Справа №  1-855/11

Провадження №11/0390/109/12 Головуючий у 1 інстанції:Борнос А.В.

Категорія:ч. 2 ст. 185 КК України Доповідач: Силка Г. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

21 лютого 2012 року місто Луцьк  

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді –Силки Г.І.

суддів –Хомицького А.М., Оксентюка В.Н.,

з участю прокурора –Гарбуза В.В.,  

засудженої –ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду від 14 грудня 2011 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та мешканку АДРЕСА_1, українку, гр. України, з середньою-спеціальною освітою, незаміжню, має на утриманні одну малолітню дитину, непрацюючу, раніше судиму:

1)  30.06.2011 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.198 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України надано іспитовий строк –1 рік,

2)  25.07.2011 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ст.ст.185 ч.1, 185 ч.2, 70 ч.1, 70 ч.4 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України надано іспитовий строк –3 роки,

засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 (два) роки 6 (шість) місяців позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, шляхом приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, частково невідбутого покарання за вироком  Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25.07.2011 року  - 6 (шість) місяців позбавлення волі, остаточно ОСОБА_1 визначено до відбуття  3 (три) роки позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_1 змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту.

Строк відбуття покарання постановлено рахувати з 14.12.2011 року, зарахувавши в строк відбуття покарання термін перебування під вартою з 20 по 26 серпня 2011 року.

Вироком вирішено долю речових доказів,  

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком суду ОСОБА_1 визнана винною та засуджена за те, що вона, повторно, 15.07.2011 року близько 14.10 год., перебуваючи в  приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», що по АДРЕСА_2, з прилавку для товарів таємно викрала 3 банки розчинної кави «Якобз Монарх» загальною вартістю 117,50 грн. та одну упаковку натуральної кави «Якобз Монарх» вартістю 33,75 грн., спричинивши приватному підприємцю (надалі ПП) ОСОБА_2 матеріальних збитків на загальну суму 150, 80 грн.

Вона ж, повторно, 20.08.2011 року близько 16.30 год., перебуваючи в приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_3», що по АДРЕСА_3, з холодильного прилавку таємно викрала 9 пачок масла ТМ «Молокія» загальною вартістю 112,50 грн. та 3 пачки масла ТМ «Президент» загальною вартістю 41,28 грн., заподіявши ПП ОСОБА_3 матеріальних збитків на загальну суму 153, 78 грн.

Засуджена ОСОБА_1 в своїй апеляції, не оспорюючи правильності кваліфікації її дій, вважає, що їй призначено надто суворе покарання. Посилається на те, що судом не враховано ряд пом’якшуючих покарання обставин -  щире каяття, активне сприяння у розкритті злочину, задовільну характеристику та те, що вона хворіє і  в неї на утриманні є малолітня дитина.  Просить вирок суду змінити та призначити покарання з застосуванням ст. 75 КК України.   

Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, засуджену  ОСОБА_1, яка  підтримала апеляцію і просить застосувати ст..75 КК України,  прокурора, який заперечив апеляцію і просить вирок залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості засудженої  ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинів відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються зібраними у справі та перевіреними у судовому засіданні доказами,   яким суд дав вірну оцінку.

Кваліфікація дій засудженої за ч.2 ст. 185 КК України є правильною та  ніким не оспорюється.

При призначенні засудженій покарання суд першої інстанції, у відповідності з ст. ст. 50, 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, особу винної, яка є особою молодого віку, хворіє, має постійне місце проживання, де  характеризується задовільно, розлучена, має малолітню дитину.

Враховано судом відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також те, що ОСОБА_1 себе  визнала винною та щиро розкаялась у вчиненому, активно сприяла розкриттю злочину, що суд відніс до пом’якшуючих покарання обставин; збитки потерпілим відшкодовані (Т.1 а.с.8, Т.2 а.с.13).

Разом з тим, враховано судом і те, що ОСОБА_1 вже  двічі була  притягнута до кримінальної відповідальності,  в тому числі і за корисливі злочини; один епізод крадіжки за злочин, за який вона засуджується,  винна  вчинила під час іспитового строку, а інший - перебуваючи на підписці про невиїзд, в період розгляду попередньої кримінальної справи, що свідчить про її  небажання стати на шлях виправлення. Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що виправлення і перевиховання ОСОБА_1 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства та призначив покарання в межах санкції ст. 185 ч.2 КК України, у виді  позбавлення волі.  

Таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення нею нових злочинів.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не знаходить підстав для пом’якшення покарання ОСОБА_1 із застосуванням ст..69 КК України чи ст..75 КК України, про що вказано в апеляції останньої.

Керуючись ст.ст. 365, 366  КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

 Апеляцію засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 14 грудня 2011 року щодо ОСОБА_1  - без зміни.

Головуючий                     

Судді