КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.02.2012                                                                                           № 8/185-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Поляк О.І.

суддів:            Кропивної Л.В.

          Рудченка  С.Г.

при секретарі Чуприні І.В. у відкритому судовому засіданні,

за участю представників сторін:

від позивача: Мариніч Н.В.

від відповідача: Острянко М.М.

від третьої особи-1: не з’явився

від третьої особи-2: не з’явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Трест «Південатоменергобуд»

на рішення господарського суду Київської області

від 20.12.2011 року (дата підписання – 26.12.2011 року)

у справі № 8/185-10 (суддя – Скутельник П.Ф.)

за позовом Державного підприємства «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Трест «Південатоменергобуд»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю “Нафтогазпроект-ХХІ век”

2. Товариство з обмеженою відповідальністю “Національна факторінгова    компанія”

про стягнення заборгованості

                              Суть рішення і апеляційної скарги:

Державне підприємство «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» звернулося до господарського суду з позовом до Акціонерного товариства відкритого типу «Трест «Південатоменергобуд», яке змінило свою організаційно-правову форму на Товариства з додатковою відповідальністю згідно з протоколом рішення чергових зборів акціонерів № 017 від 22.06.2010 року, про стягнення заборгованості за простими векселями за № 3190923976, № 3190923977, а саме:  3 200 000,00 грн. основного боргу, 500 652,36 грн. відсотків, 461 802,44 грн. інфляційних нарахувань, 152 284,93 грн. пені. 

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, господарським судом Київської області на підставі ст. 27 ГПК України за власною ініціативою залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Нафтогазпроект-ХХІ век” та в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “Національна факторінгова   компанія”.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.12.2011 року (дата підписання – 26.12.2011 року) у справі № 8/185-10 (суддя – Скутельник П.Ф.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства відкритого типу «Трест «Південатоменергобуд» на користь Державного підприємства «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі   відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» заборгованість за простими векселями за № 3190923976 та за № 3190923977 у вигляді основного боргу на загальну суму 3200000,00 грн., відсотків на загальну суму 500652,36 грн., інфляційних нарахувань на загальну суму 461802,44 грн., пені на загальну суму 152284,93 грн., державне мито у сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з додатковою відповідальністю «Трест «Південатоменергобуд», яке є правонаступником всіх прав та обов’язків Акціонерного товариства відкритого типу «Трест «Південатоменергобуд», звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована неправильним застосування норм матеріального та порушенням норм процесуального права судом першої інстанції. Зокрема, апелянт вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що при видачі простих векселів за № 3190923976, № 3190923977 була допущена технічна описка у назві першого векселедержателя, оскільки наявними матеріалами справи не спростовується існування ТОВ «Нафтогазпроект-ХХІ вік».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 року відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 15.02.2012 року.

15.02.2012 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він проти доводів апеляційного оскарження заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 року на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 29.02.2012 року.

29.02.2012 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником позивача було подано письмове доповнення до відзиву, що долучене до матеріалів справи.

У судове засідання 29.02.2012 року з’явилися представники позивача та відповідача, представники третіх осіб у призначене судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 29.02.2012 року представником апелянта було заявлене усне клопотання про зупинення апеляційного провадження у даній справі до вирішення у судовому порядку справи № 2-909/10 (№ 22Ц-1833/2010) за позовом ДП НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» до приватного нотаріуса Вишгородського нотаріального округу Київської області ОСОБА_1, третя особа – АТВТ «Трест «Південатоменергобуд», про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов’язання вчинити певні дії, яке відхилено колегією суддів з огляду на необґрунтованість заявником неможливості розгляду даної справи № 8/185-10 до вирішення в судовому порядку справи № 2-909/10 (№ 22Ц-1833/2010).

Крім того, у судовому засіданні 29.02.2012 року представником апелянта були подані письмові пояснення у справі, у яких він, зокрема, посилаючись на регулювання спірних правовідносин нормами вексельного законодавства, зазначав про безпідставність нарахування позивачем інфляційних втрат та 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд  не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

                                          В С Т А Н О В И В :

Як встановлено місцевим господарським судом, ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» з 2000 року є держателем простих векселів за № 3190923976 та № 3190923977, виданих Акціонерним товариством відкритого типу «Трест «Південатоменергобуд» 25.04.2000 року з датою платежу 25.04.2009 року.

Як вбачається з матеріалів справи, першим векселедержателем простих векселів за № 3190923976 та № 3190923977 значиться Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазпроект-ХХІ вік».

Внаслідок індосування прості векселі перейшли до наступного векселедержателя -  Товариства з обмеженою відповідальністю «НФК».

У свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю «НФК» за індосаментом передало вказані прості векселі відокремленому підрозділу «Чорнобильська АЕС» Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».       

Як зазначено господарським судом першої інстанції, відокремлений підрозділ «Чорнобильська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» передав прості векселі за № 3190923976 та № 3190923977 ДП НАЕК «Енергоатом», яке передало їх відокремленому підрозділу «Запорізька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом».  

З матеріалів справи слідує, що Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» були направлені на адресу Акціонерного товариства відкритого типу «Трест «Південатоменергобуд» листи від 14.04.2009 року за № 42-09/7582 та від 22.04.2009 року № 42-09/8259 про оплату простих векселів за № 3190923976 та № 3190923977.

Згідно з листом Акціонерного товариства відкритого типу «Трест «Південатоменергобуд» від 27.04.2009 року за № 01/136 в оплаті вищевказаних векселів ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» було відмовлено.

Як встановлено місцевим господарським судом, 27.04.2009 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Вишгородського нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 із заявою від 27.04.2009 року за № 28-09/8557 про вчинення протесту про несплату АТВТ «Трест «Південатоменергобуд» простих векселів за № 3190923976 та № 3190923977.

Приватним нотаріусом Вишгородського нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 прості векселі за № 3190923976 та № 3190923977 були прийняті від позивача.

У зв`язку з відмовою у вчиненні протесту в неплатежі представником позивача було пред`явлено нотаріусу вимогу про видачу 30.04.2009 року представнику позивача постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якій приватним нотаріусом присвоєно вхідний номер 1/24-16 від 28.04.2009 року.

Як вбачається з постанови від 30.04.2009 року приватним нотаріусом відмовлено у здійсненні протесту в неплатежі простих векселів за № 3190923976 та № 3190923977 у зв`язку з тим, що ДП НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» не має права вимоги за вказаними векселями, оскільки право на вимогу не базується на безперервному ряді індосаментів.

Рішенням Вишгородського районного суду від 21.01.2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного cуду Київської області від 19.05.2010 року, було відмовлено у задоволенні позовних вимог ДП НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» про визнання недійсною та скасування зазначеної постанови нотаріуса, та встановлено, що на векселях першим держателем векселів зазначено ТОВ «Нафтогазпроект-ХХІ вік», а на звороті векселів перший індосамент вчинено не першим векселедержателем, а іншою особою - ТОВ “Нафтогазпроект-ХХІ век”. Вказані назви не є тотожними, а відтак індосаментний ряд не є безперервним. Таким чином, право позивача не базується на безперервному індосаментному ряді та, як наслідок, позбавляє його статусу законного векселедержателя.

Посилаючись на те, що при складенні вищевказаних векселів були допущені технічні описки, оскільки такого підприємства як ТОВ “Нафтогазпроект-ХХІ вік” з ідентифікаційним кодом 30531189 в ЄДРПОУ не значиться, позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Акціонерного товариства відкритого типу «Трест «Південатоменергобуд» про спонукання внести зміни в текст простих векселів та підписати акт про здійснення таких змін.

Рішенням господарського суду Київської області від 18.02.2011 року у справі

№ 15/164-10 встановлено наступне.

Згідно з витягом серії АЕ № 518335 з Єдиного  державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.01.2011 року відповідно до критерію пошуку: найменування юридичної особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазпроект-ХХІ вік» в Єдиному  державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не знайдено.

Відповідно до довідки від 24.01.2011 року за № 21-10/299 Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві, наданої у відповідь на запит позивача, станом на 01.01.2011 року інформація про суб`єкт з назвою “Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазпроект-ХХІ вік» в ЄДРПОУ не значиться; за вказаним у запиті кодом значиться: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазпроект-ХХІ век» (код 30531189) .

