АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 травня 2011 року. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого – Левенця Б.Б.
суддів – Гірняк Л.А., Плавич Н.Д.,
при секретарі – Куницькому І.О.
за участі ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 за участю третьої особи на стороні позивачів Одеської універсальної товарної біржі «Центр» про визнання договору купівлі-продажу дійсним, про усунення перешкод у користуванні власністю, за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_8, Приморського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області за участю третіх осіб Одеської універсальної товарної біржі «Центр», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9, Товариства з обмеженою відповідальністю «Александр-Н» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, зобов’язання скасування реєстраційного обліку,-
в с т а н о в и л а :
У квітні 2003 року позивачі звернулися із позовом, остаточно уточнивши якій у червні 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зазначили, що 16 квітня 1997 року був укладений договір, який був посвідчений на Одеській універсальній товарній біржі «Центр» за яким ОСОБА_5, яка діяла в своїх та інтересах неповнолітніх ОСОБА_3, ОСОБА_6, та за довіреністю ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, продала, а ОСОБА_1 придбав АДРЕСА_1 та сплатив за квартиру гроші. Відповідачі залишилися зареєстрованими у вказаній квартирі, перешкоджають позивачу користуватись нею. В 2004 році квартира була продана ОСОБА_4 за нотаріально посвідченим договором.
Просили визнати дійсним вищевказаний біржовий договір, усунути перешкоди у користуванні квартирою та виселити відповідачів із вказаної квартири, зобов’язати орган реєстрації скасувати реєстрацію відповідачів за вказаною адресою.(т. 1 а.с. 2-7, 67, т. 2 а.с. 3-4, 115-119, т. 3 а.с. 26-29, 46-50, 76-78, 160-163)
10 лютого та 16 червня 2004 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, 07 липня 2004 року ОСОБА_3 звернулись із зустрічним позовом, уточнивши який зазначили, що дійсно 16 квітня 1997 року ОСОБА_5 підписала біржовий договір купівлі-продажу вищевказаної квартири, який насправді приховував договір позики грошей на лікування хворого ОСОБА_11 Крім того, біржовий договір не відповідав вимогам законодавства, а саме предметом біржового договору не могло бути житло, не відбувались торги, учасниками яких мають бути лише члени біржі, договір не був нотаріально посвідчений(Закону України «Про товарну біржу» та п. 31 Інструкції про вчинення нотаріальних дій). Просили визнати недійсним вищевказаний біржовий договір від 16 квітня 1997 року з підстав порушення прав неповнолітніх дітей(ст.ст. 20, 59, 78, 144 КпШС України), введення продавця в оману та укладення договору внаслідок збігу тяжких обставин(ч. 2 ст. 48, ст. 57, 58, 243 ЦК України), який є удаваною угодою і такою, що приховує договір позики на суму 4 000 грн., визнати недійсним нотаріально посвідчений договір від 13 лютого 2004 року за яким ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_4 купила АДРЕСА_1 з підстав його фіктивності із посиланням на ст.ст. 203, 215, 229, 230 ЦК України, зобов’язати орган реєстрації скасувати реєстрацію ОСОБА_4 за вказаною адресою. Просили поновити строк позовної давності звернення до суду за захистом прав, які вважали порушеними.(т. 2 а.с. 19-26, 66-75, 87-95, 101-107, 120-132, 151-154, 189-197, т. 3 а.с. 3-20, 83-87, 98-101, 123-125, 134-139)
Третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 заперечувала проти задоволення вимог про визнання недійсним нотаріально посвідченого договору від 13 лютого 2004 року за яким ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_4 купила вищевказану квартиру, просила розглядати справу без її участі.(т. 2 а.с. 199-208, т. 3 а.с. 113-115)
Третя особа Одеська універсальна товарна біржа «Центр» просила розглянути справу за відсутності її представника та постановити рішення на розсуд суду.(т.2 а.с. 210)
Третя особа ТОВ «Александр-Н» заперечувало проти вимог позивача лише в частині стягнення моральної шкоди.(т. 2 а.с. 5-6, т.3 а.с. 117-118)
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_4 – відмовлено, позовні вимоги ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 задоволено, визнано недійсним біржовий договір від 16 квітня 1997 року зареєстрований Одеською універсальною товарною біржею «Центр», сторони за договором приведено у первинний стан, визнано недійсним нотаріально посвідчений договір купівлі продажу від 13 лютого 2004 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, зобов’язано орган реєстрації скасувати реєстрацію ОСОБА_4 за вказаною адресою..(т. 4 а.с. 55-62)
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_4, посилались на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просили рішення суду скасувати, постановити нове яким задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного. На обґрунтування скарги зазначили, що районний суд не врахував вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», що діяв на час укладення біржового договору та за яким біржові угоди щодо нерухомості не потребували подальшого нотаріального посвідчення, безпідставно визнав недійсним нотаріально посвідчений договір від 13 лютого 2004 року та задовольнив зустрічні вимоги, у т.ч. не звернув увагу на пропуск строку позовної давності на звернення до суду. (т. 4 а.с. 66-71).
