Справа № 2-152/ 2008р.

ЗАОЧНЕ  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

            23 січня 2008 року                                                            смт. Красногвардійське

            Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

судді - Проскурні С.М.

при секретарі - Мойсеєнко М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Красногвардійське цивільну справу за позовом ОСОБА_1до сільськогосподарського підприємства „Агрофірма Нива” про визнання договору з купівлі-продажу домоволодіння дійсним та визнання права власності на нього,

В С Т А Н О В И В:

            ОСОБА_1 20 листопада 2007 року звернувся до суду з позовом до сільськогосподарського підприємства „Агрофірма Нива” (далі - СП „Агрофірма Нива”) про визнання договору з купівлі-продажу домоволодіння, розташованого  по  АДРЕСА_1, укладеного з відповідачем 31 жовтня 2006 року дійсним, та визнання права власності на зазначене нерухоме майно. Вимоги обґрунтовані тим, що за домоволодіння, яке розташоване за вищезазначеною адресою, позивач повністю оплатив його вартість, однак відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення зазначеного договору.

            В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позов, зазначивши, що договір було укладено у 2006 року, тоді ж він оплатив в касу підприємства 1800 грн. Договір купівлі-продажу нотаріально посвідчено не було. До нотаріальної контори з метою нотаріального посвідчення укладеного договору сторони не звертались, оскільки продавцем було запропоновано одразу звернутися до суду для підтвердження свого права власності.  Просив визнати договір купівлі-продажу домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1дійсним, та право власності на зазначене нерухоме майно.

Представник відповідача  СП „Агрофірма Нива” у судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду справи повідомлявся, своїх заперечень суду не надав. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

            Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

            Відповідно до статей 10, 11 ЦПК України сторони користуються рівними правами щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

            Судом встановлено, що між СП „Агрофірма Нива” з однієї сторони, яке виступало продавцем, та покупцем ОСОБА_1 31 жовтня 2006 року в простій письмовій формі було укладено договір купівлі-продажу жилого будинку, який розташовано в АДРЕСА_1, відповідно до якого покупець ОСОБА_1 отримує жилий будинок, оплативши в касу СП „Агрофірма Нива” суму вартості будинку 1800 грн. Зазначена грошова сума була оплачена покупцем, що підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордеру НОМЕР_1 ОСОБА_1

            Відповідно до ст.655 ЦК України  за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

            Згідно зі ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

            Відповідно до ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

            Укладений сторонами договір купівлі-продажу будинку від 31 жовтня 2006 року нотаріально посвідчено не було, як зазначив позивач у суді, ані він, ані продавець до нотаріальної контори з метою нотаріального посвідчення договору не звертались.

            Згідно з ч.4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

            Відповідно до ст.215 ч.2 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

            Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

            Відповідно до ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

            Згідно з частиною другої зазначеної статті, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однак, дане правило застосовується лише в тому разі, коли між сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами.

Предметом договору купівлі-продажу від 31.10.06 є жилий будинок, що розташований в АДРЕСА_1 В той же час, позивач просить визнати за ним право власності на домоволодіння, яке за даними технічного паспорту включає жилий будинок (літер А, а) та сарай (літер Б), і розташоване воно по АДРЕСА_1.

Відповідно до довідок  СП „Агрофірма Нива” від 13.12.07 за №№ 188, 189 (а.с.16,17) ОСОБА_1 згідно з договором купівлі-продажу від 31.10.06 оплачена вартість будинку, що розташований поАДРЕСА_1 зазначений будинок на балансі підприємства не знаходиться.

            Крім того, за змістом ст. 220 ч.2 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення правочину суд може визнати його дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особі, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

            Доказів того, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу суду не представлено.

            Таким чином, на підставі наданих та оцінених у сукупності доказів, суд дійшов висновку, що підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1  про визнання договору з купівлі-продажу домоволодіння, розташованого вАДРЕСА_1  від  31 жовтня 2006 року дійсним та права власності на домоволодіння за ним немає.

            Керуючись статтями 203 ч.4, 215 ч.2, 216 ч.1, 220, 655, 657, 658 ЦК України,               10, 11, 60, 169, 212, 215, 226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

            В задоволенні позову ОСОБА_1до сільськогосподарського підприємства „Агрофірма Нива” про визнання договору з купівлі-продажу домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 від 31 жовтня 2006 року дійсним та визнання права власності на домоволодіння  відмовити.

            Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Красногвардійський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк, з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя