Справа № 344/16355/24

Провадження № 2/344/808/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

10 червня 2025 року                                                                                         м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого – судді                 Домбровської Г.В.,

секретаря                                    Стефанюк Х.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору – Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про виключення відомостей про особу, як батька дитини, з актового запису про народження дитини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 в особі уповноваженого представника звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору – Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про виключення відомостей про особу, як батька дитини з актового запису про народження дитини, мотивуючи тим, що 03.01.2023 року між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 було укладено шлюб. Однак, сімейні взаємовідносини між сторонами не склалися через відсутність взаєморозуміння та поваги один до одного. Одразу через два місяці після реєстрації шлюбу вони перестали жити спільно та вести спільне господарство. Рішенням суду від 24.11.2023 року шлюб між ними було розірвано.

Ще будучи в шлюбі з відповідачкою позивач дізнався про її зради, у зв`язку з чим ініціював процес розлучення. В ході розгляду справи про розлучення в суді позивач дізнався про вагітність дружини, однак заперечував факт свого батьківства, натомість ОСОБА_2 його переконувала, що саме позивач є батьком дитини. ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3 . В графі «батько» актового запису про народження дитини записано ОСОБА_1 . Після народження дитини до позивача телефонувала працівниця органу державної реєстрації актів цивільного стану із вимогою підтвердити його згоду бути записаним батьком дитини, на що позивач погодився, оскільки вважав себе батьком дитини. Проте в подальшому в позивача виникли обґрунтовані сумніви у його батьківстві, він наполягав на проведенні генетично-молекулярної експертизи, проте відповідачка від цього відмовилася.

Враховуючи наведене, просить суд виключити з актового запису про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомості про ОСОБА_1 , як батька дитини.

Представником Позивача подано до суду заяву про підтримання позову та розгляд справи у його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суду не сповістила, про дату та час судового засідання повідомлена належним чином. Відзиву на позовну заяву Відповідачем до суду не подано.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997, яка перед-бачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і без-стороннім судом, а також те, що відповідач клопотань про відкладення судового засідання на адресу суду не направляв, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне здійснити судовий розгляд за відсутності відповідача.

З урахуванням встановлених процесуальним законом строків розгляду справ, заяви позивача та положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасни-ків справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюєть-ся судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звуко-записувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знаходилися в зареєстрованому шлюбі з 03 січня 2023 року, що зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 9. 

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 24.11.2023 року у справі №201/8594/23, яке набрало законної сили 26.12.2023 року, шлюб між сторонами було розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , про що 02 липня 2024  року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції складено відповідний актовий запис №1232, батьками якого зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 від 02.07.2024 року (а.с.11).

Посилаючись на факт відсутності кровного споріднення, заперечуючи факт свого батьківства відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач звернувся до суду з даним цивільним позовом.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 СК України (частина перша статті 121 СК України).

Частинами першою-третьою статті 122 СК України передбачено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу або визнання його недійсним, походить від подружжя.

Подружжя, а також жінка та чоловік, шлюб між якими припинено, у разі народження дитини до спливу десяти місяців після припинення їх шлюбу, мають право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану спільну заяву про невизнання чоловіка (колишнього чоловіка) батьком дитини. Така вимога може бути задоволена лише у разі подання іншою особою та матір`ю дитини заяви про визнання батьківства.

За змістом статті 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини.

У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.

Не має права оспорювати батьківство особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком, а також особа, яка дала згоду на застосування допоміжних репродуктивних технологій відповідно до частини першої статті 123 цього Кодексу.

За приписами частини п`ятої статті 136 СК України для відмови в позові з цієї підстави в ході судового розгляду перевірці підлягають обставини чи особа, яка оспорює батьківство, знала в момент реєстрації себе батьком дитини, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не могла про це не знати.

Згідно статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно, з урахуванням вимог частини третьої статті 12 ЦПК України, на позивача покладається тягар доведення, що він не є біологічним батьком дитини, а відповідач у справі повинна довести належними та допустимими доказами, що позивач у момент реєстрації себе батьком дитини знав, що не є батьком дитини, або за встановленими обставинами справи не міг про це не знати.

Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 17 березня 2020 року у справі № 606/2142/18 (провадження № 61-19502св19), та від 06 травня 2020 року у справі № 641/2867/17-ц (провадження № 61-38660св18).

Європейський суд з прав людини зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

У разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні (стаття 109 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 149/2562/18 (провадження № 61-12881св19) вказано, що: «відповідно до статті 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження.

Предметом доказування у справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною можливо будь-якими допустимими доказами, у тому числі висновками судово-медичної, біологічної чи генетичної експертиз, при цьому для з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла, тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі. Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції і погоджуючись із його висновком про відмову в задоволенні позовних вимог, залишив поза увагою те, що між сторонами існує спір щодо оспорювання батьківства, а тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини. Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження, або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ. Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти російської федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

22.10.2024 року за клопотанням представника позивача ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області призначено судову молекулярно-генетичну експертизу на вирішення якої поставлено питання: чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ? Проведення зазначеної експертизи доручено експертам Івано-Франківського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центр МВС України.

27.01.2025 року через канцелярію суду надійшло повідомлення від директора Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру про неможливість проведення експертизи №СЕ-19/109-24/17081-БД від 22.01.2025 по проведенню судової біологічної експертизи за експертною спеціальністю 9.5 «Молекулярно-генетичні дослідження».

Із зазначеного повідомлення встановлено, що 27.12.2024 року для відбору порівняльних зразків до Івано-Франківського НДЕКЦ МВС з`явився ОСОБА_1 . ОСОБА_2 та малолітня дитина ОСОБА_3 для відбору порівняльних зразків не з`явились. У зв`язку із вищезазначеним відбір порівняльних зразків ОСОБА_1 та малолітньої дитини ОСОБА_3 не проводився та біологічні зразки яких не було надано для дослідження, відтак керуючись п. 8 ст. 72 Цивільного процесуального Кодексу України, повідомлено суд про неможливість проведення експертизи (а.с.60-62).

24.02.2025 року за клопотанням представника позивача ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області призначено судову молекулярно-генетичну експертизу на вирішення якої поставлено питання: чи є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ? Проведення зазначеної експертизи доручено експертам Івано-Франківського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центр МВС України.

05.05.2025 року через канцелярію суду надійшло повідомлення від директора Івано-Франківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру про неможливість проведення експертизи №СЕ-19/109-25/4154-БД від 25.04.2025 по проведенню судової біологічної експертизи за експертною спеціальністю 9.5 «Молекулярно-генетичні дослідження» за матеріалами цивільної справи №344/16355/24, провадження №2/344/808/25.

Зі змісту даного повідомлення вбачається, що 09.04.2025 року для відбору порівняльних зразків до Івано-Франківського НДЕКЦ МВС з`явився ОСОБА_1 . ОСОБА_2 та малолітня дитина ОСОБА_3 для відбору порівняльних зразків не з`явились. У зв`язку із вищезазначеним відбір порівняльних зразків ОСОБА_1 та малолітньої дитини ОСОБА_3 не проводився та біологічні зразки яких не було надано для дослідження, відтак керуючись п. 8 ст. 72 Цивільного процесуального Кодексу України, повідомлено суд про неможливість проведення експертизи.

Відповідно до статті 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

За приписами частин першої, третьої статті 12, статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частини четвертої статті 12, частин другої, третьої статті 13 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

З аналізу наведеної норми процесуального закону можна дійти висновку, що нею законодавець встановив спеціальну процесуальну санкцію для осіб, які ухиляються від участі у експертизі. Важливим у такому випадку є встановлення ухилення осіб як умисних дій, внаслідок чого неможливо проведення експертизи для з`ясування відповіді на питання, яке для них має значення, наслідком чого може бути визнання судом факту для з`ясування якого була призначена експертиза, або відмова у його визнанні.

Так, відповідач, яка була достовірно обізнана про дату, час та місце проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, у поданій до  суду заяві зобов`язувалася зявитися до експерта для відбору взірців для проведення кекспертизи, систематично не з`являлась для забору біологічних зразків, що свідчить про її ухилення від проведення експертизи з метою встановлення істини у справі.

Системне та неодноразове нез`явлення відповідача до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про її небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про його батьківство щодо неї.

Такі дії відповідача призвели до неможливості проведення експертизи у справі і надає суду можливість в порядку статті 109 ЦПК України визнати факт походження дитини не від позивача.

Крім того, Суд зауважує, що в ході розгляд даної справи відповідачем не надано докази, зокрема документи, на підставі яких робився оспорюваний актовий запис, з даними про те, що позивач знав про відсутність у нього біологічного споріднення з дитиною на момент вчинення актового запису.

Таким чином, дослідивши письмові докази, враховуючи вимоги статті 109 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов є доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 89, 263-265, 280-283 Цивільно-процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору – Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про виключення відомостей про особу, як батька дитини, з актового запису про народження дитини задовольнити.

Виключити відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як батька дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з актового запису про народження № 1232 від 02.07.2024 року, складеного Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.06.2025 року.

Суддя                                                                                                                        Г.В.Домбровська