КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.09.2007 № 22/393
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Губенко Н.М.
суддів: Барицької Т.Л.
Ропій Л.М.
при секретарі:
За участю представників:
від скаржника - повідомлений, але не з’явився;
від відповідача - повідомлений, але не з’явився;
від боржника - повідомлений, але не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Енерготрансінвест"
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 15.02.2002
у справі № 22/393 (Шкурат А.М.)
за скаргою
(стягувач) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеренерго"
до відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управлінняюстиції м. Києва;
боржник Закрите акціонерне товариство "Енерготрансінвест"
про скарга на дії ДВС
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.02.2002 у справі №22/393 визнано незаконними дії відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції м. Києва по закінченню виконавчого провадження; скасовано постанову державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції м. Києва від 15.01.2002 “Про закінчення виконавчого провадження”; зобов’язано відділ Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції м. Києва відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 04.01.2003 у справі №22/393.
Закрите акціонерне товариство "Енерготрансінвест", не погоджуючись із зазначеною ухвалою, звернулося до Київського апеляційного господарського суду м. Києва з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказаний процесуальний документ через порушення місцевим господарським судом норм ст.ст. 85, 116, 121-2 Господарського процесуального кодексу України.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Ухвала Господарського суду м. Києва від 15.02.2002 стосується виконання рішення цього ж суду від 24.12.2001, прийнятого у справі №22/393, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Енерготрансінвест” 10 062074, 05 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Дельта сервіс Харків”.
26.12.2001 Закрите акціонере товариство “Енерготрансінвест”, в установлені законом строки, оскаржило рішення Господарського суду м. Києва від 24.12.2001, про що свідчить відмітка канцелярії суду на копії даної скарги.
Наказ про примусове виконання рішення від 24.12.2001 у справі №22/393 був виданий 04.01.2002, тобто до того, як саме рішення набрало законної сили, що суперечить нормам ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, а тому, Господарський суд м. Києва листом від 11.02.2002 відкликав даний наказ із ВДВС Подільського районного управління юстиції м. Києва. 14.01.2002 ВДВС Подільського районного управління юстиції м. Києва виніс постанови “Про закінчення виконавчого провадження” №147/3 та “Про зняття арешту з рахунків боржника.
Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю ”Дельта сервіс Харків” під час розгляду даної справи в апеляційній інстанції знову надав ВДВС Подільського районного управління юстиції м. Києва наказ про примусове виконання рішення Господарського суду м. Києва від 24.12.2001 у справі №22/393 і 28.01.2002 останній виніс постанову №176/3 “Про відкриття виконавчого провадження” та “Про арешт майна боржника”.
Однак, ухвалою місцевого господарського суду від 01.02.2002 визнані неправомірними дії ВДВС Подільського РУЮ м. Києва щодо винесення зазначеної постанови, а тому 05.02.2002 ВДВС Подільського РУЮ м. Києва прийняв постанову “Про закінчення виконавчого провадження” №176/3.
Незважаючи на це, при винесенні оскаржуваної ухвали від 15.02.2002 господарським судом першої інстанції не було враховано висновків ухвали цього ж суду від 01.02.2002, якою визнані неправомірними дії ВДВС Подільського РУЮ м. Києва, що суперечить ст. 35 ГПК України.
Крім того, боржника (заявника апеляційної скарги) взагалі не було повідомлено про час та місце судового засідання 15.02.2002.
На виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 11.01.2002 Товариство з обмеженою відповідальністю ”Дельта сервіс Харків” надало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржувана ухвала винесена з дотриманням норм чинного законодавства; висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності, а тому, немає підстав для її скасування.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.10.2002 апеляційне провадження у даній справі було зупинено до прийняття Господарським судом м. Києва рішення у справі № 3/436, пов’язаної із даною справою, результати розгляду якої могли б вплинути на розгляд апеляційної скарги.
На запит Київського апеляційного господарського суду Господарський суд м. Києва повідомив, що 20.01.2003 Господарським судом м. Києва у справі № 3/436 прийнято рішення, яким позов ЗАТ ”Енерготрансінвест” до ТОВ ”Тріалія” та ТОВ ”Дельта сервіс Харків” про визнання договору недійсним задоволено; 19.03.2003 Київським апеляційним господарським судом у справі № 3/436 прийнято постанову, якою вказане рішення Господарського суду м. Києва залишено без змін, в підтвердження чого надав рішення Господарського суду м. Києва від 20.01.2003 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2003 у справі № 3/436.