В судовому засіданні ОСОБА_1, представник ОСОБА_2, підтримали доводи скарги і просили її задовольнити.
ОСОБА_3 заперечувала проти скарги і просила її відхилити.
Інші особи були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, у т.ч. шляхом вручення повісток їх представникам про що у справі є докази, до суду не прибули, про причини неявки не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не подавали. (т. 4 а.с. 111-126)
Третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 заперечувала проти задоволення вимог про визнання недійсним нотаріально посвідченого договору від 13 лютого 2004 року, просила розглядати справу без її участі.(т. 4 а.с. 79)
Зважаючи на вимоги ч. 3 і ч. 5 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення прибувших осіб, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні первісного позову, а відтак, задовольняючи зустрічні вимоги, районний суд виходив з того, що укладаючи 16 квітня 1997 року біржовий договір купівлі-продажу квартири, сторони не дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору, у т.ч. щодо його нотаріального посвідчення.
З таким висновком колегія суддів не погоджується, він є помилковим.
ЦК України набрав чинності із 1 січня 2004 року, оспорюваний біржовий договір був укладений 16 квітня 1997 року, а тому правовідносини, що виникли між сторонами в цій частині мають бути врегульовані за правилами ЦК України(в редакції Закону від 1963 року).
Правовідносини із оспорюваного нотаріально посвідченого договору від 13 лютого 2004 року мають бути врегульовані за чинним ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК України(1963р.), якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Як роз'яснено в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 р. N 3 (зі змінами, внесеними постановами від 25 грудня 1992 р. N 13 та від 25 травня 1998 р. N 15) "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", це правило не може бути застосоване, якщо сторони не досягали згоди з істотних умов угоди.
Згідно до вимог ст. 57 ЦК України(ч. 1 ст. 233 ЦК України в редакції Закону від 2003 року), угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого.
За змістом вказаної норми, збігом тяжких обставин слід розуміти такий майновий або особистий стан громадянина чи його близьких (крайня нужденність, хвороба та ін.), які примусили його укласти угоду на вкрай невигідних для нього умовах. При цьому збіг зазначених обставин і волевиявлення сторони укласти угоду на таких умовах повинні перебувати в безпосередньому причинному зв'язку.
Відповідно до вимог ст. 58 цього Кодексу(1963р.), недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода).
Якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.
Відповідні роз’яснення містяться і в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”.
Згідно зі ст. 78 КпШС України у випадку, коли у неповнолітніх є належне їм майно, батьки розпоряджаються ним як опікуни з додержанням відповідних правил про опіку. Опікун не вправі без дозволу органів опіки і піклування укладати угоди, якщо останні виходять за межі побутових (ст. 145 КпШС України).
Власник майна, як зазначено у статті 391 ЦК України(в редакції Закону від 2003 року), має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Судом встановлено, що
За свідоцтвом від 25 березня 1997 року виданим Управлінням ЖКГ Одеської міської ради, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_3 на праві власності в рівних частках належала двохкімнатна АДРЕСА_1 право власності було зареєстровано встановленим порядком. (т. 2 а.с. 211-218, т. 3 а.с. 174, 177-185)
За заявами, ОСОБА_5, ОСОБА_6 просили погодити відчуження частки неповнолітніх у АДРЕСА_1 із покупкою АДРЕСА_2.(т. 3 а.с. 172-173, 175-176)
За висновком органу опіки та піклування, розпорядженням Жовтневої районної адміністрації Одеської міської ради від 28 березня 1997 року № 211, наданий дозвіл на відчуження належних неповнолітній ОСОБА_6 та малолітній ОСОБА_3 часток житлової площі у АДРЕСА_1 у зв’язку із придбанням АДРЕСА_2.(т.1 а.с. 68, т. 3 а.с. 171, 186)
16 квітня 1997 року був укладений біржовий договір посвідчений на Одеській універсальній товарній біржі «Центр» за яким ОСОБА_5, яка діяла в своїх та інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, та малолітньої ОСОБА_3, та за нотаріально посвідченими довіреностями від ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, продала, а ОСОБА_1 придбав АДРЕСА_1 та сплатив за квартиру 4 000 грн..(т. 1 а.с. 5-7, 67, т.2 а.с. 49-50)
За витягом за наказу № 30 від 16 квітня 1997 року ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на час укладення біржової угоди були членами Одеської універсальної товарної біржі «Центр». Факт написання заяв про членство в біржі сторони не заперечували.(т.1 а.с. 6, 67, т. 2 а.с. 21)
