АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 липня 2011 року. м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого – Левенця Б.Б.
суддів – Гірняк Л.А., Плавич Н.Д.,
при секретарі – Сутула Я.Б.
за участі прокурора Козенко Є.С., представника ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку «Укргазбанк» на рішення Южного міського суду Одеської області від 27 квітня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку «Укргазбанк» в особі Другої Одеської філії Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості та за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку «Укргазбанк» в особі Другої Одеської філії Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку «Укргазбанк»(надалі – Банк), ОСОБА_2, за участю третіх осіб Національного Банку України, приватного нотаріуса Березанського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_4 про визнання договорів кредиту та іпотеки недійсними,-
в с т а н о в и л а :
У вересні 2010 року позивач звернувся із позовом, уточнивши який зазначив, що 28 березня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір, за яким останній отримав кредит у розмірі 1 000 000 доларів США строком до 28 березня 2013 року зі сплатою 15 % річних. У цей же день між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки належної відповідачці нежитлової будівлі база відпочинку «Колос-1», що знаходиться в АДРЕСА_1 на забезпечення виконання зобов’язань, за укладеним ОСОБА_2 кредитним договором.
ОСОБА_2 не виконав зобов’язань за кредитним договором і гроші не повернув.
Тому, позивач просив суд:
- стягнути із ОСОБА_2 на користь позивача 841464,44 доларів США та 563266.56 грн. заборгованості за кредитним договором, з яких: 539449.97 доларів США залишку за кредитом; 263992.35 доларів США простроченої заборгованості за кредитом; 7085.70 доларів США поточна заборгованості за процентами; 30936.42 доларів США прострочена заборгованість за процентами; 560948.45 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 2318.11 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів;
- стягнути із відповідача 1700 грн. державного мита, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.(а.с. 2-35, 49-54)
ОСОБА_3 заявила зустрічні вимоги, уточнивши їх, зазначила про визнання недійсними кредитного договору від 28 березня 2008 року № 25, іпотечного договору, та просила зобов’язати приватного нотаріуса Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_4 виключити з Державного реєстру іпотек запис № 6891960 про реєстрацію договору іпотеки № ВКІ 21389 від 28.03.2008р., виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис за № 6891276 про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за договором іпотеки №ВКІ 21389 від 28.03.2008 року. Обґрунтовуючи заперечення проти позову та заявлені вимоги, посилалась на відсутність у Банку індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти за кредитним договором, з цих підстав вважала недійсними кредитний договір і договір іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки вважала необґрунтованим з підстав перевищення вартості предмету іпотеки відносно кредитної заборгованості, вимоги про стягнення 489200 грн. штрафу вважала таким, що не підлягають задоволенню у зв’язку із закінченням строку позовної давності.
Посилаючись на ст.ст. 192, 203, 215, 216, 227, 533, 548 ЦК України, просила задовольнити заявлені вимоги.(а.с. 62-77, 105-106)
ОСОБА_2 заявив про визнання позовних вимог ОСОБА_3 у повному обсязі, заперечував проти позовних вимог Банку.(а.с. 78-85)
Банк заперечував проти позовних вимог ОСОБА_3.(а.с. 88-103)
Приватний нотаріус ОСОБА_4 покладався на розсуд суду.(а.с. 107)
Представник Національного Банку України заперечував проти позовних вимог ОСОБА_3, просив розглядати справу без його участі.(а.с. 119-127)
Рішенням Южного міського суду Одеської області від 27 квітня 2011 року в задоволенні позовних вимог Банку відмовлено, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, визнано недійсними кредитний договір від 28 березня 2008 року № 25 та іпотечний договір, зобов’язано приватного нотаріуса Березанського районного нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_4 виключити з Державного реєстру іпотек запис № 6891960 про реєстрацію договору іпотеки № ВКІ 21389 від 28.03.2008р., виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна запис за № 6891276 про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за договором іпотеки №ВКІ 21389 від 28.03.2008 року.(а.с. 114-118)
В апеляційній скарзі, Банк посилався на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким задовольнити заявлені ним вимоги та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3.(а.с. 133-141)
Представник Національного Банку України заявив про приєднання до апеляційного скарги про що подав письмову заяву.(а.с. 150-153)
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, прокурор Козенко Є.С. підтримали скаргу і просили її задовольнити.
Інші особи до суду не прибули, про причини неявки не повідомили, про час та місце розгляду справи були сповіщені належним чином, ОСОБА_3 шляхом вручення повістки ОСОБА_2 про що у справі є докази. (а.с.148, 154, 155)
Зважаючи на вимоги ч. 3 ст. 76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення прибувших учасників судового розгляду, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково враховуючи наступне.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня, проте Конституцією України не визначено обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 1054 цього Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За вимог ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом, тобто, обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000р. № 2121-ІІІ(із змінами), кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Статті 47 та 49 цього Закону передбачають можливість здійснення банками кредитних операцій від свого імені, на власних умовах та на власний ризик незалежно від виду валюти, яка використовується, на підставі банківської ліцензії та не містять заборони на видачу кредитів у іноземній валюті (розміщення залучених коштів у іноземній валюті).
Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 року N 15-93(із змінами), операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБ України. Таким чином, уповноважені банки на підставі банківської ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
За пп. "в" п. 4 ст. 5 вищевказаного Декрету, передбачено необхідність наявності індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, проте, на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. За таких обставин, не можна стверджувати, що режим індивідуального ліцензування поширюється на валютні операції, пов'язані з наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті іншим резидентам.
Водночас, відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБ України від 14 жовтня 2004 року N 483(із змінами), використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
Згідно ч. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" уповноважені банки здійснюють контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами через ці банки.
Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 вищевказаного Декрету КМ України є наявність у банку генеральної ліцензії або дозволу НБ України на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку, а здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України “Про іпотеку” від 5 червня 2003 року N 898-IV, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно із ч. 3 ст. 33, ст. 35 цього Закону, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Судом встановлено, що 28 березня 2008 року між Банком та ОСОБА_2 був укладений договір, за яким останній отримав кредит у розмірі 1 000 000 доларів США строком до 28 березня 2013 року зі сплатою 15 % річних. (а.с. 10-14)
У цей же день, 28 березня 2008 року, між Банком та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки належної відповідачці нежитлової будівлі база відпочинку «Колос-1», що знаходиться в АДРЕСА_1 на забезпечення виконання зобов’язань, за укладеним ОСОБА_2 кредитним договором.(а.с. 15-20
ОСОБА_2 не виконав зобов’язань за кредитним договором і гроші не повернув.
Судом встановлено, що волевиявлення сторін на укладання оспорюваних кредитного договору та договору іпотеки було вільним.
Так, Банк для надання кредиту мав вільні кошти в іноземній валюті та банківську ліцензію N 123 від 19 листопада 2001 року і дозвіл N 123-2 від 03 лютого 2004 року на право здійснення операцій визначених частиною 1, пп. 1 - 4, 5 - 11 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в т. ч. на залучення та розміщення іноземної валюти), позичальник надав всі необхідні для отримання кредиту документи, з яких випливає, що позивач просив надати йому кредит саме в іноземній валюті. (а.с. 91-94)
Районний суд не звернув уваги на наявність у Банку ліцензії і дозволу НБ України на здійснення валютних операцій з кредитування резидентів, яка є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, та дійшов помилкового висновку, що Банк повинен був також отримати індивідуальну ліцензію для здійснення такої операції, а відтак безпідставно визнав кредитний договір недійсним з посиланням на ст. 203 ЦК України.
Не встановлено колегією суддів і підстав для визнання недійсним укладеного ОСОБА_3 договору іпотеки, посилання останньої на вимоги ст.ст. 192, 203, 215, 216, 227, 533, 548 ЦК України, не підтверджуються доказами по справі, а тому колегія суддів визнала їх необґрунтованими.