Ухвалою від 12.06.2007 Київський апеляційний господарський суд поновив провадження у справі №22/393 та призначив її до розгляду на 10.07.2007, однак, у зв’язку із нез’явленням представників сторін у судове засідання, розгляд справи було відкладено на 13.09.2007.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів становила наступне.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.12.2001 у справі №22/393 задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтеренерго”, правонаступником якого стало Товариство з обмеженою відповідальністю “Дельта сервіс Харків” (надалі скаржник); стягнуто з Закритого акціонерного товариства “Енерготрансінвест” (надалі боржник) 9926672, 20 грн. боргу, 59 560, 03 грн. річних, 74 072, 82 грн. індексу інфляції, 1 700 грн. держмита та 69 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу; 04.01.2002 Господарським судом м. Києва на виконання вищевказаного рішення видано наказ №22/393 про примусове виконання вищезазначеного процесуального документа.
24.01.2002 Товариство з обмеженою відповідальністю “Дельта сервіс Харків” звернулося до Господарського суду м. Києва із скаргою на дії відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві (надалі ВДВС).
Підстави даної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
За заявою стягувача 09.01.2002 ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по виконанню рішення Господарського суду м. Києва від 24.01.2001 у справі №22/393; того ж дня ВДВС винесено постанову, якою накладено арешт на грошові кошти боржника в сумі 10 062 074, 05 грн.
11.01.2002 до ВДВС представником боржника було надано лист начальник загального відділу Господарського суду м. Києва від 10.01.2002 про те, що 26.12.2001 ЗАТ “Енерготрансінвест” подало до Господарського суду м. Києва апеляційну скаргу на рішення Господарського суду м. Києва від 24.12.2001 у справі №22/393.
В той же день, на ім’я начальника ВДВС надійшов лист заступника Голови Господарського суду м. Києва, яким останній відкликав наказ Господарського суду м. Києва №22/393 від 04.01.2002 у зв’язку із надходженням апеляційної скарги на рішення цього суду від 24.12.2001.
11.02.2002 Київським апеляційним господарським судом винесена ухвала про прийняття апеляційної скарги Закритого акціонерного товариства “Енерготрансінвест” на рішення Господарського суду м. Києва від 24.12.2001 до провадження, але в цій ухвалі також не зобов’язано ВДВС Подільського РУЮ м. Києва повернути без виконання рішення місцевого господарського суду від 24.01.2001 та наказ цього ж суду №22/393 від 04.01.2002.
Розуміючи, що підстави для повернення вказаних документів відсутні, представники ЗАТ “Енерготрансінвест” 14.01.2002 звернулися до Господарського суду м. Києва із скаргою на дії державного виконавця ВДВС Подільського РУЮ М. Києва і 01.02.2002 місцевий господарський суд виносить ухвалу, якою, серед іншого, з ВДВС Подільського РУЮ м. Києва витребувано матеріали виконавчого провадження.
15.01.2002 за підписом начальника ВДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно листа Господарського суду м. Києва від 11.01.2002 №22/393 та повернення без виконання вищезазначеного наказу до Господарського суду м. Києва.
З цього слідує, що виконавче провадження було не призупинено, а незаконно закінчено на підставі звичайного листа Господарського суду м. Києва, що суперечить ч. 3 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження”. Наказ Господарського суду м. Києва від 04.01.2002 та лист від 11.01.2002 про повернення вказаного наказу були видані різними суддями. Крім того, лист Господарського суду м. Києва про повернення наказу цього суду від 04.01.2002 не є виконавчим документом (ухвалою).
15.02.2002 Господарським судом м. Києва винесено ухвалу, якою вказану скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта сервіс Харків” задоволено повністю; визнано неправомірними дії ВДВС Подільського РУЮ м. Києва по закінченню виконавчого провадження; скасовано постанову ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві від 15.01.2002 “Про закінчення виконавчого провадження”; зобов’язано ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 04.01.2002 по справі №22/393.
Ухвала мотивована тим, що згідно зі ст. 85 ГПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією. Рішення Господарського суду м. Києва у справі №22/393 від 24.12.2001 набрало законної сили 04.01.2002; обставина, з якої апеляційна скарга ЗАТ “Енерготрансінвест” несвоєчасно надійшла до справи №22/393 та не була врахована судом при видачі наказу про примусове виконання рішення, не є обставиною нечинності рішення, рішення набрало законної сили і, відповідно, до ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України підлягає виконанню.
