КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 25.03.2008                                                                                           № 30/240

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:            Барицької  Т.Л.

          Коротун  О.М.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Мойсик М.В. (довіреність № 31 від 11.01.2008);

 від відповідача - повідомлений, але не з’явився;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Руна-Текс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 13.06.2007

 у справі № 30/240 (Ващенко Т.М.)

 за позовом                               Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом"янського району м. Києва

 до                                                   Приватного підприємства "Руна-Текс"

 про                                                  виселення

Ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від10.09.2007 відповідно до ст. ст. 69, 99 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги продовжений.

Відповідно до розпорядження Голови Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2008 № 01-23/1/1 розгляд справи здійснюється колегією суддів у складі: головуючої судді Ропій Л.М., суддів: Барицької Т.Л., Коротун О.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від13.06.2007 у справі №30/240 позов задоволено повністю. Виселено ПП „Руна-Текс” з нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Донецька, 22, загальною площею 246,3 кв. м., з поверненням вказаного приміщення Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Солом’янського району м. Києва. Підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що договір оренди укладений між позивачем та відповідачем № 3057 від 10.02.2004 закінчив свою дію 10.02.2007; позивач, відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, листом № 807/38 від 12.02.07 повідомив відповідача про те, що договір оренди № 3057 від 10.02.2004 припиняється у зв’язку із закінченням строку його дії, на новий термін укладатися не буде. Нового договору оренди на спірне приміщення укладено не було.

Відповідачем було порушено умову п. 2.2 договору оренди № 3057 від 10.02.2004, яким передбачено, що відповідач, якщо має намір продовжити строк дії зазначеного договору, повинен звернутися до Солом’янської районної в м. Києві державного адміністрації не пізніше як за три місяці до закінчення строку його дії, а саме до 10.11.2006. Перше письмове звернення відповідача про продовження строку дії договору датоване 07.02.2007.

Солом’янська районна у м. Києві державної адміністрації зобов’язала позивача вжити заходів по звільненню приміщення за адресою: м. Київ, вул. Донецька, 22, загальною площею 246,3 кв. м., у зв’язку із тим, що переможцем конкурсу на право оренди вказаного нежитлового приміщення, який відбувся 27.04.2007, стала інша особа.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю. При цьому відповідач вказує на те, що господарський суд першої інстанції, при підготовці справи до слухання, не з’ясував та не дослідив той факт, чи мав право позивач укладати договір оренди на підставі розпорядження № 143 від 10.02.2004 Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації, оскільки згідно із п. 2 ст. 2 та п. 2 ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, орендодавцем може бути орган, уповноважений органом місцевого самоврядування.

Відповідач у апеляційній скарзі посилається на те, що відповідно до ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” він має переважне право за інших рівних умов на продовження терміну дії договору оренди.

Скаржник стверджує, що неодноразово звертався до керівництва Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації з листами від 26.02.2007, від 16.03.2007 та іншими листами в період з лютого по травень 2007 року з проханням продовжити строк дії договору оренди. У відповідь Солом’янська районна в м. Києві державна адміністрація листом від 07.05.2007 запропонувала прийняти участь в конкурсі, переможець якого одержить право на укладання договору оренди нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Донецька, 22. Відповідач звернувся до Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації з проханням допустити його до участі у конкурсі на оренду вказаного приміщення, однак остання листом від 22.05.2007 за № 5021/01, повідомила, що конкурс відбувся 27.04.2007.

Також скаржник посилається на те, що при проведенні конкурсу Солом’янська районна у м. Києві державна адміністрація не врахувала, що він здійснив реконструкцію орендованого приміщення на суму близько 300 000 грн., здійснив ряд інших дій, пов’язаних з введенням у експлуатацію орендованого приміщення.

Під час розгляду апеляційної скарги, відповідачем було подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до винесення судового рішення у Господарському суді м. Києва у справі № 36/363 за позовом ПП „Руна-Текс” (відповідач у даній справі) до Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа КП УЖГ Солом’янського району м. Києва (позивач у даній справі) про спонукання Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації укласти з ПП „Руна-Текс” договір оренди нежитлового приміщення, загальною площею 246,3 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Донецька, 22 в попередній редакції договору оренди нежитлового приміщення № 3057 від 10.02.2004 строком на 5 років.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2007 клопотання відповідача було задоволено та зупинено провадження у даній справі до розгляду справи № 36/363.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2008 апеляційне провадження у даній справі поновлено у зв’язку з прийняттям 19.02.2008 Київським апеляційним господарським судом у справі № 36/363 постанови, якою рішення Господарського суду м. Києва від 10.12.2007 у справі № 36/363 про відмову ПП „Руна-Текс” в задоволенні позову залишено без змін.

25.03.2008 від представника відповідача через канцелярію суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку із перебуванням представника відповідача у відрядженні.

Апеляційний господарський суд, розглянувши подане клопотання, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без присутності представника відповідача, оскільки останній доказів знаходження його представника у відрядженні не надав, а відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Крім того, оскільки відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника; представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації, то відповідач не позбавлений був права направити у судове засідання іншого свого представника.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов’язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

Стаття 102 ГПК України зазначає, що апеляційна скарга (подання) на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня надходження справи разом з апеляційною скаргою (поданням) в апеляційну інстанцію.

Як вбачається із матеріалів, ухвалою Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2007 строк розгляду апеляційної скарги продовжувався, справа розглядається значний період часу, крім того, за клопотанням відповідача провадження у даній справі зупинялось.

Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

При розгляді апеляційної скарги апеляційним господарським судом були заслухані пояснення представника позивача, досліджені наявні матеріали справи та встановлено наступне.

10.02.2004 між позивачем та відповідачем був укладений договір № 3057 оренди нежилого приміщення (далі договір оренди), відповідно до умов якого, позивач, як орендодавець, на підставі розпорядження Солом’янської в м. Києві РДА № 143 від 10.02.2004 передав, а відповідач, як орендар, прийняв в орендне користування нежиле приміщення за адресою: м. Київ, вул. Донецька, 22, загальною площею 246,30 кв. м. (п.1.1.).

Згідно із актом приймання-передачі від 10.02.2004 складеним та підписаним сторонами позивач передав, а відповідач прийняв вищевказане приміщення.

Відповідно до Статуту КП УЖГ Солом’янського району м. Києва (позивач), останнє засноване на комунальній власності територіальної громади Солом’янського району м. Києва та підпорядковане Солом’янській районній у м. Києві державній адміністрації (орган управління майном).

КП УЖГ Солом’янського району м. Києва створене у відповідності до Закону України „Про підприємства в Україні”, Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, Закону України „Про столицю України – місто-герой Київ” шляхом реорганізації (злиття) КП УЖГ Залізничного району м. Києва та Комунального підприємства по утриманню житла Жовтневого району м. Києва (Статут КП УЖГ Солом’янського району м. Києва).

Відповідно до п. 8.11. Статуту КП УЖГ Солом’янського району м. Києва підприємство на підставі рішення Органу управління майном (Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації) укладає договори оренди нерухомого майна (нежилі будинки, нежилі приміщення та інше), що закріплене за КП УЖГ Солом’янського району м. Києва на праві повного господарського відання, здійснює нагляд та контроль за виконанням умов цих договорів оренди з боку орендарів.

Розпорядженням Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації № 894 від 17.17.2002 ”Про закріплення на праві повного господарського відання за УП УХГ Солом’янського району м. Києва майна, яке належить до комунальної власності територіальної громади Солом’янського району м. Києва” приміщення за адресою: вул. Донецька, 22 внесено до переліку об’єктів комунальної власності територіальної громади Солом’янського району м. Києва, яке закріплюється на праві повного господарського відання за КП УЖГ Солом’янського району м. Києва (п. 325 вказаного переліку).

Як вбачається із договору оренди він був укладений на підставі розпорядження Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації (Органу управління майном) № 143 від 10.02.2004.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що позивач не мав право укладати договір оренди на підставі розпорядження № 143 від 10.02.2004.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно із ч. 4 ст. 284 ГК України сторони по договору визначають строк його дії.

Строк дії договору оренди встановлений з 10.02.2004 до 10.02.2007 (п. 2.1 договору оренди).

Приписами ч. 2 ст. 17 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що договір оренди вважається продовженим якщо жодна із сторін цього договору протягом місяця після закінчення терміну його дії не звернеться до іншої сторони із заявою про його припинення або внесення до нього змін.

Згідно із ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Матеріали справи свідчать, що позивач 13.02.2007 направив на адресу відповідача лист № 807/38 від 12.02.2007, в якому повідомив відповідача про закінчення 10.02.2007 строку дії договору оренди та просив у 10-денний термін добровільно звільнити орендоване приміщення і передати його за актом приймання-передачі представникам позивача.

Умовами договору визначено, що договір оренди припиняє свою дію в разі закінчення строку, на який його було укладено (п. 2.2. та п. 8.7.1. договору оренди).

