Справа № 2-А-92/2008

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

            11 березня 2008 року                                                              смт. Красногвардійське

Красногвардійський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

судді - Проскурні С.М.,

при секретарі - Мойсеєнко М.В.,

за участю представника відповідача - Шестакової Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Красногвардійське адміністративну справу за позовомОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації  про зобов'язання  надати статус інваліда війни,

В С Т А Н О В И В:

            ОСОБА_1 24 січня 2008 року звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації (далі - УПСЗН)  про зобов'язання  надати йому статус інваліда війни.

            Вимоги мотивовано тим, що у лютому 2006 року ОСОБА_1. було визнано інвалідом 2 групи у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з його перебуванням в концтаборі у 1942-1945 роках на території Германії.

            В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, та пояснив, що під час свого перебування в концтаборі у 1944 році внаслідок бомбардування отримав поранення. МСЕК 02.02.06 йому було встановлено 2 групу інвалідності, причиною якої визнано захворювання, пов'язане з перебуванням в концтаборі. Факт його перебування в концтаборі в період з 1942 по 1945 роки підтверджено архівною довідкою Центрального архіву Міністерства оборони РФ від 24.06.04. В УПСЗН йому пояснювали, що колишні неповнолітні в'язні концентраційних таборів за пільгами прирівнюються до інвалідів війни. Однак коли він звернувся до відповідача з проханням присвоїти статус інваліда війни, йому було відмовлено.

            В судовому засіданні  представник відповідача Шестакова Л.М., яка діяла на підставі виданої їй довіреності, позовні вимоги не визнала. Відповідно до пояснень представника відповідача  ОСОБА_1 з 1998 року має статус учасника бойових дій, який йому було встановлено на підставі ст.6 п.17 Закону  України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. У зв'язку з встановленням у лютому 2006 року позивачу   2 групи інвалідності, причиною якої зазначено захворювання, пов'язане з перебуванням у концтаборі, ОСОБА_1 звернувся до УПСЗН з питання присвоєння йому статусу інваліда війни. Однак підстав для встановлення ОСОБА_1згідно зі ст.7 Закону  України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”  статусу інваліда війни немає, оскільки доказів отримання поранень позивачем внаслідок бойових дій за часів Великої Вітчизняної війни не представлено. Просила в позові відмовити.

            Вислухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши письмові докази, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1. такими, що не підлягають  задоволенню з наступних підстав.

            Відповідно до статті 11 ч.1 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

            Згідно зі ст.71 ч.1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

            Відповідно до частини другої вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

            Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 25 грудня 1998 року має статус учасника бойових дій, який йому було встановлено відповідно до ст.6 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.93 № 3551-ХІІ з наступними змінами і доповненнями (далі - Закон № 3551-ХІІ від 22.10.93).

            ОСОБА_1 звернувся до УПСЗН з проханням надати йому статус інваліда війни, обґрунтовуючи це  довідкою МСЕК від 02.02.06, згідно з якою він визнаний інвалідом        2 групи у зв'язку з захворюванням, яке пов'язане з його перебуванням в концтаборі.

            Відповідно до ст.7 Закону № 3551-ХІІ від 22.10.93 до інвалідів війни належать, зокрема, особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

            Інвалідність внаслідок  захворювання, пов'язаного з перебуванням в концтаборі не є підставою для визнання позивача інвалідом війни.

            Статтею 6-2 Закону України „Про жертви нацистських переслідувань” від 23.03.00 № 1584-ІІІ передбачені пільги колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням, визнаним інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які дорівнюють пільгам інвалідів війни (ст.13 Закону № 3551-ХІІ від 22.10.93). ОСОБА_1на момент ув'язнення в концтаборі виповнилося 15 років.

            Приймаючи до уваги, що інвалідність ОСОБА_1. обумовлена захворюванням у зв'язку з його перебуванням в концтаборі, підстави для присвоєння йому статусу інваліда війни УПСЗН відсутні.

            Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

            Керуючись статтею 7 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, статтями 11, 71, 86, 94, 158, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

            Відмовити ОСОБА_1  в позові до  Управління праці та соціального захисту населення Красногвардійської районної державної адміністрації  про зобов'язання надати йому статус інваліда війни.

            Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через Красногвардійський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк, з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.

            Суддя