Крім того, згідно листа від 25.01.2011 року за № 24-92 відділу Державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, надісланих на виконання ухвали суду від 14.01.2011 року у справі № 15/164-10, ТОВ «Нафтогазпроект-ХХІ век» (код 30531189) зареєстровано в Оболонському районі м. Києва 14.09.1999 року за адресою, вказаною в реєстраційних документах: м. Київ, проспект Червоних козаків, 8. Проте, в ухвалі господарського суду Київської області від  14.01.2011 року по справі № 15/164-10, суд просив надати інформацію відповідно до критерію пошуку: товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазпроект-ХХІ вік» без зазначення коду ЄДРПОУ. Інформацію стосовно ТОВ «Нафтогазпроект-ХХІ вік» суду не надано.

Отже, із зазначених витягу серії АЕ за № 518335 з Єдиного  державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідки за № 21-10/299 від 24.01.2011 року  Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві та листа державного реєстратора, отриманого у відповідь на запит суду, вбачається, що юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазпроект-ХХІ вік» в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не значиться.

Приймаючи 18.02.2011 року рішення про відмову у позові  у справі № 15/164-10, місцевий господарський суд послався на те, що у  векселедавця відсутній обов’язок вносити зміни до тексту векселя, а тому правові підстави для задоволення позову про спонукання відповідача внести зміни до тексту емітованих ним простих векселів за № 3190923976 та № 3190923977 шляхом закреслення в тексті зазначених простих векселів літери “і” та написання літери “е” замість закресленої із зазначенням дати внесення змін та підписанням відсутні.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 року справі № 15/164-10 наведене рішення господарського суду першої інстанції залишене без змін.

Залишаючи без змін оскаржувані судові рішення, Вищий господарський суд України у постанові від 30.08.2011 року у справі № 15/164-10 вказав, що в розумінні ч. 1 ст. 13 Закону України "Про обіг векселів в Україні", згідно з якою зміни до тексту векселя можуть вноситися за ініціативою його держателя виключно векселедавцем (за переказним векселем - трасантом) шляхом закреслення старого реквізиту та написання нового із зазначенням дати внесення змін та підписанням відповідно до цього Закону, йдеться про внесення до тексту векселя таких виправлень, які змінюють сам зміст документа, обсяг та характер відповідальності осіб, що поставили свої підписи на векселі, однак, не про виправлення помилки технічного характеру (виправлення явної описки, граматичної помилки тощо).

Враховуючи причини виникнення даного спору, відсутність у векселедавця обов’язку здійснювати згадане виправлення, невідповідність позову стосовно виправлення описки (технічної помилки) правовому змісту статті 13 Закону України "Про обіг векселів в Україні" щодо внесення змін до тексту векселя, з огляду на неможливість здійснення в межах господарського судочинства перевірки законності та обґрунтованості рішення Вишгородського районного суду від 21.01.2010 року і ухвали апеляційного суду Київської області від 19.05.2010 року стосовно відсутності  безперервного індосаментного ряду та беручи до уваги відсутність у даного позову спрямованості на безпосереднє вирішення питань, пов’язаних із виконанням спірних грошових зобов’язань (безпосереднє відновлення та/або захист порушеного права), суд касаційної інстанції зазначив про обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо неналежності обраного позивачем способу судового захисту (його невідповідності приписам статті 16 Цивільного кодексу України)  та правомірну відмову в задоволенні вимог позивача.        

Водночас Вищий господарський суд України у постанові від 30.08.2011 року у справі № 15/164-10 вказав, що позивач не позбавлений права на звернення до суду з позовом про стягнення спірних коштів.

Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» про стягнення  3 200 000,00 грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком господарського суду Київської області з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обіг веселів в Україні» законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Згідно зі ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у документарній формі. Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов'язань та стягнення за векселями визначаються законом.

За приписами ст. 75 Уніфікованого закону простий вексель містить: 1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; 2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; 3) зазначення строку платежу; 4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; 5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; 6) зазначення дати і місця складання простого векселя; 7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

В силу ст. 76 Уніфікованого закону документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті.

Згідно з ч. 2 ст. 196 Цивільного кодексу України документ, який не містить обов'язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів, не є цінним папером.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи простих векселів за № 3190923976 та № 3190923977 та встановлено судами попередніх інстанцій, останні містять всі необхідні реквізити, обов`язковість яких передбачена чинним законодавством.

