996 рік.
Відповідно до статті 19 Конституції (Основного Закону) Української Радянської Соціалістичної Республіки, затвердженої 30 січня 1937 року Постановою Надзвичайного ХІV Українського З’їзду Рад про затвердження Конституції (Основного Закону) Української Радянської Соціалістичної Республіки (далі – Конституція УРСР 1937 року) до відання Української Радянської Соціалістичної Республіки в особі її найвищих органів влади та органів державного управління належали повноваження, зокрема, щодо утворення нових областей в складі Української РСР(пункт «б») та встановлення кордонів і районного поділу областей Української РСР (пункт «в»).
Згідно Листа зі статтею 20 Конституції Української РСР 1937 року найвищим органом державної влади Української РСР визначено Верховну Раду Української РСР, яка здійснювала «…всі права, що присвоєні Українській РСР згідно з статтями 13 і 19 Конституції Української РСР…». Водночас, положеннями Конституції 1937 року визначено, що Верховна Верховну Раду Української РСР обирала Президію Верховної Верховну Раду Української РСР у відповідному складі, яка, в свою чергу, була підзвітна найвищому органу та мала повноваження, зокрема, щодо скликання сесій останнього, видавати укази, скасовувати постанови і розпорядження Верховну Раду Раді Міністрів Української РСР (статті 28, 29, 30).
Отже, повноваження щодо встановлення меж населеного пункту були віднесені до Верховної Раді Міністрів Української РСР шляхом розгляду таких питань на сесіях Президії Верховної Раді Міністрів Української РСР.
Конституцією (Основним Законом) Української Радянської Соціалістичної Республіки, прийнятій на позачерговій сьомій сесії Верховної Раді Міністрів Української РСР дев’ятого скликання 20 квітня 1978 року (далі –Конституція Української РСР 1978 року), було визначено, що віданню Української Радянської Соціалістичної Республіки в особі її найвищих органів державної влади і управління підлягають, зокрема: забезпечення науково-технічного прогресу і здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони природних ресурсів; керівництво житловим і комунальним господарством, житловим будівництвом і благоустроєм міст та інших населених пунктів; встановлення порядку користування землею, надрами, водами, лісами; охорона навколишнього середовища (стаття 72).
Відповідно до статті 76 Конституції Української РСР 1978 року віданню Української Радянської Соціалістичної Республіки підлягали визначення обласного, районного поділу і вирішення інших питань адміністративно-територіального устрою республіки. Водночас, найвищим органом державної влади Української РСР була Верховна Раді Міністрів Української РСР, яка правомочна була вирішувати всі питання, віднесені до відання Української РСР, обирала постійно діючий та підзвітний їй орган –Президію Верховної Раді Міністрів Української РСР (статті 97, 106)
Статтею 108 Конституції Української РСР 1978 року визначені повноваження Президії Верховної Раді Міністрів Української РСР, у тому числі –щодо: скликання сесії Верховної Раді Міністрів Української РСР, визначення порядку вирішення питань адміністративно-територіального устрою Української РСР; встановлення і зміни меж і районного поділу областей; утворення районів і районів в містах; перетворення селища в міста; встановлення підпорядкованості міст; впроваджень перейменування районів, міст, районів у містах, селищах та інших населених пунктів (пункти 2, 6) тощо.
Відповідно до пункту 29 статті 85 Конституції України, прийнятої та проголошеної 28 червня 1996 року (з урахуванням змін, які діяли на час виникнення спірних правовідносин; далі –Конституція України), до виключних повноважень Верховної Раді Міністрів України віднесено утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і перейменування населених пунктів і районів.
Згідно Листа зі статтею 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування, яке є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина 1 статті 140 Конституції України).
Статтею 158 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-ІІІ (з урахуванням відповідних змін на час виникнення спірних правовідносин; Земельний кодекс 2001 року) спори про межі адміністративно-територіальних утворень вирішуються в судовому порядку.
Отже, зважаючи на приписи статті 124 Конституції України та на особливість даної категорії спору, є передчасними твердження позивача про порушення його компетенції у зв’язку з перевищенням повноважень Ірпінською міськрадою та Коцюбинської селищною радою під час прийняття спірних рішень.
Відповідно до чинного на час вирішення спору законодавства система місцевого самоврядування у своїй основі визначається адміністративно-територіальним устроєм України, яка має діяти відповідно до положень Конституції України, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (з урахуванням змін, які діяли на час виникнення спірних правовідносин; далі –Закон №280), «Про столицю-місто-герой Київ»від 15 січня 1999 року №401-ХІV (з урахуванням змін, які діяли на час виникнення спірних правовідносин; далі –Закон №401) тощо.
Разом з тим, представниками сторін не спростовується, що проекти рішень Верховної Раді Міністрів України про встановлення меж м. Києва та меж селища Коцюбинське не затверджувались, державний акт про межі м. Києва не видавався.
Водночас, 27 квітня 2001 року позивачем всупереч вимогам законодавства видано зазначене вище рішення «Про межі нових адміністративних районів м. Києва та організаційні заходи по проведенню адміністративно-територіальної реформи»за №280/1257 (зі змінами, внесеними рішенням Київської міської ради від 29 листопада 2001 року №126/1560), за яким Київською міською радою визначено відповідні території, які входять в смугу міста Києва. Рішення позивачем прийнято за відсутністю погодження Київської обласної ради.
