ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 р.                                                                                  Справа № 33794/11/9104

           Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді                                          Сапіги В.П.,

суддів                                                     Онишкевича Т.В., Попка Я.С.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління пенсійного фонду України в Гусятинському  районі Тернопільської області на  постанову Гусятинського  районного суду Тернопільської області від 03.02.2011р. по справі за позовом ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

24.01.2011 року ОСОБА_1  (далі по тексту позивач) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області про поновлення строку для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, визнання відмови відповідача щодо виплати підвищення до пенсії як дитині війни протиправною, зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, отриманої у період з 2007-2010 роки, право на яке надано ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», з  врахуванням ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 03.02.2011р. позов в частині вимог за період з 2007-2009 роки та з 01.01.2010 року по 23.07.2010 року залишено без розгляду.

          Постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 03.02.2011р. адміністративний позов задоволено, визнано протиправною відмову відповідача щодо невиплати позивачу надбавки до пенсії як дитині війни. Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області здійснити на користь  ОСОБА_1     виплату підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 24.07.2010 року по 31.12.2010 року відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням фактично проведених виплат, і продовжувати нарахування такого підвищення на весь час дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції при винесенні постанови порушено норми КАС України, оскільки судом не встановлено факту порушення управлінням прав позивача в майбутньому, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 197 КАС України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Колегія суддів вважає підставними заявлені позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період 2010 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2010 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами. Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.  

У відповідності до ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Поряд з тим, аналіз законодавства, що регулює спірні правовідносини, надає суду апеляційної інстанції підстави зробити висновок, що рішення суду першої інстанції повною мірою гарантує захист прав позивача в частині не зазначення кінцевої дати зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії, оскільки одним із принципів адміністративного судочинства є диспозитивність. Отже суд, у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, може вийти за межі позовних вимог на підставі ч.2 ст. 11 КАС України.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог позивача щодо зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Гусятинському  районі Тернопільської області проводити нарахування та виплату на його користь підвищення до пенсії з 24.07.2010 року по 31.12.2010 року та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Гусятинському  районі Тернопільської області, обов’язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

З врахуванням вищенаведеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись  ст. 160, ч.10 ст. 1832, ст. 195, ст. 197,  п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області залишити без задоволення, постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 03.02.2011 року у справі № 2а-161/10 - без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя:                                                                                    В.П.Сапіга

Судді:                                                                                                            Т.В.Онишкевич

                                                                                                                      Я.С.Попко