За свідоцтвом ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_13 померла ІНФОРМАЦІЯ_2.(т. 2 а.с. 9-10, 155)
За повідомленням другої Одеської державної нотаріальної контори від 18 жовтня 2010 року № 288/01-25, спадкові справи після смерті ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12 не заводились. (т. 4 а.с. 28)
За довідкою, за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_15, ОСОБА_10.(т. 4 а.с. 45)
На підставі набравшого законної сили рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 червня 2003 року про визнання біржового договору купівлі-продажу від 27 червня 2003 року дійсним, ОСОБА_1 зареєстрував право власності на спірну квартиру у встановленому порядку.(т. 1 а.с. 12, 78-82)
За нотаріально посвідченим договором від 13 лютого 2004 року ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_4 купила АДРЕСА_1, права власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_4.(т.2 а.с. 70)
Ухвалою колегії суддів апеляційного суду Харківської області від 23 квітня 2007 року, який діяв як суд касаційної інстанції, скасоване рішення Приморського районного суду м. Одеси від 27 червня 2003 року про визнання біржової угоди дійсною, та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 09 листопада 2004 року про залишення рішення районного суду без змін із спрямуванням справи на новий розгляд. Скасування рішення відбулось з підстав недодержання судом норм процесуального права, а саме: розгляд справи судом без участі відповідачів та товарної біржі, які не були належним чином сповіщені про час та місце розгляду справи(ст. 172 ЦПК України в редакції Закону 1963 року).(т. 1 а.с. 12, 78-82, 153-155)
Колегія суддів перевірила доводи та заперечення сторін та встановила наступне.
Дійсно, за матеріалами справи ОСОБА_11 страждав на тяжку хворобу та перебував на лікуванні. (т. 2 а.с. 31-47)
Проте доказів необхідності проведення значних витрат на лікування, на час укладення оспорюваної угоди у квітні 1997 року до суду не надано. Вказані обставини не спростовані і оглянутими колегією суддів апеляційного суду медичними довідками, амбулаторними картками ОСОБА_5(т. 2 а.с. 31-47)
За життя ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_12, не заявляли вимог про розірвання або визнання недійсним біржового договору купівлі-продажу вищевказаної квартири.
До суду не надано об’єктивних доказів виникнення та існування обставин у квітні 1997 року, за яких колегія суддів могла б дійти висновку, що хвороба ОСОБА_11 (необхідність проведення операції або термінового коштовного лікування, тощо) примусила ОСОБА_11 , ОСОБА_5 та інших співвласників до термінового укладення договору купівлі-продажу від 16 квітня 1997 року на вкрай невигідних для них умовах, не встановлено таких і в судовому засіданні. Сам по собі факт наявності у ОСОБА_11 тяжкої хвороби(сахарний діабет із ускладненнями) та його вік, на думку колегії суддів, не може бути підставою для визнання недійсною угоди купівлі-продажу квартири від 16 квітня 1997 року.
Поряд з цим, судом встановлено, що сторони за договором від 16 квітня 1997 року досягли згоди з усіх істотних умов, передбачених ст. 224 ЦК України та при його укладанні дотримали вимог ст.ст. 62, 225, 228 ЦК України(1963р.) та ст.ст. 78, 145 КпШС України, вимог ч. 2 ст. 9 ЖК України та ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» від 10 грудня 1991 року № 1956-ХІІ( кожен окремо, у редакції Закону чинній на час укладення біржового договору).
Так, ОСОБА_5, яка діяла як продавець квартири у власних інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, та малолітньої ОСОБА_3, мала належно оформлений дозвіл на відчуження належних неповнолітній ОСОБА_6 та малолітній ОСОБА_3 часток у цій квартирі наданий органом опіки та піклування Жовтневої райдержадміністрації Одеської міської ради, розпорядженням від 28 березня 1997 року № 211, за особистою заявою ОСОБА_5 із зазначенням про продаж цієї квартири у зв’язку із придбанням іншої квартири № 74 в АДРЕСА_2. Від імені інших співвласників ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_5 діяла за нотаріально посвідченими довіреностями.(т. 1 а.с. 5-7, 67-68, т. 2 а.с. 49-50, 211-218, т. 3 а.с. 171-186)
Цих обставин та факт отримання від ОСОБА_1 грошей за цим договором ОСОБА_5 не заперечувала.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2010 року, закрито провадження за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 в частині вимог про визнання недійсним розпорядження голови Жовтневої райдержадміністрації Одеської міської ради від 28 березня 1997 року № 211 із роз’ясненням права звернутись із зазначеними вимогами в порядку адміністративного судочинства.(т. 4 а.с. 48-49)
Вказану ухвалу сторони не оскаржували, розпорядження голови Жовтневої райдержадміністрації Одеської міської ради від 28 березня 1997 року № 211 на час розгляду справи апеляційним судом не скасовано і є чинним.
