Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 січня 2012 р. справа № 2а/0570/22424/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11 год. 40 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді < Довідник >
при секретарі Могілевському А.А.
Донецькій окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Савченко С.В.
при секретарі Могілевському А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління»
до державної податкової інспекції в м. Маріуполі
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1 за дов., ОСОБА_2 за дов.
від відповідача: ОСОБА_3 за дов., ОСОБА_4 за дов.
В С Т А Н О В И В:
Комунальне підприємство «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» звернулося до суду з позовом до державної податкової інспекції в м. Маріуполі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 листопада 2008 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неправомірність висновків відповідача про нарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, надали пояснення аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, в обґрунтування наданих суду письмових заперечень зазначив, що вважає висновки акту перевірки такими, що відповідають дійсності, а спірні податкові повідомлення - рішення такими, що прийняті правомірно. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вислухавши у судовому засіданні представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Позивач - Комунальне підприємство “Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління” є юридичною особою, зареєстрований в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців за номером 05393725.
Відповідачем, державною податковою інспекцію у місті Маріуполі проведена планова виїзна перевірка Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2007 року, за наслідками якої складено акт перевірки від 02.04.2008 року № 22/23-0/05393725.
За висновками вищенаведеного акту перевірки заступником керівника податкового органу (відповідача у справі), з урахуванням апеляційного узгодження податкових зобов’язань, 17 листопада 2008 року винесені податкові повідомлення-рішення:
про нарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток № 0000152300/3 у розмірі 39109 грн.,
про нарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток № 000001200/3 у розмірі 10033,80 грн.,
про нарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість № 0000022302/3 у розмірі 1894 грн.,
про нарахування податкових зобов’язань з податку з доходів фізичних осіб 000000417/3 у розмірі 900 грн.
Заниження податку на прибуток спірним податковим повідомленням – рішенням від 17 листопада 2008 року № 0000152300/3 виявлено на підставі підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Пунктом 3.1.1 акту перевірки передбачено, що позивачем не включено суму виявлених лишків при інвентаризації основних засобів згідно інвентаризаційної описи основних засобів депо № 2 від 10.01.2007 року у розмірі 107921,00 грн. до складу валового доходу у першому кварталі 2007 року по основним засобам: будівля диспетчерській – 7378,00 грн., будівля медпункту – 17445,00 грн., забор № 6 – 70543,00 грн., ворота № 1-5 – 12555,00 грн.
Пунктом 3.1.2 акту перевірки передбачено, що підприємством нарахована амортизація на вартість безоплатно отриманих основних фондів, виявлених в результаті інвентаризації, на загальну суму 2741,00 грн., у тому числі за другий квартал 2007 року у розмірі 1379,00 грн. та 3 квартал 2007 року у розмірі 1362,00 грн.
На думку податкового органу, будівля диспетчерській, будівля медпункту, забор № 6, ворота № 1-5 є безоплатно наданими товарами позивачу, які були поставлені на облік позивачем 10.01.2007 року згідно інвентаризаційної описи основних засобів депо № 2 та до цієї дати цих основних засобів на балансі позивача не існувало. Таким чином, податковий орган робить висновок про наявність у позивача безоплатно наданих основних фондів, сума за якими повинна включатись до складу валового доходу платника податків у звітному періоду отримання таких товарів. У зв’язку з тим, що позивач, на думку податкового органу, не поніс витрат на придбання, самостійне виготовлення основних фондів, не має об’єкту для нарахування амортизації на вказані основі фонди.
Відповідно до пункту 1.23 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це:
товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;
роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;
товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.
Відповідно до інвентарної картки обліку основних засобів № 1, будівля депо № 2 з диспетчерською та медпунктом по вулиці Таганрогська, 2а м. Маріуполя (інвентарний номер 100006) з 1956 року перебуває на балансі позивача.
Відповідно до інвентарної картки обліку основних засобів № 4, будівля уборної, забор та ворота (інвентарний номер 100009) з 1956 року перебуває на балансі позивача.
Відповідно до додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток за 2006 рік (вх. номер 2388 від 08.02.2007 року), балансова вартість основних фондів 1 групи з нормою амортизації нижче 2 відсотків складає 8 133 332 грн. Відповідно сальдової відомості по рахунку 10 – основні засоби станом на 31.12.2005, 31.12.2006 року по депо № 2 рахуються будівля депо № 2 з диспетчерською та медпунктом (інвентарний номер 100006) та будівля уборної, забор та ворота (інвентарний номер 100009).
Судом встановлено, що спірні основні засоби були передані на баланс позивача в 1956 році від завода «Азовсталь», про що свідчить форма № 3 до звіту за 1956 рік (рух статутного фонду за 1956 рік) та пояснювальна записка до річного звіту (форма № 1 баланс) за 1956 рік.
Таким чином, судом встановлено, що будь-якої з подій, перелічених у пункті 1.23 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у першому кварталі 2007 року не існувало, майно (основні засоби) перебувало на балансі позивача з 1956 року, а тому висновки акту перевірки в частині наявності безоплатно наданих товарів та безпідставне нарахування на такі товари амортизації не відповідає дійсності та є неправомірними, у зв’язку з чим податкове повідомлення – рішення є неправомірним.
Заниження податку на прибуток спірним податковим повідомленням – рішенням від 17 листопада 2008 року № 000001200/3 виявлено на підставі пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Пунктом 3.1.2 акту перевірки передбачено, що позивачем не зменшено валові витрати на суму кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, включеної до складу валового доходу відповідних періодів у розмірі 35634,34 грн., у тому числі за 4 квартал 2006 року у розмірі 26668,43 грн., за 2 квартал 2007 року у розмірі 2441,31 грн., за 3 квартал 2007 року у розмірі 4524,60 грн.
Не є спірними між сторонами обставини щодо включення у попередніх податкових періодах 2003 та 2004 роках спірних сум до складу валових витрат при отриманні товарів (послуг), не сплата грошових сум за отримані товари (послуги) та включення до складу валового доходу спірних сум, по яких минув строк позовної давності.
Спірною є обставина щодо необхідності виключення зі складу валових витрат сум по списаній кредиторській заборгованості, по якій минув строк позовної давності.
Доводи податкового органу базуються на приписах пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якої валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. На думку податкового органу, у зв’язку з тим, що платником не здійснена компенсація вартості наданих їм товарів (фактично не здійснив витрати), підстав для віднесення вартості цих товарів до складу валових витрат не має, тому що їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведеному у пункті 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Таким чином, податковим органом встановлено завищення валових витрат позивачем на суму 35634,34 грн.
Суд не погоджується з позицією податкового органу, щодо висновків акту перевірки про не зменшення підприємством валових витрат на суму кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, включеної до складу валового доходу відповідних періодів у розмірі 35634,34 грн.
Так, пунктом 5.1 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Позивачем при отриманні товарів на протязі 2003-2004 років формувались валові витрати по першій з подій на виконання вказаної вимоги Закону. Цей факт не є спірним між сторонами.
Відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності. Відповідно до пункту 1.25 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознак, зокрема, заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.
Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.
Позивачем по закінченню терміну позовної давності формувались валові доходи на виконання вказаної вимоги Закону. Цей факт також не є спірним між сторонами.
Разом з тим, вказаний Законом не містить положень про зменшення валових витрат при списанні кредиторської заборгованості, по якій минув строк позовної давності, а отже, підприємством правомірно не здійснювалось зменшення валових витрат на зазначені суми. Під час розгляду справи відповідачем не зазначено норму Закону, відповідно до якої платники податку зобов’язані зменшувати валові витрати при списанні сум по кредиторській заборгованості, по якій минув строк позовної давності. Не містить таких положень і Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, що зумовлює неправомірність винесеного податкового повідомлення – рішення про нарахування податку на прибуток у зв’язку з завищенням позивачем валових витрат на суму 7167 грн. та штрафних санкцій на суму 2866,80 грн.
Заниження податку на додану вартість спірним податковим повідомленням – рішенням від 17 листопада 2008 року № 0000022302/3 виявлено на підставі підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Пунктом 3.1.5 акту перевірки передбачено, що позивачем несвоєчасно відображені податкові зобов’язання з податку на додану вартість за жовтень 2006 року у сумі 428 грн. та січень 2007 року у сумі 3360 грн. по взаємовідносинам з Управлінням житлово-комунального господарства по наданню авто послуг та товариством з обмеженою відповідальністю «Азовпастранс» по відшкодуванню витрат по службі енергогосподарства.
Відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2006 року під номером 162 зареєстрована видана позивачем податкова накладна на адресу Управління житлово-комунального господарства. Сума у розмірі 2138,72 грн. за цією податковою накладною, виписаною у вересні 2006 року, була включена позивачем до складу податкових зобов’язань за жовтень 2006 року.
Відповідно до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень 2007 року під номером 139 зареєстрована видана позивачем податкова накладна на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Азовпастранс». Сума у розмірі 16800 грн. за цією податковою накладною, виписаною у січні 2007 року, була включена позивачем до складу податкових зобов’язань за лютий 2007 року.
Факт включення позивачем у жовтні 2006 року та лютому 2007 року до складу податкових зобов’язань сум за вищевказаними податковими накладними не спірним між сторонами.
Спірною у даних правовідносинах обставиною є правомірність нарахування штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.3 п. 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" при відсутності нарахування основного платежу з податку на додану вартість.
Відповідно до п. 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" – податкове зобов'язання – це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до п. 1.5 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" – штрафна санкція (штраф) – це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Відповідно до положень підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
З аналізу норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" вбачається, що вихідним критерієм обчислення штрафної санкції згідно з пп.17.1.3 п. 17.1 статті 17 цього Закону є нарахування податкового зобов'язання податковим органом. Отже, сума нарахованого податку податковим органом (податкового зобов'язання) є базою для нарахування штрафних санкцій.
