ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
27.10.2006 Справа НОМЕР_15/91
За позовом Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Хуст
до приватного підприємця ОСОБА_2, м. Хуст
про визнання договору оренди нежилого приміщення НОМЕР_1 дійсним
Суддя -голова господарського суду Ващиліна Н.М.
Представники:
від позивача - ОСОБА_3 -представник по довіреності НОМЕР_2
від відповідача - не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: приватним підприємцем ОСОБА_1 заявлено позов до приватного підприємця ОСОБА_2, м. Хуст про визнання договору оренди нежилого приміщення НОМЕР_1 дійсним.
Позивач у відповідності до ст. 220 Цивільного кодексу України просить визнати дійсним договір оренди нежилого приміщення НОМЕР_1, укладений з відповідачем, оскільки останній ухиляється від його нотаріального посвідчення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, однак надіслав господарському суду пояснення на позовну заяву від 23.10.06, в якому повідомив про попередню домовленість між сторонами спору перед укладенням договору, що витрати по нотаріальному посвідченню несе орендар; неявку до нотаріуса для посвідчення згаданого договору пояснив відсутністю вільних коштів для сплати витрат на вчинення відповідних нотаріальних дій.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача,
СУД ВСТАНОВИВ:
28 лютого 2006 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди НОМЕР_1 нежилого приміщення, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення, розташоване за АДРЕСА_1, загальною площею 17,2 кв.м.
Термін оренди вказаного приміщення сторони встановили 20 (двадцять) років.
Згідно з актом приймання-передачі нежилого приміщення за договором оренди НОМЕР_1 орендодавець передав нежиле приміщення площею 17,2 кв.м., розташоване за АДРЕСА_1, а орендар прийняв вищевказане нежиле приміщення в оренду.
З моменту укладення договору з боку позивача відбулося повне виконання договору в частині передачі орендованого майна, а з боку відповідача продовжується виконання договору в частині сплати орендної плати.
Однак, у зв'язку з ухиленням орендаря від нотаріального посвідчення вказаного договору позивач звернувся з позовом про визнання такого договору дійсним в порядку ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, оскільки сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося виконання договору.
У відповідності до вимог статті 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Статтею 793 Цивільного кодексу України регламентовано, що договір найму будівлі або іншої капітально споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недотримання нотаріальної форми такий договір визнається нікчемним.
Позивачем на підтвердження позовних вимог подано суду адресовані відповідачу листи НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 з проханням з'явитися в нотаріальну контору для посвідчення договору оренди від 28.02.06, однак, останній ухилився від здійснення таких дій та в нотаріальну контору в визначені позивачем дні не з'явився.
Згідно з частиною 2 статті 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Позивачем на підтвердження своїх вимог подано суду акт приймання-передачі орендованого майна, три розписки НОМЕР_6, НОМЕР_7, НОМЕР_8, якими підтверджується часткове виконання умов договору в частині отримання орендодавцем від орендаря орендної плати за березень, квітень та травень 2006 року.
Вищенаведене дає підстави суду для визнання спірного договору дійсними, оскільки свідчить про двосторонню згоду сторін спору з усіх істотних умов договору, а також про його належне виконання.
У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати віднести на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України та ст. ст. 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України,
СУД ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити повністю.
Визнати дійсним договір оренди НОМЕР_1 нежилого приміщення від 28 лютого 2006 року, укладений між приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендар), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення, розташоване за АДРЕСА_1, загальною площею 17,2 кв.м.
2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ід. код НОМЕР_9) на користь приватного підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_3, ід. код НОМЕР_10) суму 85,00 /Вісімдесят п'ять/ грн. 00 коп. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 118,00 /Сто вісімнадцять/ грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.М. Ващиліна