АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 липня 2011 року. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого – Левенця Б.Б.
суддів – Гірняк Л.А., Погорєлової С.О.
при секретарі – Котовій Д.Г.
за участі позивача ОСОБА_1. представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Спеціалізований монтажно-експлуатаційний підрозділ» про стягнення шкоди, -
в с т а н о в и л а :
У червні 2010 року позивач звернувся із позовом на обґрунтування якого зазначив, що 22 лютого 2010 року об 08 годині на перехресті вул. Ленінградська та Різовської в м. Одесі сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль ВАЗ 2101 р/н НОМЕР_1 під керуванням позивача зіткнувся із автомобілем ВАЗ 2109 р/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3
На думку позивача, вказана пригода сталася внаслідок вини відповідача, який не встановив дорожнього знаку «Дати дорогу» на вул. Різовській перед виїздом на перехрестя вул. Різовській та вул. Ленінградській.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути на свою користь із відповідача 5 333 грн. матеріальної шкоди, завданою пошкодженням і ремонтом автомобіля, 54 грн. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. (а.с. 1-14)
Відповідач проти позову заперечував, зазначав, що на час скоєння пригоди був відсутній дорожній знак «Дати дорогу» на вул. Різовській, та відсутній дорожній знак «Головна дорога» на вул. Ленінградській, а тому, пригода сталася з вини самого позивача, який не дотримав правил проїзду нерегульованого перехрестя.(а.с. 33-46)
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2011 року в задоволенні позовних вимог - відмовлено. (а.с. 68-69)
В апеляційній скарзі позивач зазначив, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, просив рішення скасувати і постановити нове рішення про задоволення позову. Обґрунтовуючи скаргу зазначив, що пригода сталася внаслідок вини відповідача, який не встановив дорожнього знаку «Дати дорогу» на вул. Різовській перед виїздом на перехрестя вул. Різовській та вул. Ленінградській, а суд першої інстанції не дав належної оцінки доказам, які надав позивач і дійшов помилкового висновку про відмову у позові.(а.с. 72-77).
В судовому засіданні позивач підтримав скаргу і просив її задовольнити, представник відповідача заперечувала проти скарги і просила її відхилити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Згідно до вимог ст.ст. 6, 9 Закону "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року N 3353-XII(із змінами), абз. 9 п. 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 30.03.94 N 198, абз. "в" п. 2.12 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001 N 1306, до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху належить обладнання доріг, вулиць та залізничних переїздів технічними засобами регулювання дорожнього руху та їх утримання, у т.ч. компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні події сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішеннями судових органів.
Згідно з ч. 1, 5 ст. 24 Закону "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року N 3353-XII(із змінами), власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться в їх віданні, в тому числі і кримінальну, якщо дорожньо-транспортна подія сталася з їхньої вини.
За вимог ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, особа звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини. За наявності вини обох володільців транспортних засобів розмір відшкодування визначається відповідно до ступеня вини кожного, а за відсутності вини володільців у взаємному заподіянні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.
За вимог п. 16.12 Правил Дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.01р. № 1306, на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч.
За п. 16.15 цих Правил, якщо неможливо визначити наявність покриття на дорозі (темна пора доби, грязь, сніг тощо), а знаки пріоритету відсутні, водій повинен вважати, що перебуває на другорядній дорозі.
За вимог вищевказаних Правил, знаки 2.1 - 2.3, 2.5 і 2.6 встановлюються безпосередньо перед перехрестям або вузькою ділянкою дороги, крім того, знак 2.3 на початку, а знак 2.4 - в кінці головної дороги. Знак 2.3 з табличкою 7.8 обов'язково повторюється перед перехрестям, на якому головна дорога змінює свій напрямок.
Судом встановлено, що 22 лютого 2010 року об 08 годині на перехресті вул. Ленінградська та Різовської в м. Одесі сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобіль ВАЗ 2101 р/н НОМЕР_1 під керуванням позивача зіткнувся із автомобілем ВАЗ 2109 р/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 Вказані обставини сторонами не заперечуються і підтверджуються доказами по справі, у т.ч. схемою дорожньо-транспортної пригоди, складеної працівниками ДАІ.(а.с. 5-7)
За протоколом про адміністративне правопорушення, від 22 лютого 2010 року і доданою до нього схемою пригоди, ОСОБА_1 не дотримав вимог п. 16.12 Правил дорожнього руху, та не дав дорогу автомобілю під керуванням ОСОБА_3, який виїхав на перехрестя з правої сторони.(а.с. 5-6)
За постановою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 02 квітня 2010 року, припинено провадження адміністративної справи відносно ОСОБА_1 у зв’язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.(а.с.4)
Сторони не заперечували, що 22 лютого 2010 року, тобто на час скоєння пригоди на перехресті вулиць Ленінградської та Різовської в м. Одесі, був відсутній дорожній знак «Дати дорогу» на вул. Різовській по якій рухався ОСОБА_3, та був відсутній дорожній знак «Головна дорога» на вул. Ленінградській по якій рухався ОСОБА_1, обидві дороги мають асфальтобетонне покриття.
До суду не надано доказів винних дій(бездіяльності) відповідача у скоєнні пригоди 22 лютого 2010 року та заподіянні шкоди позивачу, не встановлено таких і судом апеляційної інстанції.
На думку колегії суддів, сама по собі відсутність дорожніх знаків, що визначають пріоритет проїзду нерегульованого перехрестя, не перешкоджає безпечному проїзду такого перехрестя за умов дотримання учасниками руху Правил дорожнього руху, а відтак, не перебуває у причинно-наслідковому зв’язку із пригодою та заподіянням шкоди.
Посилання апелянта на наявність знаку «Дати дорогу» на іншій ділянці дороги по якій ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перед зіткненням належних їм автомобілів не здійснювали рух, цих висновків суду не спростовує.
З цих підстав, колегія суддів відхилила посилання апелянта на листи - повідомлення відповідача про встановлення у 2009 році дорожніх знаків, які були відсутні на час скоєння пригоди, акти, наряди їх встановлення та графіки технічного обслуговування, фотокартки та відеозапис перехрестя після скоєння пригоди.(а.с. 36-46, 50-51, 76-77, 100-111)
За таких обставин районний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові.
Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, а тому колегія суддів їх відхилила.
Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, ст.ст. 313-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, –
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду Одеської області : Б.Б.Левенець
Л.А.Гірняк
С.О.Погорєлова