Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 лютого 2012 р. справа № 2а/0570/23708/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 10 год. 40 хв
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді < Довідник >
при секретарі Могілевському А.А.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Савченко С.В.
при секретарі судового засідання Могілевському А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Український рітейл” м. Донецьк
до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька,
третя особа державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 за дов.
від відповідача: не з’явився
від третьої особи: не з’явився
ВСТАНОВИВ:
Товариством з обмеженою відповідальністю “Український рітейл” заявлено позов до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 8 грудня 2011 року № 0000402303, визнання неправомірними дій щодо винесення повідомлення – рішення неправомірними.
Під час розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 8 грудня 2011 року № 0000402303.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо відсутності обліку товарних запасів у встановленому чинним законодавством порядку, та зазначає, що всі первинні документи, зокрема, накладні, знаходяться у офісі в м. Донецьку, тобто є наявними у юридичної особи, отже весь товар, що знаходився в реалізації в магазині в м. Запоріжжя, є облікованим.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на відсутність за місцем реалізації товару документів, які посвідчують облік цього товару у встановленому порядку, що є порушенням пункту 12 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
У судове засідання представник відповідача не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Третя особа проти позовних вимог заперечує, про що надала письмові пояснення, які долучені судом до матеріалів справи.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Український рітейл” є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 34604386, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Будьонівському районі м. Донецька.
22 листопада 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя здійснена перевірка господарської одиниці - магазин, що належить позивачу, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 107 приміщення 28-Б з питання дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, наслідки якої викладені в акті від 29 листопада 2011 року № 0268/08/30/23/34604386.
За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем згідно зі статтею 20 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (надалі –Закон № 265) 8 грудня 2011 року прийняте рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000402303, яким до позивача застосована сума санкцій у розмірі 14985 грн. 66 коп. за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265.
Як вбачається з акту, під час перевірки магазину позивача було, зокрема, встановлено здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання на суму 7492 грн. 83 коп., що підтверджується відомостями про результати перевірки повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) від 22 листопада 2011 року.
Закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”(Закон № 265) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону суб’єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані:
вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Відповідно до пункту 17 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення, затверджених постановою КМУ від 15.06.2006 № 833 забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема що засвідчують їх якість та безпеку.
Підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів є відповідні первинні документи. Відсутність (а не місце зберігання) відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.
Відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.
Статтею 2 Закону визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
До суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (стаття 21 Закону).
Судом встановлено, що відповідальність у вигляді фінансової санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян застосована до позивача за порушення ведення встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання.
Товари, які на думку податкового органу не були оприбутковані та є надлишком товару, зазначені у відомостях про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів станом на 22.11.11, які складені третьою особою та долучені судом до матеріалів справи.
Так, згідно відомості на загальну суму 2 968,19 грн. не оприбуткованими товарами відповідач зазначив: кон’як «Jatone», «Бахчисарай», «Ужгородський», «Ужгородський Закарпатський», «Лионель», напій слабо алкогольний Kings Bridge, напій джин тонік, шейк текила.
Згідно відомості на загальну суму 4 524,64 грн., не оприбуткованими товарами відповідач зазначив: віно буссо, віно ігрісте брют, горілка «Вдала», горілка «Істінна Прозора», горілка «Медофф Платінум», горілка «Приватна Київська».
Відповідно до видаткових накладних та накладних на внутрішнє перевезення, які долучені судом до матеріалів справи, на протязі лютий-листопад 2011 року позивачем було здійснено закупівлю вищезазначеного товару та здійснюється відповідний облік цього товару.
Додатково позивачем в якості підтвердження ведення податкового обліку тих товарів, які, на думку перевіряючих, є надлишком та відносно яких позивачем не було здійснено відповідний облік, надано декларації з податку на додану вартість за період лютий-листопад 2011 року з додатком 5 до вказаних декларацій, з яких вбачається формування податкового кредиту (придбання товарів) з підприємствами, які є постачальниками продукції відповідно до видаткових накладних, долучених до матеріалів справи.
Суд зазначає, що дані, відображені у деклараціях (податковий кредит), співпадають з даними видаткових накладних, накладних на внутрішнє перевезення щодо придбання та обліку спірних товарів.
Законодавством передбачено обов’язок суб’єкта підприємницької діяльності вести облік товарних запасів, які знаходяться на складах та/або за місцем їх реалізації. Фактично первинні документи на реалізуємий товар є в наявності, облік товарних запасів, які є предметом розгляду, позивачем ведеться без порушень встановленого порядку обліку таких товарів. Місце ведення такого обліку не є порушенням встановленого порядку обліку товарів.
Таким чином, суд не погоджується з висновками податкового органу щодо встановленого порушення ведення встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання, оскільки такий висновок спростовується матеріалами справи.
Разом з тим, суд зазначає, що державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Запоріжжя було видано наказ на проведення перевірки позивача від 22.11.11 № 1412. Пунктом 1 вказаного наказу податковим органом визначено строк проведення перевірки – з 22.11.11 по 01.12.11 включно. Акт перевірки зареєстрований податковим органом 29.11.11, тобто до закінчення терміну проведення такої перевірки. В обґрунтування зазначеної обставини податковим органом зазначено, що відповідно до пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України тривалість перевірки не повинна перевищувати десяти днів.
З цього приводу суд зазначає, що Податковим кодексом України визначено максимальний термін проведення перевірки – 10 днів. Тобто, податковий орган вправі визначити термін проведення перевірки в межах та не більше 10 днів. Наказом податкового органу визначено термін проведення перевірки – 10 днів, по 1 грудня 2011 року включно. Будь-яких документів про скорочення терміну проведення перевірки податковим органом не надано. Окрім цього, приписами статті 82 ПК України передбачено продовження строків проведення перевірок. Скорочення таких строків Кодексом не дозволяється.
Одночасно податковим органом до матеріалів справи надано лист – запрошення для ознайомлення з матеріалами перевірки від 23.11.2011 року № 31778/10/23-712 на адресу позивача. Відповідно до зазначеного листа, податковий орган просить надати документи ля перевірки: накладні та запрошує керівника підприємства 29.11.11 до податкового органу. У той же час податковим органом надано поштове повідомлення про вручення вказаного листа позивачу з датою вручення – 30 листопада 2011 року, що унеможливлює надання відповідних документів для перевірки та явки керівника підприємства до податкового органу у строк 29.11.11.
Не зважаючи на вказані обставини – отримання листа позивачем 30.11.11, не закінчення станом на 30.11.11 терміну проведення перевірки та наявність законної можливості у позивача надати документи для проведення перевірки, податковим органом 29.11.11 складається та реєструється акт перевірки та направляється до відповідача для прийняття рішення.
Відповідно до частини третьої статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Проаналізувавши у сукупності наявні докази щодо виконання третьою особою приписів законодавства при складанні акту перевірки, судом встановлені порушення при складанні та реєстрації акту перевірки, а також при її проведенні в частині встановлення терміну для надання документів позивачем та фактична неможливість надання запитуємих документів у строк, визначений податковим органом з урахуванням того, що цей строк не був кінцевим строком проведення перевірки та наявність запитуємих документів встановлена під час судового розгляду справи.
На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Український рітейл” до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 8 грудня 2011 року № 0000402303 – задовольнити.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька від 8 грудня 2011 року № 0000402303.
Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Український рітейл” судові витрати у розмірі 28,23 грн.
Повний текст постанови прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено у повному обсязі 2 лютого 2011 року в присутності представника позивача.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Савченко С. В.
- Номер:
- Опис: визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
- Тип справи: Заява про відновлення втраченого судового провадження
- Номер справи: 2а/0570/23708/2011
- Суд: Донецький окружний адміністративний суд
- Суддя: Савченко С.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 03.02.2016
- Дата етапу: 03.03.2016
- Номер:
- Опис: визнання недійсним податкове повідомлення-рішення від 08.12.11 р. № 0000402303 про стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про застосування РРО в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг
- Тип справи: На новий розгляд (1 інстанція)
- Номер справи: 2а/0570/23708/2011
- Суд: Донецький окружний адміністративний суд
- Суддя: Савченко С.В.
- Результати справи:
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 08.06.2017
- Дата етапу: 22.08.2017