ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2012 р.                                                                                  Справа № 5141/10

           Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді                                          Ніколіна В.В.,

суддів                                                             Гінди О.М., Заверухи О.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації на постанову Мостиського районного суду Львівської області від 03.11.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації та третьої особи - управління Державного казначейства України в Мостиському районі про зобов’язання нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації та управління Державного казначейства України в Мостиському районі про зобов’язання нарахувати та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 - 2008 роки.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачка посилалась на те, що являється матір’ю  малолітньої дитини. Згідно з ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 01.01.1993 року (із наступними змінами та доповненнями, внесеними Законами України), право на допомогу за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування особа, яка фактично здійснює догляд за дитиною. А розмір державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначений ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» відповідно до якої розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Проте, зазначена грошова допомога виплачувалась їй відповідачем у неповному розмірі. Позивачка просила зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації та управління Державного казначейства України в Мостиському районі провести перерахунок та виплатити їй суму не отриманої щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007-2008 роки.

Постановою Мостиського районного суду Львівської області від 03.11.2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, а зобов'язано Галицький відділ соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради здійснити нарахування та виплату  ОСОБА_1 допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

          Постанову суду першої інстанції оскаржило Галицький відділ соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, подавши на неї апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не може погодитись з таким рішенням суду і рахує, що суд, виносячи таку постанову, порушив норми матеріального права.

У поданій апеляційній скарзі відповідач управління праці та соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову, якою повністю відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність його висновків обставинам справи. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що воно належним чином виконало свій обов’язок перед позивачкою щодо виплати їй щомісячної допомоги по догляду за дитиною у 2007р. Просить врахувати, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються видатки на загальносуспільні потреби, їх розмір та цільове спрямування і органи праці та соціального захисту населення не вправі їх змінювати. Стверджує, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення було допущено істотне порушення норм бюджетного законодавства України.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає  задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи вимоги позивачки, суд виходив з того, що вона здійснюють догляд за дитиною та має право на одержання щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення ст. 56, п.7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було скасовано і зупинено (обмежено) право на отримання спірної виплати у 2007р. Розмір отриманої позивачкою щомісячної допомоги по догляду за дитиною за 2007 рік включно суперечить вимогам положень ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» і ч.7 ст. 9 КАС України, має обчислюватися у розмірі законодавчо встановленого розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.

Безспірно встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є матір’ю, яка здійснює догляд за дітьми до досягнення ними трирічного віку, а тому відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», у редакціях, що були чинними на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2007 році, мала право на отримання щомісячної допомоги у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.   

Відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину, незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім’ї, по догляду за якими надається допомога.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 визнані неконституційними положення п. 14 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено дію ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Дане рішення Конституційного України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положення статей зазначених законів, що визнані неконституційними.          

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи із встановленого, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 у частині нарахування та виплати їй недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року.

При вирішенні вимог позивачки ОСОБА_1, щодо аналогічних спірних виплат по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 рік, на думку колегії суддів, слід зазначити наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за № 10-рп/2008 визнано неконституційним, зокрема, п. 25 підпункт 12 розділу II Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким у Законі України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» було виключено статтю 43, що закріплювала право застрахованої особи на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, не меншому розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Разом із тим, п. 23 розділу II цього ж Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми», на предмет конституційності не розглядався, у встановленому порядку неконституційним не визнався та своєї чинності у 2008 році не втрачав.

Так, згідно із ст. 13 Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми» у редакції 2008 року право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною (а не тільки не застрахована в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування особа, як передбачалося цією нормою Закону у попередній редакції).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що у 2008 спірному році право позивачки ОСОБА_1 на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також розмір цієї допомоги врегульовувалися насамперед положеннями Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми», як спеціального закону, що був чинним у цей період.

Відповідно до ч.1 ст. 15 Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми» (в редакції 2008 року) допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач управління праці та соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації належним чином та відповідно до вимог Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік» та Закону України «Про допомогу сім’ям з дітьми» виконало свій обов’язок перед позивачкою ОСОБА_1 з виплати їм спірної допомоги у 2008 році.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що управління праці та соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації, здійснивши позивачці виплату щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 році в розмірі, встановленому вищевказаними Законами, станом на час проведення такої виплати діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинними Законами України, тобто правомірно, а тому підстав для задоволення позовних вимог у частині зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити спірну недоплату за 2008 рік немає.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 206, 254 КАС України колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Мостиської районної державної адміністрації залишити без задоволення.

Постанову Мостиського районного суду Львівської від 03.11.2009 року у справі № 2-а-165/09 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.  

Головуючий суддя          В.В.Ніколін

Судді                                    О.М. Гінда

                                    О.Б. Заверуха