ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  3/106

24.04.08

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю «РВП-3»  

До                 Київської міської ради (відповідач 1)

                     Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу

                     Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

                     (відповідач 2)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

                     Товариство з обмеженою відповідальністю «Бузінвест»

Про               скасування рішення від 27.12.2007        

Суддя Сівакова В.В.

Представники:

від позивача                      не з’явились

від відповідача 1      Слончак В.В. –по дов. № 225-КР-318

від відповідача 2      не з’явились

від третьої особи      Сторожук Т.Л. –по дов. № б/н від 07.03.2008      

У засіданні брали участь

          

СУТЬ СПОРУ:

         

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги  Товариства з обмеженою відповідальністю «РВП-3»про скасування рішення Київської міської ради від 27.12.2007 №   «Про  передачу земельної ділянки ТОВ «Бузінвест»для експлуатації обслуговування та будівництва бази відпочинку сімейного типу та оздоровчо-розважального комплексу на вул. Набережно-Корчуватській у Голосіївському районі м. Києва».

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-відстойний пункт-3» обґрунтовуються тим, що Київською міською радою 27.12.2007 прийнято рішення «Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Бузівнест»для будівництва, експлуатації та обслуговування бази відпочинку сімейного типу та оздоровчо-розважального комплексу на вул. Набережно-Корчуватській у Голосіївському районі м. Києва згідно з яким ТОВ «БУЗІНВЕСТ»передано земельну ділянку площею 30,97 га у довгострокову оренду строком на 15 років (у тому числі в межах прибережних захисних смуг площею 23, 00 га) за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що він є користувачем земельної ділянки по вул. Набережно-Корчуватська у Голосіївському районі м. Києва (далі –земельна ділянка) та на цій земельній ділянці розташований цілісний майновий комплекс позивача. Також визначає, що оскаржуване рішення суперечить вимогам чинного законодавства України, а саме не відповідає вимогам п. 5 ст. 116 Земельного Кодексу України, Тимчасового порядку набуття права на землю на конкурентних засадах в місті Києві, затвердженого рішення м Київської міської ради № 810/335від 19.07.2005.   

Позивач в судове засідання не з’явився. Однак, позивачем 23.04.2008 до канцелярії суду подано клопотання про відкладення розгляду справи, в зв’язку з неможливістю направити в судове засіданні повноважного представника, який перебуває у відрядженні.           

Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи суд відзначає, що зайнятість представника відповідача не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в даному випадку позивач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України.

          

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву позов не визнає, вважає, що спірне рішення прийнято в межах повноважень, а тому просить в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Третя особа у письмовому відзиві на позов вважає позовні вимоги ТОВ «РВП-3»є незаконними та необгрунтованими. Просить в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

27.12.2007 Київська міська рада прийняла рішення про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Бузівнест»земельної ділянки площею 30,97 га у довгострокову оренду на 15 років (у тому числі в межах прибережних захисних смуг площею 23, 00 га) за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Позивач в своїй позовній заяві стверджує, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням ч. 5 ст.116 Земельного кодексу України та п. п. п. п. 2.2., 2.4., 2.9. Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради № 313/1747 від 14.03.2002.

Згідно ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

В обґрунтування законності підстав позову, ТОВ «РВП-3»надано суду рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 888 від 23.06.1964,   № 620 від 24.04.1973, № 1741 від 26.10.1981.

У відповідності до ст. 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990, в редакції, що діяла на дату прийняття рішення № 620 від 24.04.1973, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Згідно ст. 23 Земельного кодексу України (18.12.1990) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

У відповідності до ч. 1, 2, 3 ст. 125 Земельного кодексу України (25.10.2001) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону (ч. 1, 2 ст. 126 Земельного кодексу України).

Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що згідно Рішень Київської міської ради V сесії V скликання від 01.10.2007 № 434/3268 та від 27.12.2007 рішення виконавчого комітету Київської міської ради № 888 від 23.06.1964, № 1741 від 26.10.1981 та № 620 від 24.04.1973 втратили чинність як такі, що не були виконанні в установленому порядку.

Судом встановлено, що земельна ділянка по вул. Набережно-Корчуватська в Голосіївському районі м. Києва, що передана ТОВ «Бузівнест»в оренду, на дату парийняття оспорюваного рішення в користуванні інших фізичних чи юридичних осіб не перебувала.

