ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 лютого 2012 року справа № 5020-1944/2011
Господарський суд міста Севастополя в складі судді Ребристої С.В.
при секретарі Сошніковій Ю.В. розглянувши у відкритому
судовому засіданні матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
(АДРЕСА_1, 99055)
до:
відповідача –Повного товариства «Ломбард Айварс «Денісов С.О. та компанія»
(вул. Хрустальова,буд.75, кв.40, м. Севастополь, 99040)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3
(АДРЕСА_1, 99055)
про внесення змін у договір оренди
за участю представників сторін:
позивача –ОСОБА_1; ОСОБА_4, представник, довіреність від 25.08.2011;
відповідача –ОСОБА_5, представник, довіреність від 01.02.2011.
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –не прибув
Позивач –ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою в якій просить суд визнати договір оренди приміщення від 31.12.2003, укладений між громадянкою ОСОБА_3 та відповідачем - Повним товариством «Ломбард Айварс «Денісов С.О. та компанія»таким, що не відповідає вимогам закону; внести зміни в договір оренди приміщення від 31.12.2003 укладений між громадянкою ОСОБА_3 та Повним товариством «Ломбард Айварс «Денісов С.О. та компанія»в новій редакції від 05.12.2011 договору оренди нежитлового приміщення наданого до суду правонаступником орендованого майна ФОП ОСОБА_1
Також позивач просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати по справі.
Позовні вимоги обґрунтовуються посиланнями на договір дарування вбудованих нежилих приміщень від 08.07.2008, умови договору оренди приміщень від 31.12.2003, положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та ту обставину, що позивач з 06.05.1999 року зареєстрований як фізична особа-підприємець.
У поданому позові позивач також стверджує, що ним відповідно до ч.2 ст.651 та ч.1 ст. 652 ЦК України на адресу відповідача 02.12.2011 було направлено додаткову угоду до договору оренди від 31.12.2003, якою визначалось правонаступництво за договором з 05.08.2008, а також оферта тексту договору, яка відповідає вимогам сторін та положенням Податкового кодексу України.
Відповідач у письмовому відзиві на позов позовні вимоги не визнає, посилаючись на ті обставини, що 31.12.2003 між колишнім власником нежилого приміщення ОСОБА_3 та відповідачем було укладено договір оренди приміщення, розташованого в АДРЕСА_3 зі строком дії до 31.12.2014.
08.07.2008 між ОСОБА_3 та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений та нотаріально посвідчений договір дарування даного приміщення.
Заперечуючи проти доводів позивача відповідач посилається на постанову ВГСУ у справі №5020-904/2011 від 24.11.2011, якою було встановлено, що в силу ч.1ст. 770 ЦК України правонаступником за договором оренди від 31.12.2003 є не ФОП ОСОБА_1, а саме громадянин ОСОБА_6
Також відповідач, посилаючись на приписи ст. 652 ЦК України, стверджує, що норми матеріального права, які регулюють підстави для зміни договору, не містять таких підстав, як зміни законодавства і/або реєстрація орендодавця як суб`єкта підприємницької діяльності.
Посилаючись на ст.770 ЦК України відповідач стверджує, що у випадку зміни власника речі, переданої в найм, до нового власника переходять права і обов`язки наймодавця.
Крім того, посилаючись на постанову ВГСУ у справі №5020-904/2011 відповідач звертає увагу суду на те, що ФОП ОСОБА_1 не є стороною за спірним договором, а також не є учасником спірних правовідносин, оскільки спірний договір стосується саме прав та інтересів фізичної особи ОСОБА_1
У судовому засіданні 17.01.2012 оголошувалась перерва до 09 год 30 хв. 02.02.2012 у зв`язку з наміром сторін щодо вирішення спору шляхом укладення мирової угоди.
У судовому засіданні 02.02.2012 розгляд справи було відкладено на 16.02.2012 з підстав, передбачених ст. 77 ГПК України.
Позивач та представники сторін у судовому засіданні 16.02.2012 підтримали свої правові позиції у спорі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у судове засідання 16.02.2012 не прибула, але 13.02.2012 через канцелярію суду надала письмове пояснення в якому підтримує позовні вимоги свого сина –підприємця ОСОБА_1
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд
В С Т А Н О В И В:
Відповідно до положень ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Склад учасників судового процесу за даним позовом відповідає ст. 1 ГПК України, позовні вимоги сформовані позивачем –Фізичною особою підприємцем, у зв`язку з чим, даний спір вирішується за правилами господарського судочинства.
Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Повного товариства «Ломбард Айварс «Денісов С.О. та компанія»в якому просить суд визнати договір оренди приміщення від 31.12.2003, укладений між громадянкою ОСОБА_3 та відповідачем - Повним товариством «Ломбард Айварс «Денісов С.О. та компанія»таким, що не відповідає вимогам закону; внести зміни в договір оренди приміщення від 31.12.2003 укладений між громадянкою ОСОБА_3 та Повним товариством «Ломбард Айварс «Денісов С.О. та компанія»в новій редакції від 05.12.2011 договору оренди нежитлового приміщення наданого до суду правонаступником орендованого майна ФОП ОСОБА_1
При вирішенні даного спору суд вважає за необхідне зазначити, що предмет позову –це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача.
Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які передбачені законодавством.
Загальні способи захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання передбачені ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 16 Цивільного кодексу України.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
При виборі способу захисту права необхідно враховувати специфіку права та характер його порушення. Захист права судом відбувається з урахуванням встановлених законом меж здійснення суб’єктивного права на захист і компетенції суду.
Водночас, підставою позову є факти, які обгрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Отже, можливість звернення до суду за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів пов’язується згідно приписів як процесуального так і матеріального законів, з порушенням, оспорюванням або невизнанням цих прав іншими особами, неможливістю реалізації позивачем свого права.
Матеріали справи свідчать, що 31.12.2003 між громадянкою ОСОБА_3 та відповідачем –ПТ «Айварс», правонаступником якого є підприємство відповідача, було укладено договір оренди приміщення зі строком дії до 31.12.2014 включно.
Предметом даного договору є приміщення, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3, площею 41,8 кв.м.
Також умовами цього договору сторони погодили порядок розрахунків за договором, зокрема, сума щомісячної плати за оренду приміщення, без урахування комунальних платежів та плати за телефон становить 300,00 грн.(а.с.9)
08.07.2008 між громадянами ОСОБА_3 (дарувальник) та її сином, громадянином ОСОБА_1 (обдаровуваний) було укладено договір дарування відповідно до умов якого дарувальник подарувала обдаровуваному вбудовані нежилі приміщення під магазин непродтоварів загальною площею 41,6 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.10).
Позивачем на адресу відповідача 02.12.2011 було направлено додаткову угоду до договору оренди від 31.12.2003 в якому в якості орендодавця виступає Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, яку відповідач не підписав (а.с.13).
Також 05.12.2011 позивачем на адресу відповідача було направлено зміни (нову редакцію) договору оренди приміщення від 31.12.2003 (а.с.15-17), яку відповідач також не підписав та заперечує проти неї, посилаючись на дію договору оренди від 31.12.2003, яким врегульовано відносини між сторонами – громадянином ОСОБА_1 та підприємством відповідача- Повним товариством «Айварс», яке в подальшому змінило свою назву на Повне товариство «Ломбард Айварс «Денісов С.О. та компанія»(а.с.59-65).
Проаналізувавши заявлені позовні вимоги з положеннями чинного законодавства, дослідивши письмові докази подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про їх недоведеність за обраним способом захисту.
Позивач –ФОП ОСОБА_1 вважає, що він є правонаступником орендодавця –громадянки ОСОБА_3 за договором оренди від 31.12.2003, укладеного з відповідачем, оскільки до нього за договором дарування від 08.07.2008 перейшло право власності на приміщення, які є предметом договору оренди.
Відповідно до ч.1 ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Здавання майна в оренду є одним із способів здійснення належного наймодавцю права власності.
Згідно приписів ч.1 ст. 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.
Матеріалами справи доведено і не спростовується сторонами, що договір від 08.07.2008 дарування вбудованих нежилих приміщень під магазин непродтоварів загальною площею 41,6 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.10) був укладений між громадянкою ОСОБА_3 (дарувальник) та громадянином ОСОБА_1 (обдаровуваний).
Таким чином, в силу положень ч.1 ст. 770 ЦК України правонаступником за договором оренди від 31.12.2003 є не фізична особа-підприємець ОСОБА_1, а саме громадянин ОСОБА_1
Перехід права власності на річ, передану в найм, не є підставою для зміни або припинення договору найму. Новий власник речі автоматично набуває прав та обов`язків наймодавця за договором найму й має їх виконувати до закінчення строку дії договору або до моменту його припинення з будь-яких інших підстав.
Також суд звертає увагу на ту обставину, що звертаючись до господарського суду з даним позовом ФОП ОСОБА_1 жодним чином не обґрунтовано та не доведено того, що спірний договір стосується його прав або інтересів саме як підприємця, який не є стороною договору від 31.12.2003.
Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
При вирішенні даного спору суд також враховує правову позицію, викладену у постанові ВГСУ від 24.11.2011 у справі №5020-904/2011 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Повного товариства «Ломбард Айварс «Денісов С.О. та компанія»про розірвання договору оренди нежитлового приміщення.
Статтею 627 ЦК України закріплено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Положеннями ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.
Підстави для зміни або розірвання договору наведено в ст. 651 ЦК України, зокрема, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ст.ст.32-34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд приймає до уваги заперечення відповідача, викладені ним у відзиві на позов, оскільки вони базуються на належних нормах матеріального та процесуального права, якими регулюються спірні правовідносини.
Понесені позивачем при зверненні з даним позовом до суду витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено представникам сторін про час виготовлення повного рішення.
На підставі викладеного, ст. 20 ГК України, ст.ст. 16, 627, 629, 651, 761, 770 ЦК України, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 35, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя С.В. Ребриста
Повне рішення складено 20.02.2012