Однак, заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що у простих векселях за № 3190923976 та № 3190923977 відсутній безперервний ряд індосаментів, оскільки назви першого векселедержателя - ТОВ «Нафтогазпроект-ХХІ вік», та особи, що вчинила перший індосамент,  - ТОВ «Нафтогазпроект-ХХІ век», не є тотожними.

Утім, обґрунтовуючи заявлену вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за вказаними простими векселями, позивач зазначає про допущення технічних описок при їх складанні, а саме: в назві першого векселедержателя – ТОВ «Нафтогазпроект-ХХІ вік».

Згідно зі ст. 11 Уніфікованого закону будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Відповідно до ст. 16 Уніфікованого закону особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній із них є бланковим.

Таким чином, зі змісту наведених норм слідує, що особа, яка володіє векселем на підставі індосаменту, розглядається як законний держатель такого векселя. Єдина вимога – безперервність ряду індосаменту. Індосаментний ряд вважається безперервним у будь-якому випадку, коли один індосамент іде послідовно за попереднім, а попередній дає можливість легалізувати індосата. Тобто особу, яка підписує індосамент, має бути вказано в попередньому індосаменті як індосата, якщо цей індосамент є іменним, або вона повинна володіти векселем на підставі бланкового індосаменту чи індосаменту на пред’явника.

Закріплений ст. 40 Уніфікованого закону обов’язок особи, яка здійснює платіж при настанні строку платежу за векселем, перевірити правильність послідовного ряду індосаментів, але не підписи індосантів, свідчить, що безперервність індосаментного ряду перевіряється лише візуально.

Так, статтею 7 Уніфікованого закону закріплено, якщо на переказному векселі є підписи осіб, нездатних зобов’язуватися за переказним векселем, або підроблені підписи, або підписи вигаданих осіб, або підписи, які з будь-яких інших підстав не можуть зобов’язувати тих осіб, які поставили їх на переказному векселі або від імені яких переказний вексель був підписаний, то зобов’язання інших осіб, які поставили свої підписи на ньому, є все ж таки юридично дійсним.

З аналізу наведеної норми випливає, що визнання у судовому порядку того чи іншого індосаменту недійсним має значення лише для легітимізації індосата, зазначеного у цьому індосаменті, проте, визнання індосаменту недійсним не перериває індосаментний ряд, оскільки він перевіряється на безперервність лише візуально.

Тобто зобов’язання кожної з осіб за одним векселем є окремим зобов’язанням.

Враховуючи приписи наведених норм та вищевикладені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Державне підприємство «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»  в особі   відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» є законним держателем векселів за № 3190923976 та № 3190923977.

При цьому, колегією суддів прийнято до уваги положення абз. 7 п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 червня 2007 року № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів», згідно з яким законний векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними та дійсними. Доведення протилежного - обов'язок особи, якій пред'явлено вимогу за векселем.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з цим, відповідач, як емітент простих векселів за № 3190923976 та № 3190923977, не довів належними та допустимими доказами існування такої юридичної особи як ТОВ «Нафтогазпроект-ХХІ вік» та перебував з нею у відповідних правовідносинах.

Крім того, як встановлено рішенням господарського суду Київської області від 18.02.2011 року у справі № 15/164-10, з витягу серії АЕ за № 518335 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідки за № 21-10/299 від 24.01.2011 року  Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві та листа державного реєстратора, отриманого у відповідь на запит суду, вбачається, що юридичної особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазпроект-ХХІ вік» в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не значиться.

У той час, як Вищий господарський суд України у постанові від 30.08.2011 року у справі № 15/164-10 дійшов висновку, що відмінності у назві першого векселедержателя – ТОВ «Нафтогазпроект-ХХІ вік», та особи, що вчинила перший індосамент, - першого векселедержателя – ТОВ «Нафтогазпроект-ХХІ век», є помилкою технічного характеру (опискою, граматичною помилкою).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що відсутність тотожності назви першого векселедержателя - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазпроект-ХХІ вік», та особи, що вчинила перший індосамент - Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогазпроект-ХХІ век», пов’язана з технічною опискою (помилкою) при заповненні бланків простих векселів за № 3190923976 та № 3190923977, яка не позбавляє останніх вексельної сили та не має своїм наслідком відсутність у позивача права вимоги за ними.

