Судове рішення #2133931
4/277

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


 28.11.2007                                                                                           № 4/277

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:            Лосєва  А.М.

          Зубець Л.П.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Таринський В.В. – дов. від 30.05.2007р.;

 від відповідача - Іванов А.В. - дов. №38/622 від 17.09.2007р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський інститут геополітики, економіки та управління"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 21.09.2007

 у справі № 4/277 (Борисенко І.І.)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Київський інститут геополітики, економіки та управління"

 до                                                   Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м.Києва "Київавтошляхміст"

             

                       

 про                                                  стягнення 15685,34 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача збитків у сумі 15 685,34 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов’язань за Договором оренди від 25.06.2002р., зокрема, щодо зобов’язання не вчиняти дій, які б перешкоджали позивачу (орендарю) користуватися об’єктом оренди на умовах цього договору, позивачем були понесені збитки у сумі 15 685,34 грн. при сплаті платежів за користування орендованим приміщенням.

17.09.2007р. позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача безпідставно одержані ним грошові кошти у сумі 15 685,34 грн. обґрунтовуючи тим, що, вимагаючи стягнути збитки, позивач виходив з норм ч.2 ст. 224 Господарського кодексу України, згідно з якою під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, а такі витрати були зроблені позивачем шляхом перерахування коштів відповідачу за оренду приміщення, яке внаслідок винних дій відповідача у період з 08.10.2004р. по 11.04.2005р. (опалювальний сезон) не використовувалось позивачем у зв’язку з його непридатністю для використання через виведення з ладу системи опалення. Тобто, позивачем була допущена помилка у юридичній кваліфікації наведеного боргу, оскільки відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України такі кошти є безпідставно одержаними.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на його необґрунтованість, зазначаючи  при цьому, що твердження позивача про завдання йому збитків є безпідставними, оскільки позивач користувався орендованим приміщенням протягом усього строку дії Договору оренди.     

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2007р. по справі №4/277 в задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю “Київський інститут геополітики, економіки та управління” було відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2007р. по справі №4/277 скасувати, прийнявши нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, щодо використання позивачем орендованого приміщення у спірний період, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, ст. 29 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст. ст. 16, 526, 610-612, 759, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 244 Господарського кодексу України, що призвело до неправильного вирішення спору по справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2007р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.11.2007р.  

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити та скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2007р. по справі №4/277, прийнявши нове, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги позивача з підстав, ідентичним тим, що були викладені у відзиві на позов, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2007р. по справі №4/277 як таке, що прийнято судом першої інстанції з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.   

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

25.06.2002р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Київський інститут геополітики, економіки та управління” та Комунальним підприємством по ремонту та утриманню мостів і шляхів м. Києва “Київавтошляхміст” на підставі розпорядження Київського міського голови №42-МГ від 16.05.2002р. “Про передачу у користування нежилих приміщень” було укладено Договір оренди нерухомого майна (приміщень) (далі за текстом – Договір оренди).

Відповідно до умов Договору оренди (п.1.1), відповідач (Орендодавець) передав, а позивач (Орендар) прийняв в оренду нежиле приміщення загальною площею 465,9 кв. м. на першому поверсі 2-х поверхового гуртожитку, що знаходиться за адресою: пр-т Возз'єднання, 2 у місті Києві для розміщення офісних приміщень та учбових аудиторій.

Нежиле приміщення (об’єкт оренди) передається Орендарю згідно з Актом приймання-передачі, який є невід’ємною частиною цього договору (Додаток №3) (п.1.2 Договору оренди).

За користування об’єктом оренди  Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, яка визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київської міської ради №366/1342 від 05.07.2001р. Розрахунок вищевказаної орендної плати наведено у п.1 Додатку №1 до цього договору, який є його невід’ємною частиною.

Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін у випадку відповідних змін у законодавстві стосовно орендної плати. Орендна плата сплачується Орендарем самостійно, починаючи з дати підписання з Орендодавцем акту приймання-передачі об’єкта оренди, або згідно з розрахунками Орендодавця (п.1.3 Договору оренди).

Орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 30 числа поточного місяця на рахунок Орендодавця (п.1.4 Договору оренди).

Орендодавець зобов’язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали Орендарю користуватися об’єктом оренди на умовах цього договору (п.2.3 Договору оренди).

Орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності (п.2.4 Договору оренди).

Орендар зобов’язаний протягом дії цього договору, до повернення об’єкта Орендодавцю по акту приймання-передачі, за свій рахунок проводити необхідний ремонт, технічне обслуговування та санітарне утримання об’єкта оренди і обумовленої прилеглої території. При невиконанні зазначених зобов’язань Орендар відшкодовує Орендодавцю всі витрати та збитки (враховуючи штрафні санкції), безпосередньо пов’язані з ремонтом та утриманням об’єкта оренди і обумовленої прилеглої території (п.2.7 Договору оренди).

При припиненні використання об’єкта оренди Орендар за місяць письмово повідомляє про це Орендодавця (п.2.10 Договору оренди).

У разі залишення Орендарем об’єкту оренди (звільнення орендованого приміщення) без письмового попередження, а також без складання акту про передачу об’єкта оренди в належному стані, Орендар несе повну матеріальну відповідальність за нанесені у зв’язку з цим збитки в повному їх розмірі та сплачує Орендодавцю орендну плату до моменту підписання акту приймання-передачі об’єкта оренди (п.5.8 Договору оренди).

Зміни і доповнення або розірвання договору допускаються за взаємної згоди його сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються до внесення, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (п.5.10 Договору оренди).     

Відповідно до п.6.2 Договору оренди, строк дії останнього встановлений з 25.06.2002р. по 25.06.2005р.

Після закінчення строку дії цього договору об’єкт оренди має бути звільнений і переданий Орендодавцю за актом приймання-передачі. За час фактичного користування об’єктом оренди після припинення дії цього договору до передачі об’єкта оренди за актом Орендар зобов’язаний внести плату за користування об’єктом оренди в розмірі орендної плати (п.6.3 Договору оренди).

Факт передачі в оренду позивачу нерухомого майна (приміщення) за спірним Договором оренди підтверджується Актом приймання-передачі від 23.09.2002р. (Додаток №3 до Договору оренди), копія якого наявна в матеріалах справи (т.с.1, а.с.13-14).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про те, що 20.10.2004р. відповідач відключив опалення в орендованому будинку по проспекту Возз'єднання, 2 у місті Києві, внаслідок чого було пошкоджено систему опалення і позивач (Орендар) не міг використовувати орендоване приміщення за призначенням.

Листом №1-31/148 від 10.11.2004р. позивач звернувся до відповідача з проханням вжити заходів щодо відновлення опалення в орендованому приміщенні, але даний лист був залишений відповідачем без реагування.

Як зазначає позивач, у зв’язку з відсутністю опалення, в період з 08.10.2004р. по 11.04.2005р. орендоване приміщення не використовувалось, але відповідні платежі вносились.

Зважаючи на викладене, позивач стверджує, що відмова відповідача відновити опалення в орендованому приміщення свідчить про порушення ним вимог п.2.3 Договору оренди, яким передбачено, що Орендодавець зобов’язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали Орендарю користуватися об’єктом оренди на умовах цього договору. Тому отримання відповідачем орендних платежів, які вносились позивачем, за відсутності фактичної можливості використовувати орендоване приміщення, відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, є безпідставним і вказані кошти мають бути повернуті позивачу.

Суд не погоджується з таким твердженням позивача, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що оскільки він не міг користуватись орендованим приміщенням у спірний період, то відносини між сторонами за Договором оренди фактично були припинені і сплачені за цей період грошові кошти є безпідставно отриманими відповідачем та мають бути повернуті.

На підтвердження того, що орендоване приміщення не використовувалось, позивачем було надано суду копії розпоряджень Київського міського голови №1841 від 07.10.2004р. та №541 від 08.04.2005р., згідно з якими опалювальний сезон було розпочато з 08.10.2004р. та завершено з 11.04.2005р.   

Посилаючись на ч.2 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, якою передбачено, що орендар зобов’язаний використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, позивач стверджує, що за відсутності опалення у приміщенні в опалювальний сезон, використовувати вказане приміщення за цільовим призначенням, визначеним в договорі, а саме під редакцію є неможливим.