Як вбачається з акту перевірки та спірного податкового повідомлення – рішення, податковим органом не було донараховано суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість. Оскільки нарахування штрафних санкцій без донарахування основного платежу пп. 17.1.3 п. 17.1 статі 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не передбачено, спірне податкове повідомлення – рішення є неправомірним.
Заниження податку з доходів фізичних осіб спірним податковим повідомленням – рішенням від 17 листопада 2008 року № 0000004170/3 виявлено на підставі пункту 1.2 статті 1, підпункту 4.2.10 "а" пункту 4.2 статті 4, статті 7, статті 16, статті 17, статті 19 «а», пункту 22.3 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Пунктом 3.15 акту перевірки передбачено, що при заповненні розрахунку форми 1-ДФ у другому кварталі 2007 року не відображена сума виплати матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_5 по «10» ознаці доходу та не утримано податок з доходів фізичних осіб у сумі виплаченої матеріальної та моральної шкоди. Сума донарахованого податку з доходів фізичних осіб складає 300,00 грн. та штрафної санкції 600,00 грн.
Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.03 р. N 889 (далі – Закон 889), в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин (квітень 2007 року) встановлено, що доходом фізичної особи - платника податку є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами (п. 1.2 ст. 1).
Відповідно до підпункту 4.2.10 "а" пункту 4.2 статті 4 Закону 889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи, фактично одержані платником податку як відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що спрямовуються на відшкодування прямих збитків, понесених платником податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, перелік яких зазначається у рішенні суду з цього питання.
Згідно із Законом 889 податковий агент - це, зокрема, юридична особа, яка незалежно від її організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язана нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону (пункт 1.15 статті 1).
Відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону 889 особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України є податковий агент.
Одночасно, згідно із підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону 889 податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Відповідно до умов мирової угоди, яка затверджена ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 07.02.2007 року по справі 2-279, трамвайно-тролейбусне управління виплачує ОСОБА_5 суми матеріальної та моральної шкоди, судові витрати у загальній сумі 2547,52 грн. У разі невиконання сторонами у добровільному порядку умов мирової угоди вона підлягає обов’язковому виконанню через органи державної виконавчої служби.
Вказані грошові кошти з огляду на приписи підпункту 4.2.10 "а" пункту 4.2 статті 4 Закону 889 відносяться до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку.
Відповідно до довідки Приазовського відділення східного комерційного макрорегіону м. Донецьк ПАТ «Укрсоцбанк» від 05.01.2012 № 701.5-1796/99, 5 квітня 2007 року комунальним підприємством «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» було проведено платіжне доручення № 925 на суму 2584,20 грн. з призначенням платежу відшкодування збитку ОСОБА_5 згідно постанови від 07.02.2007 року.
Також відповідно до списку по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди за квітень 2007 року, сума у розмірі 2584,20 грн. позивачем була виплачена ОСОБА_5
З огляду на підпункт 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону 889 позивач є податковим агентом, який нарахував та виплатив дохід на користь ОСОБА_5 та повинен утримати податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Не приймається судом до уваги посилання позивача на відсутність з його боку виплати неустойки (штрафи, пені) фізичній особі ОСОБА_5, а отже, відсутність бази для оподаткування податком з доходів фізичних осіб, оскільки розкривання терміну доходу у вигляді неустойки надано у пп. 4.2.10 "а" п. 4.2 ст. 4 Закону, а саме відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, що і мало місце з боку позивача в рамках затвердженої судом мирової угоди (ухвала Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 08.02.2007 року по справі 2-279).
Також не приймається судом до уваги посилання позивача на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13.12.2006 року, оскільки обставини справи, яка була переглянута судом касаційної інстанції, стосуються примусового виконання рішення суду та перерахування коштів не фізичній особі з розрахункового рахунку підприємства, а перерахування коштів на депозитний рахунок ВДВС. У той же час обставини цієї справи стосуються добровільного виконання позивачем умов мирової угоди шляхом сплати коштів фізичній особі, під час виплати яких позивач є податковим агентом у розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Таким чином, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а судові витрати підлягають присудженню з державного бюджету України пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158 – 163, 165 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» до державної податкової інспекції в м. Маріуполі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 листопада 2008 року про нарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток № 0000152300/3 у розмірі 39109 грн., про нарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток № 000001200/3 у розмірі 10033,80 грн., про нарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість № 0000022302/3 у розмірі 1894 грн., про нарахування податкових зобов’язань з податку з доходів фізичних осіб 000000417/3 у розмірі 900 грн. – задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2008 року про нарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток № 0000152300/3 у розмірі 39109 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2008 року про нарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток № 000001200/3 у розмірі 10033,80 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2008 року про нарахування податкових зобов’язань з податку на додану вартість № 0000022302/3 у розмірі 1894 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Присудити з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства «Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» витрати по сплаті судового збору у розмірі 21 грн. 18 коп.
Повний текст постанови прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено у повному обсязі 25 січня 2012 року в присутності представників сторін.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Савченко С. В.