КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 19.02.2008                                                                                           № 2/211

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Губенко Н.М.

 суддів:            Барицької  Т.Л.

          Ропій  Л.М.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Іванова К.Є. (дов. № 1.01-1393 від 02.10.07);

 від відповідача - Бартощук А.В. (дов. б/н від 31.01.08);

від прокуратури - Бузницька Г.М. - прокурор відділу прокуратури міста Києва (посвідчення № 188 від 20.08.07);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Сінком-Авіа"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 14.08.2007

 у справі № 2/211 (Домнічева І.О.)

 за позовом                               Кримського державного авіаційного підприємства "Універсал-Авіа"

 до                                                   Закритого акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Сінком-Авіа"

             

                       

 про                                                  стягнення 642 847,83 грн.

 

Відповідно до ст. 29 ГПК України у судовому засіданні приймає участь прокурор відділу прокуратури міста Києва Бузницька Г.М.

ВСТАНОВИВ:

 

Рішенням Господарського суду м. Києва від14.08.2007 у справі №2/211 позов задоволено частково. На підставі рішення суду з ЗАТ «Авіаційна компанія «Синком-Авіа» підлягає стягненню на користь Кримського державного авіаційного підприємства «Універсал-Авіа» 551122,16 грн. основного боргу, 30190,24 грн. пені, 7% штрафу – 54935,94 грн., 5550,22 грн. – 3% річних від простроченої суми, 6417,98 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить рішення суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким залишити позовні вимоги позивача без задоволення, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. При цьому заявник вказує на те, що письмовим посвідченням виконання зобов’язання відповідачем є акти виконаних робіт, які повинні бути підписані уповноваженою особою товариства і скріплені його печаткою. При перевірці підпису з боку відповідача на актах виконаних робіт № 02/UR-22406/06-CA від 28.02.2006, № 03/UR-22406/06-CA від 31.03.2007 та № 08/UR-22406/06-CA від 31.08.2007 виникає сумнів щодо дійсності таких підписів, порівнюючи їх з підписами на інших документах, які укладалися сторонами. Крім того, скаржник також зазначив, що під час судового розгляду представники відповідача були позбавлені можливості подати свої заперечення та дослідити докази по справі, зокрема акти виконаних робіт, що є у матеріалах справи через те, що не були повідомлені про час і місце судового засідання, що є порушенням норм процесуального права, а відповідно до п. 4 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін. Позивач не погоджується з посиланнями відповідача щодо сумнівності підписів на актах виконаних робіт і при цьому зазначає, що відповідач не вказав у скарзі стосовно підписів представників якої організації і на яких конкретно актах у нього виникли сумніви. Одночасно директор позивача, який підписав відзив на апеляційну скаргу, підтверджує усі свої підписи на наявних у справі актах виконаних робіт та інших документах. Крім того, зазначає, що суми по актах виконаних робіт за жовтень 2006 року - січень 2007 року не сплачені у розмірі 551122,16 грн., що підтверджується не тільки самими актами, але й актом звірки розрахунків між сторонами станом на 31.01.2007, який підписано сторонами на виконання ухвали господарського суду м. Києва від 14.06.2007, що свідчить про визнання відповідачем справжності усіх актів виконаних робіт: в одному випадку шляхом сплати коштів, в іншому випадку шляхом підтвердження суми заборгованості в акті звірки. Також позивач не погоджується із ствердженням відповідача щодо його необізнаності стосовно матеріалів справи та позбавлення його можливості надати свої заперечення та ознайомитися з матеріалами справи, оскільки відповідач отримав від позивача копії позовної заяви та доданих до неї документів, зокрема і копії актів виконаних робіт. Відповідач знав про порушення судом провадження у справі і необхідність надання відзиву на позов, що підтверджується присутністю його представника у засіданні 25.07.2007, а також тим, що позивачем на адреси відповідача надсилались копії позовної заяви та доданих до неї документів. В апеляційній скарзі відповідач не зазначив доказів неповного з’ясування обставин справи судом, недоведеності обставин, які мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішення суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального права з посиланням на законодавство.

В ході апеляційного провадження у даній справі відповідачем було заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення Господарським судом м. Києва справи № 37/495 за позовом Донкової Е.М. до ЗАТ «Авіаційна компанія «Сінком-Авіа» про визнання недійсним договору оренди повітряного судна № 85 від 18.05.2004, оскільки предметом розгляду у справі № 37/495 є визнання договору оренди повітряного судна № 85 від 18.05.2004 недійсним, а предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості за цим же договором оренди.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2007 вказане клопотання відповідача задоволено та зупинено апеляційне провадження у даній справі до прийняття Господарським судом м. Києва відповідного рішення у справі № 37/495.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.12.2007 позов Донкової Е.М. до ЗАТ «Авіаційна компанія «Сінком-Авіа» про визнання недійсним договору оренди повітряного судна № 85 від 18.05.2004 залишено без розгляду у зв’язку з нез’явленням представника позивача в судові засідання.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2007 апеляційне провадження у даній справі поновлено, засідання суду призначене на 22.01.2008.

В судовому засіданні 22.01.2008 відповідачем заявлено клопотання про зупинення розгляду справи до вирішення Господарським судом м. Києва справи № 2/26 за позовом Донкової Е.М. до ЗАТ «Авіаційна компанія «Синком-Авіа», третя особа Кримське державне авіаційне підприємство «Універсал авіа» про визнання недійсним договору оренди повітряного судна № 85 від 18.05.2004 з тих підстав, що предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості за цим же договором оренди.

Представники позивача та прокуратури заперечували проти задоволення зазначеного клопотання.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони.

В судовому засіданні 22.01.2008 відповідач вдруге заявив клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду Господарським судом м. Києва позову Донкової Е.М. до ЗАТ «Авіаційна компанія «Сінком-Авіа» про визнання недійсним договору оренди повітряного судна № 85 від 18.05.2004.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов’язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Стаття 102 ГПК України зазначає, що апеляційна скарга (подання) на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня надходження справи разом з апеляційною скаргою (поданням) в апеляційну інстанцію.

Тоді як відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 79 ГПК України та аналізу змісту позовних вимог по даній справі, апеляційний господарський суд не вважає за необхідне зупиняти розгляд апеляційної скарги по даній справі, оскільки розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, зокрема ст. 102 ГПК України, а таке зупинення призведе лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено неможливості розгляду даної справи до розгляду іншої справи № 2/26.

Апеляційний господарський суд, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи та перевіривши правильність застосування норм процесуального та матеріального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 18.05.2004 між сторонами було укладено договір оренди повітряного судна № 85, відповідно до умов якого позивач, як орендодавець, надав відповідачу, як орендарю, в оренду вертоліт типу Мі-8Т, бортовий реєстраційний номер UR-22406, заводський номер 7451 (п. 1.1 договору) для виконання авіаційних робіт на території Судана, сектор місії ООН- JMC (HQ) (додаток № 3 до договору), строком на 3 роки тобто до 17.05.2007 (п. 13.1 договору).

Розділом 6 договору оренди визначений порядок взаєморозрахунків та орендна плата, відповідно до якого за результатами кожного звітного періоду складаються акти здачі-приймання виконаних робіт, які підписуються повноважними представниками орендаря та орендодавця, відповідно до яких здійснюється оплата за оренду повітряного судна (далі - ПС); сума орендної плати за кожний звітний період коригується на щомісячний індекс інфляції за відповідний звітний період (після його офіційної публікації), коригування здійснюється в актах здачі-приймання виконаних робіт; орендні платежі здійснюються протягом 30 днів з моменту підписання сторонами відповідних актів.

У пункті 6.5 договору оренди сторони також погодили, що мають право переглядати ставки оренди, оформляючи зміни доповненнями до даного договору.