Статтею 121-1 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено, що право зупинення виконання судового рішення належить тільки касаційній інстанції, апеляційна судова інстанція правом зупинення виконавчого провадження не наділена.
Статтею 39 Закону України “Про виконавче провадження” встановлені випадки закінчення виконавчого провадження. Пунктом 3 вищезазначеної статті встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа на вимогу суду або іншого органу, які видали виконавчий документ. Лист першого заступника Голови Господарського суду м. Києва від 11.01.2002 не мав ознак, які б відносили цей лист до норм пункту 3 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження”, тому що згідно зі ст. 9 Закону України “Про господарські суди” заступники Голови суду мають повноваження судді в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України. Перший заступник Голови суду до складу суду по справі №22/393 не входив.
Колегія суддів не погоджується із ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.02.2002 у справі №22/393, виходячи з наступного.
Статтею 39 Закону України “Про виконавче провадження” у редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної ухвали, передбачені випадки, за яких виконавче провадження підлягає закінченню; так, пунктом 3 даної статті встановлено, що виконавче провадження закінчується при поверненні виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача; дана норма не містить жодних застережень щодо того, що право вимагати від органів державної виконавчої служби України повернути виконавчий документ без виконання має лише суддя, який його видав або який входив до складу суду у тій чи іншій справі, а чітко встановлено, що таке право має суд, який видав виконавчий документ.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України “Про господарські суди”, чинного на момент винесення Господарським судом м. Києва оскаржуваної ухвали, правосуддя в господарських відносинах здійснюється господарським судом.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України “Про господарські суди” господарський суд, зокрема, м. Києва складається із голови, першого заступника голови, заступників голови, суддів.
Проаналізувавши наведені норми, колегія суддів приходить до висновку про те, що якщо наказ №22/393 від 04.01.2002 видано Господарським судом м. Києва то, відповідно, і правом відклику даного наказу із ВДВС Подільського районного управління юстиції м. Києва має саме Господарський суд м. Києва, а оскільки перший заступник голови Господарського суду м. Києва, в розумінні ст. 7 Закону України “Про господарські суди”, входить до складу Господарського суду м. Києва, то, відповідно, він мав право вимагати від ВДВС Подільського РУЮ м. Києва повернути вказаний виконавчий документ без виконання.
Виходячи із наведеного, висновок місцевого господарського суду про те, що лист першого заступника Голови Господарського суду м. Києва не мав ознак, які б відносили цей лист до норм пункту 3 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження” не відповідає дійсності і спростовується наведеним вище.
Крім того, колегія суддів вважає безпідставними посилання Господарського суду м. Києва на ст. 121-1 Господарського процесуального кодексу України, якою закріплено виключне право суду касаційної інстанції зупиняти виконавче провадження, адже, як вбачається із тексту листа першого заступника Голови Господарського суду м. Києва, останній не вимагає від ВДВС Подільського РУЮ м. Києва зупинити виконавче провадження, а просить повернути наказ місцевого господарського суду № 22/393 від 04.01.2002 у зв’язку із надходженням апеляційної скарги на рішення цього суду від 24.02.2001 у справі № 22/393, на виконання якого був виданий спірний наказ. Крім того, як вбачається із самої назви оскаржуваної постанови ВДВС Подільського РУЮ м. Києва від 15.01.2002 “Про закінчення виконавчого провадження”, виконавче провадження було не зупинено, а закінчено на підставі листа Господарського суду м. Києва в порядку ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження”.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення” обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Однак, як вбачається із наведеного, висновків, зроблених колегією суддів і якими, як було встановлено, спростовуються висновки Господарського суду м. Києва, викладені в оскаржуваній ухвалі від 15.02.2002 у справі № 22/393, остання не відповідає вимогам постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення”, а відтак, підлягає скасуванню.
Виходячи із викладеного, керуючись ст.ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу Господарського суду м. Києва від 15.02.2002 у справі № 22/393 скасувати.
В задоволенні скарги Закритого акціонерного товариства ”Енерготрансінвест” на дії Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції м. Києва відмовити.
Матеріали справи № 22/393 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Губенко Н.М.
Судді Барицька Т.Л.
Ропій Л.М.