ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________________________________________________________________________________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

П О С Т А Н О В А

                    "01" квітня 2008 р.                 09 год. 50 хв., м. Чернігів                     Справа № 6/94

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді                                         Блохіної Ж.В.

при секретарі                         Кузьміні М.М.

за участю представників:

позивача                                 Асаулко О.О., довіреність №03-03/07 від 08.01.2008р.

відповідача                             Годун І.В., довіреність № 115 від 16.10.2007р.

за участю прокурора

відділу прокуратури

Чернігівської області:          Турчина С.О., посвідчення №129  від 05.09.2007р.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

позов                                         Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави

в особі                                       Відділення Фонду соціального захисту   інвалідів у

                                                  Чернігівській області, м. Чернігів, вул. Комінтерну, 14                                                 

до                                               Товариства з обмеженою відповідальністю „Черешеньки”,

                                                   вул. Дачна, 25, смт. Короп                                                                                                    

про                                             стягнення  15013,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю „Черешеньки” (далі –відповідач) про стягнення 13909,10 грн. адміністративно-господарських санкцій за недотримання у 2006 році передбаченого законодавством нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та 1104,10 грн. пені за порушення терміну сплати санкцій.

Представник позивача та прокурор в судовому засіданні підтримали позовні вимоги та просять задовольнити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачем у 2006 році не виконаний норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, чим порушено вимоги Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, а тому, на підставі ст. 20 вищевказаного Закону з відповідача підлягають стягненню адміністративно-господарські санкції та пеня. Крім того, прокурор та представник позивача посилаються на „Інструкцію зі статистики кількості працівників”, затверджену наказом Державного комітету статистики України 28.09.2005р. №286, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 30.11.2005р. за №1442/11722, відповідно до п. 2 якої визначено порядок розрахунку облікової кількості штатних працівників.

Відповідач в письмових запереченнях на позов стосовно позовних вимог заперечує та просить у позові відмовити. Представник відповідача в судових засіданнях позовних вимог не визнає, посилаючись на те, що товариством вжиті всі можливі заходи, в тому числі на підприємстві створені робочі місця для працевлаштування інвалідів та про наявність таких вакансій на протязі 2006 року повідомлявся Коропський районний центр зайнятості, однак останнім інваліди для працевлаштування не направлялись. Крім того, на підприємстві працевлаштовані в січні 2006 року інваліди: Черебило Б.В. та Бірюк О.Ю., а тому ТОВ „Черешеньки” у 2006 році виконано норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, передбачений ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Вислухавши пояснення прокурора та повноважних представників, розглянувши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Згідно форми № 10-ПІ (річна) „Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів” за 2006 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становить у Відповідача 55 осіб. Норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до вимог ст. 19 Закону № 875, становить 2 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 2.

Як вбачається із Списку працюючих інвалідів –штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2006 році, на товаристві працевлаштовані такі інваліди: Бірюк Олексій Юрійович та Черебило Богдан Валентинович.

Згідно листа ТОВ „Черешеньки” до керівника відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області, дійсно прийняті на роботу до товариства такі інваліди: Бірюк Олексій Юрійович та Черебило Богдан Валентинович, але вони за станом здоров’я не працювали в 2006 році, але не звільнялись.

Посилаючись на цей лист, позивач дійшов висновку, що відповідачем у 2006 році не виконаний норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 2 осіб, оскільки інваліди фактично не виходили на роботу, заробітної плати не отримували, при цьому позивач посилається на п. 2  „Інструкції зі статистики кількості працівників”, затвердженої наказом Державного комітету статистики України 28.09.2005р. №286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.2005р. за №1442/11722 (далі –Інструкція), яким визначено порядок розрахунку облікової кількості штатних працівників, зокрема, на п. 2.4. Інструкції, згідно якого до облікової кількості включаються штатні працівники, які, зокрема,:

2.4.1 фактично з'явилися на роботу, включаючи тих, які не працювали з причин простою;

2.4.3 прийняті або переведені за ініціативою адміністрації на роботу на неповний робочий день або неповний робочий тиждень.

2.4.5 уклали трудовий договір з підприємством про виконання роботи вдома особистою працею (надомники). До облікової кількості штатних працівників надомники включаються за кожний календарний день як цілі одиниці;

2.4.7 працюють згідно з договорами (розпорядженнями, наказами) за межами підприємства.