Так послідовність взаєморозрахунків сторін та розрахунки орендної плати сторони визначали у додатку № 2, в додаткових угодах № 5 та № 11 до договору оренди.

Відповідно до пункту 1.1. додаткової угоди № 11 до договору оренди орендар (відповідач) незалежно від фактичного нальоту буде оплачувати орендодавцю (позивачу) щомісяця (за винятком неповних місяців) гарантовану норму нальоту, що складає 40 годин 00 хвилин польотного часу, виходячи із ставки 2096,82 грн. за одну льотну годину («ставка гарантійної години»). Сума щомісячного гарантованого платежу складе 83872,80 грн. разом з ПДВ, а згідно з пунктом 1.4 цієї ж угоди орендар щомісяця оплатить орендодавцю фактичний наліт, що перевищує 40 годин в місяць, виходячи зі ставки 1664,68 грн. за одну льотну годину («ставка екстра години»).

У частині 2 пункту 6.4 договору оренди сторони погодили, що у випадку порушення термінів оплати, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від несплаченої в строк суми, а згідно з пунктом 8.10 договору сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов’язань, передбачених даним договором відповідно до чинного законодавства України.

Як зазначає позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, відповідачем в порушення умов договору оренди № 85 не проведені розрахунки за актами здачі-приймання виконаних робіт № 10/UR-22406/06-CA, № 11/UR-22406/06-CA, № 12/UR-22406/06-CA та № 01/UR-22406/07-CA за чотири місяці: з жовтня 2006 року по січень 2007 року і заборгованість за вказаними актами становить 551122,16 грн.

В матеріалах справи містяться підписані сторонами акти здачі-приймання виконаних робіт № 10/UR-22406/06-CA від 31.10.2006 на суму 136146,61 грн., № 11/UR-22406/06-CA від 30.11.2006 на суму 173235,06 грн., № 12/UR-22406/06-CA від 31.12.2006 на суму 116701,60 грн. та № 01/UR-22406/07-CA від 31.01.2007 на суму 125038,89 грн. на загальну суму 551122,16 грн., а також акт звіряння розрахунків за період з 01.10.2006 по 31.01.2007 складений на вимогу суду першої інстанції та підписаний обома сторонами, в якому сторони визначили, що відповідач по вищевказаним актам з позивачем не розрахувався та у нього існує заборгованість перед позивачем у розмірі 551122,16 грн. за період з жовтня 2006 року по січень 2007 року.

Документи, які б свідчили про сплату відповідачем заборгованості в розмірі 551122,16 грн. в матеріалах справи відсутні, не надав їх відповідач і в ході розгляду апеляційної скарги.

Що стосується посилань відповідача у доповненні до апеляційної скарги на те, що у нього існують сумніви, щодо дійсності та чинності наявних у матеріалах справи актів виконаних робіт у порівнянні з іншими, а саме актів за № 02/UR-22406/06-CA  від 28 лютого 2006 року, № 03/UR-22406/06-CA від 31 березня 2007 року та № 08/UR-22406/06-CA від 31 серпня 2007 року щодо дійсності на них підпису з боку відповідача, то вони не приймаються до уваги, оскільки зазначені акти стосуються інших періодів, за які позивачем не ставиться вимога про стягнення заборгованості.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Виходячи з цього, оскільки відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог щодо стягнення з нього заборгованості за договором оренди № 85 то мав довести відсутність у нього такої, однак відповідних доказів суду не надав.

В ході розгляду апеляційної скарги на вимогу апеляційного господарського суду надати контррозрахунок заборгованості відповідач такого не надав, а також не надав доказів погашення заборгованості за договором оренди № 85, а згодом визнав її наявність у зазначеному вище розмірі.

Відповідно до статті 285 ГК України, статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Нормами статей 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватись належним чином у відповідності з умовами договору, одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов не допускається.