Вказане рішення Київської міської ради судом не може бути прийнято до уваги, оскільки повноваження у позивача на його прийняття, зокрема, в частині встановлення межі адміністративних районів міста Києва, відсутні, що відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 13 липня 2001 року №13-рп/2001 у справі стосовно повноваження міських рад самостійно вирішувати питання утворення і ліквідації районів у місті (справа про адміністративно-територіальний устрій).
Суд дійшов висновку про відсутність доказів (рішень), які б свідчили, що у період 1937-1996 роки визначались межі території міста Києва, оскільки відповідні Укази Президії Верховної Раді Міністрів Української РСР не існують, що не спростовується позивачем, а посилання Київської міської ради на вище встановлені рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 09 червня 1959 року №899 та від 30 вересня 1976 року №1103 врахуванню не підлягають. Крім того, рішення Виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 09 червня 1959 року не містить положень про встановлення або зміну меж м. Києва, а лише містить розпорядження розробити відповідну землевпорядну та іншу проектну документацію.
Досліджуючи посилання позивача на Постанову Центрального комітету КП України і Раді Міністрів Раді Міністрів Української РСР «Про поліпшення стану зеленої зони м. Києва»від 20 червня 1956 року №673, суд дійшов висновку, що остання не може свідчити про визначення меж міста Києва, оскільки державними органами, існуючими на час прийняття вказаного рішення, вирішувались питання стосовно лісів, які використовувались у місті Києві, їх підпорядкування Київській міській Раді Міністрів депутатів трудящих, залісення непокритих лісом площ зеленої зони міста Києва та ведення паркового та лісопаркового господарства за погодженням з виконкомом Київської міської Раді Міністрів депутатів трудящих. Вказаною постановою межі міста Києва не встановлювались.
Також суд зауважує на тому, що є безпідставними посилання Київської міської ради на витяги з Чергового кадастрового плану, який наданий комунальним підприємством «Київський інститут земельних відносин», оскільки, відповідно до пункту 4 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Раді Міністрів України від 12 січня 1993 року №15, Державний земельний кадастр ведеться Держкомземом та його територіальними органами, які здійснюють його формування, ведення, збереження і забезпечують доступ до відповідної інформації органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Адміністратором автоматизованої системи державного земельного кадастру є державне підприємство «Центр державного земельного кадастру». Комунальне підприємство «Київський інститут земельних відносин» є лише комунальним підприємством Київської міської ради і не наділений повноваженнями щодо ведення державного земельного кадастру, у тому числі - надання відомостей та витягів з останнього.
Крім того, додані позивачем докази встановлення меж м. Києва в попередні роки підтверджують лише обставини опису меж м. Києва, який проводився безпосередньо виконкомом Київської міської ради, без підтвердження наявності підстав такого опису, згідно з діючим на той час законодавством, зокрема - рішеннями Президії Верховної Раді Міністрів Української РСР.
Отже, суд дійшов висновку, що Київська міська рада не є тим органом місцевого самоврядування, компетенція якого порушена, у зв’язку з перевищенням компетенції іншими органами місцевого самоврядування –відповідачами у даній справі –Коцюбинською селищною радою та Ірпінською міськрадою.
Посилання позивача щодо порушення прав, свобод та інтересів територіальної громади м. Києва в особі її представницького органу Київської міської ради з боку Коцюбинської селищної ради в наслідок прийняття оскаржуваних у справі рішень також не знайшли свого підтвердження та спростовуються наступним.
Оцінюючи встановлені обставини щодо прийняття 27 червня 2002 року Ірпінською міською радою рішення «Про віднесення земель Ірпінського регіону, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови»за №49-3-ХХIV, суд дійшов висновку, що у вказаному рішенні відповідача не вбачається ознак розпорядження землями, що включені до меж м. Києва, або останні відносяться до територіальних повноважень Київської міської ради та обставин переведення лісових земель до нелісових.
Крім того, як встановлено судом вище, вказане рішення відповідача-3 було предметом дослідження судом у справі №2а-1981/2004.
Так, відповідно до положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, судом враховується, що питання законності та правомірності прийнятого рішення перевірено, зокрема, Ірпінським міським судом Київської області, що зафіксовано у судовому рішенні від 02 листопада 2004 року у справі №2а-1981/2004 за позовом прокурора м. Ірпеня до Ірпінської міської ради Київської області. Судове рішення набрало законної сили.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України судом підлягають врахуванню наступні встановлені Ірпінським міським судом у судовому рішенні у справі №2а-1981/2004 обставини:
- є необґрунтованими посилання на те, що Ірпінська міська рада своїми рішеннями змінила цільове призначення земель без згоди відповідних державних органів лісового господарства, оскільки вказані землі не мали статусу земель лісового фонду,
- під час прийняття спірних рішень не відбулося зміни їх цільового призначення,
- землі, віднесені спірними рішеннями до земель громадської і житлової забудови, знаходяться в межах Ірпінського регіону.
Також згідно зі статтею 20 Земельного кодексу України 2001 року віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Положеннями статтею 19 Земельного кодексу України передбачено лише категорія земель лісогосподарського призначення (лісового фонду), зміст яких визначено в статті 55 Земельного кодексу України.
Отже, не підлягають врахуванню твердження позивача про невідповідність рішення відповідача-3 відповідним положенням законодавства, а також –стосовно зміни останнім їх цільового призначення.
Як встановлено судом під час розгляду даної справи, 25 вересня 2008 року Коцюбинською селищною радою Київської області було прийнято рішення №689/22-5 «Про перспективний план розвитку смт. Коцюбинське».
Так, на підставі статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, судом враховується, що, вирішуючи спір у справі №2-а-489/2009 за позовом прокурора м. Ірпеня Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної ради, Київської обласної державної адміністрації про визнання незаконними та скасування рішення Коцюбинської селищної ради від 28 жовтня 2008 року №711/23-5 та п. 3 рішення Коцюбинської селищної ради від 25 вересня 2008 року №689/22-5, рішеннями Ірпінського районного суду Київської області, Київського апеляційного адміністративного суду та Вищого адміністративного суду України встановлено наступне:
- пунктом 3 Рішення №689/22-5 не визначались межі селища Коцюбинське, а Коцюбинська селищна рада фактично виконувала вимоги статті 173 Земельного кодексу України щодо реалізації процедури встановлення межі селища, а тому відповідач діяв в межах повноважень визначених законом;
- відсутні підстави вважати, що Коцюбинська селищна рада при винесенні спірних рішень вирішувала питання належності до її території будь-яких земель у певно визначених межах;
- спірні рішення Коцюбинською селищною радою виносились на підставі існуючих нормативних актів, зокрема, Закону України «Про державно-правовий експеримент розвитку місцевого самоврядування Ірпінського регіону», та на підставі рішення Ірпінської міської ради від 27 лютого 2002 року, які були діючими на момент ухвалення рішень;
- судами неодноразово встановлювалось, що на момент ухвалення спірних рішень Генерального плану селища Коцюбинське не було, як і чітко визначених меж селища, а статус останнього сформований на підставі Указу Президії Верховної Раді Міністрів від 11 лютого 1941 року;
- рішення про межі міста Києва Київською міською радою приймались в односторонньому порядку без узгодження меж з Київською областю, що є порушенням нині діючого законодавства у цій галузі;
- станом на вересень 2008 року облік земель Коцюбинської селищної ради у відділі земельних ресурсів не вівся, інформація про склад земель була відсутня, як землі лісогосподарського призначення вище зазначені землі не обліковувались («…з пояснень Відділу земельних ресурсів у місті Ірпені від 11 червня 2009 року…»);
- відсутні документи та відповідні схеми, якими були б чітко визначені межі між містом та селищем Коцюбинське;
- в розмежуванні районів міста межі між Святошинським районом міста Києва та смт Коцюбинське не існує;
- землі Ірпінського регіону, на які розповсюджувалась дія Рішення №689/22-5, у будь-які роки не відносились до земель лісогосподарського призначення.
Рішення суду у справі №2а-489/09 набрало законної сили з проголошенням ухвали Київського апеляційного адміністративного суду 29 листопада 2011 року.
Отже, є наявними висновки, що посилання на нормативні акти, які прийняті Виконавчим комітетом Київської міської ради щодо встановлення та опису меж міста Києва, як на підставу встановлення існуючих меж та межових знаків міста Києва, не можуть бути враховані, оскільки вказані нормативні акти Київською міською радою приймалися в одностороннього порядку без узгодження меж з представницькими органами Київської області та з порушенням вимог діючого законодавства.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про землеустрій»від 22 травня 2003 року №858-ІV (далі –Закон України №858) одним із видів землевпорядної документації є схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень та проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів.
Згідно Листа пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України №280 до компетенції місцевої ради віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Статтею 19 Закону України №858 передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать, організація і здійснення землеустрою, вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону, а відповідно до статті 20 вказаного Закону передбачено, що організацію і планування землеустрою на загальнодержавному і місцевому рівнях здійснюють Верховна Раді Міністрів України, Кабінет Раді Міністрів України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, встановлених Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими законами України.
Статтею 22 Закону України №858 визначено, що землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою.
Статтею 184 Земельного кодексу України 2001 року передбачено, що землеустрій передбачає зокрема встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань.
Згідно Листа зі статтею 107 Земельного кодексу України 2001 року основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з урахуванням цих обставин.
Статтею 35 Закону України №858 інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Судом встановлено, що станом на початок 2008 року у відділі Держкомзему в м. Ірпені Київської області та Коцюбинській селищній раді відсутня технічна документація щодо встановлення меж селища, статистична звітність за формою 6-зем по селищу Коцюбинське не подавалася.
Відповідно до статей 173, 174, 176 Земельного кодексу України 2001 року межі адміністративно-територіальних одиниць посвідчуються державним актом, який видається на підставі затвердженого відповідною радою проекту встановлення межі.
Матеріали справи, зокрема, надані позивачем листи Київської обласної ради від 27 липня 2009 року №1292/06-02 та листи Головного управління Держкомзему у Київській області від 03 серпня 2009 року №07-02-2/3166 підтверджують, що з моменту набрання чинності Земельним кодексом України 2001 року по даний час проект встановлення межі селища Коцюбинське, відповідно до вимог вказаного кодексу для проходження комплексної державної експертизи не надходив та Київською обласною радою не затверджувався.
Суд, встановивши наявність Указу Президії Верховної Раді Міністрів Української РСР від 11 лютого 1941 року «Про утворення селища міського типу ім. Коцюбинського», дійшов висновку, що селище міського типу ім. Коцюбинського відповідно до вказаного Указу створено з 2-х територіальних об’єктів смт Берковець та залізничної станції Біличі, і входило до складу Київського (Святошинського) району Київської області. В наступному, відповідно до Указів Президії Верховної Раді Міністрів Української РСР від 30 грудня 1962 року та від 04 січня 1965 року смт Коцюбинське, відповідно, підпорядковано Ірпінській міській раді і разом із нею виключено зі складу Києво-Святошинського району Київської області і підпорядковано безпосередньо Київській обласній раді, а також - перейменовано в селище Коцюбинське.
Згідно Листа Держземагенства України №17675/17/4-11 від 16 листопада 2011 року, окрім зазначених рішень ВР УРСР, рішень щодо включення території селища Коцюбинське або його частин до меж м. Києва, або іншого населеного пункту немає.
Будь-яких інших рішень щодо адміністративно-територіального устрою селища Коцюбинське не приймалося.
Коцюбинська селищна рада, керуючись статтею 107 Земельного кодексу України, розпочала проведення робіт по відновленню та інвентаризації меж селища.
За наслідками проведення відповідних дій на замовлення ради проектною землевпорядною організацією було підготовлено матеріали інвентаризації адміністративно - територіальних меж смт. Коцюбинське, відповідно до яких площа смт. Коцюбинське становила 4065га, та подало їх на розгляд відділу земельних ресурсів у м. Ірпінь Київської області.
Відділом Держкомзему у місті Ірпінь було погоджено вказану технічну документацію із землеустрою та незалежно від проведених робіт по інвентаризації та відновленню було рекомендовано розробити та затвердити проект встановлення межі селища відповідно до вимог чинного Земельного кодексу України 2001 року.
Рішенням Коцюбинської селищної ради №170 від 06 листопада 2009 року затверджено відповідні матеріали інвентаризації меж селища Коцюбинське та передано до Відділу Держкомзему в м. Ірпені для подальшого використання. Вказане рішення відповідача-4 визнано законним постановою Ірпінського міського суду від 24 травня 2011 року у справі №2-а-3398/11 за позовом прокуратури м. Ірпеня до Коцюбинської селищної ради.
29 квітня 2010 року Коцюбинською селищною радою прийнято рішення №75 «Про погодження проекту формування і встановлення меж Коцюбинської селищної ради та межі смт Коцюбинське Київської області та впорядкування питань землекористування».
Так, відповідно до пункту 1 вказаного рішення селищному голові було доручено укласти договір на розробку проекту землеустрою щодо встановлення межі селища Коцюбинське, який після погодження Коцюбинською селищною радою направити на затвердження до Київської обласної ради, а після затвердження проекту Київською обласною радою - отримати державний акт про межі селища Коцюбинське. Пунктом 2 вказаного рішення було передбачено, що до моменту затвердження проекту встановлення межі при вирішенні питань адміністративно-територіального устрою та землеустрою, необхідно керуватися межами селища Коцюбинське площею 4065га, які встановлені Указом Президії Верховної Раді Міністрів Української РСР від 11 лютого 1941 року з урахуванням рішення Коцюбинської селищної ради від 06 листопада 2009 року №170.
Згідно Листа зі статтею 26 Закону України №858 замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Раді Міністрів міністрів Автономної республіки Крім, органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі.
Взаємовідносини між замовниками і розробниками документації із землеустрою регулюються законодавством України і договором.
Відповідно до пунктів 34, 41частини 1 ст. 26 Закону України №280 вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин та питань адміністративно-територіального устрою в межах і в порядку визначених цим та іншими законами віднесено до виключеної компетенції сільських, селищних та міських рад.
Таким чином, суд дійшов висновку, що приймаючи відповідне рішення відповідач-4 реалізовував надані йому чинним законодавством право виступати замовником розроблення проекту землеустрою щодо встановлення межі селища та право на вирішення питань врегулювання земельних відносин і відносин адміністративно-територіального устрою на підставі раніше прийнятих рішень Коцюбинської селищної ради з метою впорядкування земельно-адміністративних відносин до завершення розроблення відповідного проекту та встановлення межі селища. Зі змісту вказаного рішення не вбачається вирішення відповідачем – 4 питань щодо розпорядження територіями іншого населеного пункту та порушення прав позивача.
Відповідно до статей 173, 174 Земельного кодексу України 2001 року проект встановлення межі селища має розроблятися на підставі генерального плану селища та затверджуватися Київською обласною радою.
Згідно Листа зі статтею 1 Закону України «Про планування і забудову територій»від 12 грудня 2006 року №434-V (далі –Закон України №434), який діяв на час прийняття рішень щодо затвердження містобудівної документації визначено, що планування територій - процес регулювання використання територій, який полягає у створенні та впровадженні містобудівної документації, ухваленні та реалізації відповідних рішень.
Містобудівною документацією відповідно до положень вказаного закону визнаються затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюються планування, забудова та інше використання територій, з урахуванням яких визначається цільове призначення земель.
Генеральним планом населеного пункту є містобудівна документація, яка визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.
Статтею 3 вказаного Закону передбачено, що планування територій здійснюється відповідними органами державної влади та органами місцевого самоврядування.
Згідно Листа зі статтею 10 Закону України №434 планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації. Розроблення, погодження та експертиза містобудівної документації провадяться згідно з встановленими державними стандартами, нормами та правилами в порядку, визначеному законодавством.
Містобудівна документація затверджується відповідною місцевою радою з визначенням строку її дії та переліку раніше прийнятих рішень, що втрачають чинність, а також тих рішень, до яких необхідно внести відповідні зміни.
Так, Генеральний план, відповідно до статті 12 Закону України №434, передбачає потреби в територіях для забудови та іншого використання; потреба у зміні межі населеного пункту, черговість і пріоритетність забудови та іншого використання територій; межі функціональних зон, пріоритетні та допустимі види використання та забудови територій; планувальна структура та просторова композиція забудови населеного пункту; загальний стан довкілля населеного пункту, основні фактори його формування, містобудівні заходи щодо поліпшення екологічного і санітарно-гігієнічного стану; території, які мають будівельні, санітарно-гігієнічні, природоохоронні та інші обмеження їх використання; інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.
Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України №280 до виключної компетенції місцевих рад віднесено повноваження щодо затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.
Згідно Листа зі статтею 12 Закону України №434 до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на їх території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих містобудівних програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.
Так, рішенням Коцюбинської селищної ради від 15 вересня 2010 року №153 затверджено Генеральний план селища Коцюбинське Київської області, відповідно до якого загальна площа селища становить 4065га.
Як вже встановлено судом, Генеральний план селища Коцюбинське погоджений у відповідному порядку Відділом Держкомзему у місті Ірпінь Київської області, Відділом містобудування та архітектури Ірпінської міської ради, КП «Коцюбинський зеленгосп», Головним державним санітарним лікарем Київської області, а також - 07 грудня 2010 року проведено його Науково еколого-експертну оцінку і 29 липня 2011 року - комплексну містобудівну експертизу (надано позитивний висновок №00–0444-11/ЦБ).
Досліджуючи зазначене рішення та твердження позивача про те, що з його прийняттям відповідач-4 розпорядився землями території м. Києва суд дійшов висновку про безпідставність таких обґрунтувань.
Так, з затвердженням Генерального плану селища відповідачем–4 фактично затверджено містобудівну документацію селища, яка передбачає планувальні заходи щодо розвитку внутрішньої та зовнішньої інфраструктури селища в межах, встановлених Указом Президії Верховної Раді Міністрів Української РСР від 11 лютого 1941 року, і матеріалів інвентаризації меж селища. Зі змісту спірного рішення не вбачається розпоряджень землями або територіями інших територіальних громад, у тому числі - територіальної громади м. Києва.
Як встановлено вище, рішенням №51 відповідач–4 погодив розроблений проект та передав для проведення державної землевпорядної експертизи та подальшої передачі на затвердження Київській обласній раді. Проект землеустрою щодо встановлення та зміни межі селища Коцюбинське Київської області погоджений у відповідному порядку Відділом Держкомзему у місті Ірпінь Київської області, Ірпінською міською санітарною станцією, Відділом містобудування та архітектури Ірпінської міської ради, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області, Управлінням культури і туризму Київської обласної державної адміністрації, а також – 15 березня 2011 року надано Архітектурно-планувальне обґрунтування
Відповідно до частиною 2 статті 174 Земельного кодексу України 2001 року, рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ приймаються Верховною Раді Міністрів Автономної Республіки Крім, обласними, Київською чи Севастопольською міською радами за поданням районних та відповідних сільських, селищних рад.
Статтею 46 Закону України №858 передбачено, що для встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень розробляються проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж відповідних адміністративно-територіальних утворень.
Проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень розробляються для створення повноцінного життєвого середовища та створення сприятливих умов їх територіального розвитку, забезпечення ефективного використання потенціалу територій із збереженням їх природних ландшафтів та історико-культурної цінності, з урахуванням інтересів власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, і затвердженої містобудівної документації.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність порушень чинного законодавства з боку відповідача–4 під час прийняття спірного Рішення №51, а також відсутність правових підстав вважати, що Коцюбинська селищна рада розпорядилась територіями міста Києва внаслідок прийняття відповідного рішення, оскільки таким рішення остання лише погодила проект встановлення межі, розроблений проектним інститутом. Вказаним рішення питання щодо встановлення межі та розпорядження спірними територіями не вирішувалось.
Стосовно пояснень представників Київської міської ради та КП «Святошинське лісопаркове господарство»про віднесення спірних територій КП «Святошинське лісопаркове господарство», є необхідним зазначити наступне.
Сторонами не надано доказів, які б свідчили про наявність права власності чи право користування у КП «Святошинське лісопаркове господарство»на спірні території. Зокрема, до матеріалів справи не надані державні акти про права власності або користування на земельні ділянки лісового фонду відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, а надані КП «Святошинське лісопаркове господарство»матеріали не є матеріалами лісовпорядкування, а становлять лише таксаційний опис лісових ділянок, що обслуговуються КП «Святошинське лісопаркове господарство»без вказівки на їх фактичне місце знаходження.
Вказані матеріали не погоджені у встановленому законом порядку та не містять картографічного зображення відповідних кварталів лісництв.
Водночас, відповідно до статті 48 Лісового кодексу України від 21 січня 1994 року №3852-ХІІ (з урахуванням змін, які діяли на час виникнення спірних правовідносин; далі –Лісовий кодекс України) матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.
Разом з тим, відповідно до п. 5 Перехідних положень Лісового кодексу України, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Таким чином, суд дійшов висновку, що КП «Святошинське лісопаркове господарство»не має права посилатися на матеріали лісовпорядкування, як на правовстановлюючі документи, оскільки:
- надані до матеріалів справи документи за своїм змістом не є матеріалами лісовпорядкування згідно статті 46 Лісового кодексу України та не затверджені у встановленому порядку;
- КП «Святошинське лісопаркове господарство» не є державним лісогосподарським підприємством;
- у останнього відсутні документи, що підтверджують право користування на раніше надані землі.
Також досліджуючи вимоги позивача про визнання нечинними, скасування та визнання відсутності повноважень відповідача–4 на прийняття рішень:
§ прийнятих на двадцять третій сесії п‘ятого скликання рішень «Про вибір місця розташування та надання земельної ділянки»від 28 жовтня 2008 року №№713/23-5 –860/23-5, від 30 жовтня 2008 року №№861/23-5 –1055/23-5;
§ на двадцять четвертій сесії п‘ятого скликання «Про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки»від 14 листопада 2008 року №№1226/24-5 –1525/24-5, від 17 листопада 2008 року №№1526/24-5 –1726/24-5
§ прийнятих на двадцять п‘ятій сесії п‘ятого скликання «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд»від 24 грудня 2008 року №№1758/25-5 –1972/25-5, від 25 грудня 2008 року №№1973/25-5 –2259/25-51, -
- суд дійшов наступних висновків.
Так, відповідно до наданих до матеріалів справи фотокопій оскаржуваних рішень та матеріалів погодження вибору місця розташування земельних ділянок і проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність вбачається, що відповідач–4 при прийнятті відповідних рішень керувався матеріалами техніко-економічного обґрунтування та перспективним планом розвитку селища Коцюбинське затверджених рішенням «Про перспективний план розвитку смт. Коцюбинське»від 25 вересня 2008 року №689/22-5 та діяв в межах наданих діючим на дату прийняття відповідних рішень законодавства.
Згідно Листа зі статтею 118 Земельного кодексу України 2001 року (в редакції Закону України від 16 вересня 2008 року), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу. Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу.
Згідно Листа зі статтею 151 Земельного кодексу України 2001 року особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, звертаються із заявою (клопотанням) про вибір місця розташування земельних ділянок до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Раді Міністрів України, Раді Міністрів міністрів Автономної Республіки Крім, місцевої державної адміністрації. До заяви (клопотання) додаються: а) обґрунтування необхідності вилучення (викупу) та/або відведення земельної ділянки; б) позначене на відповідному графічному матеріалі бажане місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами; в) засвідчена нотаріально письмова згода землекористувача (землевласника) на вилучення (викуп) земельної ділянки (її частини) із зазначенням розмірів передбаченої для вилучення (викупу) земельної ділянки та умов її вилучення (викупу); г) копія установчих документів для юридичних осіб, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.
Згідно Листа з частиною 7 статті 151 Земельного кодексу України відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування згідно із своїми повноваженнями розглядає заяву (клопотання) і в тижневий строк з дня її реєстрації направляє її копії на розгляд територіальних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів, а також до відповідних територіальних органів виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).
Зазначені органи протягом трьох тижнів з дня одержання заяви (клопотання) надають відповідній сільській, селищній, міській, районній, обласній раді чи Кабінету Раді Міністрів України, Раді Міністрів Автономної Республіки Крім, місцевій державній адміністрації висновок про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), граничні розміри земельної ділянки та її площу, склад угідь земель, вимоги щодо відведення земельної ділянки.
Вимоги щодо відведення земельної ділянки надаються цими органами у межах їх повноважень, визначених законом.
Після отримання висновків органів, зазначених у частині сьомій цієї статті, про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), та рішення Верховної Раді Міністрів України (у разі необхідності) відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування, згідно із своїми повноваженнями, у двотижневий строк розглядає матеріали вибору земельної ділянки і приймає рішення про затвердження зазначених матеріалів та надає дозвіл і вимоги на розроблення проекту відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову.
Згідно Листа з частинами 9–10 статті 118 Земельного кодексу України 2001 року передбачено, що проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.
Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.
Таким чином, приймаючи оскаржувані рішення Коцюбинська селищна рада, діяла відповідно до встановленого на момент прийняття відповідних рішень порядку, зокрема:
1) отримавши клопотання щодо вибір місця розташування земельної ділянки, рішеннями №№713/23-5 –860/23-5 23 сесії 5 скликання направила відповідні матеріали заяви про вибір місця розташування земельних ділянок в порядку визначеному ст. 151 ЗК України в редакції на дату прийняття рішень.
2) отримавши від органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів позитивні висновки щодо можливості відведення земельних ділянок прийняла рішення №№1226/24-5 –1726/24-5 на 24 сесії 5 скликання щодо надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки.
3) після надходження до ради розроблених та погоджених проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, Коцюбинською селищною радою було розглянуті відповідні проекти, які містили позитивні висновки органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів та прийняла на 25 сесії 5 скликання рішення №№1758/25-5 - 2259/25-5 про затвердження відповідних проектів та про передачу у власність земельних ділянок відповідно до затвердженого перспективного плану розвитку та техніко-економічного обґрунтування.
Зі змісту матеріалів попереднього погодження місця розташування (вибору) земельної ділянки та проектів землеустрою щодо надання земельних ділянок у власність вбачається, що всі зазначені рішення відповідача –4 з відповідних питань приймалися за результатами отримання позитивних висновків органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органів містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронних і санітарно-епідеміологічних органів. За таких обставин, суд дійшов висновку, що Коцюбинська селищна рада не мала правових підстав відмовити у наданні земельних ділянок у власність.
З огляду на вище викладене приймаючи оскаржувані рішення Коцюбинська селищна рада вживала заходів щодо впорядкування території та відновлення меж встановлених згідно Указу Президії Верховної Раді Міністрів Української РСР від 11 лютого 1941 року, реалізуючи відповідні повноваження лише щодо територій, які включалися до меж селища відповідно до матеріалів інвентаризації меж.
Обставини, встановлені у зазначених судових рішеннях, відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують повторного доведення та встановлення, у зв’язку з чим, суд, оцінивши наявні у справі докази та положення законодавства дійшов висновку щодо відсутності підстав для визнання нечинними і скасування рішень:
§ «Про перспективний план розвитку смт. Коцюбинське»від 25 вересня 2008 року №689/22-5,
§ прийнятих на двадцять третій сесії п‘ятого скликання рішень «Про вибір місця розташування та надання земельної ділянки»від 28 жовтня 2008 року №№713/23-5 –860/23-5, від 30 жовтня 2008 року №№861/23-5 –1055/23-5,
§ прийнятих на двадцять четвертій сесії п‘ятого скликання «Про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки»від 14 листопада 2008 року №№1226/24-5 –1525/24-5, від 17 листопада 2008 року №№1526/24-5 –1726/24-5,
§ прийнятих на двадцять п‘ятій сесії п‘ятого скликання «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд»від 24 грудня 2008 року №№1758/25-5 –1972/25-5, від 25 грудня 2008 року №№1973/25-5 –2259/25-51.
§ «Про інвентаризацію меж смт. Коцюбинське»від 06 листопада 2009 року №170,
§ «Про затвердження проекту формування і встановлення меж Коцюбинської селищної ради та межі смт Коцюбинське Київської області»від 29 квітня 2010 року,
§ «Про затвердження Генерального плану смт. Коцюбинське»від 15 вересня 2010 року №153,
§ «Про погодження проекту землеустрою щодо встановлення й зміни меж селища Коцюбинське Київської області»від 30 грудня 2010 року №51,
§ «Про віднесення земель Ірпінського регіону, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління до земель житлової та громадської забудови»від 27 червня 2002 року №49-3-ХХІV -
а також - висновку про наявність відповідно у Коцюбинської селищної ради та Ірпінської міської ради повноважень щодо прийняття зазначених рішень.
Стосовно вимог, звернутих позивачем до Держуправління охорони середовища в м. Києві та Київського обласного управління лісового і мисливського господарства, суд дійшов висновку, що не наведено доказів бездіяльності останніх при здійсненні повноважень щодо комплексного управління та регулювання у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, забезпечення екологічної та у межах своєї компетенції радіаційної безпеки та обставин щодо порушення прав, свобод та законних інтересів Київської міської ради.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19 грудня 2006 року №548 (далі –Положення №548) Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі є територіальним органом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України і входить до сфери його управління. Управління в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), забезпечення екологічної та у межах своєї компетенції радіаційної безпеки на відповідній території.
Згідно Листа з підпунктами 4.1, 4.8 Положення №548 Управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює у межах своїх повноважень комплексне управління та регулювання, координує діяльність місцевих органів виконавчої влади, територіальних органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, забезпечення екологічної та у межах своєї компетенції радіаційної безпеки. Забезпечує у межах своїх повноважень погодження вибору земельних ділянок на відповідній території, для розміщення об'єктів, місць розташування об'єктів та проектів відведення земельних ділянок на відповідній території.
Відповідно до п. 1.3 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року №434 відповідний порядок визначає механізм погодження природоохоронними органами вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, місць розташування об'єктів та проектів відведення земельних ділянок (далі - матеріали щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок) щодо усіх категорій земель незалежно від форм власності чи користування.
Згідно Листа з пунктом 4 вказаного Порядку результати розгляду природоохоронним органом матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельної ділянки оформляються у формі висновку.
Враховуючи встановлені обставини щодо відсутності погоджень вибору земельних ділянок для розміщення об‘єктів, місць розміщення об‘єктів та проектів відведення земельних ділянок на землях, стосовно яких прийняті оскаржувані позивачем рішення, не відбувалось, на розгляд до відповідача-1 відповідні матеріали не надходили.
Відносно заявлених позовних вимог до відповідача –2 щодо нездійснення державного контролю в галузі ведення лісового господарства в межах Ірпінського регіону Київської області, що призвело до вилучення земель лісогосподарського призначення суд також дійшов висновку щодо недоведеності позивачем обставин віднесення спірних територій до земель лісогосподарського призначення та обставин порушення прав, свобод та інтересів позивача в наслідок нездійснення відповідачем –2 покладених на нього повноважень.
Згідно Листа з пунктом Положення про обласні управління лісового та мисливського господарства, затвердженого наказом Державного комітету лісового господарства України від 04 липня 2007 року №223 (далі –Положення №223) обласні управління лісового та мисливського господарства сприяють забезпеченню формування і реалізації державної політики в сфері лісових відносин та ведення лісового і мисливського господарства та полювання на території відповідної області.
Відповідно до пункту вказаного Положення №233 управління відповідно до покладених на них завдань здійснюють державний контроль за додержанням норм, правил та інших нормативно-правових актів з ведення лісового господарства, а також з ведення мисливського господарства та полювання і технічної документації з цих питань.
Статтями 123, 151 Земельного кодексу України 2001 року (в редакції Закону України від 16 вересня 2008 року №509-VI) розроблений проект відведення земельної ділянки погоджується з територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, а також з відповідним територіальним органом виконавчої влади з питань лісового або водного господарства (у разі вилучення (викупу), надання, зміни цільового призначення земельних ділянок лісогосподарського призначення чи водного фонду).
Статтею 20 Земельного кодексу України 2001 року передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Раді Міністрів Автономної Республіки Крім, Ради міністрів Автономної Республіки Крім та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.
Згідно Листа зі статтею 5 Лісового кодексу України від 21 січня 1994 року №3852-ХІІ (з урахуванням відповідних змін на час виникнення спірних правовідносин, далі –Лісовий кодекс України) до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Позивачем не доведено обставин віднесення спірних територій до земель лісогосподарського призначення. Посилання позивача на Акт обстеження лісових насаджень, що примикають до смт. Коцюбинське складеного 04 червня 2009 року співробітниками Інституту ботаніки ім. М.Г. Холодного НАН України не може бути належним доказом віднесення спірних територій до земель лісогосподарського призначення, або визначення приналежності деревної або іншої лісової рослинності до категорії лісу. Вказаний акт свідчить про обстеження лісових насаджень, що примикають до смт. Коцюбинське від будинків 11 і 11б по вул. Меблевій, лікарні та вул. Шевченка. Зі змісту вказаного акту не можливо дійти однозначного висновку щодо територіального віднесення відповідних лісових насаджень до того чи іншого лісництва або територій м. Києва. Вказаний акт підписаний двома науковими співробітниками і завірений печаткою відділу кадрів, що не дає підстав стверджувати про належність оформлення відповідного документу.
Статтею 52 Лісового кодексу України визначено перелік документації, на підставі якої встановлюються обставини включення відповідної деревної та іншої лісової рослинності до державного лісового кадастру. Серед вказаних документів відсутнє посилання на Акт обстеження науково-дослідної установи.
Згідно Листа ст. 39 Лісового кодексу України передбачено, що поділ лісів на категорії залежно від основних виконуваних ними функцій проводиться в порядку, що встановлюється Кабінетом Раді Міністрів України. Відповідно до п. 1 Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок затвердженого постановою Кабінету Раді Міністрів України від 16 травня 2007 року №733 (далі –Порядок №733), останній встановлює єдині вимоги до поділу лісів на категорії, умови та ознаки віднесення їх до таких категорій, а також виділення особливо захисних лісових ділянок з режимом обмеженого лісокористування.
Зі змісту положень частини 3 статті 1 Лісового кодексу України випливає, що ліси та інша лісова рослинність на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
В залежності від свого функціонального призначення ліси можуть бути розташовані на земельних ділянках різних категорій цільового призначення:
- ліси для ведення промислового лісового господарства –на землях «лісогосподарського призначення»(статті 55 Земельного кодексу України);
- рекреаційні ліси –на землях рекреаційного призначення (статті 51 Земельного кодексу України);
- «зелені зони»населених пунктів –на землях для житлової та громадської забудови тощо.
Згідно Листа з пунктом 13 вказаного Порядку №733 питання щодо віднесення рослинності до певної категорії лісів вирішується за поданням лісогосподарських організацій органами Держкомлісгоспу за погодженням з органами Мінприроди, обласними державними адміністрацій та обласними радами.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд, дослідивши матеріали справи в частині заявлених позовних вимог до Держуправління охорони середовища в м. Києві та Київського обласного управління лісового і мисливського господарства, дійшов висновку щодо недоведеності обставини незаконності бездіяльності останніх при здійсненні комплексного управління та регулювання використання, відтворення та охорони природних ресурсів та державного контролю в галузі ведення лісового господарства в межах Ірпінського регіону Київської області.
Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову Київській міській раді відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуюча суддя (підпис)О.В. Пісоцька
Судді: (підпис)Р.О. Арсірій
(підпис)В.А. Кузьменко