Отже, при винесенні рішення від 27.12.2007 Київською міською радою не було порушено вимог ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України від 25.10.2001, п.п. п.п. 2.2, 2.4, 2.9 Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві від 14.03.2002.

Таким чином, Товариству з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-відстойний пункт-3»земельна ділянка, що передана ТОВ «Бузівнест»в оренду, раніше не відводилась та в користування не передавалась. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ремонтно-відстойний пункт-3»не отримував правовстановлюючих документів на право користування цією земельною ділянкою, а тому, не має права користування цією земельною ділянкою.

Позивач в своїй позовній заяві зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням п.п. 2.1., п. 8.1. Тимчасового порядку набуття права на землю на конкурентних засадах в місті Києві, затвердженого рішенням Київради від 19.07.2005 № 810/3385, відповідно до яких право оренди повинно набуватися на конкурентних засадах, починаючи з 1 вересня 2005 року.

Як вбачається з матеріалів справи оскаржуване рішення відповідача 1 прийняте на підставі статей 93, 123, 124 Земельного кодексу України.

Згідно зі ст. 93 Земельного кодексу України від 25.10.2001, в редакції, що діяла на дату постановлення оспорюваного рішення, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно зі ст. 123 Земельного кодексу України від 25.10.2001, в редакції, що діяла на дату постановлення оспорюваного рішення, надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Згідно зі ст. 124 Земельного кодексу України, в редакції, що діяла на дату постановлення оспорюваного рішення, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу (ч.3 ст. 124 Земельного кодексу України від 25.10.2001).

Обов’язковість передання в оренду земельної ділянки комунальної чи державної власності на конкурентних засадах на дату прийняття оскаржуваного рішення законом не встановлювалася, тому, при прийнятті оспорюваного рішення Київська міська рада діяла в межах наданих їй повноважень та у відповідності до закону.

Таким чином, рішення Київської міської ради від 27.12.2007 «Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю «Бузінвест»для будівництва, експлуатації та обслуговування бази відпочинку сімейного типу та оздоровчо-розважального комплексу на вул. Набережно-Корчуватській у Голосіївському районі м. Києва»прийнято у відповідності до чинного законодавства України.

Позивач також просить суд визнати за ним право постійного користування земельною ділянкою площею 27 га, на якій розташований цілісний майновий комплекс позивача, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська.

У відповідності до ст. 122 Земельного кодексу України повноваження щодо надання земельних ділянок в користування із земель комунальної власності віднесено до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад. Тобто, надання у постійне користування земельної ділянки по вул. Набережно-Корчуватська в Голосіївському районі м. Києва віднесено до компетенції Київської міської ради.

Згідно зі ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок. Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки. Відмову органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади у наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлений строк може бути оскаржено в судовому порядку. Тому, надання земельної ділянки у постійне користування здійснюється компетентними органами у порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Позивач не надав суду доказів та пояснень з приводу звернення до Київської міської ради з клопотанням про відведення йому земельної ділянки по вул. Набережно-Корчуватська в Голосіївському районі м. Києва в постійне користування та не оскаржував дії Київської міської ради щодо відмови чи її бездіяльність у наданні Товариству земельної ділянки в користування.

Таким чином, відсутні підстави, без дотримання порядку надання земельної ділянки у постійне користування, визначеного чинним законодавством України, визнати право постійного користування за позивачем.

Крім того, як вбачається з положень частини другої статті 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об‘єднання), установи та організації. З матеріалів справи вбачається, що позивач не підпадає під категорії підприємств, установ та організацій, що наділені правом отримувати земельні ділянки у постійне користування.

У відповідності до ст. 28 Земельного кодексу України від 18.12.1990 при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 888 від 23.06.1964, № 620 від 24.04.1973, № 1741 від 26.10.1981, згідно яких відводилась земельна ділянка для розміщення та будівництва Ремонтно-відстойного пункту-3.

При оцінці наданих позивачем рішень виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів судом встановлено.

Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №888 від 23.06.1964 Управлінню побутового обслуговування населення виконкому міськради відводилась земельна ділянка в тимчасове користування під влаштування стоянок човнів індивідуального користування та човнів держустанов.

Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №620 від 24.04.1973 Управлінню побутового обслуговування населення виконкому міськради відводилась земельна ділянка під розміщення ремонтно-відстійних пунктів.

Таким чином, рішеннями № 888 від 23.06.1964 та № 620 від 24.04.1973 відводилась земельна ділянка під влаштування стоянок човнів та для розміщення ремонтно-відстійних пунктів відповідно. Згідно цих рішень будівництво на даних земельних ділянках не було дозволено, зокрема, будівництво ремонтно-відстойного пункту-3.

У відповідності до рішення виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів №1741 від 26.10.1981 (далі –рішення № 1741 від 26.10.1981) та плану-схеми до цього Рішення Управлінню побутового обслуговування населення виконкому міськради вирішено відвести земельну ділянку площею 12 га та акваторію затоки Дніпра прощею 28 га для будівництва ремонтно-відстойного пункту №3 в с. Корчувате.

Отже, в 1981 році було заплановано будівництво РВП-3 та відведено для цих цілей земельну ділянку площею 12 га в с. Корчувате Московського району (згідно плану-схеми, що додається до цього рішення).

Згідно рішення №1741 від 26.10.1981 та плану-схеми до цього рішення, Витягу з бази даних Державного земельного кадастру від 28.11.2007 Чергового кадастрового плану земельна ділянка, що відводилася для будівництва РВП-3, не співпадає (не накладається) з земельною ділянкою, що передана ТОВ «Бузінвест»на підставі оскаржуваного рішення Київської міської ради від 27.12.2007.

Таким чином, в результаті дослідження наданих учасниками процесу доказів та пояснень суд робить висновок, що для будівництва ремонтно-відстойного пункту-3 відводилась земельна ділянка в с. Корчувате Московського району, яка не відноситься (не співпадає) до земельної ділянки, переданої в оренду ТОВ «Бузінвест». Будівництво ремонтно-відстойного пункту-3 на вул. Набережно-Корчуватській не було дозволено, та для цих цілей не відводилась земельна ділянка. Таким чином, забудову цієї території та розміщення на ній ремонтно-відстойного пункту-3 здійснено самовільно з порушенням вимог законодавства України та вимоги щодо дотримання цільового використання земельної ділянки.

Крім цього, згідно ст. 28 Земельного кодексу України від 18.12.1990 право власності чи право користування при переході права власності на будівлю і споруду переходить саме щодо цих об'єктів –будівлі і споруди.

В позовній заяві позивач посилається на те, що у його власності перебуває цілісний майновий комплекс до складу якого входить будівля сторожового дому, причали №1, 2, 3, 4, паркинг, бонові огорожі, дебаркадери, ремонтні зони №1, 2, 3, зони сухого відстою плавзасобів.

Дані об’єкти, крім сторожевого дому, не є будівлями та спорудами у розумінні чинного законодавства України, а тому, право користування під цими об’єктами згідно ст. 28 Земельного кодексу України від 18.12.1990  до позивача не перейшло. Крім того, позивачем не надано доказів, що підтверджують перехід до нього права власності на причали № 1, 2, 3, 4, паркинг, бонові огорожі, дебаркадери, ремонтні зони №1, 2, 3, зони сухого відстою плавзасобів. Зокрема, перелік майна цілісного майнового комплексу «Ремонтно-відстойного пункту-3», що приватизувався та був переданий організації орендарів «Ремонтно-відстойного пункту-3», та докази, що підтверджують передання цього майна Позивачу.

Позивач в обґрунтування права власності на об’єкт нерухомості – сторожевий будинок, посилається на рішення Господарського суду міста Києва у справі № 30/458 від 21.11.2007. У відповідності до цього рішення за ТОВ «РВП-3»визнано право власності на нежитлову будівлю площею 7,8 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 45.

При дослідженні наданих учасниками процесу доказів та їх пояснень було встановлено, що адреса цьому будинку не присвоювалась, будинок не зданий в експлуатацію.

Тому, у відповідності до ст. 28 Земельного кодексу України від 18.12.1990 до товариства не перейшло право користування цією земельною ділянкою.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги є такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись  ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Суддя

В.В. Сівакова

Рішення підписано 25.04.2008