Таким чином, оскільки під час розгляду апеляційної скарги відповідачем не спростовано наявності у нього заборгованості, а навпаки підтверджено матеріалами справи порушення ним своїх зобов’язань за договором оренди № 85 щодо сплати орендних платежів у визначені цим договором строки та наявність у нього заборгованості, то апеляційний господарський суд вважає, що позивач правомірно звернувся з вимогою про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 551122,16 грн. за період з жовтня 2006 по січень 2007 року, а господарський суд першої інстанції обґрунтовано її задовольнив.

З урахуванням наявності у відповідача порушень умов договору оренди № 85 щодо своєчасної сплати орендних платежів, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованими і вимоги позивача про стягнення з відповідача відповідно до розрахунків також пені за прострочення платежу, 7% штрафу та 3% річних, виходячи з норм чинного законодавства, про що сторони зазначили у пункті 8.10 договору.

Так, відповідно до пункту 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який сплачується пеня.

Частиною 3 пункту 2 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачене законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов’язання  стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У даному випадку наведена норма закону має бути застосована, оскільки відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (ЄДПОУ) головного управління статистики в Автономній Республіці Крим Державного комітету статистики України № 05.3-6.06/104 організаційно-правовою формою господарювання позивача є державне підприємство, а згідно зі статутом Кримське державне авіаційне підприємство «Універсал-Авіа» є державним унітарним підприємством і діє як державне комерційне підприємство, що засноване на державній власності та входить до сфери управління Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації.

Згідно з нормами статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунків позивача пеня становить 30190,24 грн., 7% штрафу – 54935,94, а 3% річних від простроченої суми складають 5550,22 грн., які господарський суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано стягнув з відповідача.

Відповідач, оскаржуючи рішення господарського суду першої інстанції, в апеляційній скарзі посилається на порушення господарським судом норм процесуального права, яке відповідно до п. 4 ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки представники відповідача були позбавлені можливості подати свої заперечення та дослідити докази по справі через те, що не були повідомлені про час та місце судового засідання.

Згідно із ч. 2 та п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення; підставою для скасування чи зміни рішення є порушення норм процесуального права, яке полягає у тому, що справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та неподання витребуваних доказів.

Як вбачається із ухвали господарського суду першої інстанції від 03.07.2007 відповідач в судове засідання 03.07.2007 не з’явився, витребувані судом документи не надав у зв’язку з чим розгляд справи був відкладений на 25.07.2007.

Матеріали справи свідчать, що в судове засідання 25.07.2007 представник відповідача з’явився, що свідчить про належне повідомлення господарським судом першої інстанції сторін, в т. ч. відповідача, про час та місце засідання суду.

Ухвалою господарського суду першої інстанції від 25.07.2007 розгляд справи було відкладено на 14.08.2007, у зв’язку з поданням відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи.

Наявне в матеріалах справи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи також свідчить про належне повідомлення господарським судом першої інстанції сторін, в т. ч. відповідача, про час та місце засідання суду.

Із оскаржуваного відповідачем рішення господарського суду першої інстанції від 14.08.2007 вбачається, що відповідач в судове засідання 14.08.2007 не з’явився, причини неявки суду не повідомив.

Крім того, слід також зазначити, що господарський суд першої інстанції керуючись ст. 77 ГПК України за клопотанням відповідача відклав розгляд справи для надання можливості відповідачу надати свої заперечення на позов.

Таким чином, апеляційний господарський суд не вбачає обставин, які б свідчили про порушення господарським судом першої інстанції при прийнятті рішення норм процесуального права.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, апеляційним господарським судом не приймаються до уваги з урахуванням того, що відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не довів наявності тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень, а тому вони не можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення господарського суду першої інстанції, яке прийняте при вірно встановлених фактичних обставинах справи, дослідженні наявних доказів, наданні їм належної оцінки та при дотриманні вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

 

Рішення Господарського суду міста Києва від 14.08.2007 у справі № 2/211 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Справу № 2/211 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.