Справа № 2 - 518/ 2008р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2008 року смт. Красногвардійське
Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
судді - Проскурні С.М.,
при секретарі - Мойсеєнко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Красногвардійське цивільну справу за позовом ОСОБА_1до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_111 лютого 2008 року звернулась до суду з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2. (далі - СПД ОСОБА_2) про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати з вересня 2007р. по січень 2008р. в сумі 2082,80 грн., грошової компенсації за невикористані 6 днів щорічної відпустки в сумі 134,40 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі 545 грн., всього 2762,20 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що у СПД ОСОБА_2. позивач працювала в надурочний час та у вихідні дні, однак її робота в порядку, встановленому законодавством про працю, не оплачувалась. При звільненні з роботи їй також не була виплачена грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки та затримано остаточний розрахунок.
В судовому засіданні ОСОБА_1уточнила свої позовні вимоги, просила стягнути на її користь заборгованість з виплати заробітної плати за роботу в надурочний час та у вихідні дні за вересень 2007р. - 263,20грн., жовтень 2007р. - 487,20грн., листопад 2007р. - 534,80грн., грудень 2007р. - 554,40грн., січень 2008р. - 232,40грн., а також 134,40грн. грошової компенсації за невикористані 6 днів щорічної відпустки, всього 2206,40 грн.
Відповідно до пояснень позивача з 14.09.07 по 09.01.08 за трудовим договором вона працювала продавцем в магазині СПД ОСОБА_2. з окладом 545 грн. на місяць за 8-годинний робочий день з одним вихідним днем. Звільнилась вона за власним бажанням за ст.38 КЗпП України у зв'язку з тим, що її не влаштовували умови роботи, працювати доводилось по 12 годин на день, а також у вихідні дні без відповідної компенсації, що підтверджено показаннями свідків. При звільненні відповідач не виплатив їй грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки та не доплатив заробітну плату за роботу в надурочний час.
В судовому засіданні відповідач позовні вимоги не визнав. Відповідно до пояснень ОСОБА_2. 14.09.07 він уклав з ОСОБА_1. трудовий договір, який було зареєстровано в районному центрі зайнятості, за яким остання була прийнята на роботу продавцем в магазин „Юлія”. ОСОБА_1поставлена на дотацію держави, де з виплатою всіх податків, повинна була отримувати заробітну плату в розмірі 486,29 грн. на місяць. Всю перераховану йому заробітну плату ОСОБА_1вчасно отримала, що підтверджено
її підписами в платіжних відомостях на видачу заробітної плати за № 9, 10, 11, 12 у 2007 році. Після свого звільнення ОСОБА_1не з'являлась на роботі для отримання остаточного розрахунку, який було нараховано їй на суму 222,41грн., в т.ч. 140грн. грошової компенсації невикористаних 8 днів щорічної відпустки. Вважав недоведеним твердження позивачки в суді про її роботу в надурочний час та у вихідні дні. В позові просив відмовити.
Вислухавши пояснення осіб, що приймали участь у справі, свідків, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статей 10, 11 ЦПК України сторони користуються рівними правами щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що за трудовим договором між працівником і фізичною особою від 14 вересня 2007 року ОСОБА_1була прийнята на роботу продавцем в магазин „Юлія” СПД ФО ОСОБА_2. з місячним окладом в розмірі 545 грн. на умовах 8-годинного робочого дня з одним вихідним днем. Трудовий договір було зареєстровано в районному центрі зайнятості від 17.09.07 за № 190. Звільнено з роботи ОСОБА_1. було на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням 09.01.08р., укладений трудовий договір того ж дня знято з реєстрації.
Згідно з ч.1 ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до платіжних відомостей по виплаті заробітної плати за вересень 2007 року ОСОБА_1отримала 280,97 грн., за жовтень - 486,29 грн., за листопад - 486,29 грн., за грудень - 486,29 грн.
Заперечення в суді ОСОБА_1. факту отримання 486,29 грн. заробітної плати за грудень 2007 року спростовується її підписом про отримання вищезазначеної суми в платіжній відомості на видачу заробітної плати за № 12 (справжність свого підпису ОСОБА_1визнала).
Відповідно до положень ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно з ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У січні 2008 року ОСОБА_1 було нараховано 222,41 грн., в т.ч. 140 грн. грошової компенсації невикористаних 8 днів щорічної відпустки пропорційно відпрацьованому часу - два календарних дні за кожний відпрацьований місяць при тривалості щорічної оплачуваної відпустки 24 дні.
Судом встановлено, що після свого звільнення ОСОБА_1на роботі не з'являлась, про стягнення заробітної плати звернулась безпосередньо до суду 01 лютого
2008 року, надіславши позов поштою. В день свого звільнення ОСОБА_1не працювала.
Про нарахування ОСОБА_1 у січні 2008 року 222,41 грн. остаточного розрахунку при звільненні свідчить платіжна відомість за № 1, досліджена судом.
Відповідно до положень ч.1 ст.83 КЗпП України та ч.1 ст.24 Закону України „Про відпустки” у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.
Відповідачем не заперечувалось в суді право на отримання ОСОБА_1. грошової компенсації за 8 днів невикористаної щорічної відпустки за відпрацьований час з 14.09.07 по 09.01.08, яка складає 140 грн. та врахована при визначенні суми остаточного розрахунку з нею при звільненні.
Таким чином, судом не встановлена вина СПД ОСОБА_2. щодо невиплати належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, підстав для стягнення на користь позивача середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні немає. Позивач була звільнена за власним бажанням 09 січня 2008 року, за остаточним розрахунком до відповідача не з'являлась, не отримана сума заробітної плати не перевищує розміру мінімальної заробітної плати.
Не доведеним в суді позивачем залишилось твердження про те, що переробка понад норми робочого часу у зв'язку з застосуванням режиму ненормованого робочого дня мала систематичний характер.
Право на підвищену оплату виникає лише у тому разі, якщо працівник залучався власником до надурочної роботи. Якщо ж працівник добровільно продовжує роботу після закінчення робочого дня, підстав для підвищеної оплати праці немає.
Також суб'єктивне право на підвищену оплату виникає з факту роботи у вихідний день за розпорядженням власника чи уповноваженого ним органу.
Суд не може прийняти до уваги підтвердження факту роботи ОСОБА_1 понад норми робочого часу, а також у вихідні дні показаннями свідківОСОБА_3. та ОСОБА_2, оскільки зазначені обставини справи не можуть підтверджуватися показаннями свідків, які, до того ж, є родичем та подругою позивача ОСОБА_3. та ОСОБА_2 відповідно).
Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову ОСОБА_1, на користь якої підлягає стягненню заборгованість по виплаті заробітної плати за січень 2008 року в розмірі 82,41 грн., грошова компенсація за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 140 грн., всього 222,41 грн.
Відповідно до ст.367 ч.1 п.2 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України з відповідача в доход держави підлягають стягненню судові витрати у сумі 81 грн., що складаються з судового збору в розмірі 51 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.
Керуючись статтями 83, 94, 116, 117 КЗпП України, статтею 24 ч.1 Закону України „Про відпустки”, статтями 10, 11, 60, 88, 212, 215, 367 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1задовольнити частково.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2на користь ОСОБА_1заборгованість по виплаті заробітної плати за січень 2008 року в розмірі 82 грн. 41 коп., грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки в розмірі 140 грн., всього 222 грн. 41 коп.
Рішення про стягнення заробітної плати позивачу в сумі 222,41 грн. підлягає негайному виконанню.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 в доход держави судовий збір в розмірі 51 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Красногвардійський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк, з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя