Судове рішення #21330087

Справа №   22ц/1290/1224/12  

   

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2012року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого Коротких О.Г.

суддів Заіка В.В., Дмитрієвої Л.Д.,

             при секретарі  Кожем»якіній М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Стаханівського міського суду Луганської області від 21.12.2011року по справі за позовом ОСОБА_1 до Стаханівської міської ради, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, розподіл спадкового майна,

                                                            Встановила:

   У червні 2011року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Стаханівської міської ради, ОСОБА_2, в якій зазначив, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його і відповідача батько - ОСОБА_3 ОСОБА_3 в період з 1960р. по 1980р. побудував домоволодіння і господарські споруди за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується технічним паспортом., але не вирішив питання про введення до експлуатації і не  оформив право власності на будинок. Після смерті батька відкрилася спадщина, він і його брат-відповідач по справі, який проживає  в зазначеному будинку, є спадкоємцями по закону. Сторони не дійшли згоди про  розподіл спадкового майна, а тому позивач просить визнати право власності в порядку спадкування після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, за ним і відповідачем по справі ОСОБА_2 по 1/2ч. домоволодіння  АДРЕСА_1, а також розділити його в натурі.

       Оскаржуваним  рішенням позовні вимоги залишені без задоволення.

   Позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду з приводу неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши колегія суддів вважає, що   апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

       Згідно з ст.213,ст.214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом;обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

        Під час ухвалення рішення суд у числі інших вирішує також питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

           Відповідно до вимог ч.1,ч.3 ст.303 ЦПК України ,- під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під  час   розгляду    справи   буде   встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою скасування рішення.

                          Відповідно до ст..308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

                          Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

                             Згідно з ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на  які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

             З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, який є батьком позивача ОСОБА_1 і відповідача ОСОБА_2 Рішенням виконкому Іллічівської Райради депутатів трудящих №22 від 09.10.1956року померлому було відведено земельну ділянку, площею 600 кв.м. і на підставі договору від 06.02.1957року передано у безстрокове користування для будівництва індивідуального жилого будинку на праві особистої власності за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_3 в період з 1960р. по 1980р. побудував домоволодіння і господарські споруди за вказаною адресою, яка змінилася на АДРЕСА_1, що підтверджується технічним паспортом., але не вирішив питання про введення його до експлуатації і не  оформив право власності на будинок.

     Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, .суд виходив з того, що спірний будинок було побудовано в період з 1960р.по 1980р. на земельній ділянці, виділеній забудовнику ОСОБА_3 у 1956р., а тому на  спірні правовідносини не розповсюджуються норми діючого з 01.01.2004року ЦК України, і померлий повинен був здати будинок до експлуатації і оформити право власності на нього відповідно до вимог  діючого на той час законодавства або відповідно до  Постанови КМУ від 08.10.2008року «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об»єктів», на яку послався суд в своєму рішенні. Оскільки ОСОБА_2 цього не зробив, то домоволодіння є самочинним будівництвом і не може бути предметом спору.

      Судова колегія погоджується з висновками суду, оскільки вони  грунтуються на наданих доказах, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

      Посилання  апелянта на  п.8 Постанови Пленуму ВС України від 30.05.2008р. «Про судову практику по справах про спадкування» судова колегія вважає безпідставним, оскільки  в ньому зазначено, що у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права і обов»язки як забудовника входять до складу спадщини. Апелянт не заперечує, що будівництво закінчено в 1980році і померлий не оформив право власності на будинок.

        Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

        Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення правильно встановив правовідносини сторін, зробив обґрунтовані висновки, а тому підстави для скасування рішення відсутні.

        

                        Керуючись ст. 209, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, судова палата, -

                                                  

              УХВАЛИЛА:

              Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, рішення  Стаханівського міського суду Луганської області від 21.12.2011року залишити без змін.

            Ухвала апеляційного суду набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ  протягом двадцяти днів.

         Головуючий :  

              Судді:  

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація