Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

                                                                                Справа  № 2-2518/11

Провадження № 2/552/446/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

02 березня 2012 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі

головуючого                                                                      судді   Єрьоміна Д.О.,

при секретарі                                                                      Хроменкові С.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Центрально-Міському районі м. Макіївки про відшкодування моральної шкоди, суд –

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Центрально-Міському районі м. Макіївки про відшкодування моральної шкоди, в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що він перебував у трудових відносинах з ВАТ «Силур». Відповідно до наказу № 981 від 10.12.1996 року його було прийнято на роботу волочильником проволоки 5 розряду з повним робочим днем та звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України відповідно до наказу №487 від 23.04.2002 року. При виконанні своїх трудових обов’язків 13.09.2001 року він отримав виробничу травму, а саме обширне проникаюче поранення роговиці правого ока. Відповідно до первинного висновку МСЕК йому було встановлено 45 % втрати професійної працездатності за травмою та 3 група інвалідності, при повторному огляді 25.02.2003 року йому було залишено 45 % втрати професійної працездатності та встановлено 3 групу інвалідності безстроково. Отримавши зазначену травму, йому було спричинено моральну шкоду, яка виражається не тільки у відчутті сильного фізичного болю, а й в емоційних переживаннях, оскільки після травми він не бачить правим оком, в зв’язку з чим вважає себе неповноцінною людиною, відчуває почуття стисливості та нековкості, від ситуації, що склалася. На підставі викладеного, просив суд стягнути з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у Центрально-Міському районі м. Макіївки  моральну шкоду у розмірі 15.000 грн.

Позивач ОСОБА_1, в судове засіданні не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, а саме відповідно до ч. 5 ст. 76 ЦПК України.

Представник позивача, яка діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності –ОСОБА_2, у судовому засіданні підтримала доводи та обґрунтування позовної заяви ОСОБА_1 та просила суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 грн.

          Представник відповідача, яка діє на підставі доручення –ОСОБА_3, в судовому засіданні заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала у повному обсязі та суду пояснила, що моральна шкода відшкодовується лише за наявністю вини особи, яка завдала шкоду. Проте особа (фізична або юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання завдана не з її вини, а оскільки нещасний випадок з позивачем стався з вини роботодавця, тому підстав для стягнення моральної шкоди з відділення Фонду не має.  Крім того зазначено, що відповідно до ч. 2 п. 44 Закону України від 28.12.2007 р. «Про державний бюджет України на 2008 рік» відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної (немайнової) шкоди застрахованим та членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припиняється з 01.01.2008 року, а також те, що довідка МСЕК про відсоток стійкої втрати працездатності є підставою для розрахунку і відшкодування потерпілому матеріальної шкоди –частини втраченого заробітку –і не є підтвердженням факту заподіяння моральної шкоди. Крім того зазначено, що згідно з Порядком встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням ними трудових обов’язків, встановлення факту моральної шкоди віднесено до компетенції МСЕК. Але позивач не надав ні до суду ні до відділення Фонду соціального страхування відповідних медичних висновків. Також, просила прийняти до уваги, що позивач одержав від відповідача одноразові допомоги по травмі в розмірі 6 400 грн. і щомісячно та своєчасно одержує від відповідача щомісячні страхові виплати, які на цей час складають 806, 68 грн., за рахунок відповідача забезпечується санаторно-курортним та медикаментозним лікуванням, побутовим доглядом. Крім того зазначено, що позивачем не було надано жодного доказу, які б могли підтвердити факт завдання моральної шкоди, а документи на які посилається позивач, а саме довідка МСЕК та акт розслідування нещасного випадку є документами, що підтверджують настання нещасного випадку і встановлення в зв’язку з цим стійкої втрати професійної працездатності і ніяким чином не можуть бути доказом заподіяння моральної шкоди. На підставі викладеного, просила суд відмовити у задоволенні вимог позивача у повному обсязі.

          Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

          Так, у судовому засіданні було встановлено, що з 10.12.1996 р. по 23.04.2002 р. позивач працював у ВАТ «Силур»волочильником проволоки 5 розряду з повним робочим днем /а.с 7-11/. 13.09.2001 р. під час виконання виробничого завдання він отримав травму, про що підприємством було складено акт № 29 про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 /а.с. 5-6/.  Відповідно до довідки МСЕК № 087743 від 21.02.2002 р. позивачу була встановлена стійка втрата працездатності у розмірі 45 % та встановлено 3 групу інвалідності /а.с. 36/. З виписок з амбулаторної з історії хвороби ОСОБА_1 вбачається, що він і до теперішнього часу лікується в медичних закладах, від отриманої виробничої травми 13.09.2001 року /а.с. 12-17/. Таким чином, у позивача є всі підстави вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю за нормами вказаного Закону.

          Відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»право на тримання потерпілим страхових виплат у разі настанні стійкої втрати працездатності, у тому числі виплати на моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення їй такої стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК.

          Стійка втрата працездатності відповідно до висновку МСЕК у розмірі 45 % була вперше встановлена позивачу  21.02.2002 р. /а.с. 36/.

Відповідно до ст.ст. 1 та 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», одним із завдань страхування від нещасного випадку є відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей. При наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому проводиться страхова виплата за моральну шкоду.

Згідно ст. 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а також згідно рішення Конституційного суду України від 27.01.2004 року № 1-9/2004, при настанні страхового випадку відповідач повинен у встановленому законом порядку виплатити грошову суму за моральну шкоду при наявності факту спричинення такої шкоди, тобто не виключається обов’язок Фонду відшкодувати моральну шкоду, заподіяну умовами виробництва, в інших випадках, коли здійснення права застрахованих на відшкодування моральної /немайнової/ шкоди, заподіяної умовами виробництва, має забезпечуватися Фондом на підставі ст.ст. 1, 5, 6, 13, 21 та ч. 3 ст. 28 цього Закону всім потерпілим, у тому числі у разі тимчасової, стійкої, часткової чи повної втрати професійної працездатності.

Таким чином, аналізуючи надані по справі докази, у їх сукупності, суд вважає, що внаслідок нещасного випадку на виробництві та ушкодження здоров’я позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він в зв’язку з отриманням травми при виконанні трудових обов’язків відчуває тривалий фізичний біль, страждання та емоційні переживання, потребує постійного лікування. В зв’язку з ушкодженням здоров’я вважає себе неповноцінною людиною, оскільки не може займатися фізичною працею, домашнім господарством, знаходиться у пригніченому стані через те, що можливості повного відновлення здоров’я вже не має. Усі ці обставини викликають у позивача негативні емоції та переживання від становища, що склалось внаслідок отриманої виробничої травми, в результаті якої було порушено його життєвий рівень та стосунки з оточуючими людьми і він повинен додавати додаткові зусилля для організації свого життя.

Відповідно до ч. 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка діяла на момент виникнення правовідносин, моральна шкода, яка спричинена умовами виробництва і яка спричинила потерпілому втрату професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і сума страхової виплати за моральну шкоду визначається судом.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню у відшкодування моральної шкоди, суд враховує відсоток втрати працездатності –45 %, характер травми, обсяг фізичних та душевних страждань, які зазнав і продовжує зазнавати позивач, неможливість відновлення належного стану здоров’я, тяжкості вимушених змін у житті позивача та виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди 13 500 грн., оскільки приходить до висновку, що саме така сума буде розумною, справедливою, необхідною та достатньою для відшкодування моральної шкоди у даному випадку.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 28, 30, 34, 35 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», ст.ст. 10, 11, 58, 60, 208-212 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в:

          Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Центрально-Міському районі м. Макіївки на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 13 500 (тринадцять тисяч п’ятсот) грн.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 –відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення надруковано суддею у 1-ому примірнику.

          Суддя: