13.06.2025 Справа № 756/6405/24

Номер справи 756/6405/24

Номер провадження 2/756/390/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2025 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.,

за участю секретаря - Харук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

В обгрунтування заявлених вимог зазначає, що від спільного шлюбу з відповідачем мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З травня 2024 року діти проживають з нею та знаходяться на її утриманні.Самостійно не може забезпечити належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дітей, а тому відповідач повинен сплачувати аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Також позивач зазначає, що відповідач на утриманні не має інших осіб, працездатний, отримує дохід, має нерухоме майно та транспортний засіб.

Ухвалою суду від 04.06.2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду.

25.06.2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування поданого відзиву представник відповідача - адвокат Стовба А.В. зазначає, що відповідач не заперечує проти стягнення аліментів у розмірі передбаченому ч. 5 ст. 183 Сімейного кодексу України, а саме стягнення аліментів на двох дітей у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Відповідач заперечує щодо відсутності обмежень максимального розміру аліментів у частці від його заробітку (доходу), оскільки виходячи з розміру його доходу, заявлений до стягнення розмір аліментів, в багато разів перевищує рекомендований ч. 5 ст. 183 Сімейного кодексу України їх максимальний розмір. Також у відзиві представник відповідача зазначає, що відповідач заперечує щодо заявленого розміру витрат на правничу допомогу, оскільки їх розмір є завищеним.

25.06.2024 року представник позивача - адвокат Новікова О.П. надала до суду відповідь на відзив.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечувала проти стягнення з відповідача аліменти у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не більше 10 (десяти) прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку.Заперечувала проти стягнення судових витрат у розмірі 25000,00 грн, оскільки їх розмір є завищеним.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04.12.2024 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного суду від 28.05.2025 року, задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей. Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей залишено без задоволення.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Статтею 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини - батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини. Обов`язок виховувати та розвивати дитину найважливіший обов`язок матері і батька.

Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олссон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Статтею 182 СК України визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З аналізу наведених правових норм, можна дійти висновку, що відповідач зобов`язаний утримувати спільних з позивачем дітей і створювати необхідні передумови для розвитку і забезпечення організації їх життя нарівні з позивачем.

Згідно з вимогами ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Вирішуючи питання про розмір аліментів, що може бути стягнутий з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітніх дітей, суд ураховує матеріальний стан сторін та стан здоров`я.

Згідно довідки АТ «ОТП БАНК» № 334/14-1-1 від 02.05.2024 року, ОСОБА_2 працює в АТ «ОТП БАНК» з 24.10.2018 року, на посаді директора департаменту глобальних ринків. Посадовий оклад - 283 140, 00 грн.

Відповідно до довідки АТ «ОТП БАНК» № 04-05-19-3/3976 від 06.05.2024 року розмір щомісячного доходу відповідача складає від 172 672, 50 грн до 985 629, 92 грн.

ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування квартири від 13.01.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Біккінеєвою І.А.

Відповідачу на праві власності належить транспортний засіб «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрації транспортного засобу серія НОМЕР_2 . Також відповідачу належать дві земельні ділянки в с. Забуччя Києво-Святошинського району Київської області, що підтверджується державними актами на право власності на земельну ділянку.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується надиференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачений прожитковий мінімум на дитину віком з 6 років до 18 років у розмірі 3196,00 грн в місяць.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання дітей, не заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання дітей.

Зважаючи на вищезазначене, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 20.05.2024 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Визначений розмір буде більше ніж достатнім з урахуванням обов`язку обох батьків дбати про добробут дітей, що забезпечить гармонійний розвиток їх здібностей, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку.

Разом з тим, суд звертає увагу, що згідно ч. 3 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу) визначається виконавцем у порядку, встановленому сімейним кодексом України.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в межах платежу за один місяць.

Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положення ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05 липня 2012 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини друга-четверта статті 137 ЦПК України).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу представником позивача надано договір про надання правової допомоги від 04.04.2024 року та платіжну інструкцію про сплату гонорару за договором 04.04.2024 року в розмірі 25000,00 грн.

Указані докази підтверджують факт понесення позивачем ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір в сумі 25000,00 грн.

Враховуючи категорію справи, обсяг фактичних витрат, понесених стороною позивача, обсяг наданих адвокатом послуг, їх необхідність та доцільність, керуючись принципом законності та справедливості, вважаю необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд на підставі положення ст. 141 ЦПК України, стягує судові витрати за розгляд справи з відповідача на користь держави у розмірі 1211,20 грн, оскільки згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» при зверненні до суду із відповідним позовом позивач була звільнена від його сплати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 12, 13 ,76-81, 259, 263-265,430 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 20.05.2024 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 25000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів за один місяць

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Белоконна І.В.