Позивач вважає, що жодного підпункту товариством виконано не було.

Також позивач посилається на п.п. 2.5.1 п. 2.5 Інструкції, відповідно до якого в облікову кількість працівників включаються також працівники, які були тимчасово відсутні з таких причин: не з'явились на роботу через хворобу (протягом всього періоду захворювання до повернення на роботу відповідно до листків непрацездатності або до вибуття через інвалідність).

Згідно пояснень позивача, таких листків непрацездатності у відповідача стосовно інвалідів не існує.

Згідно листа ТОВ „Черешеньки” №15 від 14.02.2008р. та копій трудових книжок на підприємстві працюють такі інваліди:

 - Рябокрис Валерій Миколайович –прийнятий за сумісництвом різноробочим з 01.02.2004р. (наказ №25 від 01.04.2004р.) та звільнений з роботи за власним бажанням з 31.07.2007р. (наказ №31/1 від 31.07.2007р.);

 - Черебило Богдан Валентинович –прийнятий на роботу консультантом з 02.01.2006р. (наказ №2/1 від 02.01.2006р.);

- Бірюк Олексій Юрійович –прийнятий на роботу різноробочим 02.01.2006р. (наказ №1/1 від 02.01.2006р.).

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані і не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 17 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991р. № 875-ХІІ (надалі –Закон № 875), визначено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

У відповідності зі ст. 18 Закону № 875 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 19 Закону № 875 встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.  

Згідно ч. 2 цього Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до ч. 10 Закону № 875 керівники підприємств,  установ,  організацій,  у тому  числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правої відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно ч. 4 ст. 20 Закону № 875 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 3 ст. 19  Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”  підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону. При цьому державна служба зайнятості відповідно до Закону України „Про зайнятість населення”  лише сприяє працевлаштуванню інвалідів, які знаходяться на обліку та зареєстровані як безробітні.

Отже, обов’язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається виключно на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю.

Відповідно до ч. 5 Закону № 875 виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою вищевказаної статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідачем були прийняті на роботу інваліди, про що свідчать: Список працюючих інвалідів –штатних працівників, які були зайняті на підприємстві у 2006 році; лист ТОВ „Черешеньки” до керівника відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області; лист ТОВ „Черешеньки” №15 від 14.02.2008р.

Про факт працевлаштування інвалідів до ТОВ „Черешеньки” також свідчать копії трудових книжок Бірюка А.Ю. та Черебило Б.В. та копії пояснень інваліда Бірюка А.Ю. та батька  інваліда Черебило Б.В.

На даний час інваліди з товариства не звільнені.

Обгрунтування представника позивача та прокурора не приймаються до уваги з наступних підстав.

Позивачем не врахований п. 2.1. Інструкції, в якому зазначено, що в облікову кількість штатних працівників включаються усі наймані працівники, які уклали письмово трудовий договір (контракт) і виконували постійну, тимчасову або сезонну роботу один день і більше, а також власники підприємства, якщо, крім доходу, вони отримували заробітну плату на цьому підприємстві.

 Згідно п. 2.3. Інструкції в обліковій  кількості  штатних  працівників  за  кожний календарний день враховуються особи, які фактично працювали, а також відсутні на роботі з будь-яких причин, тобто усі працівники, які  перебувають у трудових відносинах, незалежно від виду трудового договору.

Окрім того, згідно ч. 2 ст. 17 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і  пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення інваліда на іншу роботу без його згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я інвалідів (ч. 3 ст.   17.  Закону № 875-ХІІ).

В силу ч. 3 ст. 43 Конституції України використання примусової праці  забороняється.

У відповідності зі ст. 20 Закону № 875, спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів  в судовому порядку.

Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивачем неправомірно застосовані адміністративно –господарські санкції в розмірі 13909,10 грн. та нарахована пеня в розмірі 1104,10 грн. за їх несвоєчасну сплату.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у позові має бути відмовлено повністю.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

        П О С Т А Н О В И В:    

        1. У позові відмовити повністю.

        2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

  Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

  У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

       3. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд  першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

        Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                                                                                           Ж.В. Блохіна