АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 травня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Левенця Б.Б.,
суддів: Кварталової А.М., Плавич Н.Д.
при секретарі Куницькому І.О.
за участі представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду в Приморському районі м. Одеси про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -
в с т а н о в и л а :
У січні 2010 року позивач звернувся із вказаним позовом, уточнивши який зазначив, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії та інвалідом другої групи. Відповідно до ст. ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на державну пенсію в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
07 грудня 2009 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, однак в проведенні перерахунку пенсії йому було відмовлено.
Враховуючи викладене, просив визнати неправомірними дії та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплатити недораховану пенсію відповідно до ст. ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 січня 2005 року. Просив розглянути справу без участі позивача. (а.с. 1-12, 14, 30)
Відповідач проти позову заперечував.(а.с. 24)
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2010 року, відмовлено позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.(а.с. 32-34)
В апеляційній скарзі позивач посилався на порушення судом норм матеріального і процесуального права просив постанову районного суду скасувати та задовольнити позов у повному обсязі.(а.с. 39-41)
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав скаргу і просив її задовольнити.
Інші особи до суду сторони не прибули, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином про що у справі є докази.
Справу розглянуто на підставі положень Закону України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 02 грудня 2010 року № 2748-VІ у порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів перевірила доводи апелянта, матеріали справи, заслухала суддю-доповідача і дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково за наступних підстав.
Суд першої інстанції не застосував норм матеріального права якими мають бути врегульовані правовідносини і дійшов помилкового висновку про відмову в позові.
Постановляючи нову постанову, колегія суддів враховує наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії - інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та посвідченням серії НОМЕР_2.(а.с. 9-10)
Відповідачем нараховувалася та виплачувалася позивачу щомісячна пенсія у розмірі 1296.00 грн. При цьому відповідач керувався положеннями постанов Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 року № 1293 та від 16 липня 2008 року № 654.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 частково, колегія суддів апеляційного суду виходить з того, що позивач має право на нарахування та виплату основної пенсії як інваліду другої групи та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірах, визначених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 49 названого Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ч. 1 ст. 50 зазначеного Закону (в редакції до 28 грудня 2007 року), особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Частиною 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у вказаній редакції встановлено, що розмір пенсії для інвалідів другої групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, в усіх випадках не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» статтю 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в новій редакції, відповідно до якої особам, віднесеним до категорії 1 - інвалідам II групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом викладено в новій редакції і статтю 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до якої у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по II групі інвалідності - 200 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України № 10 рп/2008 від 22 травня 2008 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що стосуються виплат, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Із врахуванням викладеного позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії та інвалід ІІ групи, з 22 травня 2008 року має право на отримання державної пенсії в розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, передбаченому ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції до 28 грудня 2007 року), та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, передбаченому ч. 1 ст. 50 зазначеного Закону у названій редакції.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору. Крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, до яких відносяться і пенсії, визначаються Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії».
Відповідно до ст. 17 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком, як основна державна соціальна гарантія, встановлюється законами.
Встановлення розміру мінімальної пенсії за віком Кабінетом Міністрів України суперечить наведеним нормам закону.
На підставі ч. 3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Із врахуванням наведеної конституційної норми, розмір мінімальної пенсії за віком, з якого мають обраховуватися державна та додаткова пенсія позивача, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Будь-якими іншими чинними законодавчими актами розмір мінімальної пенсії за віком не визначається.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку що не взяття до уваги положень ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання державної та додаткової пенсії у встановлених законом розмірах.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру державної та додаткової пенсії позивача підлягають застосуванню ч. 3 ст. 46 Конституції України, ст. ст. 49, 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції до 28 грудня 2007 року), ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» і ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а не постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року та № 654 від 16 липня 2008 року, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Безпідставними є і посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної пенсії у вказаному розмірі, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтями 49, 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо визначення розміру та виплати пенсій.
Законами України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та «Про Державний бюджет України на 2009 рік» затверджено на 2008 та 2009 роки прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.
На підставі викладеного позивач має право на перерахунок державної пенсії та додаткової пенсії, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлених законами України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Згідно з ч. 3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції до 28 грудня 2007 року), яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки пенсія позивачу має визначитись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 99, 100 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Пропущення строку є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін, якщо суд не визнає причину пропуску строку поважною.
Досудовим порядком врегулювання спору (звернення до вищестоящої установи по відношенню до відповідача зі скаргою) позивач не скористався, при цьому, відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_2 звернувся із заявою до відповідача про перерахунок пенсії 07 грудня 2009 року, таким чином, перерахунок пенсії позивачу має відбуватись з 01 грудня 2008 року.
При цьому, колегія суддів відхилила посилання представника позивача на вимоги ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.. 76 Закону України Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку від 8 лютого 1995 року N 39/95-ВР(із змінами) оскільки зазначені норми визначають можливість без обмеження будь-яким строком заявити вимоги про стягнення нарахованих але невиплачених сум пенсії та відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності. Предметом заявлених вимог у цьому провадженні є визнання незаконною відмову та зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити пенсію у належному розмірі.
Інші доводи скарги не спростовують цих висновків колегії суддів, тому мають бути відхилені.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, судова колегія, –
п о с т а н о в и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково, постанову Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2010 року скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Приморського районі м. Одеси - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси в перерахунку державної та додаткової пенсії ОСОБА_2 з 01 грудня 2008 року у відповідності зі ст. ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як інваліду - чорнобильцю ІІ групи першої категорії.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси здійснити перерахунок ОСОБА_2 державної та додаткової пенсії з 01 грудня 2008 року відповідно до ст. 49, 50, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру державної пенсії в вісім мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком, з зарахуванням сплачених за цей час коштів.
В іншій частині відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді апеляційного суду Одеської області Б.Б.Левенець
А.М.Кварталова
Н.Д.Плавич