Частиною 2 ст. 26 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” та ст. 291 ГК України також передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Враховуючи, що позивач у встановленому чинним законодавством порядку попередив відповідача про припинення строку дії договору оренди, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що договір оренди припинив свою дію 10.02.2007 у зв’язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Відповідно до ст. ст. 2, 3 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

Згідно із ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Отже, як випливає із вищенаведених норм, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” та п. 1 ст. 785 ЦК України у разі закінчення строку дії договору оренди орендар зобов’язаний повернути орендодавцеві об’єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди; у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 4.8. договору оренди передбачено, що в разі закінчення терміну договору оренди або його дострокового припинення відповідач повинен передати орендоване приміщення по акту представникам позивача в належному стані.

Як свідчать матеріали справи відповідач, в порушення вищенаведених норм, після закінчення терміну договору оренди не звільнив спірне приміщення та не передав його в установленому законодавством і зазначеним договором оренди порядку позивачу, а продовжував користуватися ним, не маючи на це жодних правових підстав, що, відповідно, і слугувало підставою для звернення позивача до господарського суду першої інстанції для захисту своїх прав та інтересів.

Таким чином, оскільки у зв’язку з припиненням дії договору оренди у відповідача відсутні підстави перебування у спірному приміщенні, а відповідно до ст. ст. 2, 3 Закону України ”Про оренду державного та комунального майна” правовою підставою користування майном, що перебуває у комунальній власності є договір оренди, то господарський суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивача про виселення відповідача із спірного приміщення.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі на те, що відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” він після закінчення терміну дії договору, має переважне право на продовження дії договору оренди, у зв’язку із чим ним були направлені листи від 26.02.2007, від 16.03.2007 та інші листи в період з лютого по травень 2007 року до Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації, у яких він просив продовжити строк дії договору оренди на спірне приміщення, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Частиною 3 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що орендар, який належним чином виконував свої обов’язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

За умовами абзацу 1 п. 2.2 договору оренди, питання про надання дозволу на продовження строку договору оренди та його умови, вирішується на підставі письмового звернення відповідача до голови Солом’янської районної у м. Києві державної адміністрації (в копії позивачу), поданого не пізніше як за три місяці до закінчення строку його дії. Продовження терміну договору оформляється письмовою угодою сторін, яка є додатком до цього договору оренди, або укладенням нового договору.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем була подана вказана заява до Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації про продовження строку договору оренди лише 07.02.2007.

Згідно із ст. 287 ГК України державні (комунальні) підприємства можуть бути орендодавцями нерухомого майна лише з дозволу органів, уповноважених місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

Відповідач не надав доказів надання позивачу Солом’янською районною у м. Києві державною адміністрацією (орган управління майном) дозволу на укладення з відповідачем договору оренди на спірне приміщення на новий строк, а саме відповідне розпорядження Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації про надання відповідачу в орендне користування на новий строк приміщення, яке розташоване за адресою:м. Київ, вул. Донецька, 22, загальною площею 246,30 кв. м.

Крім того , слід зазначити, що відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під час розгляду апеляційної скарги, за клопотанням відповідача було зупинено апеляційне провадження у даній справі до винесення судового рішення Господарським судом м. Києва у справі № 36/363 за позовом ПП „Руна-Текс” (відповідач у даній справі) до Солом’янської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа КП УЖГ Солом’янського району м. Києва (позивач у даній справі) про продовження терміну дії договору оренди № 3057 від 10.02.2004 в існуючій редакції, встановивши термін дії до 10.02.2010.

10.12.2007 Господарським судом м. Києва у справі № 36/363 прийнято рішення про відмову ПП „Руна-Текс” (відповідач у даній справі) в задоволені позову, яке постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.02.2008 у справі № 36/363 залишене без змін з тих підстав, що ПП „Руна-Текс” (відповідачу у даній справі) була надана можливість взяти участь у конкурсі на право оренди приміщення, загальною площею 246,3 кв. м., за адресою: м. Київ, вул. Донецькій, 22. Однак, переможцем конкурсу став підприємець Сліпченко Л.В., оскільки ним було запропоновано найвищу ставку орендної плати серед учасників конкурсу, участь у якому брало і ПП „Руна-Текс”, а відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов’язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає безпідставним посилання відповідача на ч. 3 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Враховуючи викладене, немає підстав визнати доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, переконливими та такими, що спростовують висновки господарського суду першої інстанції, а тому апеляційний господарський суд вважає, що при прийнятті рішення господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку відповідно до ст. 43 ГПК України та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Згідно із п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 ”Про судове рішення” із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.1981 № 4, від 25.12.1992 № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскаржене рішення цим вимогам відповідає, а тому скасуванню чи зміні не підлягає.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду м Києва від13.06.2007 у справі №30/240 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Справу № 30/240 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Ропій  Л.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Коротун  О.М.

 28.03.08 (відправлено)