За довідкою, станом на 21 лютого 2011 року, відповідач ОСОБА_2 мав заборгованість перед Банком в розмірі 841464,44 доларів США та 563266.56 грн. заборгованості за кредитним договором, з яких: 539449.97 доларів США залишку за кредитом; 263992.35 доларів США простроченої заборгованості за кредитом; 7085.70 доларів США поточна заборгованості за процентами; 30936.42 доларів США прострочена заборгованість за процентами; 560948.45 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 2318.11 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів.(а.с. 51)
Право позивача до настання строку вимагати повернення кредиту та обов’язок боржника ОСОБА_2 сплатити заборгованість за кредитом, відсотки, пеню, а також розрахунки 841464,44 доларів США та 563266.56 грн. заборгованості за кредитним договором, з яких: 539449.97 доларів США залишку за кредитом; 263992.35 доларів США простроченої заборгованості за кредитом; 7085.70 доларів США поточна заборгованості за процентами; 30936.42 доларів США прострочена заборгованість за процентами; 560948.45 грн. пені за несвоєчасну сплату кредиту, 2318.11 грн. пеня за несвоєчасну сплату процентів, передбачені і відповідають змісту п.п.1.1-1.5, 2.1-2.2, 3.1-3.3.19, 5.1-5.3,5.8 укладеного Банком і ОСОБА_2 28 березня 2008 року кредитного договору № 25.(а.с. 10-14)
Сторони не заперечували, що процентна ставка за кредитним договором не підвищувалась.
Колегія суддів перевірила надані сторонами докази про часткове погашення боргу, графік погашення заборгованості, який є додатком до кредитного договору і дійшла висновку, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не спростовано наявної заборгованості боржника ОСОБА_2 у вищевказаному розмірі, яку визначено із урахуванням сплачених боржником коштів на погашення такої.
Помилки суду першої інстанції мають бути виправлені судом апеляційної інстанції, тому, оскаржуване рішення підлягає скасуванню із підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314 ЦПК України із постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог Банку та відмову в задоволенні вимог ОСОБА_3
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків суду, а тому мають бути відхилені.
На підставі вимог ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню із ОСОБА_2 на користь Банку 1700 грн. державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді першої інстанції.(а.с. 2-3)
Керуючись ст.ст. 88, 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, –
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку «Укргазбанк» задовольнити частково.
Рішення Южного міського суду Одеської області від 27 квітня 2011 року скасувати, ухвалити нове.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку «Укргазбанк» задовольнити частково і стягнути на його користь із ОСОБА_2:
- 539449,97(п’ятсот тридцять дев’ять тисяч чотириста сорок дев’ять) доларів США заборгованості за кредитом;
- 263992,35(двісті шістдесят три тисячі дев’ятсот дев’яносто два) долари США простроченої заборгованості за кредитом;
- 7085,70(сім тисяч вісімдесят п’ять) доларів США поточної заборгованості за процентами;
- 30936,42(тридцять тисяч дев’ятсот тридцять шість) доларів США простроченої заборгованості за процентами;
- 560 948(п’ятсот шістдесят тисяч дев’ятсот сорок вісім) грн. 45 коп. пені за несвоєчасну сплату кредиту;
- 2318(дві тисячі триста вісімнадцять) грн. 11 коп. пені за несвоєчасну сплату процентів;
- 1700(одна тисяча сімсот) грн. державного мита та 120(сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді першої інстанції.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку «Укргазбанк» в особі Другої Одеської філії Публічного акціонерного товариства Акціонерного Банку «Укргазбанк», ОСОБА_2, третіх осіб Національного Банку України, приватного нотаріуса Березанського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_4 про визнання договорів кредиту та іпотеки недійсними – відмовити.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду Одеської області: Б.Б.Левенець
Л.А.Гірняк
Н.Д.Плавич