Право власності ОСОБА_1 на вищевказану квартиру, було зареєстровано у встановленому законом порядку.
Цих обставин і доказів районним судом не спростовано, а зазначені в рішенні районного суду обставини не передбачені, як істотні ні в ст. 224 ЦК України(1963р.), ні в самій угоді.
Та обставина, що після укладення договору купівлі-продажу квартири у квітні 1997 року ОСОБА_1 зважаючи на сімейні обставини родини ОСОБА_3 та ОСОБА_13(хвороба, пошук нового житла), протягом тривалого часу не вимагав скасування реєстрації та виселення відповідачів не спростовує цих висновків.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 в частині визнання укладеного 16 квітня 1997 року біржового договору удаваним та таким, що приховував договір позики, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що такі доводи суперечать наявним у справі доказам.
До суду не надано об’єктивних доказів, що договір від 16 квітня 1997 року укладений із порушенням прав неповнолітніх дітей та(або)введення продавця в оману та(або) укладення договору внаслідок збігу тяжких обставин, або цей договір є удаваною угодою і такою, що приховує договір позики на суму 4 000 грн., не встановлено таких і в судовому засіданні. Посилання ОСОБА_5 на те, що ціна зазначена у біржовому договорі від 16 квітня 1997 року у сумі 4 000 грн. не відображає реальної вартості квартири на час укладення оспорюваного договору, колегія суддів відхилила, зважаючи на ст. 228 ЦК України( в редакції Закону від 1963 року), за змістом якої ціна договору визначена сторонами і погоджена шляхом укладення письмового договору під час продажу. Підвищення вартості житла на ринку нерухомості і неможливість за ці гроші придбати інше житло не можуть бути підставою для визнання договору неукладеним або недійсним.
На час розгляду справи судом ОСОБА_1 не є власником квартири, тому не підлягають задоволенню заявлені ним вимоги про виселення відповідачів із вказаної квартири із скасуванням їх реєстрації.
ОСОБА_4 не була учасником договору купівлі-продажу від 16 квітня 1997 року, судом не встановлено обставин та підстав недійсності нотаріально посвідченого договору від 13 лютого 2004 року, тому не підлягають задоволенню її вимоги про визнання цих угод дійсними.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не мають родинних відносин із ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, тому, на останніх не поширюється правовий режим користування квартирою із підстав ст.ст. 156, 157 ЖК України.
Разом із продажем ОСОБА_5 спірної квартири та припиненням у зв'язку із цим її та членів її сім’ї права власності на майно припинилися також всі права на користування цієї квартири, які не є членами сім'ї нового власника, а відтак, зважаючи на вимоги ст. 391 ЦК України, підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 із спірної квартири без надання іншого жилого приміщення із скасуванням їх реєстрації за вказаною адресою.
Згідно до вимог ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом допущена помилка у застосуванні норм матеріального і процесуального права, а тому з підстав визначених п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового по суті заявлених вимог.
Інші доводи апелянтів не спростовують цих висновків суду, а тому колегія суддів їх відхиляє.
Керуючись ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст.ст. 313-316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, –
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 – задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2010 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, визнати дійсним договір № Н/97-0302 укладений 16 квітня 1997 року та посвідчений на Одеській універсальній товарній біржі «Центр» за яким ОСОБА_5, яка діяла в своїх інтересах та інтересах ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5. та в інтересах ОСОБА_10 за нотаріально посвідченою довіреністю № 3498 від 15.04.1997р., та в інтересах ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, за нотаріально посвідченою довіреністю № 3492 від 15.04.1997 р. продала, а ОСОБА_1 придбав двохкімнатну АДРЕСА_1 загальною площею 51.2 кв.м., в іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково, усунути перешкоди у користуванні АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 із вказаної квартири. Зазначене рішення є підставою для скасування реєстрації відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 за вказаною адресою. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 - відмовити.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, Приморського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області за участю третіх осіб Одеської універсальної товарної біржі «Центр», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9, Товариства з обмеженою відповідальністю «Александр-Н» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, зобов’язання скасування реєстраційного обліку – відмовити.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду Одеської області: Б.Б.Левенець
Л.А.Гірняк
Н.Д.Плавич