Отже, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом та вважає, що лише відсутність обов’язкових реквізитів цінного паперу у документа має своїм наслідком втрату останнім статусу цінного паперу, проте, допущення описки у найменуванні юридичної особи векселедержателя, яке за своїм змістом не є ідентичним відсутності обов’язкових реквізитів цінного паперу, а відтак не тягне за собою вказаних наслідків.

Посилання апелянта на те, що позивач при придбанні простих векселів мав перевірити правомірність їх утримання попередніми особами, колегією суддів оцінюються критично з огляду на положення ст. 40 Уніфікованого закону, яка покладає на особу, що здійснює платіж, обов’язок перевірити правильність послідовного ряду індосаментів, але не підписи індосантів, внаслідок чого вексельний обіг набуває можливості відокремитися від необхідності осіб, що мають бажання придбати вексель, перевіряти правомірність утримування векселя попередніми особами.

За приписами ст. 77 Уніфікованого закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів,   тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74). До простого векселя також застосовуються інші положення, серед яких: застереження про відсотки (стаття 5).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Уніфікованого закону переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату.

На дату видачі простих векселів  за № 3190923976 та № 3190923977 останні видані із строком платежу: на визначену дату - 25 квітня 2009 року.

У разі пред'явлення законним векселедержателем вимоги про оплату векселя зобов'язана за ним особа не має права відмовитися від виконання з посиланням на відсутність або недійсність зобов'язання, крім випадків, передбачених ст. 17 зазначеного Уніфікованого закону (абз. 1 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 червня 2007 року № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів»).

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Уніфікованого закону держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.  

За приписами абз. 1, 2, 3, 4 ст. 44 Уніфікованого закону відмова в акцепті або у платежі повинна бути підтверджена засвідченим автентичним документом (протест у неакцепті або у неплатежі); протест в неакцепті повинен бути здійснений протягом строку, визначеного для пред'явлення для акцепту. Якщо у випадку, передбаченому у першому абзаці статті 24, перше пред'явлення мало місце в останній день строку, то протест ще може бути здійснений наступного дня; протест у неплатежі за переказним векселем, який підлягає оплаті на визначену дату або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення, повинен бути здійснений в один із двох робочих днів, які настають за днем, у який вексель підлягає оплаті; протест у неакцепті звільняє від пред'явлення для платежу і від протесту у неплатежі.

Враховуючи наявні в матеріалах справи супровідні листи про направлення позивачем відповідачу актів пред’явлення векселів до платежу від 14.04.2009 року та 22.04.2009 року, отримання яких підтверджується листом відповідача від 27.04.2009 року, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що останні є офіційно засвідченою вимогою позивача до відповідача щодо здійснення останнім зобов’язань, які випливають  з векселів за № 3190923976 та № 3190923977, і свідченням невиконання цих вимог відповідачем.

При цьому, колегією суддів враховано ту обставину, що позивач звертався до нотаріуса за вчиненням протесту в неплатежі простих векселів, однак, останньому було відмовлено у вчиненні цієї нотаріальної дії. Спір про визнання недійсною та скасування постанови нотаріуса про відмову у вчиненні протесту в неплатежі простих векселів у судовому порядку на даний час не вирішено.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 червня 2007 року № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» відповідно до статей 43, 77 Уніфікованого закону держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб при настанні строку платежу, якщо останній не був здійснений, а також до настання строку платежу за таких умов: якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт.

Згідно ст. 78 Уніфікованого закону векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 8 червня 2007 року № 5 «Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів» визначено, що за вексельним законодавством виникають зобов'язання як прямих боржників, так і боржників у порядку регресу.

Прямі боржники - це векселедавець простого векселя та акцептант переказного векселя. Вимоги до зазначених осіб, а також до авалістів за них (за їх наявності) можуть бути пред'явлені як у строк платежу, так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. При цьому, підставою для заявлення вимог до прямих боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора.

У зв'язку з викладеним при настанні строку платежу за векселем вимога про його сплату може бути заявлена тільки до прямого боржника, а не до боржника, зобов'язаного в порядку регресу.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про правомірність позовних вимог позивача  до відповідача в частині стягнення заборгованості по простим векселям за № 3190923976 та № 3190923977 на загальну суму 3200000,00 грн.

Також місцевим господарським судом задоволені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 500 652,36 грн. відсотків, нарахованих на вексельну суму за період з 25.04.2009 року до 25.11.2010 року.

На підставі ст. 48 Уніфікованого закону векселедержатель може вимагати від особи, до якої пред’явив позов, сплати відсотків, нарахованих на вексельну суму.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про обіг векселів в Україні» передбачені ст. ст. 48, 49 Уніфікованого закону відсотки на суму векселів, як виданих, так і тих, що підлягають оплаті на території України, нараховуються виходячи з розміру облікової ставки НБУ на день подання позову та від дня настання строку платежу (з дня платежу) до дня подання позову відповідно.

Перевіривши розмір заявлених відсотків за період з 25.04.2009 року, тобто з дня платежу, до 25.11.2010 року – кінцевої дати нарахування, визначеної позивачем, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом першої інстанції правомірно задоволені позовні вимоги про стягнення з відповідача 500 652,36 грн. відсотків.

Крім того, позивач також просив стягнути з відповідача 461 802,44 грн. інфляційних нарахувань за період з квітня 2009 року по жовтень 2010 року і 152 284,93 грн. пені, розрахунок якої виконаний за період з 26.04.2009 року по 25.11.2010 року (579 днів), виходячи зі ставки 3 %.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

В силу ст. 4 ГПК України Господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно зі ст. 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України.

Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, норми Цивільного кодексу України до правовідносин, пов’язаних з вексельним обігом, можуть бути застосовані лише у тій частині, яка не врегульована нормами вексельного законодавства.

Відповідно до ст. 48 Уніфікованого закону держатель може вимагати від особи, проти якої він використовує своє право регресу: (1) суму неакцептованого або неоплаченого переказного векселя з відсотками, якщо вони були обумовлені; (2) відсотки в розмірі шести від дати настання строку платежу; (3) витрати, пов'язані з протестом і пересиланням повідомлень, а також інші витрати. 

Якщо право регресу використане до настання строку платежу, то з вексельної суми утримуються облікові відсотки. Ці облікові відсотки обчислюються за офіційною обліковою ставкою (банківською ставкою), яка діє на дату використання права регресу за місцем проживання держателя.

Особа, яка прийме переказний вексель і здійснить платіж за ним, може стягнути з інших зобов'язаних перед нею осіб: (1) усю сплачену нею суму; (2) відсотки на вказану суму, обчислені в розмірі шести, починаючи з дня, коли вона здійснила платіж; (3) будь-які витрати, яких вона зазнала (ст. 49 вказаного Закону).

Таким чином, оскільки спірні  правовідносини сторін врегульовані вексельним законодавством, яке не передбачає стягнення інфляційних втрат та пені, обрахованої за ставкою 3 %, у разі прострочення виконання вексельного зобов’язання, то правові підстави для стягнення з відповідача вищевказаних сум інфляційних нарахувань та  пені  як в порядку ст. 625 ЦК України, так і в порядку ст. 230, 231 ГК України відсутні.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постановах від 28.03.2011 року та від 03.10.2011 року.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю «Трест «Південатоменергобуд» підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 20.12.2011 року у справі № 8/185-10 в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Трест «Південатоменергобуд» на користь Державного підприємства «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі   відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» інфляційних нарахувань на загальну суму 461802,44 грн. та пені на загальну суму 152284,93 грн. – скасуванню.

В силу ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,  –

                                          ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Трест «Південатоменергобуд» задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 20.12.2011 року у справі № 8/185-10 в частині стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Трест «Південатоменергобуд» на користь Державного підприємства «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі   відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» інфляційних нарахувань на загальну суму 461802,44 грн. та пені на загальну суму 152 284,93 грн. скасувати.

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Трест «Південатоменергобуд» на користь Державного підприємства «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі   відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» 3 200 000,00 грн. основного боргу за простими векселями за № 3190923976 та № 3190923977, 500 652,36 грн. відсотків, 25 500,00 грн. державного мита та 202,41 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

3. В іншій частині у позові відмовити».

4. Стягнути з Державного підприємства «Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі   відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Трест «Південатоменергобуд» 6 140,87 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду Київської області.

6.Матеріали справи скерувати до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку, встановленому чинним законодавством України.  

Головуючий суддя                                                                      Поляк О.І.

Судді                                                                                          Кропивна Л.В.

                                                                                          Рудченко  С.Г.