В матеріалах справи наявний лист позивача вих.№1-31/148 від 10.11.2004р., в якому він пропонує відповідачу не пізніше 10 години ранку 15.11.2004р. здійснити включення опалення в орендованих приміщеннях (т.с. 1, а.с. 26). В лівому нижньому куті вказаного листа наявний відбиток штампу: “вхід.№38/563 від 12.11.2004р.”, який, на думку позивача, свідчить про отримання листа відповідачем.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В ч.2 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З наданої позивачем копії листа від 10.11.2004р. вих.№1-31/148 не вбачається, хто саме (підприємство, установа, організація) отримав даний лист, оскільки вказано лише вхідний номер та дату, але відсутні найменування отримувача, прізвище, посадове становище та підпис особи, яка прийняла даний лист.

В п.2.10 Договору оренди сторони погодили, що при припиненні використання об’єкта оренди Орендар за місяць письмово повідомляє про це Орендодавця.

Згідно з п.5.8 Договору оренди, у разі залишення Орендарем об’єкту оренди (звільнення орендованого приміщення) без письмового попередження, а також без складання акту про передачу об’єкта оренди в належному стані, Орендар несе повну матеріальну відповідальність за нанесені у зв’язку з цим збитки в повному їх розмірі та сплачує Орендодавцю орендну плату до моменту підписання акту приймання-передачі об’єкта оренди.

Позивач стверджує, що не використовував орендоване приміщення у період з 08.10.2004р. по 11.04.2005р., але доказів на підтвердження повідомлення відповідача про припинення використання об’єкта оренди, навіть якщо й тимчасове, відповідно до п.2.10 Договору оренди, позивач суду не надав. Докази щодо зміни умов Договору оренди та/або його розірвання у встановленому законодавством порядку ані суду першої інстанції, ані апеляційному суду також надані не були, тоді як, відповідно до приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що відносини по Договору оренди і листування сторін, пов’язане з його розірванням, розглядались в рамках іншого судового процесу, але при цьому не надав суду жодних доказів на підтвердження існування такого судового процесу та відповідного рішення суду першої інстанції.   

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо посилання позивача на безпідставне отримання відповідачем орендних платежів у спірному періоді, апеляційний суд вважає за необхідне відзначити наступне.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Договір оренди є одним з видів зобов‘язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов‘язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов‘язків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендою є, зокрема, засноване на договорі, строкове, платне користування майном.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.3 ст. 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.  

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно п.1, п.3 ст. 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.   

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В п.1.4 Договору оренди передбачено, що орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 30 числа поточного місяця на рахунок Орендодавця.

У відповідності до п.2.4 Договору оренди, Орендар зобов’язаний вносити орендну плату своєчасно в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з п.5.8 Договору оренди, у разі залишення Орендарем об’єкту оренди (звільнення орендованого приміщення) без письмового попередження, а також без складання акту про передачу об’єкта оренди в належному стані, Орендар несе повну матеріальну відповідальність за нанесені у зв’язку з цим збитки в повному їх розмірі та сплачує Орендодавцю орендну плату до моменту підписання акту приймання-передачі об’єкта оренди.

Зважаючи на той факт, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що орендоване приміщення у спірний період ним не використовувалось, а також доказів повідомлення відповідача про звільнення вказаного приміщення, відповідно до умов Договору оренди, позивач зобов’язаний був сплачувати орендну плату у встановленому та погодженому сторонами порядку і розмірі, отже, перераховані ним платежі не можуть вважатись ані безпідставно сплаченими, ані безпідставно отриманими відповідачем.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту безпідставного отримання відповідачем від позивача грошових коштів у сумі 15 685,34 грн., у зв’язку з чим позовні вимоги визнаються необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2007р. по справі №4/277 прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський інститут геополітики, економіки та управління”, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені позивачем при поданні апеляційної скарги, а саме 78,42 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на позивача (апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 35, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –


ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Київський інститут геополітики, економіки та управління” залишити без задоволення, а Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2007р. по справі №4/277 – без змін.

2. Матеріали справи №4/277 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      Мартюк А.І.


 Судді                                                                                          Лосєв  А.М.


                                                                                          Зубець Л.П.



 04.12.07 (відправлено)


  • Номер:
  • Опис: про стягнення заборгованості - 315637,45грн.
  • Тип справи: Позовна заява(звичайна)
  • Номер справи: 4/277
  • Суд: Господарський суд Чернівецької області
  • Суддя: Лосєв А.М.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 29.09.2006
  • Дата етапу: 20.12.2006
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація