ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
_________________________________________________________________________________________________
І м е н е м У к р а ї н и
РІШЕННЯ
06 березня 2012 р. Справа 17/2/2012/5003
Господарський суд Вінницької області у складі судді Стефанів Т.В.,
при секретарі судового засідання Шевченко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Агрохімцентр",
вул. Лобачевського, 23/4Б, м. Київ, 02090
до: Приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім",
вул. Чкалова, 1а, м. Калинівка, Вінницька обл., 22400
про стягнення 100 472,40 грн.
за участю представників:
позивача : ОСОБА_1 - за дорученням;
відповідача : не з'явився
ВСТАНОВИВ :
До господарського суду Вінницької області від Приватного акціонерного товариства "Агрохімцентр" надійшла позовна заява з вимогою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Калинівський Агрохім" 100 472,40 грн. заборгованості за договором поставки № 75-ЗЗР від 21.06.2011р.
Ухвалою суду від 21.02.2012р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 06.03.2012 р.
В судове засідання 06.03.2012 р. з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, відзиву та витребуваних судом документів не надав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив. В той же час, про дату, місце та час слухання справи відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції останньому 29.02.2012р. за № 2103621360630.
Враховуючи ту обставину, що відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, останнього не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів. У разі неможливості забезпечення явки представника в судове засідання, сторона у справі не позбавлена права надати свої вимоги і заперечення у письмовому вигляді.
Разом з тим, у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
З огляду на подані в справу докази, суд приходить до висновку про те, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору за його відсутності. Спір відповідно до положень ст. 75 ГПК України підлягає вирішенню за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши надані в судовому засіданні пояснення представника позивача, повно, всебічно, об'єктивно і в сукупності дослідивши подані в справу докази, оглянувши їх оригінали, судом встановлено наступне.
21.06.2011р. між Приватним акціонерним товариством "Агрохімцентр" (продавець) та Приватним акціонерним товариством "Калинівський Агрохім" (покупець) укладено договір поставки № 75-ЗЗР, за умовами якого продавець зобов'язується на платній основі передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити на користь продавця його вартість у відповідності до умов договору. Товар за договором може передаватись у власність покупця як однією, так і декількома партіями, кожна з яких оформляється окремою специфікацією до договору і є його невід'ємною частиною (п. 1.1 договору).
Пунктами 2.1, 2.2, 2.6 договору сторони визначили, що найменування товару, асортимент, кількість, ціна за одиницю, умови оплати, порядок і строки поставки оплати товару, базис поставки та інші погоджені сторонами умови, визначаються в специфікаціях до договору, які погоджуються сторонам. Загальна вартість договору визначається шляхом складання вартості товару, що зазначена в специфікаціях до договору. Вартість товару сплачується покупцем в межах строків, встановлених сторонами в специфікаціях до договору. Строк оплати товару за кожною окремою специфікацією починає відраховуватись з дати отримання покупцем товару за цією специфікацією.
Третім розділом договору сторони обумовили права та зобов'язання сторін.
Так, відповідно до п. 3.1. договору, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар належної якості, у кількості, асортименті, в строки та у місці, які визначені специфікаціями договору, погоджених сторонами.
Покупець в свою чергу зобов'язаний сплатити продавцю вартість отриманого від нього товару в терміни, які визначені у специфікаціях договору. (п. 3.2. Договору).
Згідно п. 5.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного його виконання.
На виконання умов договору, сторони погодили специфікацію до договору поставки № 75-ЗЗР від 21.06.2011р., якою визначили наступні ціни, терміни поставки та оплати, зокрема: назва товару - "Центуріон", кількість - 240л , вартість - 1109552 грн.; назва товару - "Аміго", кількість 720л, вартість - 684 грн. Загальна вартість вказаної партії товару становить 133963,20 грн. Терміни поставки товару: 21-25 червня 2011р. Терміни оплати товару: 25% або 33490,80 грн. до 25.06.2011р., решту коштів 100472,40 грн. до 01.11.2011р. (а.с. 5).
Позивач свої зобов'язання за договором № 75-ЗЗР від 21.06.2011 року виконав, та згідно видаткових накладних № Аг-0000799 від 30.06.2011р. на суму 33490,80 грн. та №Аг-0000820 від 05.07.2011р. на суму 100472,40 грн. передав засоби захисту рослин на суму 133963,20грн., а відповідач (через представника, що діяв на підставі довіреності № 273 від 30.06.2011р.) відповідно прийняв товар на загальну суму 133 963,20 грн. (а.с. 6-8).
Відповідач за отриманий товар розрахувався частково, сплативши позивачу 25% вартості товару, а саме - 33490,80 грн. попередньої оплати за договором, що стверджується випискою банку від 30.06.2011р. (а.с.9)
Не проведення відповідачем розрахунків з позивачем в повному обсязі спонукало останнього на звернення з даним позовом до суду.
На день подання позову та розгляду справи у суді, заборгованість відповідача перед позивачем становить 100 472,40 грн.
Наведене стверджується матеріалами справи та відсутністю будь-яких заперечень відповідача на позов.
Суд вважає вимогу позивача обгрунтованою з наступних підстав.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В даному випадку строк оплати за товар визначено п. 3.3 договору, тобто покупець зобов'язаний сплатити продавцю вартість отриманого від нього товару в терміни, які визначені у специфікації до договору, а саме 25% або 33490,80 грн. до 25.06.2011р., решту коштів 100472,40 грн. до 01.11.2011р. Відповідач в обумовлені договором строки не розрахувався за поставлений товар.
Відповідачем не спростовано доводи позивача щодо наявності боргу, докази сплати такого боргу господарському суду не подано.
Позивачем доведено факт неналежного виконання договірних зобов'язань з боку відповідача, відповідно вимога про стягнення основного боргу в сумі 100 472,40 грн. підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи те, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 100472,40 грн. підтверджуються наявними у справі документами, та не спростовані відповідачем, суд вважає суму боргу в розмірі 100 472,40 грн. доведеною позивачем.
За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2009,45 грн. слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 49, 75, 82- 85, 115 ГПК України, суд
ВИРІШИВ :
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Калинівський Агрохім” (22400, Вінницька область, м. Калинівка, вул. Чкалова,1а, р/р 26005055300292 ВФ Приватбанк, м. Вінниця, МФО 302689, код 05487478) - на користь Приватного акціонерного товариства „Агрохімцентр” (02090, м. Київ, вул. Лобачевского, 23/4Б, р/р 260020062500 в АТ „Брокбізнесбанк” м. Києва, МФО 300249, код 23497084) - 100 472,40 грн. основного боргу та 2009,45 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Стефанів Т.В.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 12 березня 2012 р.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (вул. Чкалова, 1а, м. Калинівка, Вінницька обл., 22400)